Рішення № 96627841, 19.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2021 Cправа № 914/3382/20

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна», м. Київ,

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Львів

про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 233385,12грн.

Суддя Щигельська О.І.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін

від позивача: Мітюрін С.О. – адвокат;

від відповідача: Левчук І.М. – адвокат.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 233385,12грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 31.12.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2021 року.

22.01.2021 року в системі документообігу суду за вх.№1572/21 зареєстровано клопотання представника позивача ТОВ «Інтер Логістік Україна» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

В судове засідання 25.01.2021 з`явився представник відповідача, повідомив суду що, 20.01.2021 на адресу суду та позивачу скеровано відзив на позовну заяву. Суд повідомив, що станом на момент проведення судового засідання в системі документообігу суду відзив на позовну заяву не зареєстровано. З огляду на зазначене та зважаючи на неявку позивача, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 22.02.2021 року.

25.01.2021 після проведення судового засідання, в системі документообігу суду за вх.№1690/21 зареєстровано відзив на позовну заяву.

19.02.2021 року за вх.№3971/21 від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача та призначення розгляду по суті на інший день.

22.02.2021 року в системі документообігу суду за вх.№4026/21 зареєстровано заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року в задоволенні клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

В судове засідання 22.02.2021 року сторони явки поважних представників не забезпечили, беручи до уваги встановлені законом строки та мету підготовчого провадження суд закрив підготовче провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 15.03.2021 року.

05.03.2021 року в системі документообігу суду за вх.№5448/21 зареєстровано заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15.03.2021 клопотання відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

15.03.2021 в системі документообігу суду за вх.№6029/21 зареєстровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі.

В судове засідання 15.03.2021 в режимі відеоконференції з`явився представник відповідача, проти позовних вимог заперечив, суд повідомив про клопотання позивача про відкладення, відтак ухвалою суду розгляд справи відкладено на 12.04.2021 року.

07.04.2021 в системі документообігу суду за вх.№8413/21 зареєстровано клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

09.04.2021 в системі документообігу суду за вх.№8653/21 зареєстровано клопотання позивача про участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та клопотання позивача (вх.№8729/21) про надання доступу до матеріалів справи в системі Електронний суд.

Ухвалами суду від 12.04.2021 вказані клопотання сторін про проведення судового засідання 12.04.2021 в режимі відеоконференції задоволено.

12.04.2021 в системі документообігу суду за вх.№8811/21 зареєстровано клопотання позивача про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання 12.04.2021 сторони з`явились в режимі відеоконференції, позивач підтримав своє клопотання про відкладення судового засідання. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 19.04.2021.

13.04.2021 в системі документообігу суду за вх.№8880/21 зареєстрована заява відповідача про надання доступу до матеріалів справи в системі Електронний суд.

14.04.2021 в системі документообігу суду за вх.№9018/21 зареєстровано клопотання позивача про участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14.04.2021 в системі документообігу суду за вх.№9066/21 зареєстровано клопотання відповідача про участь в судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалами суду від 16.04.2021 вказані клопотання сторін про проведення судового засідання 19.04.2021 в режимі відеоконференції задоволено.

В судове засідання 19.04.2021 сторони з`явились в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав позов повністю з підстав, зазначених у ньому. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.04.2021 позовні вимоги заперечив з мотивів, наведених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ «Українська залізниця» у період з лютого по листопад 2020 неправомірно донараховано та стягнуто грошові кошти у сумі 233385,12грн. за послуги щодо доставки вагонів за номерами 56021728, 55066666, 56366776, 64477086, 56525553, 56525488, 62064464, 56685928, 56525207, 56741713, 64477086 територією України. Зазначене стягнення відбулося на підставі корегування тарифу на перевезення за додатковими переліками, проте позивач зазначає, що жодних документів які б підтверджували корегування тарифу на адресу позивача не надіслано. Позивач вважає, що зазначені грошові кошти стягнені неправомірно, тому повинні бути повернуті позивачу як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Аргументи відповідача

АТ «Українська залізниця» подано відзив на позовну заяву (вх.№1690/21 від 25.01.2021) в якому проти задоволення позову заперечено повністю. Зокрема зазначив, що позивач не надав до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог, що унеможливлює визначення правильності нарахувань за перевезення вказаних ним вагонів як підставу та обґрунтування заявлених ним вимог.

Щодо вказаних позивачем у позовній заяві вагонів та доданими переліками до них, ствердив, що перевезення вагонами 56021728, 55066666, 56366776 відбувалося особами які відношення до позивача не мають. Щодо вагонів 62064464, 56685928, 65525207, 56525488, 56525553, 64477086 зазначено, що нарахування плати за перевезення вказаних вагонів, проведено як для таких, що передислоковуються при зміні власника, згідно вимог пункту 14.4 Розділу 11 Збірника тарифів, а тому, добір тарифу проведено правомірно та поверненню не підлягає.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна» (замовник за договором, позивач по справі) 25.02.2020 приєдналося до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (перевізник за договором, відповідач по справі).

Згідно з п.1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі – послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Відповідно до п. п. 2.1.4 - 2.1.5 Договору, на замовника покладений обов`язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника. Відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Позивач стверджує, що в порушення умов укладеного Договору, за період з лютого по листопад 2020 року відповідачем неправомірно донараховано та стягнуто грошові кошти у сумі 233385,12грн. за послуги щодо доставки вагонів за номерами 56021728, 55066666, 56366776, 64477086, 56525553, 56525488, 62064464, 56685928, 56525207, 56741713, 64477086 територією України.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано копії таких документів, перелік №20200630 від 30.06.2020;. перелік №20200714 від 14.07.2020; телеграма; лист №09/0420 від 29.04.2020; лист №11/0420 від З0.04.20; акт №МТ-00004; акт надання послуг №794 від 30.06.2020; лист №30/06/2020 від 30.06.2020; перелік №20200609 від 09.06.2020; телеграма №НЧ-2/36 від 06.05.2020; перелік №20200609 від 09.06.2020; перелік №20200609 від 09.06.2020; перелік №20200686 від 26.06.2020; перелік №2020047 від 27.06.2020; перелік №20200312 від 12.03.2020; перелік №20200427 від 27.04.2020; перелік №20200708 від 08.07.2020; перелік №20200708 від 08.07.2020; перелік №20200709 від 09.07.2020; перелік №20200818 від 18.08.2020; перелік №20200818 від 18.08.2020; перелік №20200818 від 18.08.2020; перелік №20200803 03.08.2020; перелік №20201030 від 30.10.2020 а також перелік перевізних документів по перевезенням замовника ТОВ «Інтер Логістик Україна».

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».

Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.9 Договору у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 Договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки передбачених законодавством.

Так, позивач звертався до АТ «Укрзалізниця» з листом № ІЛУ20-л29/4 від 29.04.2020, в якому просив повернути безпідставно стягнуті з рахунку позивача кошти в сумі 48450,00грн.

У відповідь на вказаний лист, АТ «Укрзалізниця» листом № МЮ-5070/П-5-2020 від 17.06.2020 повідомлено позивача про те що, розрахунок провізної плати здійснено згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги за тарифною схемою 14.1. Після зміни власника вагонів перерахунок тарифу здійснюється згідно з пунктом 14.4 розділу II Збірника тарифів за тарифною схемою 1, та застосування відповідних коригуючих коефіцієнтів до базових тарифів Збірника тарифів. При перерахунку тарифу, виявлено недобір 48450,00 грн. Тому, на підставі вищенаведеного, добір тарифу проведено правомірно та поверненню не підлягає.

Зазначені обставини зумовили звернення ТОВ «Інтер Логістік Україна» до суду із позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» надмірно сплачені кошти в сумі 233385,12грн.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 затверджено Правила розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту), якими встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника (п.2.3).

На виконання умов укладеного між сторонами публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, залізницею відкрито ТОВ «Інтер Логістік Україна» особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 5680200.

У п.2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту) встановлено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

У відповідності до п.2.6 цих Правил, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема інші юридичні факти. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Позивач зазначає, що за період з лютого по листопад 2020 року відповідачем неправомірно донараховано та стягнуто грошові кошти з особистого рахунку позивача у сумі 233385,12грн.

Щодо посилання позивача на ст. 1212 ЦК України суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд зокрема у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 500/2867/18.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений Договір який містить визначений порядок дій, зокрема п. 4.9 Договору сторони погодили що, у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, Замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 Договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки передбачених законодавством.

Таким чином, укладаючи Договір позивач погодився на встановлення особливого порядку здійснення розрахунків між сторонами, беручи при цьому на себе відповідні зобов`язання. Однак, як вбачається з матеріалів справи, всупереч положенням Договору позивач не звертався до відповідача щодо проведення вказаної перевірки на суму позову - 233385,12грн., а обраний ним спосіб захисту суперечить встановленій в Договорі процедурі розрахунків між сторонами. Так, у разі, якби кошти були безпідставно списані з рахунку, то відповідач мав би обов`язок зарахувати такі кошти на особовий рахунок замовника, як оплату за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списати кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки передбачених законодавством, а не повернути безпідставно набуті кошти в порядку ст.1212 ЦК України. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, недобір склав 48450,00 грн. І саме ці кошти додатково були списані АТ «Укрзалізниця» з рахунку, натомість, ТОВ «Інтер Логістік Україна» заявлено до стягнення 233385,12грн. без надання відповідного розрахунку та обґрунтування такої суми стягнення.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту порушеного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом є встановлене п.4 ч.2 ст.16 ЦК України – відновлення становища, яке існувало до порушення. Враховуючи зміст порушеного права, характеру його порушення та наслідки, спричинені цим порушенням ефективним засобом захисту порушених прав позивача було б внесення змін до особового рахунку ТОВ «Інтер Логістік Україна» шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми, а не стягнення надмірно сплачених коштів у порядку ст.1212 ЦК України.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

Факт надання відповідачем послуг перевезення на виконання умов Договору позивачем не заперечується, проте не доведено, що заявлена в позові сума підлягає стягненню з позивача у розмірі заявлених позовних вимог, як вбачається з матеріалів справи всі доводи позивача спростовуються доказами поданими відповідачем разом з відзивом.

У відповідності до ч. ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб захисту все ж міг би відновити його порушене право у випадку подання ним об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд, розглянувши позов по суті, прийшов до висновку, що позивачем не спростовано поданих відповідачем доказів і заперечень, своїм првом на подання відповіді на відзив і спростування наведених відповідачем у ньому обставин позивач не скористався.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Логістік Україна» до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 233385,12грн. не обґрунтовані матеріалами справи та не підлягають до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано суддею 29.04.2021

Суддя О.І. Щигельська