Ухвала суду № 96646590, 28.04.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

28 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/10937/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про зобов`язання нарахувати та виплатити кошти,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0409 щодо невиплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні (своєчасної витати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) за період з 10.04.2017 по 15.04.2020 в сумі 275 954,64 грн;

- стягнути з Військової частини А0409 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні (своєчасної витати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) за період з 10.04.2017 по 15.04.2020 в сумі 275 954,64 грн.

Ухвалою суду від 13.08.2020 прийнято до провадження адміністративну справу №240/10937/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про зобов`язання нарахувати та виплатити кошти. Того ж дня провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі №240/532/20.

Після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі від 23.02.2021.

Досліджуючи спірні правовідносини та враховуючи позиція Верховного Суду у справі №240/532/20 суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому, частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.

Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Аналогічна позицію викладена у постанові від 11.02.2021 Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №240/532/20, яка ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Відступаючи у цій справі від висновку Верховного Суду, який викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), колегія суддів судової палати зазначила, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.

Згідно із частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, за змістом довідки військової частини А0409 №756 від 21.04.2020, позивач 15.04.2020 отримав компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, тобто саме із цієї дати позивач дізнався про наявне право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Втім, до суду позивач звернувся лише 03.07.2020, тобто з пропуском встановленого п.5 ст. 122 КАС України місячного строку.

При цьому, слід відмітити, що в матеріалах позовної заяви міститься заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування доказів поважності причин його пропуску позивач посилається на карантинні обмеження на території України.

Втім, позивачем жодним чином не мотивовано, якою саме мірою впроваджені у зв`язку з карантином обмеження, об`єктивно унеможливили своєчасне звернення ним до суду з цим позовом.

При цьому суд зауважує, що упродовж усього періоду часу з 15.04.2020 по 14.07.2020 у впроваджені у зв`язку з карантином обмеження не стосувались діяльності державних органів, у тому числі суду та поштових організації (ПАТ "Укрпошта", приватних служб кур`єрської доставки тощо). Тобто, такі обмеження об`єктивно жодним чином не перешкоджали своєчасному зверненню позивачем до суду і даним позовом.

Таким чином, матеріалами позову не підтверджено, що впроваджені у зв`язку з карантином обмежувальні заходи об`єктивно вплинули на можливість реалізації позивачем права на звернення до суду з цим позовом.

Вивчивши доводи позивача щодо причин пропуску встановлено нормами КАС України строку вважаю, що позивачем не наведено поважних та об`єктивних причин пропуску такого строку. Будь-яких доказів поважності та об`єктивних причин пропуску такого строку позивачем до позовної заяви не додано.

Таким чином, суд не погоджується із обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та вважає, що такі не можливо визнати поважними, оскільки про право на виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з моменту отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій (15.04.2020), а тому протягом встановленого положеннями КАС України місячного строку повинен був звернутися із відповідною позовною заявою до суду.

За змістом висновку наведеного Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), згідно з якого право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані....

Слід також звернути увагу, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, суд вважає за необхідне наголосити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, а також висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20 суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240, ст.256 КАС України,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про зобов`язання нарахувати та виплатити кошти, - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст ухвали складено: 28.04.2021.