Рішення № 96660051, 14.04.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2011/20

Провадження № 2-о/487/7/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2021 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Кузьменко В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рафальської Т.В.,

заявник ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представник заінтересованої особи Євлоєва Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2020 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою, в якій просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2013 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме 18.09.2019 року.

29.01.2020 року вона звернулася до Першої нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .. Нотаріусом було внесено реєстраційний запис до спадкового реєстру №65426557 від 29.01.2020 року. 19.03.2020 року нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій і роз`яснено про те, що позивач підпадає під четверту чергу спадкування за законом згідно ст. 1264 ЦК України, тобто є особа, яка проживала зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ть років до часу відкриття спадщини.

В зв`язку з даними обставинами вона змушена звернутися до суду з даною заявою. Просить встановити факт, що вона та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно проживали однією сім`єю більше п`яти років, а саме, з 2013 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 10.04.2020 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

22.01.2021 року представником зацікавленої особи надано відзив в якому з вимогами заявника не згодні, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки факт проживання однією сім`єю підтверджується лише показами свідків, які є членами родини заявника, а тому не можуть бути об`єктивними та можуть викликати сумніви щодо їх дійсності. Також є свідки, які не мешкають в іншій частині міста. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, що не було надано заявником.

В судовому засіданні заявник та її представник підтримали заявлені вимоги, посилаючись на викладені в заяві обставини. Просять заяву задовольнити.

Заінтересована особа представник Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в судовому засідання не погодились з заявленими вимогами заявника, підтримали обставини вказані у відзиві.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що вона являється сусідкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у 1990 році я переїхала і стала сусідкою заявниці. Вони вже проживали в жилкопі. Вона завжди думала, що це одна сім`я. ОСОБА_1 часто на ніч залишалась у ОСОБА_3 завжди думала, що вони родичі, і ніколи не питала хто вони між собою.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона проживала з дитинства поруч з померлою. ОСОБА_3 знала з дитинства, вона хотіла переписати квартиру на заявницю, але не встигла. Ніхто не думав, що так станеться.

Суд вважає можливим розглянути дану справу у відсутність заінтересованої особи, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Заслухавши участників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19.09.2019 серія НОМЕР_1 .

За адресою АДРЕСА_1 з 1986 року проживає ОСОБА_1 . З часу переїзду у квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , заявниця почала спілкуватись з нею. Протягом останніх шість років заявниця приймала участь у житті ОСОБА_3 як сестра. Вони харчувались разом, заявниця допомагала ї1 матеріально, купувала речі, одяг, предмети домашнього вжитку, ліки.

Заявниця здійснювала догляд за померлою по день її смерті. Похованням ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1 , та отримала свідоцтво про її смерть.

Відповідно до постанови Першої нотаріальної контори Клименко В.П. було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій і роз`яснено про те, що позивач підпадає під четверту чергу спадкування за законом згідно ст. 1264 ЦК України, тобто є особа, яка проживала зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ть років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.21 постанови від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення: заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не повязується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним вимогам заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, також остання не представила суду докази ведення спільного господарства з ОСОБА_3 , наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Показання свідків не є достатніми доказами у справі на доведення проживання упродовж певного часу однією сім`єю.

В судовому засіданні заявник зазначила, що здійснила поховання ОСОБА_3 , однак доказів цього суду не надала. В свою чергу, сам факт здійснення поховання не свідчить про спільне проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_3 .

Також факт спільного проживання заявника з ОСОБА_3 протягом п`яти років до часу відкриття спадщини не підтверджено і показами свідків, а тому, відповідно, суд позбавлений можливості встановити даний факт з їх показів.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, сплачений заявником судовий збір підлягає зарахуванню в прибуток держави.

Керуючись ст.ст. 3,4,10,13,76-82,89,223,259,263-265,293,315ЦПКУкраїни,ст.ст. 3, 21,74 СК України, суд,

вирішив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Миколаївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Заводський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 30.04.2021 року

Суддя В.В.Кузьменко