Рішення № 96633826, 29.04.2021, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 221/967/21

Провадження № 2/222/170/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Гранкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява вмотивована тим, що 07.08.2006 року з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і дає право Банку в будь який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом в договорі. Відповідач зобов`язався повертати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 21.01.2021 року виникла заборгованість в сумі 21995,12 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 6356,94 грн, заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 14711,37 грн та пені в розмірі 926,81 грн. Позивач, користуючись своїм правом, просить стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитом, яка становить 21718,31 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 6356,94 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 14711,37 грн та заборгованість за пенею в розмірі 650,00 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість у вказаній сумі, вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 02.04.2021 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана учасникам справи.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, наполягав на застосуванні позовної давності.

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши позов та додані до нього докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.07.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4000,00 грн шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Також, в анкеті-заяві, підписаній відповідачем ОСОБА_1 11.07.2006 року, сторони погодили, що базова процентна ставка по кредиту становить 3% на місяць на залишок заборгованості.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором №б/н укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 21.01.2021 року, відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 6356,94 грн, заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 14711,37 грн та пені в розмірі 926,81 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Отже між сторонами виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначена відповідальність за порушення боржником зобов`язання у виді неустойки (штрафу, пені), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.07.2006 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якої погодився з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Тарифами складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

Як вбачається з зазначеної заяви ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитна «Універсальна» з кредитним лімітом 4000 грн.

Сторони домовилися, що базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості становить 3% на місяць, що складає 36% річних.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором №б/н від 07.08.2006 року, яка утворилась за період з 17.07.2006 по 21.01.2021 в розмірі 21718,31 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6356,94 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 14711,37 грн та заборгованість за пенею в розмірі 650,00 грн.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою за договором №б/н станом на 26.01.2021 року ОСОБА_1 , наданою представником позивача (а.с. 26-32).

З наданої позивачем довідки від б/д за №б/н вбачається, що згідно кредитного договору №б/н від 07.08.2006 року ОСОБА_1 отримав 2 кредитні картки, остання № НОМЕР_1 строком дії до 12/14.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після 31.12.2014 року, тобто після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки суду, узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.

Підписана ОСОБА_1 анкета-заява від 11.07.2006 року не містить умов про сплату пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умови та правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.07.2006 року шляхом підписання анкети-заяви позичальника.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність по сплаті неустойки у виді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

До такого правової позиції дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№ 14-131цс19).

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що відповідач ОСОБА_1 після 31.12.2014 року, тобто після закінчення строку кредитування, кредитними коштами не користувався, що підтверджується випискою по рахунку за договором №б/н, суд вважає встановленим розмір заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, яка утворилася станом на 31.12.2014 року в розмірі 6976,58 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6356,94 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 17.07.2006 року по 31.12.2014 року в розмірі 619,64 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею є необґрунтованими.

В заяві від 29.04.2021 року відповідача заявив про застосування позовної давності.

Так, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У постанові від 09.08.2017 року по справі 6-2322цс16 Верховний Суд України зазначив, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг погашення кредиту здійснюється щомісячно за попередній місяць не пізніше останнього дня місяця.

Враховуючи, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості за договором № б/н від 11.07.2006 року відповідачем було здійснено 21.11.2014 року в сумі 340,00 грн, а наступний платіж він повинен був здійснити до 31.12.2014 року, строк позовної давності необхідно обчислювати з терміну внесення чергового платежу, тобто з 01.01.2015 року.

Таким чином, оскільки строк позовної давності, в даному випадку, обчислюється з 01.01.2015 року, тобто з часу невиконання відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу та становить 3 роки, позивач, пред`явивши позов до ОСОБА_1 18.02.2021 року, звернувся до суду з позовом поза межами позовної давності.

Даних про переривання строку позовної давності судом не здобуто.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 18.02.2021 року, тобто після спливу трирічного строку загальної позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявляв, в той час як відповідач наполягає на застосуванні позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Крім цього, на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивачу в задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що сплачені ним при зверненні до суду судові витрати у виді суми судового збору в розмірі 2270,00 грн відшкодуванню на його користь з боку відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 141, 178, 247, 253, 256-258, 259, 261, 263, 265, 267, 268, 354, ЦПК України, ст.ст.207, 253, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судові витрати по сплаті судового в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень, понесені позивачем при зверненні до суду з позовом покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. Є. Вайновська