Ухвала суду № 9663841, 22.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2010 р. Справа № 3/201-10/85-08/5018

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Коросташової С.О.

представника позивача Храпач О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Зінківська сільгосптехніка" на постанову Господарського суду Полтавської областi від 20.08.2009р. по справі№3/201-10/85-08/5018

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Зінківська сільгосптехніка"

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Зінківська сільгосптехніка" (надалі по тексту позивач, ВАТ «Зінківська сільгосптехніка») звернувся до суду з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції(надалі по тексту - відповідач, Гадяцька МДПІ), в якому, з урахуванням змін, просив суд:

- визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Гадяцької МДПІ № 0000052301/0 від 03.02.2004 р., № 0000032301/0 від 03.02.2004 р| № 0000042301/1 від 03.03.2004 р., № 0000052301/1 від 03.03.2004 р., № 0000032301/1 від 03.03.2004 р., № 00000542301/2 від 19.05.2004 р., № 0000052301/2 від 19.05.2004 р., № 0000032301/2 від 19.05.2004 р. повністю та податкове повідомлення Гадяцької МДШ № 0000032301/0 від 03.02.2004 р. в частині донарахування 295,00 грн. податку на додану вартість (основний платіж) та 3 531,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 20.08.2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійними податкові повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ № 0000052301/0 від 03.02.2004 р., № 0000052301/1 від 03.03.2004 р., № 0000052301/2 від 19.05.2004 р., за якими ВАТ "Зінківська сільгосптехніка" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 107 447,70 грн., в частині кваліфікації штрафних санкцій як податкового зобов'язання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову змінити, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п.п. 8.6.1., п.п. 8.6.5. п.8.6. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач подав заперечення на зазначену апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі посвідчень Гадяцької МДПІ від 19.01.2004 року була проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Зінківська сільгосптехніка» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 року по 01.01.2004 року.

За результатами планової комплексної перевірки було складено акт № 10-23/03756000 від 30 січня 2004 року. На підставі вказаного акту заступником начальника Гадяцької МДПІ начальником Зінківського відділення Гадяцької МДПІ було прийнято податкові повідомлення рішення: № 0000032301/0 від 03.02.2004 року, № 0000042301/0 від 03.02.2004 року, № 0000052301/0 від 03.02.2004 року.

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями, розпочав процедуру адміністративного оскарження, результатом якої стало визначення ВАТ "Зінківська сільгосптехніка" податкового зобов'язання за оспорюваними податковими повідомленням-рішенням в вигляді :

- 7 063,64 грн. основного платежу по податку на додану вартість та 3 531,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій (податкові повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 03.02.2004 р., № 0000032301/1 від 03.03.2004 р., 0000032301/2 від 19.05.2004 р.);

- 29 121,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію майна, що перебувало у податковій заставі, без письмової згоди податкового органу (податкові повідомлення-рішення № 0000042301/1 від 03.03.2004 р. та № 00000542301/2 від 19.05.2004 р.);

- 107 447,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій за здійснення торгівлі продукцією невласного виробництва з каси підприємства без застосування РРО (податкові повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 03.02.2004 р., 0000052301/1 від 03.03.2004 р., № 0000052301/2 від 19.05.2004 р.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Гадяцької МДПІ № 0000032301/0 від 03.02.2004 р| № 0000042301/1 від 03.03.2004 р., № 0000032301/1 від 03.03.2004 р., № 00000542301/2 від 19.05.2004 р., № 0000032301/2 від 19.05.2004 р. повністю та податкового повідомлення Гадяцької МДШ № 0000032301/0 від 03.02.2004 р. в частині донарахування 295,00 грн. податку на додану вартість (основний платіж) та 3 531,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначений законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнано недійними податкові повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ № 0000052301/0 від 03.02.2004 р., № 0000052301/1 від 03.03.2004 р., № 0000052301/2 від 19.05.2004 р., за якими ВАТ "Зінківська сільгосптехніка" визначено суму податкового зобов'язання за платежем : штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 107 447,70 грн., в частині кваліфікації штрафних санкцій як податкового зобов'язання, суд виходив з того, що штрафна санкція як окремий вид податків та зборів законодавством не передбачена, отже, кваліфікація її в якості податкового зобовязання є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України № 168/-97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правова далі - Закон України "Про податок на додану вартість") об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) податком на додану вартість згідно з п. 4 1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку; податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податковий кредит звітного періоду згідно з приписами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів і послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податку на додану вартість".

Відповідно до ст. 9 Закону України № 2238-ІІІ від 18.01.2001 р. “ Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" (із змін доповненнями) для підприємств, що здійснюють поставки матеріально-технічних ресурсів та надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності, та для сільськогосподарських товаровиробників,що здійснюють реалізацію власної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, датою виникнення податі зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця продукції (робіт, послуг) на банківський рахунок платника податків; у разі розрахунків у натуральній формі - дата оприбуткування платником податків продукції (робіт, послуг), отриманої в рахунок оплати за поставлені (реалізовані) товари (роботи, послуги).

Пунктом 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише внесенням змін до цього закону, у ст. 1 Закону України № 3904-ХП від 02.02.1994 р. систему оподаткування" (із змінами і доповненнями) задекларовано, що ставки податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальною нормою щодо оподаткування податком на додану вартість, зміни до нього внесені не були, отже положення Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" при визначенні бази оподаткування не застосовуються

Як вбачається з матеріалі справи, ВАТ "Зінківська сільгосптехніка" невірно визначало як податкові зобов'язання, так і податковий кредит по податку на додану вартість за період, охоплений документальною перевіркою внаслідок неповного включення до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг) суб'єктам підприємницької діяльності та громадянам, в тому числі проведенні натуральних виплат у рахунок оплати праці та включення до складу податкового кредиту березня 2001 року сум податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними (а.с. 31-34)

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були допущені порушення правил оподаткування податком на додану вартість, отже штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3531,82 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000032301/0 від 03.02.2004 р., № 0000032301/1 від 03.03.2004 р., 0000032301/2 від 19.05.2004 р. застосовані на законних підставах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 та п. 2 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. (із змінами і доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство за період з 14.03.2001р. по 17.07.2001р. здійснювало торгівлю запасними частинами, вузлами та агрегатами до автомобілів, які були зняті зі списаних автомобілів та здані в склад підприємства для подальшої реалізації за готівкові кошти які надходили до каси підприємства з видачею відповідних касових ордерів завірених підписами головного бухгалтера т касира, записувались у касову книгу за 2001 рік. Загальна сума не проведених через РРО розрахункових операцій становить 21495,54 гри

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування відповідачем штрафної санкції у розмірі 107 447,70 грн. за здійснення торгівлі продукцією невласного виробництва з каси підприємства без застосування РРО є правомірним.

Разом з тим, вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, наведено у ст. 14 та ст. 15 Закону України від 25.06.1991 рок> № 1251-XII "Про систему оподаткування" (із змінами та доповненнями). Даний перелік не містить штрафних санкцій як виду податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому кваліфікацію їх в якості податкового зобов'язання в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем здійснено неправомірно.

Проте, колегія суддів, зазначає, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта; у разі, коли акт є вірним по суті, окремі порушення встановленої процедури не можуть бути підставою для визнання акта недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Таким чином, винесене повідомлення рішення про застосування штрафної санкції у розмірі 107 447,70 грн. за здійснення торгівлі продукцією невласного виробництва з каси підприємства без застосування РРО є правомірним, а кваліфікація штрафних санкцій як податкового зобовязання не впливає на визнання його недійсним в цілому.

Відповідно до пп.. 17.1.8. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. (із змінами і доповненнями) у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки встановлено 8 фактів реалізації позивачем майна, яке знаходилося у податковій заставі без відповідного дозволу податкового органу на загальну суму 45 354,53 грн., що не спростовується позивачем.

За змістом ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо реєстрації податкової застави в Державному реєстрі рухомого майна - 26.09.02 р., тобто після здійснення правочинів, з наступних підстав.

Момент виникнення права податкової застави та момент реєстрації права податкової застави не є тотожними поняттями та не збігаються у часі, оскільки ч. 3 п.п.. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає момент виникнення права податкової застави як день, наступний за останнім днем граничного строку погашення податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, зазначеного у податковому повідомленні, а зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів податковий орган зобов'язаний без визначення строку проведення таких дій щодо реєстрації (п. 8.3 ст. 8).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надсилав позивачу податкові вимоги з попередженням про наявність податкового боргу та перебування у зв'язку з цим всіх активів позивача у податковій заставі.

Твердження позивача щодо відсутності письмового припису на заборону здійснення операцій з реалізації майна у відповідь на звернення до податкового органу від 12.01.2003 р., від 25.03.2003 р., від 26.06.2003 як на підставу узгодження реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, не відповідає вимогам пп.. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III, згідно з яким продаж майна дозволяється виключно за письмовим узгодженням з податковим органом.

ЗВ матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про надання згоди відповідачем на реалізацію майна, яке знаходилося у податковій заставі.

Слід зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 визнано неконституційними окремі положення Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІЙ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: абзац другий пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, згідно з яким право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Пунктом 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 положення пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 73 Закону України від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" також встановлено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" були чинними до 24.03.2005 р., а після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 втратили чинність.

Таким чином, оскільки зафіксовані в акті перевірки факти реалізації майна позивачем без відповідного дозволу податкового органу на загальну суму 45 354,53 грн. мали місце до 24.03.2005 р., висновки відповідача в частині застосування до позивача штрафу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000042301/1 віл 03.03.2004 р. та № 00000542301/2 від 19.05.2004 р. є правомірними

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Зінківська сільгосптехніка" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 20.08.2009р. по справі№3/201-10/85-08/5018 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя <підпис > Шевцова Н.В.

Судді <підпис >

<підпис > Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список > <Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.03.2010 р.