Рішення № 96646929, 28.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року № 320/8940/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмові в призначенні пенсії відповідно положень статті 12 пункту «в» Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової службі та деяких інших осіб» протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити позивачу пенсію за вислугу років з 06.08.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.10.2006 №355 його звільнено у запас з військової служби за підпунктом «в» (у зв`язку з скороченням штатів) у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. На момент звільнення він досяг вислуги - 17 років 04 місяці 28 днів. 16.07.2020 він звернувся до Білоцерківського об`єднаного міського військового комісаріату за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. "в" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". 06.08.20.20 Білоцерківським об`єднаним міським військовим комісаріатом через Київський обласний військовий комісаріат подано подання та необхідні документи до відповідача для призначення і нарахування пенсії за вислугою років.

Проте, листом від 11.08.2020 ГУ ПФУ у Київській області повернуло пакет документів до Київського обласного військового комісаріату без виконання, посилаючись на необхідність наявності у позивача вислуги років 20 років і більше.

04.12.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що у відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач набуває право на отримання пенсії за вислугу років при наявності 20 календарних років і більше. На день звільнення позивача з військової служби календарної вислуги позивача не достатньо для призначення пенсії. Крім того, відповідач наголошує, що позивач був звільнений з військової служби не досягнувши 45-річного віку, а отже підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."в" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутні.

У відповідь на відзив позивач зазнчив, що закони ті інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, де він заперечує проти наведених у відзиві тверджень, оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, звільнених у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років встановлено пунктом 11 статті 1 Закону « 1763-IV. Чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Вознесенським МРВ УМВС України в Миколаївській області, 20.08.1996.

У період з 01.08.1989 по 29.12.2006 проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .

Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.10.2006 №355 ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України за підпунктом "в" пункту 67 (у зв`язку зі скороченням штатів) у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини А2316 від 23.11.2006 №221 позивача виключено зі списків особового складу та направлено на військовий облік до Білоцерківського ОМВК Київської області.

На день звільнення вислуга років позивача становить 17 років 04 місяців 28 днів.

06.08.2020 Білоцерківським об`єднаним міським військовим комісаріатом через Київський обласний військовий комісаріат подано подання та необхідні документи до відповідача для призначення і нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.

За наслідками розгляду вищевказаного подання, відповідач листом від 11.08.2020 ГУ ПФУ у Київській області повернуло пакет документів до Київського обласного військового комісаріату без виконання, посилаючись на необхідність наявності у позивача вислуги років 20 років і більше.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей визначає Закон України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" №1763-IV від 15.06.2004р. (далі - Закон №1763-IV).

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону №1763-IV (в редакції на час звільнення позивача з військової служби - 01.11.2005) особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються такі гарантії соціального захисту:

- для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв`язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.

Статтею 3 Закону №1763-IV дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням ЗСУ після 01.01.2014.

Згідно з п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військово-службовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992р. (далі - Закон №2262-XII) (в редакції закону від 04.04.2006) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей».

Водночас, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011р. у пункті «в» ст. 12 Закону №2262-XI цифри і слово "15 років" замінено цифрами і словами " 20 календарних років і більше".

Аналогічні зміни Законом №3668-VI внесені і в п. 11 ст. 1 Закону №1763-IV.

Таким чином, на час звільнення позивача із Збройних Сил України п. 11 ст. 1 Закону №1763-IV передбачав право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років.

Одночасно, на час досягнення позивачем 45 річного віку та формування подання щодо призначення пенсії в 2020 році, пункт "в" ст. 12 Закону №2262-XI та п. 11 ст. 1 Закону №1763-IV передбачали право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 років.

Вирішуючи питання про застосування зазначених норм закону у часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення №5-рп/2002).

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність.

Також у Рішенні Конституційного Суду України №5-рп/2002 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Виходячи із положень п. 11 ст. 1 Закону №1763-IV та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військово-службовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, встановлено п. 11 ст. 1 Закону №1763-IV, чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.

Станом на момент звернення за призначенням пенсії заявнику виповнилося 45 років, що в сукупності з відповідною вислугою років сформувало підстави для призначення пенсії.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.07.2019 в справі №№686/651/17 та Верховного Суду України, викладено у постанові від 06.02.2012 у справі №21-322а11) та постанові від 01.07.2014 у справі №21-244а14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що застосуванню підлягають норми Закону в редакції на момент виникнення права на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент її призначення.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №117 від 28.09.2020.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у призначенні пенсії відповідно положень ст. 12 п. «в» Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової службі та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ: 22933548) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсію за вислугу років з 06.08.2020.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.