Ухвала суду № 96644603, 29.04.2021, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/797/19

Провадження № 4-с/451/1/21

УХВАЛА

іменем України

29 квітня 2021 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого – судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів в залі суду скаргу Львівського національного аграрного університету на дії державного виконавця Жовківського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікули Людмили Степанівни, -

ВСТАНОВИВ:

3 листопада 2020 року представник Львівського національного аграрного університету Антонів Н.С., звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Жовківського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікули Людмили Степанівни.

В скарзі зазначає, що 22.09.2020 р. державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікулою Людмилою Степанівною було відкрито виконавче провадження №63097219 про стягнення з Львівського національного аграрного університету (далі - Університет) стягнення 1200 гривень за надання правничої допомоги на користь ОСОБА_1 . 22.09.2020 р. державним виконавцем винесено постанову, якою постановлено стягнути з Університету 120 гривень виконавчого збору. 22.09.2020 р. державним виконавцем винесено постанову, якою постановлено стягнути з Університету 69 гривень мінімальних витрат. 22.09.2020 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна Університету. Підставою прийняття вищевказаних постанов зазначений виконавчий лист №451/797/19 виданий 28.08.2020 року Радехівським районним судом Львівської області. Не погоджуючись з вищезазначеними постановами 29.09.2020 р., Університет звернувся до Жовківського РВ ДВС із скаргою на дії державного виконавця. 20.10.2020 р. Університет отримав Постанову начальника Жовківського РВ ДВС Карпина Володимира про перевірку виконавчого провадження в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 12.10.2020 р., якою відмовлено в задоволенні скарги. Викладені вище дії державного виконавця Університет вважає неправомірними, в зв`язку з чим звертається до суду з метою скасування вказаних постанов. Вважає, що вказані вище постанови підлягають оскарженню, оскільки є незаконними, прийнятими з порушенням норми чинного законодавства, та такими що не відповідають дійсним фактичним обставинам справи. Таким чином, стягнення коштів в порядку примусового виконання ріщення Радехівського районного суду Львівської області від 21.07.2020 року у справі № 451/797/19 повинно бути спрямовано на виконання до органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Беручи до уваги все вищевикладене, виконавчий документ пред`явлений ОСОБА_1 до виконання у Жовківський РВ ДВС не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Пунктом 9 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем. Державним виконавцем цього зроблено не було, а скарга від 29.09.2020 на його дії з приводу відкриття виконавчого провадження №63097219, стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника, залишена без належного реагування. Просить визнати дії державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мікули Л.С., щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №63097219 від 22.09.2020, неправомірними. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №63097219 від 22.09.2020 державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікули Л.С. (а.с.1-4).

10 лютого 2021 року державний виконавець Жовківського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікула Людмила Степанівна подала відзив на скаргу, де зазначає, що Жовківський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вважає скаргу Львівського Національного аграрного університету безпідставною, оскільки рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 21.08.2020 р. у справі № 451/797/19 вирішено стягнути з Львівського національного аграрного університету, (код ЄДРПОУ: 00493735) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1200 грн. за надання правничої допомоги. У зв`язку із неналежним виконанням Львівським Національним аграрним університетом згаданого судового рішення стягувачем 21.09.2020 р. на адресу Відділу подано для примусового виконання виконавчий лист від 28.08.2020 р. На підставі внесених відомостей Автоматизованою системою виконавчого провадження (далі АСВП) визначено виконавця, якому передано виконавчий документ для примусового виконання, а саме - ОСОБА_2 . 22.09.2020 р. державним виконавцем у відповідності до вимог ст.ст.3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63097219. 22.09.2020 р. державним виконавцем у відповідності до вимог ч.3 п.2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника. 22.09.2020 р. державним виконавцем у відповідності до вимог ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення із боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає до стягнення. 22.09.2020 р. державним виконавцем у відповідності до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Копії згаданих постанов скеровані сторонам для відома та виконання. Судові рішення, боржником у яких є Львівський національний аграрний університет (код ЄДРПОУ 00493735) здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Виконавчий лист Радехівського районного суду Львівської області № 451/797/19 від 28.08.2020 р., як виконавчий документ відповідав вимогам ст.4 Закону №1404-VIII. За таких обставин державний виконавець 22.09.2020 р. правомірно винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 63097219. Поряд з цим зазначає, що Львівський національний аграрний університет, окрім Державної казначейської служби України, має відкриті рахунки в комерційному банку - АТ «Укрексімбанк». Згідно імперативних вимог ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З аналізу норм Закону № 1404-VIII вбачається, що в даній редакції Закону (на відміну від попередніх) законодавець не ставить стягнення виконавчого збору в залежність від добровільного чи примусового виконання рішення після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; вчинення виконавчих дій, розміру стягнутої із боржника суми коштів, а пов`язує його безпосередньо із початком примусового виконання. Початком примусового виконання у розумінні Закону № 1404-VIII є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 63097219 винесена 22.09.2020 р. За таких обставин вважає, що скаржником не доведено неправомірність виконання органами виконання виконавчого листа Радехівського районного суду Львівської області № 451/797/19 від 28.08.2020 р. Необґрунтованими на думку Жовківського РВ ДВС, як на підставу для скасування оскарженої постанови, є і посилання скаржника на неправомірність винесення постанов про стягнення із боржника виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат, постанови про арешт майна боржника, оскільки такі як це передбачено вимогами Закону № 1404-VIII виносяться виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. Вважає що дії скаржника, спрямовані на оскарження постанов, мають лише одну мету - уникнення боржника від стягнення з нього суми основного боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. З огляду на викладене, дії державного виконавця вчинені, а оскаржувані постанови винесені в межах наданих державному виконавцю повноважень та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», такі не порушують жодних прав заявника (а.с.41-43).

11 березня 2021 року представником стягувача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подано до суду відзив на скаргу у цивільній справі №451/797/19, в якому просив відмовити у задоволенні скарги позивача на дії державного виконавця, а в частині оскарження постанов про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу – закрити провадження (а.с.66-68).

В судове засідання представник Львівського національного аграрного університету не з`явився, хоч про час та місце розгляду скарги був належним чином повідомлений (а.с.86).

Стягувач в судове засідання не з`явився, однак 07 квітня 2021 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , поступила до суду заява про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору (а.с.82).

Представник Жовківського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в судове засідання, призначене на 29 квітня 2021 року, не з`явився. 11 березня 2021 року подав суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, оскільки на території України встановлено карантин. Просили у задоволенні скарги відмовити з підстав наведених у відзиві (а.с.71 зворот,87).

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд встановив, що 22 вересня 2020 року, державним виконавцем Жовківського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікулою Людмилою Степанівною, винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №63097219. Вказане виконавче провадження було відкрите на виконання Виконавчого листа № 451/797/19 від 28.08.2020 року, виданого Радехівським районним судом Львівської області (а.с.6).

Окрім цього, 22 вересня 2020 року державним виконавцем Жовківського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мікулою Людмилою Степанівною у відповідності до вимог ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника; у відповідності до вимог ст.3,27,40 ЗУ «Про виконавче провадження» - постанову про стягнення із боржника виконавчого збору у розмірі 120 грн.; у відповідності до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень - постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 69 грн. (а.с.8-12).

Постанови скеровані сторонам для відома та виконання (а.с.5,7,9,11).

Згідно Постанови про перевірку виконавчого провадження в порядку ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» від 12 жовтня 2020 року, відмовлено в задоволенні скарги Львівського національного аграрного університету (а.с.13-15).

Виконавче провадження №63097219 з примусового виконання виконавчого листа № 451/797/19 від 28.08.2020 року, виданого Радехівським районним судом Львівської області про стягнення 1200 грн за надання правничої допомоги, закінчене. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2021 (а.с.83).

Статтею 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).)

Суд при вирішенні даної скарги також керується нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року, а також роз`ясненнями наданими Європейським судом з прав людини.

В світлі практики Європейського суду з прав людини, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції та ст.1 протоколу 1 Конвенції.

За положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. п. 1, 3, 5, 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Згідно ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як зазначено у ч. 2 цієї статті стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 03.08.2011 року № 845.

Згідно п. 3 вказаного вище Порядку, зокрема, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Пунктом 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, на органи Казначейства покладені обов`язки, зокрема забезпечення у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку; вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Пунктом 33 Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Згідно п. 48 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається у встановленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є держава, підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи зазначене, управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Отже, виконавчий лист, боржником за яким є державний орган, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 02.07.2018 року у справі № 233/1979/17 (провадження № 61-29414св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 81 ЦК України юридичною особою публічного права визнається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2.5.1 Національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 року суб`єкти господарювання державного сектору економіки - суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Згідно п. 3.4.4. Національних стандартів державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Згідно п. 14.1.121. ст. 14 ПК України неприбуткові підприємства, установи та організації - неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу;

Відповідно до п. 133.4. ст. 133 ПК України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

- утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

- установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України, членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;

- установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, та житлово-будівельні кооперативи;

- внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Положення абзаців третього і четвертого цього підпункту щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Зареєстровані установи та організації (новостворені), які подали в установленому порядку документи для внесення до Реєстру неприбуткових установ та організацій під час або протягом 10 днів з дня державної реєстрації та які за результатами розгляду цих документів внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, для цілей оподаткування вважаються неприбутковими організаціями з дня їх державної реєстрації.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

З матеріалів скарги вбачається, що Львівський національний аграрний університет є суб`єктом господарювання державного сектору економіки і є юридичною особою державної форми власності, утворений у формі державної установи, працює на засадах неприбутковості.

Органом управління Університету є Міністерство освіти і науки України (а.с.88).

Отже, наведене, на думку суду, з урахуванням відомостей за безкоштовним запитом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, свідчить про те, що з огляду на його організаційно-правову форму та статус юридичної особи, не здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Окрім цього, суд зазначає згідно із частиною першою статті 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом N 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №370/1034/15-ц.

Також, щодо вимоги заявника про скасування постанови про арешт майна боржника, за змістом ч.1 ст.40 Закону N 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З врахуванням вищенаведеного, оскільки під час судового розгляду судом не було встановлено порушення в діях державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження, оскаржувані постанови були прийняті у відповідності до закону, в межах повноважень державного виконавця, з урахуванням припинення чинності арешту майна боржника на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2021, що свідчить про відсутність предмету спору, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги, відтак така не підлягає до задоволення частково, водночас, в частині заявлених вимог про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження необхідно провадження закрити відповідно до постанови ВП ВС від 03.04.2019 року, в частині заявлених вимог про скасування постанови про арешт майна боржника, необхідно провадження закрити з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, ст.ст. 12,19,74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Львівського національного аграрного університету, в частині оскарження дій державного виконавця Жовківського РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Мікули Людмили Степанівни, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання дій неправомірними - відмовити.

В частині заявлених вимог про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника – провадження закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Радехівський районний суд Львівської області.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали згідно ст.354 ЦПК України.

ГоловуючийО. З. Семенишин

Ухвала виготовлена в нарадій кімнаті 29 квітня 2021 року.