Рішення № 96642947, 26.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року Справа № 160/3918/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду

України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійснення перерахунку з 17 серпня 2018 року, згідно поданої позивачем заяви від 08 грудня 2020 року належних до виплати: додаткової пенсії у розмірі 50 (п`ятдесят) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ; підвищення на 25 (двадцять п`ять) процентів основного розміру пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок додаткової пенсії та здійснити виплату, починаючи з 17 серпня 2018 року: додаткової пенсії у розмірі 50 (п`ятдесят) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок підвищення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 17 серпня 2018 року: підвищення на 25 (двадцять п`ять) процентів основного розміру пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області недоплачену з 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову пенсію у розмірі 50 (п`ятдесят) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ у розмірі 17 733 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять три) гривні 40 (сорок) копійок однією єдиною сумою та виплатити однією єдиною сумою, негайно, в наступному місяці після винесення Рішення Суду на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 користь, із урахуванням раніше виплачених грошових сум;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області невиплачену з 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову суму підвищення на 25 (двадцять п`ять) процентів основного розміру пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» у розмірі 37 236 (тридцять сім тисяч двісті тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок однією єдиною сумою та виплатити однією єдиною сумою, негайно, в наступному місяці після винесення рішення суду на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користь;

допустити до негайного виконання рішення суду, яке буде ухвалено за результатами розгляду та вирішення по суті даної адміністративної справи, в порядку передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах усієї вищевказаної суми недорахованої позивачу з 17 серпня 2018 року додаткової пенсії у розмірі 50 (п`ятдесят) процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ у розмірі 17 733 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять три) гривні 40 (сорок) копійок;

допустити до негайного виконання рішення суду, яке буде ухвалено за результатами розгляду та вирішення по суті даної адміністративної справи, в порядку передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах усієї вищевказаної суми невиплаченої позивачу з 17 серпня 2018 року підвищення на 25 (двадцять п`ять) процентів основного розміру пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» у розмірі 37 236 (тридцять сім тисяч двісті тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що після звільнення з військової служби він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2007 року як пенсіонер і отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80 % грошового забезпечення.

08 грудня 2020 року просив відповідача, згідно поданої заяви, перерахувати з 17.08.2018 року: а) додаткову пенсію - 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ; б) підвищення на 25 % основного розміру пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», однак відповідачем було відмовлено у задоволенні його заяви.

Позивач не погоджується із відмовою відповідача у задоволенні його заяви та стверджує, що своїми діями відповідачем порушено його конституційне право на гідне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

20 квітня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, представник відповідача зазначив, що у адміністративному позові позивач зазначає факти, які не відповідають дійсності, оскільки останній не отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 80% грошового забезпечення, а йому призначено пенсію на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 з 24.05.2019 по інвалідності (в розмірі відшкодування фактичних збитків) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також, представник відповідача наголосив, що позовні вимоги позивача про виплату додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (а саме в редакції Закону №796-ХІІ від 09.07.2007) також є безпідставними та необгрунтованими, оскільки розмір додаткової пенсії визначається відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ та Постанови КМУ №1210 та не залежить від основного виду пенсії позивача (за віком, по інвалідності чи за вислугу років тощо).

Крім того, відповідач наголосив, що на позивача не розповсюджується абз. 1 п. 1 Постанови КМУ №1381 “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення”, оскільки йому призначений інший вид пенсії, не передбачений даною нормою.

Також представником відповідача було надано заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки положення ст.122 КАС України не розповсюджуються на питання щодо призначення та перерахунку пенсії.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

08 грудня 2020 року позивачем було подано до відповідача заяву, в якій останній просив перерахувати йому з 17.08.2018 року: а) додаткову пенсію - 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІ1; б) підвищення на 25 % основного розміру пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

На вказану заяву відповідач відповів листом від 24.12.2020 року №24652-24953/Ч-01/8-0400/20, яким відмовив у задоволенні заяви позивача.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Так, 24 травня 2019 року позивач подав до відповідача заяву про призначення пенсії по інвалідності (III група) в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі — Закон №796-11).

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу з 24.05.2019 була призначена пенсія по інвалідності (в розмірі відшкодування фактичних збитків) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку з цим суд не приймає доводи позивача стосовно того, що він як пенсіонер отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 80% грошового забезпечення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, починаючи з 17.08.2018 у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до cт. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-11, суд має зазначити наступне.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно абзацу першого пункту 13 Постанови №1210 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №112 від 25.03.2014) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується особам, що належать до І категорії з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам 3 групи у розмірі — 284 грн. 70 коп.

Розмір додаткової пенсії визначається відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ та Постанови КМУ №1210 та не залежить від основного виду пенсії позивача, (за віком, по інвалідності чи за вислугу років тощо).

З урахуванням вищевказаного, позовні вимоги позивача про виплату додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (а саме в редакції Закону №796-ХІІ від 09.07.2007) також є необгрунтованими.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 17.08.2018 підвищення на 25% основного розміру пенсії відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №1381 від 28.12.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення”, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

Розмір пенсії ОСОБА_1 становить 10311,79 грн., де:

9446,39 грн. — основний розмір пенсії від середнього заробітку;

284,70 грн. — додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС 1-ї категорії (відповідно до ст. 50 Закону №796-11 та абз. 1 п. 13 п.п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”);

530,70 грн. - підвищення особам з інвалідністю, прирівняним до інвалідів війни 3 групи (пільга, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зазначена стаття має назву “Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни”);

50,00 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття особам з інвалідністю внаслідок війни (Закон України “Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни” №1603- IV).

Отже, законодавство розділяє поняття “пільга”, “компенсація”, “цільова грошова допомога”, “надбавка”, “підвищення”, “додаткова пенсія”.

Однак, позивач підміняє поняття “пільги і компенсації” та помилково вважає, поняття “підвищення” пенсії на 25%, передбачене Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення” — це і є “пільга чи компенсація”.

Проте, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (розділ IV “Загальні компенсації і пільги”) та Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (розділ III “Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту”) містять окремі статті, які мають перелік пільг і компенсацій. На відміну від положень Постанови КМУ №1381 від 28.12.2011, в яких йдеться про підвищення розміру пенсії.

Окрім того, обов`язковими умовами для застосування для особи норм абз. 1 п. 1 Постанови КМУ №1381 “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення” є:

особа з інвалідністю внаслідок війни;

пенсія призначена відповідно до: ст. 27 та ч. 2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” або відповідно до ст. ст. 13, 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Проте, як було зазначено вище, позивачу на підставі його заяви та рішення суду у справі №160/10062/19 призначена пенсія відповідно до ст.ст. 54, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, на позивача не розповсюджується абз. 1 п. 1 Постанови КМУ №1381 “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення”, оскільки йому призначений інший вид пенсії, не передбачений даною нормою.

Отже, дотримуючись вимог ст. 60 Закону №796-11, відповідачем при розрахунку пенсії позивача були включені пільги, на які останній має право.

Щодо вимоги стягнути з відповідача суми самостійно розраховані позивачем, суд зазначає про таке.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати додаткову пенсію у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-11 у розмірі 17 733,40 гривень однією єдиною сумою та грошову суму підвищення на 25% основного розміру пенсії відповідно до абз. 1 п. 1. Постанови КМУ №1381 від 28.12.2011 “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення” у розмірі 37236,80 грн. однією єдиною сумою.

Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Визначення розміру основної та додаткової пенсії позивача, а також нарахування чи обчислення будь — яких інших пенсійних виплат при здійсненні призначення/перерахунку пенсії віднесено до виключної компетенції органу Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2. ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що протягом судового розгляду справи відповідач довів правомірність своїх дій та рішень, суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник