Рішення № 96647036, 29.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2021 року № 320/14350/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обчислення пільгового стажу, врахованого при призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та додатково зарахувати періоди роботи: з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП “Шахта “Новопавлівська“ - до пільгового стажу за Списком № 1, а також період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015 до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, тобто до пільгового стажу за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати у строк один місяць з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він має 30 років загального стажу роботи, пільговий стаж роботи за Списком №1. Він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але останній йому відмовив. Вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, та всіх періодів роботи у ДП «Шахта «Новопавлівська» до пільгового стажу за Списком №1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вказана ухвала суду надсилалась відповідачу за електронною адресою, що підтверджується повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У той же час, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, 04.12.1995, має статус внутрішньо-переміщеної особи.

Згідно записів із трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.05.1988, ОСОБА_1 працював:

- з 11.03.1992 по 03.04.1992 – на посаді гірника першого розряду у ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №36к від 13.03.1992);

- з 03.04.1992 по 04.06.1993 - на посаді гірника третього розряду у ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №47к від 03.04.1992);

- з 04.06.1993 по 10.11.1994 на посаді гірника четвертого розряду у ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №97к від 04.06.1993);

- з 04.12.1995 по 16.09.2002 на посаді гірника четвертого розряду у ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №97к від 04.06.1993).

Згідно Довідки №1699 від 22.09.2020, ДП «Шахта «Новопавлівська» ОСОБА_1 у період з 03.04.1992 по 31.01.1993, в період з 01.02.1993 по 02.04.1993 працював гірником в підземній ремонтно-відновлюючій ділянці.

Згідно Довідки №1700 від 22.09.2020, ДП «Шахта «Новопавлівська» ОСОБА_1 у період з 03.04.1993 по 03.06.1993, в період з 04.06.1993 по 10.11.1994 працював гірником в підземній ремонтно-відновлюючій ділянці.

Згідно Довідки №1701 від 22.09.2020, ДП «Шахта «Новопавлівська» ОСОБА_1 у період з 04.12.1995 по 16.09.2002 працював гірником в підземній ремонтно-відновлюючій ділянці.

Актом №19 від 14.06.2002 підтверджено настання нещасного випадку на ДП «Шахта «Новопавлівська».

Згідно довідки до акта огляду МСЕК №0030332, позивачу з 20.03.2006 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності – трудове каліцтво.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №0009603, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках з 23.03.2006 становить 50%.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК №060174, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності до 01.04.2009, причина інвалідності – трудове каліцтво.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №032428, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках з 06.03.2008 становить 50%.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК №060611, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності до 01.04.2011, причина інвалідності – трудове каліцтво.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №036958, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках з 05.03.2009 становить 50%.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК №056505, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності до 01.04.2013, причина інвалідності – трудове каліцтво, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 50%.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК №406322, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності до 01.04.2015, причина інвалідності – нещасний випадок на виробництві.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №226306, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 50%.

05.08.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону №1058.

Рішенням №104250005945 від 11.08.2020 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, посилаючись відсутність документального підтвердження атестації робочих місць і як наслідок відсутності необхідного спеціального трудового стажу.

Листом від 21.08.2020 №5282-8459/К-02/8-1000/20 повідомлено, що акти видані органами та/або особами на тимчасово окупованій території є недійними і не створюють правових наслідків. Наголошено на необхідність атестації робочих місць.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 100 Закону №1788-ХІІ визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст. 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно із п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005 №383, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 затверджено Список №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, який діяв до 26.01.1991, у підрозділі 1 розділу І якого передбачено, що право на пенсію на пільгових умовах мають всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (медпунктів, працівники підземної телефонного зв`язку і т. д.).

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З матеріалів справи вбачається, що для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1, останнім подано, зокрема:

- довідку №1699 від 22.09.2020, видану ДП «Шахта» Новопалівська» про підтвердження трудового стажу в підземній ремонтно-відновлюючій ділянці з 01.02.1993 по 02.04.1994;

- довідку №1700 від 22.09.2020, видану ДП «Шахта» Новопалівська» про підтвердження трудового стажу в підземній ремонтно-відновлюючої ділянці з 04.06.1993 по 10.11.1994;

- довідку №1701 від 22.09.2020, видану ДП «Шахта» Новопалівська» про підтвердження трудового стажу в підземній ремонтно-відновлюючій ділянці внутрішньо шахтного транспорту з 04.12.1995 по 16.09.2020;

Подані позивачем довідки засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містять обов`язкові відомості та підстави для їх видачі з посиланням на первинні документи. Відповідач дійшов висновку про неможливість врахування вказаних, з тих підстав, що вони видані органами, їх посадовими особами чи службовими особами, створеними, обраними чи призначеними на тимчасово окупованій території всупереч діючому законодавству України.

З вказаним твердженням суд не погоджується, враховуючи наступне.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

За положеннями, наведеними у ст. 1 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII), тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ст. 9 Закону №1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

З аналізу вищевикладених норм права суд приходить до висновку, що з метою захисту прав і свобод громадян України органи державної влади України мають право враховувати і документи, видані незаконними органами (посадовими особами).

Окрім того, суд вважає, що з метою забезпечення захисту прав і свобод позивача до спірних правовідносин застосуванню також підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації об`єднаних націй, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 22.10.2018 в справі №235/2357/17.

Крім того, ДП «Шахта «Новопавлівська» не є органом влади, а наділена статусом суб`єкта господарювання.

Отже, відповідачем безпідставно не враховано довідки, надані позивачем на підтвердження пільгового стажу, видані на тимчасово окупованій території в м. Стаханів Луганської області, оскільки вона безпосередньо впливає на реалізацію конституційного права позивача на соціальний захист.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність документального підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією та результатами атестації умов праці з огляду на наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом п.п. 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відтак, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, позивача у даній справі.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, відповідно до ч.1 ст. 114 Закону №1058-IV.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а і враховується судом при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача підлягають, зокрема наступні періоди роботи:

- з 11.03.1992 по 03.04.1992 – на посаді гірника першого розряду ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №36к від 13.03.1992);

- з 03.04.1992 по 04.06.1993 - на посаді гірника третього розряду ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №47к від 03.04.1992);

- з 04.06.1993 по 10.11.1994 на посаді гірника четвертого розряду ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №97к від 04.06.1993);

- з 04.12.1995 по 16.09.2002 на посаді гірника четвертого розряду ДП «Шахта» Новопалівська» (Наказ №97к від 04.06.1993).

Вказане підтверджується записами із трудової книжки позивача, довідкою №1699 від 22.09.2020, довідкою №1700 від 22.09.2020 та довідкою №1701 від 22.09.2020, виданими ДП «Шахта «Новопавлівська».

Відтак, є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивача у частині зобов`язання врахувати періоди роботи з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994 та з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП «Шахта «Новоповлівська» до стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.

Щодо вимоги зарахування до пільгового стажу період перебування по інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці», час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Статтею 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14 Закону № 1788-ХІІ).

Положеннями статті 24 Закону № 1058-ІV також передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Таким чином, час перебування на інвалідності з 20.03.2006 по 01.04.2015 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підлягає до зарахуванню до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону №1788-ХІІ.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від18.04.2019 у справі №392/17/17.

З матеріалів справи вбачається, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить понад 30 років, стаж роботи із шкідливими умовами роботи становить понад 18 років за необхідних 10 років для призначення пенсії після досягнення 50 років.

Отже, позивач, який на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягнув 50 річного віку, має страховий стаж понад 30 років 03 місяці 20 днів, в тому числі стаж роботи за Списком №1 – понад 18 років (за необхідних 10 років), мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання про зобов`язання відповідача подати у строк один місяць з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що вимога позивача не обґрунтована, а лише постановлення судом рішення зобов`язального характеру само по собі не є підставою для встановлення судового контролю та встановлення строку для подачі звіту, без наявності передумов для цього, клопотання про зобов`язання подати звіт задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 21.12.2020 №30058951.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 840,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення №104250005945 від 11.08.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , видане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування періодів роботи з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП “Шахта “Новопавлівська“ - до пільгового стажу за Списком № 1. а також період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015 до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, тобто до пільгового стажу за Списком № 1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.