Рішення № 96643431, 14.04.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.04.2021

Справа № 334/6212/20

Провадження № 2/334/882/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,

за участю секретаря – Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добра праця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

TOB «Добра праця» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, судових витрат, витрат на правничу допомогу, в обґрунтування позову вказав, що 09.09.2017 року між ТОВ «Добра праця» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 0646-2017/КР про надання інформаційних послуг, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу інформаційні послуги, а відповідач у свою чергу прийняти такі послуги та оплатити їх вартість в сумі 7905,00 грн.

ТОВ «Добра праця» виконало зобов`язання за договором, надавши послуги відповідачу, що підтверджено актом здачі-приймання інформаційних послуг від 27.11.2017 року. Втім, ОСОБА_1 вартість послуг за договором не оплатила.

Позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку вартість наданих послуг за договором в сумі 7905,00 грн., сплачену суму судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою № 334/6212/20 від 04.11.2020 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою № 334/6212/20 від 19.11.2020 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

07.12.2020 року до суду надійшло клопотання, у якому ставиться питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Добра праця» понесених судових витрат у виді сплати судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2102,00 грн. та витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

08.12.2020 року від адвоката Левицької Ю.В., яка діє в інтересах відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетинання державного кордону України ОСОБА_1 за період з 09.09.0017 року по 17.01.2020 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідача, зазначила, що позов не визнає у повному обсязі, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 09.09.2017 року між ТОВ «Добра праця» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 0646-2017/КР про надання інформаційних послуг.

Відповідно до п. 2.1. Договору,виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами та засобами надавати інформаційні послуги замовнику в строки та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується своєчасно приймати їх та оплачувати, дотримуючись договірних строків та здійснювати повне сприяння Виконавцю у виконанні покладених на нього обов`язків.

Згідно з п. 6.2. Договору,замовник зобов`язується оплатити вартість наданих інформаційних послуг, передбачених в предметі цього Договору, шляхом сплатити виконавцю суму у розмірі 7905,00 грн.

Відповідно до п. 5.6. договору, факт надання послуг оформляється Актом здачі-прийняття наданих інформаційних послуг.

Відповідно до п. 5.6. договору, факт надання послуг оформляється Актом здачі-прийняття наданих інформаційних послуг.

27.11.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено акт здачі-приймання наданих інформаційних послуг.

Правовідносини, які склалися між сторонами регулюються Главою 63 ЦК України (Послуги. Загальні положення).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інакше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені законом (частина перша статті 903 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 612 ч. 1 ЦК України вказує, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої, п`ятої та шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі справи вбачається, що сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт, отже послуги ТОВ «Добра праця», обумовлені договором від 09.09.2017 року № 0646-2017/ КР про надання інформаційних послуг, позивачем надані, а відповідачем прийняті.

Відповідно до п. 6.3. Договору від 09.09.2017 року № 0646-2017/КР про надання інформаційних послуг, замовник сплачує вартість послуг за Договором в безготівковому порядку наступним чином: першу частину у 50% від зазначеної в пункті 6.2. суми замовник сплачує не пізніше, чим на 60 день з дати отримання інформаційної послуги, іншу частину у 50% замовник сплачує протягом 60 календарних днів з моменту перетину державного кордону України, але не пізніше, ніж на другий банківський день дня отримання або зарахування на особовий рахунок доходу, заробітної плати, ренти, роялті чи інших доходів, у тому числі доходу(ів), отриманих на території іноземної держави.

Аналізуючи укладений між сторонами договір в частині строку виконання замовником послуг зобов`язання в частині оплати наданих послуг, суд враховує, що фактично у договорі не визначено строку його виконання у спосіб, який передбачений чинним законодавством, адже перетин особою державного кордону України, отримання цією особою на особовий рахунок доходів, або отримання візи, не відносяться до подій, що мають неминуче настати, оскільки настання чи ненастання будь-якої з цих подій обумовлене багатьма факторами (чи перетне особа кордон України, чи отримає дохід, передбачений договором, та чи отримає такий дохід на особовий рахунок).

Обов`язок з доведення обставин, на які сторона посилається в обґрунтування заявлених вимог, покладено саме на цю сторону, тож обов`язок надати докази того, що строк виконання зобов`язань зі сплати послуг за договором настав, що відбулось прострочення виконання зобов`язань відповідачем, а у ТОВ «Добра праця» з`явились підстави для захисту порушених прав в судовому порядку, покладений саме на позивача.

Позивачем не надано доказів, що на час як звернення до суду з позовом, так і на час розгляду справи судом, настала хоча б одна з подій, з якими п. 6.4 укладеного договору пов`язує початок строку, протягом якого відповідач мав оплатити надані послуги.

Відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яка надійшла до суду 09.03.2021 року на виконання ухвали суду від 18.01.2021 року про витребування доказів, у межах повноважень наданих Адміністрації Держприкордонслужби, проведеною перевіркою інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», що функціонує відповідно до пункту 23 Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2007 № 472, зареєстрованим у Мін`юсті України 05.07.2007 за № 765/14032, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перетнула кордон на пункті пропуску Краківець - виїзд, а 04.05.2018 року перетнула пункт пропуску Рава-Руська - в`їзд.

Позивач з будь-якими іншими клопотаннями про витребування доказів, або про забезпечення доказів не звертався, самостійно доказів про отримання відповідачем візи, отримання або зарахування на особовий рахунок доходу, заробітної плати, ренти, роялті чи інших доходів, у тому числі доходу(ів), отриманих відповідачем на території іноземної держави, не надав.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення суми 7905,00 грн., оскільки позивачем не доведено того, що строк оплати за договором настав, а відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання у вигляді оплати послуг за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення суми сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат і передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд вважає позовні вимоги ТОВ «Добра праця», зазначені вище, не підлягаючими задоволенню, то і у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування суми сплаченого судового збору, необхідно відмовити.

Крім того, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Порядок та строки подачі попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат врегульовано положеннями статті 134 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною другої ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вказане вище, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями: 12, 81, 82, 89, 141, 229, 263-265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Добра праця» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, судових витрат, витрат на правничу допомогу – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ісаков Д.О.