Рішення № 96651628, 23.04.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/73/21

провадження № 2/504/860/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Доброва П.В.,

за участю секретаря судових засідань – Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, отриманої внаслідок скоєного ДТП,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовна заява обґрунтована тим, що 19.08.2020 року о 20.30год. відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мітсубіші Лансер, держзнак НОМЕР_1 , на автошляху М-14, 40км (с. Визирка Лиманського району Одеської області) здійснив зіткнення з автомобілем Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 (чоловік позивачки), який в свою чергу по інерції зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2105, держзнак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Згідно постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.10.2020року у справі № 504/2944/20 водія автомобіля Мітсубіші Лансер, держзнак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 НДГ, що становить 340,00грн.

Факт існування та належності у позивачки автомобіля Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 , підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та договору фінансового лізингу № LVH0A!00000139, укладеному 13.08.2020р. між АТ КБ «Приватбанк» (Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Лізингоодержувач).

Відповідно до висновку експерта № 719/20 судової автотоварної експертизи від 18.09.2020р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 , станом на 19.08.2020р. становить 679328,48грн., витрати на судову експертизу складають 2500,00грн. Крім того, позивачка сплачувала кошти в розмірі 24700,00грн. за послуги з перевезення автомобіля Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 із с.Рибаківка Одеської області (місце, куди було доставлено автомобіль після ДТП) до м.Львів, де проживає позивачка.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» (код ЄДРПОУ 35417298) за страховим полісом АО/1451726, а тому ТДВ «СК «Гардіан» перераховано на користь АТ КБ «Приватбанк» (Лізингодавець) страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 , в розмірі 127400,00грн.

Таким чином, позивачка просить стягнути із відповідача відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 576628,48гривень та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 5766,28грн., витрати на судову експертизу у розмірі 2500,00грн., витрати на правову допомогу у суді першої інстанції в розмірі 25000,00грн.

В судове засідання представник позивача – адвокат Цебак Іван Семенович не з`явився, про час та дату засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримував, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та дату засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.10.2020 року у справі № 504/2944/20 за фактом правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, був визнаний винуватим та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних доходів громадян, що становить 340,00гривень. Постановою від 01.10.2020 року встановлено, що 19 серпня 2020 року о 23.30год поліцейським був складений протокол ДПР18 № 137268, зі змісту якого вбачається, що 19.08.2020р. о 20.30год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мітсубіші Лансер, держзнак НОМЕР_1 , на автошляху М-14, 40км (с. Визирка), не впевнився у безпеці маневру, при виїзді на перехрестя здійснив зіткнення з автомобілем Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу по інерції зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2105, держзнак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, чим допустив порушення п.10.1 ПДР України. ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні визнав повністю. Його вина у скоєні даного адміністративного правопорушення підтверджується зібраними матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом, схемою місця ДТП, особистими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , вбачається що автомобіль «AUDI Q5» номерний знак НОМЕР_2 , 2017 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова) НОМЕР_5 , перебуває у власності АТ КБ «Приватбанк». Позивачка ОСОБА_1 користується автомобілем Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 , на підставі договору фінансового лізингу № LVH0A!00000139, укладеному 13.08.2020р. між АТ КБ «Приватбанк» (Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Лізингоодержувач).

Згідно п.2.1, п.2.2 договору Лізингодавець зобов`язується набути у власність вказаний Лізингоодержувачем транспортний засіб і надати Лізингоодержувачу це майно в тимчасове користування. Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування Предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат Лізингодавця, пов`язаних з виконанням Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами Договору. Строк лізингу визначений в 60 місяців (п.14.2. Договору).

Згідно п.14.1 Договору та додатку № 1 – Специфікація до договору, предметом лізингу є автомобіль марки Ауді Q5, 2017 року випуску, номер кузова (шассі) НОМЕР_5 , вартістю 708900,00грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 14.08.2020року Лізингоодержувач ОСОБА_1 отримала від Лізингодавця АТ КБ «Приватбанк» предмет лізингу - транспортний засіб Ауді Q5, 2017 року випуску, номер кузова (шассі) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно п.3.2., 3.5. Договору від 13.08.2020р. з моменту підписання сторонами Акту до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі ризики, пов`язані з відшкодування збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування предметом лізингу). На період строку лізингу Лізингоодержувач утримує предмет лізингу в справному стані, дотримується відповідних стандартів, технічних умов, правил експлуатації, інструкції та гарантійних умов (вимог) продавця (виробника) предмета лізингу; проводить за власний рахунок в строк, встановлений виробником предмету лізингу, поточне технічне обслуговування, в т.ч. необхідне для збереження гарантійного обслуговування предмета лізингу; проводить ремонт (в тому числі капітальний) предмету лізингу; додержується вимог щодо використання, утримання, технічного обслуговування та зберігання предмета лізингу згідно з вимогами чинного законодавства, цього договору, умов договору страхування предмету лізингу та правил страхування страховика, який здійснює страхування.

Згідно висновку експерта № 719/20 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 18.09.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді Q5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 679328,48грн.; вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля Ауді Q5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 363742,20грн.

Згідно акту здачі-приймання робіт № 101/0820, складеному ФОП ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_6 ) 27 серпня 2020 року, автомобіль Ауді Q5, держзнак НОМЕР_2 , було перевезено з місця події до місця проживання позивачки – м.Львів. Загальна вартість наданих послуг з перевезення автомобіля склала 24700,00грн. , оплату послуг було здійснено позивачкою ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , який на момент вчинення ДПТ керував автомобілем Мітсубіші Лансер, держзнак НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» (код ЄДРПОУ 35417298) за страховим полісом АО/1451726 строком дії від 28.09.2019р. по 27.09.2020р. Платіжним дорученням № 2915 від 13.10.2020р. ТДВ «СК «Гардіан» перераховано на користь АТ КБ «Приватбанк» (Лізингодавець) страхове відшкодування зг.СА№ЦВ/2147/1, за пошкодження транспортного засобу Ауді Q5, д.н. НОМЕР_2 , договір фінансового лізингу № LVH0A!00000139, лізингоотримувач ОСОБА_1 у розмірі 127400,00грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 127400,00грн. Предметом спору є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням її автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та транспортування автомобіля) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) підстав відступати від яких суд не вбачає.

Відносини між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Гардіан», яким було застраховано автомобіль Мітсубіші Лансер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким, зокрема, передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того, згідно п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010р. № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» установлені розмірі страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих у розмірі 130000,00гривень на одного потерпілого, також передбачено франшизу в сумі 2600,00грн.

Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком та франшизою.

За таких обставин саме відповідач ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачці ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд приймає за основу висновок експерта № 719/20 судової автотоварознавчої експертизи від 18.09.2020р. та акт здачі-приймання робіт № 101/0820 з перевезення автомобіля. Так, загальний розмір завданої матеріальної шкоди становить: 24700,00грн. (вартість послуг перевезення) + 679328,48грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля) = 704028,48грн. Страховиком виплачена сума в розмірі 127400,00грн.

Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , становить 704028,48 – 127400,00 = 576628,48грн.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

У частині третій статті 12 ЦПК України визначено, що відповідач надає заперечення і докази на їх підтвердження лише щодо обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати з проведення експертно-автотоварознавчого визначення майнової шкоди, склали 2500,00 грн., які були сплачені позивачем, згідно квитанції від 23.09.2020р., тобто є документально підтвердженими, а отже підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Правничу допомогу ОСОБА_1 у зазначеній цивільній справі надавав адвокат Цебак Іван Семенович, що підтверджено ордером на надання правничої допомоги серії ВС № 1050968, договору про надання юридичної допомоги позивач не надала, а тому належного обґрунтування витрат у розмірі 25000,00грн. на правову допомогу у суді першої інстанції позивачкою не надано.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч.3 ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Однак, позивачем ОСОБА_1 не надано жодної квитанції, якою б підтверджувалося про сплату адвокату Цебаку І.С. грошових коштів; договір про надання правової допомоги в матеріалах справи відсутній. Таким чином, у суду немає підстав для стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі, зазначеному позивачкою.

З огляду на викладене вище, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує з врахуванням положень ст.141 ЦПК України, згідно якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 15, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_8 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля та послуг перевезення, всього 576628,48грн. (п`ятсот сімдесят шість шістсот двадцять вісім гривень 48 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , , ІПН НОМЕР_8 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати, а саме: витрати по проведенню автотоварознавчої експертизи в розмірі 2500,00грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5766,28грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 28 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров