Рішення № 96651385, 29.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 квітня 2021 року справа №640/29846/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до1. Вищого адміністративного суду України в особі ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого адміністративного суду України (далі по тексту - відповідач 1); 2. Державної судової адміністрації України (далі по тексту - відповідач 2, ДСА України)про1) визнання протиправною відмову відповідача 1 у виплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв`язку з виходом у відставку; 2) зобов`язання відповідача 1 виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10-ти мінімальних заробітних плат за останньою посадою

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач 1 протиправно відмовив у виплаті їй вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.

На думку позивача, вона має право на отримання вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, оскільки при звільненні з посади судді Вищого адміністративного суду України їй не виплачена вихідна допомога, разом з цим рішенням Конституційного суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 визнані неконституційними положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» щодо позбавлення суддів права на отримання вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку, а тому, відновлено її право на отримання вихідної допомоги.

Також, позивач вважає, що оскільки статтею 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не встановлений граничний термін, протягом якого суддя у відставці може звернутися із заявою про виплату вихідної допомоги та Законом не передбачена виплата вихідної допомоги судді виключно в день звільнення з посади, суддя може звернутися із заявою про виплату вихідної допомоги і отримати таку допомогу в будь-який час за власним бажанням без обмеження будь-якими строками після звільнення з посади.

Ухвалою від 07 грудня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/29846/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Судом встановлено, що в пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить зобов`язати відповідача 1 виплатити вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10-ти мінімальних заробітних плат за останньою посадою, однак, по тексту позовної заяви та відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року вбачається, що судді, який вийшов у відставку виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем в пункті 2 прохальної частини позовної заяви допущено описку та позовні вимоги включають зобов`язання відповідача 1 виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову та просить суд відмовити у його задоволенні з огляду на те, що на момент виходу позивача у відставку, вихідна допомога суддям не виплачувалась; прийняття Конституційним Судом України рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 не може бути підставою для виплати позивачу вихідної допомоги, оскільки не поширюється на правовідносини, які виникли до дня ухвалення відповідного рішення.

Крім того, відповідач 1 вказав на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 зазначив, що право на отримання вихідної допомоги суддя набуває з моменту реалізації ним права на відставку та наголосив на позиції, викладеній в рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, відповідно до якої за своєю юридичною природою «вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку», тобто, право на отримання вихідної допомоги є похідним від права на відставку та його набуття безпосередньо пов`язано із фактом реалізації права на відставку, а, тому, на думку відповідача 1, у зв`язку з тим, що на момент виходу позивача у відставку Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачалось такої разової форми матеріальної винагороди суддів, як вихідна допомога, право на отримання вихідної допомоги у позивача не виникло.

В матеріалах справи докази надання відповідачем 2 відзиву на позовну заяву відсутні, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року №4079/15- 17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку» ОСОБА_1 звільнена з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України від 26 грудня 2017 року №554-к «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду» наказано відрахувати ОСОБА_1 , суддю Вищого адміністративного суду України, з 26 грудня 2017 року зі штату суду у зв`язку із звільненням її у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року №4079/15-17 та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину додаткової оплачуваної відпустки за 2017 рік тривалістю 2 календарних дні.

У відповідь на заяву позивача від 18 вересня 2020 року про виплату вихідної допомоги відповідач 1 в листі від 29 вересня 2020 року №235/12-14/20 відмовив у виплаті вихідної допомоги та зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 не є підставою для виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв`язку з виходом у відставку, оскільки зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VII встановлено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) (далі по тексту - Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року).

Частиною першою статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, в редакції, чинній до 01 квітня 2014 року, було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Підпунктом 1 пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, якими, зокрема, виключена стаття 136.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни, передбачені розділом II, набирають чинності з 01 квітня 2014 року.

Таким чином, з 01 квітня 2014 року виплата вихідної допомоги суддям , які виходять у відставку, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року не передбачена.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII.

У пункті 3.2 цього рішення Конституційний Суд зазначив, що юридичне регулювання питання вихідної допомоги судді в разі його виходу у відставку законодавець неодноразово змінював.

Так, згідно із частиною третьою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ, який втратив чинність на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ змінено розмір суддівської винагороди (стаття 129), зокрема встановлено поетапне збільшення посадового окладу судді і відповідно зменшено розмір вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку (стаття 136).

У підпункті 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453 було передбачено втрату чинності статтею 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ з 1 січня 2011 року, тобто через п`ять місяців після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453, отже, законодавець встановив достатній перехідний період (розумний часовий проміжок) з моменту офіційного опублікування Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453 до втрати чинності нормами, які регулюють питання виплати вихідної допомоги судді у разі його виходу у відставку.

Відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453, зокрема, виключено статтю 136, що передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 зазначив, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

У контексті принципу верховенства права важливим є встановлення при внесенні змін до законодавства розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Конституційний Суд України вказав, що Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII був ухвалений парламентом 27 березня 2014 року та опублікований 31 березня 2014 року в газеті «Голос України», що підтверджують загальнодоступні відомості, розміщені на офіційному веб порталі Верховної Ради України. За положенням абзацу першого пункту 2 розділу ІV «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», у якому визначено умови набрання чинності окремими положеннями Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», підпункт 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» набрав чинності з 1 квітня 2014 року, тобто з наступного дня після його опублікування.

Оскільки можливість реалізації суддею права на вихідну допомогу в розмірах та порядку, встановлених до внесення змін оспорюваним положенням Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», залежала від фактичної можливості судді реалізувати право на відставку, то зміни в юридичному регулюванні цього питання (зокрема, виключення статті 136) мали б бути зваженими, обґрунтованими та доведеними до суддів заздалегідь, тобто з дотриманням достатнього перехідного періоду.

Верховна Рада України, скасовуючи вихідну допомогу суддям, що виходять у відставку, мала встановити достатній перехідний період (розумний часовий проміжок), пов`язаний з набранням чинності положенням підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

На думку Конституційного Суду України, встановлений перехідний період, пов`язаний з набранням чинності оспорюваним положенням Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», з 31 березня по 1 квітня 2014 року є очевидно недостатнім, оскільки не охоплює фактичної тривалості встановленого законодавством порядку реалізації суддею права на відставку. Внаслідок цього судді, які станом на 1 квітня 2014 року вже мали право на відставку та вихідну допомогу, але продовжували перебувати на посаді судді, стимульовані вихідною допомогою, не змогли належним чином підготуватися до нового юридичного регулювання.

Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України констатував, що перехідний період між опублікуванням Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та набранням чинності положенням підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (менше одного дня) був явно недостатнім для того, щоб суб`єкти права (судді, які на момент набрання чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» мали право на вихід у відставку, але станом на 1 квітня 2014 року ще ним не скористалися) змогли адаптуватися до законодавчих новел та скоригувати свої дії для реалізації права на відставку і, відповідно, отримати вихідну допомогу в розмірі, встановленому законодавством до внесення змін Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Наведене дає підстави стверджувати, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.

Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 15 квітня 2020 року відновлено дію статті 136 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яка передбачала наступне: «Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється», тобто відновлено право судді, який вийшов у відставку у період дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №24533, на отримання вихідної допомоги на підставі зазначеної норми.

Як встановив суд, позивач вийшла у відставку під час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №24533, отже, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, вона набула право на отримання вихідної допомоги відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №24533.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку позивач має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв`язку з її виходом у відставку.

Суд, зазначає, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій або рішень відповідачів, які були вчинені або прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідачі, у спірних відносинах, були зобов`язані діяти у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин.

Як встановив суд, позивач звернулася із заявою до відповідача 1 про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою 18 вересня 2020 року, тобто після визнання положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII неконституційним.

Отже, під час розгляду заяви позивача відповідач 1 мав враховувати, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020, право позивача на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою було відновлено.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної відмови відповідача 1 у виплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв`язку з виходом у відставку та зобов`язання відповідача 1 виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 1 не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України в особі ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого адміністративного суду України у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв`язку з виходом у відставку.

3. Зобов`язати Вищий адміністративний суд України в особі ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого адміністративного суду України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв`язку з виходом у відставку.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Вищий адміністративний суд України в особі ліквідаційної комісії з припинення діяльності Вищого адміністративного суду України (01029, м. Київ, вул. Московська, б. 8, корпус 5; ідентифікаційний код 33235788);

Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, б. 18/5, корпус; ідентифікаційний код 26255795).

Суддя В.А. Кузьменко