Ухвала суду № 96639424, 26.04.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.04.2021 Справа № 554/11727/15-к

Провадження № 1-кс/554/6655/2021

УХВАЛА

іменем України

26 квітня 2021 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

представника заявника – адвоката Фабро Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Полтавської обласної прокуратури Миронова А.В. від 18 грудня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42015000000001358 від 08 липня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В :

14 квітня 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 в порядку ст.303 КПК України, в якій він просить скасувати постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Полтавської обласної прокуратури Миронова А.В. від 18 грудня 2020 року, якою заявнику відмовлено у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42015000000001358 від 08 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.ч.1,2 ст.365, ч.2 ст.372, ч.2 ст.373, ч.ч.1,2 ст.374, ч.ч.1,2 ст.384 КК України. Одночасно зі скаргою просить поновити строк на оскарження рішення прокурора, оскільки він є засудженим до довічного позбавлення волі, на даний час перебуває у ДУ «Полтавська УВП (№23)», копію постанови прокурора отримав 02 березня 2021 року, після чого скористався своїм правом на правничу допомогу для складення документів процесуального характеру, вказану заяву ОСОБА_1 розглянуто 25 березня 2021 року та призначено адвоката. Зазначає, що перше конфіденційне побачення з адвокатом проведено 26 березня 2021 року, а скаргу з додатками для звернення до суду він отримав 08 квітня 2021 року, а тому вважає вказані причини пропуску строку звернення зі скаргою поважними.

На обґрунтування скарги ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42015000000001358, внесеного до ЄРДР 08 липня 2015 року за ознаками ч.1 ст.364, ч.ч.1,2 ст.365, ч.ч.1,2 ст.366, ч.2 ст.372, ч.2 ст.373, ч.ч.1,2 ст.374, ч.ч.1,2 ст.384 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 звернувся до прокурора із клопотанням про проведення необхідних слідчих (розшукових) дій.

Постановою прокурора від 18 грудня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання заявника. Із вказаною постановою заявник не погодився, вважає її незаконною, винесеною з істотним порушенням вимог КПК України та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що має права потерпілого з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, тоді як мотиви прийнятого рішення є необгрунтованими. З цих підстав просить задовольнити вимоги поданої скарги.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання, призначене в режимі відеоконференції, не з`явився, про день, час та місце розгляду скарги був повідомлений завчасно та належним чином. Просив проводити розгляд скарги без його участі (а.с.21).

За таких обставин, враховуючи волевиявлення заявника та встановлені процесуальні строки розгляду скарги, слідчий суддя вважає можливим проводити розгляд скарги без участі заявника, оскільки представництво інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні здійснюється його адвокатом.

Представник заявника – адвокат Фабро Є.А., залучений слідчим суддею за клопотанням ОСОБА_1 для здійснення його захисту за призначенням, у судовому засіданні вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.

Прокурор у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд без участі, в якій проти скарги заперечував, посилаючись на ті обставини, що у кримінальному провадженні №62020170000001346, в рамках якого звернувся заявник ОСОБА_1 з клопотанням, було винесено вмотивовану постанову про відмову у визнанні його потерпілим. В подальшому постановою прокурора матеріали досудових розслідувань, у тому числі кримінального провадження №62020170000001346 об`єднані в одне провадження під №42015000000001358, в якому відбувається подальше досудове розслідування. Оскаржувану постанову про відмову в задоволенні клопотання прокурор вважає законною та обґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 не набув процесуального статусу особи, яка відповідно до ст.220 КПК України наділена правом заявляти клопотання про виконання процесуальних дій під час досудового розслідування. З урахуванням викладеного, просив відмовити в задоволенні скарги (а.с.22).

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали скарги та долучені до скарги документи, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України.

Зокрема, відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Установлено, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001358 від 08 липня 2015.

Зі змісту скарги слідує, що ОСОБА_1 звернувся до прокурора із клопотанням, в порядку ст.220 КПК України, про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №62020170000001346.

Як зазначено прокурором, і не доведено протилежного, матеріали досудового розслідування за №62020170000001346 об`єднані з кримінальним провадженням №42015000000001358, в якому на даний час досудове розслідування триває, і в ньому ОСОБА_1 має процесуальний статус заявника.

Так, 18 грудня 2020 року за результатами розгляду постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Полтавської обласної прокуратури Мироновим А.В. у задоволенні клопотань заявника ОСОБА_1 щодо проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №62020170000001346 від 03.09.2020 року, об`єднаному в одне з кримінальним провадженням №42015000000001358 від 08.07.2015 року, відмовлено (а.с.3).

Копію вказаної постанови направлено на адресу заявника та отримано останнім 02 березня 2021 року, чого не було спростовано під час розгляду даної скарги.

Дана постанова прокурора мотивована, зокрема тим, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, у кримінальному провадженні №62020170000001346 винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, а постановою прокурора матеріали досудових розслідувань за №62020170000001346 об`єднані в одне кримінальне провадження під №42015000000001358. Вивченням матеріалів вказаного кримінального провадження встановлено, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не набув процесуального статусу особи, яка наділена правом заявляти клопотання відповідно до ст.220 КПК України.

Ураховуючи наведені заявником обставини, враховуючи його незгоду із рішенням прокурора про відмову у задоволенні клопотання, та аналізуючи на предмет законності оскаржувану постанову прокурора, слідчий суддя зазначає про таке.

З аналізу ст.110 КПК України слідує, що постанова про відмову у задоволенні клопотання має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя дійшов до переконання, що вона винесена правомірно, із дотриманням положень ст.110 КПК України в частині зазначення змісту обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотивів її прийняття та їх обґрунтування.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, прокурором прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , наведено достатньо вагомі підстави та мотиви її прийняття, оскільки на момент винесення даної постанови відсутні підстави для задоволення клопотання заявника про проведення слідчих (розшукових) дій.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, його прийняттю передувало проведення аналізу обставин провадження, які мають значення для правильного вирішення вимог заявленого клопотання, а викладені у ньому висновки є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, постанова прокурора в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.110 КПК України, позаяк належних і допустимих доказів протилежного суду не представлено.

Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання, прокурором було переконливо зазначено про відсутність на даному етапі досудового розслідування правових підстав для задоволення поданого клопотання з огляду на його процесуальний статус у згаданому кримінальному провадженні, - заявник.

Наведене також свідчить, про передчасність звернення заявника із таким клопотанням в розумінні вимог КПК України.

За змістом ст.9 КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об`єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.

Також варто зазначити, що питання, пов`язані з доказуванням у кримінальному провадженні та проведенням слідчих (розшукових) та процесуальних дій на стадії досудового розслідування відносяться виключно до компетенції слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Натомість, наведені заявником у скарзі твердження щодо необхідності скасування рішення постанови від 18 грудня 2020 року про відмову в задоволенні його клопотань є необґрунтованими та не узгоджуються із наведеними вище положеннями процесуального закону.

З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає, що вказаним процесуальним рішенням прокурора щодо відмови у задоволенні клопотання не порушено гарантій заявника щодо рівності прав, як учасника кримінального провадження, та на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.22, ст.60, ст.220 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Перелік прав заявника визначений частиною 2 вказаної статті, зокрема, заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Разом із тим, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001358 не завершене, наразі триває, що передбачає проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, та в подальшому не позбавляє заявника як учасника провадження, наділеного відповідним обсягом процесуальних прав, можливості реалізувати свої права в порядку, передбаченому КПК України.

За змістом ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Прокурором у передбачений законом спосіб вирішено клопотання та прийнято відповідне процесуальне рішення щодо відмови у задоволенні вимог заявника у зв`язку з їх безпідставністю, що не суперечить вищезазначеним нормам.

Отже, доводи щодо допущення прокурором порушень вимог ст.ст.110, 220 КПК України є необгрунтованими, переконливих аргументів для протилежних висновків суду матеріали скарги та провадження не містять, твердження заявника протягом розгляду скарги достатніми доказами не підтверджені, а тому слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги щодо скасування рішення прокурора.

Крім того, як у матеріалах скарги, так під час розгляду скарги заявником скарги не доведено, що постанова прокурора є необґрунтованою та незаконною.

За таких обставин, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши наявні матеріали з точки зору їх достатності і взаємного зв`язку, слідчий суддя вважає, що постанова прокурора від 18 грудня 2020 року у кримінальному провадженні №42015000000001358 прийнята прокурором з дотриманням вимог КПК України.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище обставин, та оскільки заявником скарги не надано належних і допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які би давали підстави слідчому судді дійти до висновку про законність та обґрунтованість вимог заявника, тому слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог, проаналізувавши наведені у скарзі доводи та перевіривши надані в їх обґрунтування документи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Крім того, у скарзі заявник просив поновити пропущений строк на оскарження.

Беручи до уваги доводи, зазначені в скарзі, зокрема, щодо обмеженості заявника ОСОБА_1 в отриманні правової допомоги для складання процесуальних документів, які не були спростовані, ураховуючи, що він є засудженим за вироком суду та перебуває в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», тому слідчий суддя вважає, що в даному випадку заявник не може бути обмежений у праві на судовий захист, а відтак, звернувся з даною скаргою в межах строків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 22, 40, 60, 110, 220, 303-307, 309, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Полтавської обласної прокуратури Миронова А.В. від 18 грудня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42015000000001358 від 08 липня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Г.В. Андрієнко