Рішення № 96649228, 20.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 р. № 520/2719/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представника позивача - Литвинця С.А.,

представника відповідача - Коваленко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС в Харківській області від 23.07.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №166-14;

- зобов`язати ДМС в Харківській області повідомити Державну прикордонну службу України про скасування рішення Головного управління ДМС в Харківській області від 23.07.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №166-14;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судових витрат позивача за даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є громадянином Латвійської Республіки та отримав дозвіл на імміграцію в Україну. Рішенням Головного Управління державної міграційної служби України у Харківській області від 23.07.2020 №166-14, на підставі пункту 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», йому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. На думку позивача, відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що його дії становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, оскільки за період проживання на території України з 2014 року не був засуджений, жодного закону не порушував, дій, які б посягали на громадський порядок та громадську безпеку в Україні не вчиняв.

Ухвалою суду від 26.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на те, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну Гуламі Рональдсу прийнято Головним управлінням ДМС в Харківській області на підставі подання Управління карного розшуку Національної поліції у м. Києві. Враховуючи, що обставини, про які зазначило Управління карного розшуку Національної поліції у м. Києві в поданні, вказують на наявність загрози громадському порядку та національним інтересам України, у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну безпеку України", а також з урахуванням відсутності обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, відповідач вважає, що були наявні всі підстави для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію позивача.

У поданій представником позивача відповіді на відзив, останнім зазначено, що позивач не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов з тих підстав, що, по-перше, відповідачем не здійснено перевірку обставин, зазначених у поданні Управління карного розшуку Національної поліції у м. Києві, що стало підставою скасування дозволу на імміграцію. Так, позивача не було запрошено для надання пояснень стосовно цього питання, а також не повідомлено про прийняте рішення. Також відповідач заявляє, що копію оскаржуваного рішення направлено ним на адресу: АДРЕСА_2 , проте жодних доказів направлення копії рішення за вказаною адресою не додає. Позивач зауважує, що згідно Посвідки на постійне проживання в Україні, що видана відповідачем, адресою проживання позивача є: АДРЕСА_3 . Тобто, відповідач знав про зареєстроване місце проживання позивача, але на вказану адресу копії рішення не відправляв.

По-друге, позивач стверджує, що обставини, викладені у листі ГУНП в м. Києві не відповідають дійсності. В даному листі стверджується, що за попередньою інформацією позивач "організував транснаціональну злочинну групу, яка пов`язана з незаконним обігом наркотичних речовин", "здійснює злочини, пов`язані з рейдерством", "користується авторитетом у кримінальному середовищі, безпосередньо вчиняє і координує правопорушення". При цьому, лист містить посилання на два досудові кримінальні провадження: 12020100060001273 від 20.03.2020 та 12017100000001071 від 17.06.2019. Стосовно провадження 12020100060001273 від 20.03.2020 позивачу взагалі нічого невідомо, позивач не є його учасником і не має жодного з ним зв`язку. Стосовно провадження 12017100000001071 від 17.06.2019 позивачу відомо, що в рамках цього провадження проводились обшуки в приміщеннях, де проживає і працює позивач. Наведене провадження порушено за статтями ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, тобто жодного зв`язку з "незаконним обігом наркотичних речовий та "авторитетом у кримінальному середовищі". Окрім того, у цьому провадженні позивачу досі не надано жодного статусу.

Протокольною ухвалою суду 20.04.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини і факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримуючи відзив на позов.

Вислухавши позицію сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, Рішенням ГУ ДМС України в Харківській області на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", Гуламі Рональдсу було надано дозвіл №4/166-14 від 17.03.2014 на імміграцію в Україну та 26.03.2014 видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 .

20.07.2020 до ГУ ДМС України в Харківській області надійшло подання Управління карного розшуку ГУНП у м. Києві від 09.07.2020 за №3549/125/14/7/02-2020 про вирішення питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання та заборони в`їзду громадянину Латвійської Республіки ОСОБА_1 , яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 , знаходячись на території Латвійської Республіки , організував транснаціональну злочинну групу, яка причетна до вчинення тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин. Зазначена злочинна група під керуванням ОСОБА_1 здійснює злочини, пов`язані з рейдерством, незаконним заволодінням майна осіб, шляхом шахрайських дій з підробленими факсиміле та документами від імені іншої особи, їх використанням та шахрайськими діями по відношенню до майна громадян, які проживають на території України та Латвійської Республіки. Управління карного розшуку ГУНП у м. Києві посилається на те, що вказана інформація підтверджується фактом вилучення за місцем роботи Гуламі Рональдса підроблених факсиміле та документів від імені іншої особи. Своєю протиправною діяльністю він створює загрозу громадському порядку, законним інтересам та правам громадян України та інших осіб, які проживають на території України, здійснює негативний вплив на інших осіб, причетних разом з ним до правопорушень, які мають ознаки повторності та обставини яких вивчаються у кримінальних провадженнях №12020100060001273 від 20.03.2020 та №12017100000001071 від 17.06.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України. Перебуваючи на території України, ОСОБА_1 може вчиняти дії, спрямовані на знищення доказів та перешкоджанню досудовому розслідуванню та/або змушувати це робити інших осіб. Враховуючи вищевказане та те, що ОСОБА_1 користується авторитетом у кримінальному середовищі, безпосередньо вчиняє та координує правопорушення і таким чином здійснює вплив на загострення криміногенної обстановки в Україні та Київському регіоні, створює загрозу громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України, Управління карного розшуку Національної поліції у м. Києві звернулось із поданням щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Латвійської Республіки Гуламі Рональдсу.

За результатами розгляду подання Управління карного розшуку ГУНП у м. Києві від 09.07.2020 за №3549/125/14/7/02-2020 ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення №166-14 від 23.07.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Латвійської Республіки Гуламі Рональдсу.

Видана на підставі рішення від 17.03.2014 посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_2 скасована на підставі п.п. 1 п. 64 Порядку №321 від 25.04.2018.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію направлена Гуламі Рональдсу на адресу: АДРЕСА_2 .

Позивач вважає протиправним рішення ГУ ДМС України в Харківській області №166-14 від 23.07.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом, прийняте відповідачем як суб`єктом владних повноважень рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, перевіряється на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України «Про імміграцію» №2491-ІІІ від 07.06.2001, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Як визначено статтею 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України (стаття 13 Закону України «Про імміграцію»).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про імміграцію» особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983).

Згідно з пунктом 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро, Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці 2 пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (пункт 22 Порядку №1983).

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти (пункт 23 Порядку №1983).

Як встановлено судом ініціатором скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 є Управління карного розшуку ГУНП м. Києва.

Оскаржуване рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну було прийняте на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України).

Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки» надано визначення поняттю «національна безпека», відповідно якого національна безпека визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров`я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв`язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам; загроза національній безпеці визначається як наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

При цьому, при застосуванні поняття «національної безпеки» як предмета інтересу, захист якого може обґрунтовувати необхідність скасування дозволу особі на імміграцію в Україну, необхідно виходити з доречності та достатності аргументів в користь посилання на такі інтереси. Можливість широкого тлумачення цих інтересів може призвести до звуження прав людини, що суперечить одному із провідних принципів і загальних засад конституційного ладу України - принципу верховенства права.

Також, посилаючись у поданні про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Латвійської Республіки ОСОБА_1 на суспільну небезпечність позивача, Управління карного розшуку ГУНП в м. Києві зазначає про організацію позивачем транснаціональної злочинної групи, яка причетна до вчинення тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин, та до кримінальних правопорушень, обставини яких вивчаються у кримінальних провадженням №12020100060001273 від 20.03.2020 та №12017100000001071 від 17.06.2019.

Втім, наведені у вказаному поданні обставини щодо належності ОСОБА_1 до злочинних угрупувань та набуття статусу підозрюваного/обвинуваченого у кримінальних провадженнях не підтверджені жодними належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами в розумінні статей 72-76 КАС України.

При цьому, представником відповідача у судовому засіданні даний факт не заперечувався.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування в даній адміністративній справі є наявність в діях іммігранта ОСОБА_1 загрози національній безпеці України станом на момент прийняття оскарженого рішення.

Суду також не надано належних доказів, які б підтверджували обставини, які покладені в основу оскаржуваного рішення - вчинення позивачем діянь, що загрожують національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ljatifi v. the former Yugoslav Repablic of Macedonia» суд вказав, що навіть у випадку, коли справа стосується національної безпеки, концепція законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи з депортації, які впливають на фундаментальні права людини, були предметом змагального провадження в незалежному органі або суді, який має повноваження ефективно перевірити підстави депортації та відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями у випадку наявності інформації з обмеженим доступом. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження державного органу про ризик для національної безпеки. Хоча оцінка державного органу того, у чому саме полягає загроза для національної безпеки, об`єктивно має значну вагу, незалежний орган або суд повинен мати можливість реагувати в справах, у яких застосування цієї концепції не ґрунтується на відповідних фактах або виявляє тлумачення «національної безпеки», що суперечить закону або загальноприйнятому значенню і є свавільним.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було доведено наявність підстав, не надано розумних обґрунтувань існування загроз, передбачених пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», які могли б бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію.

Щодо посилання відповідача в спірному рішенні на пункт 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", суд зазначає наступне.

Положеннями статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Суд зазначає, що зазначені у поданні висновки управління карного розшуку, з якими погодився відповідач, не містять жодних обґрунтувань і доказів вчинення позивачем протиправних дій, які створюють загрозу громадському порядку України чи несуть загрозу здоров`ю, порушують права та законні інтереси громадян та впливають на погіршення криміногенної ситуації, як наслідок, скасування позивачу дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України в розумінні Закону України "Про імміграцію".

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем не надано доказів перевірки інформації в межах з`ясування питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування дозволу на імміграцію Гуламі Рональдсу, надіслання відповідних запитів, передбачених п. 14 Порядку №1983.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про те, що стосовно нього розглядається питання про скасування дозволу на імміграцію в Україну та доказів того, що позивача запрошували в ГУ ДМС в Харківській області для надання відповідних пояснень. Таких доказів також не надано і під час судового розгляду справи.

Вказані обставини свідчать про порушення права позивача бути заслуханим в процесі прийняття рішення щодо нього.

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам, суд враховує, що ефективність засобу юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Крім того, «орган», що згадується в цій статті, не обов`язково має бути судовим. Однак при визначенні того, чи є звернення до нього ефективним засобом юридичного захисту мають ураховуватися його повноваження і процесуальні гарантії, які він забезпечує (пункт 67 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Класс та інші проти Німеччини» від 06 вересня 1978 року).

Під визначенням терміну «процесуальні гарантії» суд вважає, зокрема, право бути вислуханим компетентним органом під час проведення процедури, що передувала оскаржуваному рішенню.

Так, у суду немає сумніву, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень неминуче призведе до негативних наслідків для позивача. Такими наслідками відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію» є обов`язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа яка не виїхала протягом місяця підлягає видворенню в порядку передбаченому Законом.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що Комісар Ради Європи з прав людини видав рекомендацію від 19.09.2001 стосовно прав іноземців, які бажають в`їхати на територію держав-членів Ради Європи, та виконання рішень про видворення (CommDH(2001)19). Відповідно до пункту 11 зазначеної рекомендації у випадках, коли особа стверджує, що компетентні органи порушили право, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, або що існує можливість порушення ними цього права, необхідно забезпечити, щоб право на засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції гарантувалося не лише законом, але також на практиці.

При цьому конвенційний механізм захисту прав передбачає, зокрема те, що основоположні права, гарантовані Конвенцією, повинні виконуватися безпосередньо на державному рівні, зокрема, державними органами.

Так, право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме пунктом 23 Порядку №1983.

На думку суду, особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає їй змогу брати участь у провадженні під час розгляду її справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

За таких умов, суд дійшов висновку, що ГУ ДМС України в Харківській області не виконало вимоги пункту 23 Порядку №1983, оскільки позивача, у даному випадку, позбавлено процесуальних гарантій, встановлених статтею 13 Конвенції, щодо безпосередньої участі сторони у процедурі прийняття рішення компетентним органом.

Аналіз обставин щодо прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну дають підстави для висновку, що при його прийнятті порушено встановлений порядок, мало місце неповне з`ясуванням всіх обставин, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України визначено можливість суду при прийнятті рішення у разі задоволення позову застосувати такий спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не був повідомлений у строк встановлений Законом України «Про імміграцію» про прийняте рішення про скасування дозволу про імміграцію в Україну. Відповідач надав до матеріалів справи лише копію супровідного листа від 24.07.2020 №6301.8.1-12700/63.2-20 із рішенням про скасування дозволу про імміграцію в Україну, однак доказів отримання такого позивачем надано суду не було.

При цьому суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про належне повідомлення позивача про прийняте рішення, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, зареєстроване місце проживання позивача - АДРЕСА_3 . В той час як ГУ ДМС в Харківській обласні направлено рішення за адресою: м. Дергачі, вул. Чапаєва, буд. 26.

Оскільки рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію суд визнає протиправним та скасовує його, то підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДМС в Харківській області повідомити Державну прикордонну службу України про скасування рішення Головного управління ДМС в Харківській області від 23.07.2020 №166-14 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, що забезпечить повне відновлення порушених прав ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 252, 255, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДМС в Харківській області від 23.07.2020 №166-14 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Зобов`язати Головне управління ДМС в Харківській області повідомити Державну прикордонну службу України про скасування рішення Головного управління ДМС в Харківській області від 23.07.2020 №166-14 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29 квітня 2021 року.

Суддя О.М. Шляхова