Рішення № 96648466, 21.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року Справа № 480/8110/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Новікова С.П.,

представника відповідача - Петрова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №480/8110/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення соціальної допомоги та надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Сумської міської ради та просила:

- стягнути з відповідача на її користь 480174 грн. соціальної допомоги за період з 18.09.2017р. по 18.11.2020р.;

- стягнути з відповідача на її користь 321610 грн. надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю з 18.09.2017р. по 18.11.2020р.

Провадження у справі було відкрито 28.12.2020р.

19.01.2021р. до суду надійшла заява від Сумської міської ради в якій відповідач просив про заміну відповідача - Сумська міська рада на належного відповідача - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради.

Позивач у заяві від 25.01.2021р. просила суд не змінювати відповідача.

08.02.2021р. подала до суду заяву про уточнення (а.с.69) в якій:

- уточнила період стягнення обов"язкових виплат, вказавши період стягнення - з 01.06.2020р. по 01.03.2021р.

- замість позовних вимог щодо стягнення і соціальної допомоги, і надбавки на догляд за дитиною просила стягнути з відповідача лише надбавку за догляд за дитиною з інвалідністю за вищезазначений період;

- сума яка заявлена позивачем до стягнення становить 40000 грн.

В судовому засіданні 11.03.20212р. судом, зважаючи на відсутність заперечень з боку позивача та представника позивача, було залучено в якості належного відповідача Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради. Розгляд справи було відкладено і запропоновано позивачу надати розрахунок заявленої суми до стягнення, відповідачу - Департаменту було запропоновано надати письмові обґрунтування своєї позиції щодо позовної заяви.

15.03.2021р. позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій позивач:

- уточнила період стягнення вказавши уточнений період стягнення - з липня 2020 року по березень 2021р.

Так, згідно наданих уточнень, за період з липня 2020 року по грудень 2020 року позивач просила стягнути надбавку на догляд в сумі 4602,20грн. (При цьому зазначивши, що зазначену надбавку вона мала отримувати лише з листопада 2020 року. Будь-яких обґрунтувань стосовно наявності права на отримання надбавки за період з липня 2020 року по жовтень 2020 року позивач та її представник не наводять). За період з січня 2021 р. по березень 2021 р. сума виплат яка заявлена позивачем до стягнення становить 7 568,99 грн.

Загальна сума яка заявлена позивачем до стягнення за період з липня 2020 року по березень 2021р. становить 12171,19 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач та її представник посилались на те, що ОСОБА_1 з 18.09.2017р. перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення, як отримувач соціальної допомоги. Підставою для отримання соціальної допомоги позивачкою є інвалідність її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він на сьогоднішній день є інвалідом І групи. Інвалідність отримана внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в 2017р.

Позивач вважає, що вона, як опікун неповнолітнього сина, не в повному обсязі отримує виплату соціальної допомоги, яку гарантовано державою, а саме - п.2.2 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 30.04.2002р. за №226/293/169.

На переконання позивача, Департамент не доплатив їй, як непрацюючій матері надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю, згідно з п.3.2 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 30.04.2002р. за №226/293/169.

Позивач просила суд врахувати, що згідно п.3.4 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 30.04.2002р. за №226/293/169 розмір надбавки за догляд за дитиною з інвалідністю, віком від 6 до 18 р., яку віднесено до підгрупи А, становить 100% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

01.04.2021р. відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволенні позовних вимог та зазначає, що згідно з медичним висновком про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 14.09.2017 № 157, ОСОБА_2 категорія «підгрупа А» не встановлена, розмір надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю віком від 6 до 18 років було встановлюється в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

16.04.2021р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій позивач остаточно визначився з позовними вимогами та просила суд:

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за виплатами надбавки за догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі 4602,20грн. за період з липня 2020 року по грудень 2020 року.

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за виплатами надбавки за догляд за дитиною з інвалідністю в розмірі 7568,99 грн. за період з січня 20221р. по березень 2021р.

- зобов"язати відповідача надати письмове повідомлення особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_2 , законному представнику дитини з інвалідністю - ОСОБА_1 про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення.

В судовому засіданні представник позивача та позивач у повному обсязі підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім цього, просив суд врахувати, що обставини наведені в первісному позові по даній справі були досліджені в іншому судовому проваджені по справі № 480/4393/20 та Сумським окружним адміністративним судом 09.03.2021 було прийнято рішення, яким відмовлено в задоволені позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного :

Як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 18.09.2017 звернулась до департаменту з заявою та щодо призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на сина ОСОБА_2 .

Рішенням департаменту від 27.09.2017 було призначено з 18.09.2017 по 30.09.2019 державну соціальну допомогу та надбавку на догляд у розмірі 1806,90 гри., в тому числі розмір соціальної допомоги - 918,40 грн., надбавка на догляд - 888,50 грн.

Як свідчить з матеріалів особової справи та первісного позову, в лютому 2020р. позивач звернулась до директора Департаменту соціального захисту населення при Сумській міській раді з питання її права на соціальну допомогу, з урахуванням страхового стажу та запису в трудову книжку, на яку отримала відповідь від 02.03.2020р. №3-359/12.06-29 про те, що 14.01.2020р. нею подано до департаменту заяву, в якій зазначено, що з 28.01.2020р. вона працевлаштувалася, тому нарахування внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування припинено з 01.02.2020р.

06.04.2020р. №3-466/12.06.-29 позивачу надана відповідь на її звернення з питання призначення допомоги на дитину з інвалідністю, відповідно до якої їй була призначена надбавка на догляд за дитиною у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дітей віком від 06 до 18 років, оскільки у медичному висновку, виданому комунальним некомерційним підприємством “Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди” Сумської міської ради, у дитини “підгрупа А” не встановлена.

Зазначені обставини також встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.03.2021р. у справі №480/4393/20 між тими ж самими сторонами але щодо іншого періоду (яке набрало законної сили 09.04.2021р.).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України; 30.04.2002 № 226/293/169 (надалі - Порядок), передбачено, що державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з пунктом 3.2 до державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю віком до 18 років призначається надбавка на догляд за ними одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю.

Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що розмір надбавки за дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років, віднесеною до “ п і д г р у п и А”, становить - 100 в і д с от ків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, за дитиною з інвалідністю, у якої н е в с т а н о в л е н а “підгрупа А”, - 50 в і д с о т к і в прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

З матеріалів особовою справи ОСОБА_2 свідчить, що відповідно до медичного висновку, виданого комунальним некомерційним підприємством “Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди” Сумської міської ради, у дитини “підгрупа А” не встановлена.

Отже, позивачу була правомірно призначена надбавка на догляд за дитиною у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

При цьому, суд вважає необхідним відмітити, що основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначаються Законом України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”.

Статтею 1 цього Закону надано визначення поняття дитини з інвалідністю, як особи віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина-інвалід", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина-інвалід" підгрупи А.

Лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917 “Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям” (далі - Положення про ЛКК) лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров`я місцевих держадміністрацій.

У рішенні про утворення центральних комісій, комісій визначається їх персональний склад, місце та розпорядок роботи.

До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог.

У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).

Згідно п. п. 1, 4 п. 7 Положення ЛКК комісії визначають категорію “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; аналізують рівень дитячої інвалідності за категоріями дитина з інвалідністю, дитина з інвалідністю підгрупи А.

Відповідно до п. 8 Положення ЛКК центральні комісії:

1) здійснюють організаційно-методичне керівництво міських, районних, міжрайонних, районних у містах комісій;

2) перевіряють за зверненням дитини з інвалідністю віком понад 15 років, батьків або законних представників дитини з інвалідністю:

правомірність прийнятих міськими, районними, міжрайонними, районними в містах комісіями рішень щодо встановлення інвалідності;

якість розроблення індивідуальних програм реабілітації та здійснюють контроль за їх виконанням;

3) розробляють комплексні заходи у регіонах щодо профілактики і зниження рівня дитячої інвалідності, а також в установленому порядку удосконалюють механізм проведення реабілітації дітей з інвалідністю;

4) проводять у складних випадках огляд хворих дітей та дітей з інвалідністю за направленнями міських, районних, міжрайонних, районних у містах комісій;

5) надають консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи дітей міських, районних міжрайонних, районних у містах комісій;

6) направляють в особливо складних випадках дітей, батьки або законні представники яких звертаються для встановлення інвалідності дитині, до центральної комісії МОЗ;

7) впроваджують у роботу наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними установами, готують пропозиції щодо удосконалення медико-соціальної експертизи;

8) беруть участь у конференціях, нарадах, семінарах з питань профілактики дитячої інвалідності, реабілітації та адаптації дітей з інвалідністю.

Пунктом 12 Положення передбачено, що комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” (щодо відмови в установленні категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії “дитина з інвалідністю” - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також до закладу охорони здоров`я і органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917, якою затверджено Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, визначено, що комісія під час проведення медико-соціальної експертизи використовує класифікацію, яка визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлених захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

Пункт 19 Постанови визначає, що категорії “дитина-інвалід” або “дитина-інвалід підгрупи А” встановлюються дитині залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

Перелік захворювань та патологічних станів, що дають право на встановлення інвалідності дітям, затверджується МОЗ (п.20 Постанови).

До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму І та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії І ступеня її; вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Підставою для встановлення дитині категорії "дитина-інвалід підгрупи А'" є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

Суд вважає, що вищезазначені критерії можуть бути оцінені з правової точки зору, оскільки нормативний акт прямо визначає обставини, від наявності чи відсутності яких може бути встановлено наявність чи відсутність підстав для встановлення категорії.

При цьому, суд доходить висновків, що встановлення даних критеріїв має здійснюватися комісією, якій надано на це відповідні повноваження чинним нормативним актом, з наданням оцінки як поданим документам, так і посиланням батьків хворого.

Відповідно до медичного висновку, виданого комунальним некомерційним підприємством “Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди” Сумської міської ради, у дитини “підгрупа А” не встановлена, а до повноважень Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради не належить прийняття рішення про наявність чи відсутність підстав для встановлення дитині категорії "дитина-інвалід підгрупи А'".

Таке рішення має приймати відповідна лікарська комісія на підставі дослідженої медичної документації, особистого спілкування з дитиною та оцінки основних видів порушень, у разі не згоди з яким, в тому числі і внаслідок неповноти його викладення чи неврахування під час його прийняття усіх необхідних обставин, позивач має право звернутися із відповідним позовом до суду.

Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача недоплаченої надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, за відсутності доказів встановлення дитині категорії "дитина-інвалід підгрупи А", є передчасними та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що позивач та її представник вказують в уточнених позовних вимогах про вимогу стягнення з відповідача на користь позивача надбавку за догляд за дитиною за період з липня 2020 року по березень 2021 року, однак будь-яких розрахунків суми яка була би заявлена до стягнення за період з липня 2020 року по жовтень 2020 року не надано. І позивач у позові зазначає, що право на отримання вказаної надбавки у неї виникло лише у листопаді 2020 року. Отже, правові обґрунтування позовних вимог за період з липня 2020 року по жовтень 2020 року фактично відсутні. Крім цього, розрахунки наведені в таблиці вказаній в уточненій позовній заяві від 16.04.2021р. (зокрема - за листопад 2020 року) містять неточності. При цьому, вказані позивачем в даній таблиці суми впливають на кінцеву суму заявлену позивачем до стягнення. Так, зокрема, за підрахунками позивача та представника позивача щодо показників за листопад 2020 року, загальна сума нарахування соц. виплат (3516,48грн. + 408,30 грн.) складає - 4041,60 грн., тоді як фактично сума даних виплат складає 3924,78 грн. (3516,48грн. + 408,30 грн. = 3924,78грн.) При з"ясування даних розбіжностей та підстав їх виникнення, представник позивача не погоджується з розрахунками суду та наполягає (без наведення будь-яких обґрунтувань) на тому, що сума вказана ним в таблиці з підрахунками є вірною - саме 4041,60 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов"язати відповідача надати письмове повідомлення особі з інвалідністю з дитинства ОСОБА_2 , законному представнику дитини з інвалідністю - ОСОБА_1 про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її призначення, суд зазначає, що дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки а ні позивачем, а ні представником позивача не наведено жодних правових обгрунтувань стосовно неї. Представник позивача (адвокат Новіков С.П.) не зміг пояснити суду , що малось на увазі у даній позовній вимозі, про яке письмове повідомлення йдеться, кому саме і на підставі якої правової норми його має бути надіслано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вищевказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення соціальної допомоги та надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.04.2021р.

Суддя О.М. Кунець