Рішення № 96662833, 15.04.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/50/19

2/707/35/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2021 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Смоляра О.А.

при секретарі Зарубі Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць Марини Вікторівни, державного реєстратора Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Юлії Вадимівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконними правових актів органу державної влади, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та права власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок із незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

1)визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-3126/14-16-СГ від 20.04.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення громадянину ОСОБА_2 »;

2)визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 8,0000 га (кадастровим номером 7124981000:01:006:0565), укладений між громадянином ОСОБА_8 та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області;

3)визнати неправомірним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте держаним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В. за індексними номером 29568249 від 12.05.2016 року;

4)визнати незаконними накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16.08.2017р. за №23-6885/14-17-СГ, №23-6887/14-17-СГ, №23-6888/14-17-СГ, №23-6889/14-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянинам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно;

5)скасувати у Державному земельному кадастрі відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 7124981000:01:006:0631,7124981000:01:006:0632,7124981000:01:006:0633, 7124981000:01:006:0634;

6)зобов`язати Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць М.І. здійснити записи у Поземельній книзі про скасування кадастрових номерів 7124981000:01:006:0631,7124981000:01:006:0632,7124981000:01:006:0633,7124981000:01:006:0634;

7)скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті держаним реєстратором Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В. з індексними номерами 36946084, 36945730, 36946112 від 06.09.2017 року та №37205583 від 21.09.2017р.;

8)визнати недійсним договір купівлі-продажу №1-2788 від 21.09.2017 року щодо земельної ділянки площею 2,0000га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0634, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

9)зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повернути відповідні земельні ділянки площею 2,0 га з кадастровими номерами 7124981000:01:006:0631, 7124981000:01:006:0632, 7124981000:01:006:0633, 7124981000:01:006:0634 до державної власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення порядку надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 8га, оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №23-3126/14-16-СГ від 20.04.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення громадянину ОСОБА_2 » прийнято без наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, який вданому випадку має бути обов`язково у зв`язку з тим, що відповідна земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель. Позивач стверджує, що зазначені дії призвели до неправомірного позбавлення його можливості набути право оренди на відповідну земельну ділянку, а також до неправомірного передання в подальшому у власність фізичних осіб земель державної власності.

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що під час вирішення питань про виділення в оренду ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а також про поділ такої земельної ділянки на чотири рівні частини та їх безоплатну приватизацію громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з боку ГУ Держгеокадастру у Черкаській області були відсутні будь-які протиправні дії, оскільки всі процедури здійснювались у відповідності із законом на підставі належним чином оформлених проектів землеустрою, які пройшли погодження на відповідність нормам законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_4 – адвокат Савченко С.В. – надав суду відзив на позовну заяву, в якому також просив відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції посилається на відсутність порушення прав позивача через одночасне надання ГУ Держгеокадастр у Черкаській області декількох дозволів на розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки декільком особам ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), оскільки надання відповідного дозволу не означає позитивного рішення про надання такої земельної ділянки у користування, а відтак немає підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач в судове засідання не з`явився, але до суду подав заяву в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Савченко С.В. в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву в якій просив справу розглянути у відсутність представника відповідача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились і про причини неявки не повідомили, але були повідомлені належним чином, внаслідок чого судом прийнято рішення провести розгляд справи у відсутність таких учасників.

Дослідивши надані учасниками справи письмові документи та оцінивши зазначені докази у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом ГУ Держземагентства у Черкаські області від 24.04.2015р. №2669/14-15СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, орієнтованим розміром 8,0000га з цільовим призначенням – для ведення фермерського господарства. Відповідний дозвіл надано на підставі заяви ОСОБА_2 від 23.04.2015р..

На підставі зазначеного наказу ТОВ «Черкаський земельно-кадастровий центр» було розроблено відповідний проект землеустрою, на підставі якого 19.06.2015р. до Державного земельного кадастру внесено відомості про таку земельну ділянку із присвоєнням останній кадастрового номеру 7124981000:01:006:0565.

22.05.2015р. позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для ведення городництва площею 8,0 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.

Листом від 09.07.2015 № 1232/0/300-15 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомив позивачеві, що наказом від 24.04.2015 іншому заявникові було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,0000 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району, у зв`язку з чим позивач не може отримати вказану земельну ділянку. Одночасно позивача було повідомлено, що він вправі звернутися з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду іншої земельної ділянки відповідно до законодавства.

Позивач оскаржив такі дії ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в судовому порядку, внаслідок чого Черкаський окружний адміністративний суду ухвалив постанову від 30.07.2015р. у справі №823/1706/15, якою визнав протиправною відповідну відмову та зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2015р. Дане судове рішення набрало законної сили 18.08.2015р. Зазначені обставини підтверджуються відповідним рішенням суду, наявним в публічному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК не підлягають доказуванню.

За наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.05.2015р. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видано наказ від 10.12.2015р. №23-6410/14-15-СГ, яким наданий дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду розташованої в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовним розміром 8,0000га з цільовим призначенням – для городництва.

На підставі зазначеного наказу позивач звернувся до ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із замовленням розробити проект землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки внаслідок чого 19.01.2016р. було розроблено відповідний проект.

Згідно довідки ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 12.01.2016р. №77 про ґрунтовий покрив земельної ділянки площею 8,0000га, що пропонується до відведення в оренду ОСОБА_1 для городництва відповідно на підставі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №23-6410/14-15-СГ від 10.12.2015р., встановлено що на такій ділянці поширені чорноземи типові глибокі мало гумусні легкосуглинкові, тобто ґрунти агрогрупи 53г, які відносяться до особливо цінних.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20.04.2016р. №23-3126/14/16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,0000га в оренду ОСОБА_2 та надано останньому в оренду земельну ділянку площею 8,0000га строком на 7 років, в тому числі рілля площею 8,0000га (кадастровий номер 7124981000:01:006:0565) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства.

На підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 20.04.2016р. був укладений відповідний договір оренди землі з подальшою державною реєстрацією такого договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненою державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 29568249 від 12.05.2016р.).

22.07.2016р. ОСОБА_2 складено та нотаріально посвідчено письмову згоду на вилучення із земельних ділянок площею 8,0000га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0565 та площею 13,0000га з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2,0га на користь визначеного переліку фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В подальшому відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0000га з кадастровими номерами:7124981000:01:006:0631,7124981000:01:006:0632, 7124981000:01:006:0633, 7124981000:01:006:0634, утворених шляхом поділу земельної ділянки площею 8,0000га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0565.

16.08.2017р. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було прийнято накази, якими затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0000га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області та надані відповідні земельні ділянки у власність відповідачам (наказ №23-6887/14-17-СГ – про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0631; наказ №23-6885/14-17-СГ – про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0632; наказ №23-6888/14-17-СГ – про надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0633; наказ №23-6889/14-17-СГ – про надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0634).

04.09.2017р. державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В. здійснено державну реєстрацію прав власності відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124981000:01:006:0631 (номер запису про право власності 22203210), 7124981000:01:006:0632 (номер запису – 22202835), 7124981000:01:006:0633 (номер запису – 22203237), 7124981000:01:006:0634 (номер запису – 22203178) відповідно, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.22-24 т.1/ та відомості, що містяться у п.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2017р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

21.09.2017р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 7124981000:01:006:0634), на підставі якого ОСОБА_7 набула права власності на таку земельну ділянку. Того ж дня державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на таку земельну ділянку (номер запису про право власності 22460179), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин позивач вважає, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області неправомірно передало в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,0000га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0565 (далі – спірна земельна ділянка), а наявність у відповідача ОСОБА_2 неправомірного права користування такою земельної ділянкою обумовило неправомірний її поділ на чотири окремі частини, що в подальшому призвело до неправомірного вибуття із державної власності на користь фізичних осіб особливо цінних земель всупереч визначеному законом порядку. Отже позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, оскільки вважає, що внаслідок таких подій було порушено його право на отримання такої земельної ділянки в оренду.

Оцінюючи обставини спірних правовідносин та визначаючи правовий шлях вирішення спору між сторонами суд виходить з наступного.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 Земельного кодексу України (далі – ЗК). За змістом зазначених норм закону такий порядок передбачає наявність кількох стадій: 1) звернення зацікавленої особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) надання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування відповідного дозволу (або мотивована відмова у його наданні); 3) розробка заінтересованою особою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 ЗК; 4) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджується проект землеустрою щодо відведення ділянки; 5) передача в оренду земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди. До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.

Натомість, відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України (далі – ЦК)). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Таким чином, звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Беручи до уваги, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, то подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц, п.37-45.

За обставинами даної справи судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду 22.05.2015р., тобто майже на один місяць пізніше ніж ОСОБА_2 . На момент подання позивачем такої заяви відповідна земельна ділянка не була сформованою у Державному земельному кадастрі, а відтак вважалася вільною. Натомість позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що обумовило необхідність звернення позивача за судовим захистом.

Правомірність права позивача на ініціювання процедури виділення йому спірної земельної ділянки у користування підтверджена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. у справі №823/1706/15, яка набрала законної сили 18.08.2015р..

Натомість за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.05.2015р. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видано наказ від 10.12.2015р. про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. В той же час, за розробленим відповідачем ОСОБА_2 проектом землеустрою, спірна земельна ділянка була сформована та індивідуалізована з внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру 19.06.2015р. із зазначенням державної форми власності на таку земельну ділянку, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру.

Отже очевидним є той факт, що на момент прийняття наказів №23-6410/14-15-СГ від 10.12.2015р. (дозвіл позивачу на розробку документації землеустрою) та №23-3126/14/16-СГ від 20.04.2016р. (надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 ) відповідачу - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області - було достеменно відомо про наявність інтересу кількох осіб щодо набуття права оренди на одну й ту ж саму земельну ділянку державної форми власності.

В той же час суду не надано відомостей про те, що на момент надання позивачу дозволу на розробку документації землеустрою щодо спірної земельної ділянки, його було попереджено про готовність землевпорядної документації ОСОБА_2 щодо тієї ж самої земельної ділянки, або наявність у ОСОБА_2 переважного права на набуття такої земельної ділянки в оренду перед позивачем (оскільки він звернувся раніше за позивача), або встановлення позивачу якогось конкретного терміну оформлення землевпорядної документації тощо. Відтак судом не встановлено наявності з боку позивача будь-яких ознак недобросовісної поведінки чи будь-яких законних перешкод щодо реалізації позивачем його права на набуття у користування спірної земельної ділянки.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність порушення законного інтересу позивача щодо набуття у користування спірної земельної ділянки, який підлягає захисту у судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.134 ЗК земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною другою статті 135 ЗК передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч.2, 3 ст.134 цього кодексу.

Частина друга статті 134 ЗК у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів») не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського чи особистого селянського господарства поза процедурою земельних торгів.

Водночас частина друга статті 134 ЗК у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства чи особистого селянського господарства.

Здійснюючи тлумачення зазначеної норми закону Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020р. по справі №688/2908/16-ц дійшла висновку, що ч.2 ст.134 ЗК у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.

Разом з тим, при наданні ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в оренду земельні торги проведені не були. В той же час законом не передбачено наявності у ОСОБА_2 переважного перед ОСОБА_1 права на набуття у користування спірної земельної ділянки із земель державної власності. При цьому суд звертає увагу, що згідно заяви ОСОБА_1 від 22.05.2015р. він мав намір укласти договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років, а оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки, що укладений 20.04.2016р. між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 , мав строк дії 7 років. Отже вочевидь не відповідає засадам справедливості і розумності укладання договору оренди поза конкурсних засад на умовах гірших ніж пропозиція позивача.

Заслуговують на увагу і доводи позивача щодо порушення порядку виділення в оренду ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, оскільки під час такої процедури не проводилось обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці поширені ґрунти агрогрупи 53г, які згідно ч.1 ст.150 ЗК та відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003р. №245 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів» відносяться до особливо цінних.

Згідно ч.6 ст.123 ЗК прийняттю рішення відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування передує наявність позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації у випадках, коли законом передбачено необхідність обов`язкового її здійснення.

Відповідно до а.7 ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель підлягають обов`язковій державній експертизі.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.01.2019р. №Д-77/0-0.23-216/6-19 судом встановлено, що відповідно до журналу обліку (реєстрації) об`єктів державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,0 га громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області до Держгеокадастру в період з 24 квітня 2015 року по 20 квітня 2016 року для проведення обов`язкової державної експертизи не надходив.

Таким чином виділення спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 здійснено без позитивного висновку обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, що відповідно до а.8 ч.1 ст.40 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» є правопорушенням у сфері державної експертизи.

Отже, наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20.04.2016р. №23-3126/14-16-СГ є незаконним, а договір оренди спірної земельної ділянки від 20.04.2016р. між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 укладений неправомірно.

Разом з тим, одним з завдань цивільного судочинства є те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, на чому акцентує увагу у своїй практиці Велика Палата Верховного Суду (п.57 постанови від 05.06.2018р. у справі №338/180/17).

Згідно зі ст.152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог ч.1 ст.155 ЗК у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Конституційний Суд України в п.5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте ГУ Держгеокадастру у Черкаській області (як суб`єктом владних повноважень) рішення про надання в оренду ОСОБА_2 спірної земельної ділянки є ненормативним актом державного органу, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для нових власників чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах (договір оренди тощо). Отже вимога про визнання такого наказу незаконним в даному випадку не відповідає належному способу захисту. Подібний висновок викладений у п.88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.11.2018р. у справі № 577/5321/17 зауважив, що правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до ч.1, 2 ст.228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки договір оренди землі від 20.04.2016р., укладений між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 без дотримання конкурентних засад та без позитивного висновку обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до ч.1, 2 ст.228 ЦК є нікчемним.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №463/5896/14-ц (п.72), від 04.06.2019р. у справі №916/3156/17 (п.п.69, 70), від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц (п.86).

Таким чином, заявлена вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 8,0000 га (кадастровим номером 7124981000:01:006:0565), укладеним між громадянином ОСОБА_8 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, також не підлягає до задоволення.

Беручи до уваги вищевикладені висновки суду щодо неправомірного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності на підставі нікчемного правочину, то всі подальші правочини щодо такої земельної ділянки, в тому числі і шляхом її поділу та відчуження третім особам, також не відповідають критеріям правомірності і законності.

Разом з тим, вимоги по визнання незаконними наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16.08.2017р. за №23-6885/14-17-СГ, №23-6887/14-17-СГ, №23-6888/14-17-СГ, №23-6889/14-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянинам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не підлягають до задоволення з підстав, викладених вище, оскільки такі акти суб`єкта владних повноважень є ненормативними актами, які вичерпали свою дію після здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Щодо позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих держаним реєстратором Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В. з індексними номерами 36946084, 36945730, 36946112 від 06.09.2017 року та №37205583 від 21.09.2017р., то слід зауважити наступне.

Спір в частині вимог державної реєстрації права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є спором між позивачем і такими відповідачами, оскільки саме реєстрація права останніх порушує інтерес позивача, який претендує на одержання спірної земельної ділянки в оренду. Позивач вправі вимагати проведення земельних торгів щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки державної власності, але наявність державної реєстрації приватного права власності відповідачів створює перешкоди позивачу в реалізації його законного інтересу.

Разом з тим, слід зауважити, що з набранням чинності Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ «Про Державний земельний кадастр» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права постійного користування частиною земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї спірної частини, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (статті 387, 388, 391, 396 ЦК) чи іншим способом відповідно до закону.

Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів визначені у статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

Отже, інтерес позивача, який мав намір набути право оренди земельної ділянки державної власності, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у п.п.5.10, 5.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16.

До того ж відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону України №340-IX від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству») ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

В позовній заяві не заявлялось вимог про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на земельні ділянки, як спосіб реалізації припинення речових прав таких осіб, а лише заявлені вимоги про скасування рішень державного реєстратора про таку реєстрацію. До того ж скасування реєстрації права власності ОСОБА_7 зумовлює відновлення в реєстрі попереднього реєстраційного запису про право власності ОСОБА_6 , що у свою чергу не забезпечує відновлення законного інтересу позивача. Отже позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті держаним реєстратором Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю.В. з індексними номерами 36946084, 36945730, 36946112 від 06.09.2017 року та №37205583 від 21.09.2017р. не підлягають до задоволення, оскільки такі вимоги не відповідають критеріям ефективного способу захисту.

Не підлягають до задоволення і вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1-2788 від 21.09.2017 року щодо земельної ділянки площею 2,0000га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0634, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки позивач не є стороною такого договору і не має право на його оспорювання.

Стосовно вимог про скасування відомостей про земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, то такі вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Натомість цим же законом визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок (ч.10 ст.24 Закону).

По обставинах справи суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула із державної власності на підставі нікчемного правочину, а відтак має бути повернута до державної власності з відновленням відповідної реєстрації. Натомість наявність в Державному земельному кадастрі відомостей про земельні ділянки площею по 2,0 га з кадастровими номерами 7124981000:01:006:0631,7124981000:01:006:0632,7124981000:01:006:0633,7124981000:01:006:0634, які мають бути повернуті у державну власність, не створюватиме перешкод при розробленні землевпорядної документації шляхом об`єднання таких земельних ділянок в одну загальною площею 8 га, на які претендує позивач. Тож, беручи до уваги, що позивач не заявляв вимог про скасування записів про державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки, а вирішення такого питання є обов`язковою передумовою для скасування відомостей в Державному земельному кадастрі, то задоволення вимог про скасування відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі є неможливим на підставі ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Не підлягають до задоволення і вимоги про зобов`язання Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць М.І. здійснити записи у Поземельній книзі про скасування кадастрових номерів 7124981000:01:006:0631, 7124981000:01:006:0632, 7124981000:01:006:0633, 7124981000:01:006:0634, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про скасування відомостей про земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.

Отже з огляду на вищевикладене, беручи до уваги принцип диспозитивності та основні завдання цивільного судочинства, єдиним правомірним способом захисту законного інтересу позивача серед тих позовних вимог, що заявлені в позові, з точки зору законності та ефективності в даній справі, є зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повернути відповідні земельні ділянки до державної власності, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, то суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що вимоги підлягають частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору, то в дохід держави підлягає сплаті судовий збір за чотири вимоги немайнового характеру. Відповідно до пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент звернення з позовом (березень 2019 року), ставка судового збору за одну вимогу немайнового характеру складала 768,40грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Таким чином з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в дохід держави слід стягнути по 768,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11-13, 82, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0631 до державної власності.

Зобов`язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0632 до державної власності.

Зобов`язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0633 до державної власності.

Зобов`язати ОСОБА_7 повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0634 до державної власності.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в розмірі по 768,40 грн. з кожного.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. А. Смоляр