Рішення № 96627587, 22.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. м. Київ Справа №911/475/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфосінвест» (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 13/15, кв. 2)До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46)Про стягнення 642186,48 грнСуддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

представники:

позивача Ішутко С.Ю. – адвокат відповідача не з`явилисьобставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфосінвест» (далі – позивач, ТОВ «Ветфосінвест»), згідно з якою заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод» (далі – відповідач, ТОВ «Бориспільський комбікормовий завод») про стягнення заборгованості у розмірі 642186,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки фосфату монокальція №87/2020/БКЗ від 01.10.2020, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, наявність якої порушує майнові права позивача.

Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2021 №911/475/21, якою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.03.2021, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.

11.03.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про перерву у підготовчому засіданні на 01.04.2021.

01.04.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.04.2021.

19.04.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про додаткове долучення до матеріалів справи документів на підтвердження стану розрахунків між ТОВ «Ветфосінвест» та ТОВ «Бориспільський комбікормовий завод» за період з 01.10.2020 року по 09.04.2021 року. У даному клопотанні позивач зазначає, що стан розрахунків між товариствами не змінився, заборгованість становить суму, зазначену у позовній заяві.

Відповідач в жодне засідання суду не з`явився, у встановлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 22.02.2021 строк відзиву на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи в господарському суді відповідач повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №0103276813840, №0103276509695 та №0103277449149.

Відповідно до ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, відзив на позов не подав, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом щодо заперечення вимог позивача, на переконання суду справа містить достатньо матеріалів, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

01.10.2020 ТОВ «Ветфосінвест», в якості постачальника, та ТОВ «Бориспільський комбікормовий завод», в якості покупця, уклали договір поставки фосфату монокальція №87/2020/БКЗ (далі - договір), за яким постачальник повинен забезпечити поставку повного асортименту (переліку) товару, вказаного в рахунку – фактурі, шляхом організації разової одночасної поставки всього асортименту у замовленні (п.2.2.2. договору).

Відповідно до п.2.2.1. строк поставки товару складає 2 (два) робочі дні та визначається з моменту направлення постачальнику акцентованого рахунку – фактури в порядку, передбаченому п.2.3.1. даного договору.

Згідно з п.2.2.3. приймання товару здійснюється уповноваженою особою покупця, повноваження якої підтверджуються довіреністю, за кількістю та якістю згідно з даними, вказаними у супровідних документах на товар, в порядку, що визначається чинним законодавством України та даним договором.

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що кількість та асортимент товару зазначається в акцентованих покупцем рахунках – фактурах, виданих на підставі наданого замовлення покупця (у письмовому вигляді та/або засобами електронного зв`язку, визначеними п.5.5. даного договору). Замовлення покупця може бути надано усно. У рахунку – фактурі зазначається наступна інформація: номер договору, дата підписання договору, найменування товару, асортимент товару, кількість товару, одиниця виміру, ціна товару за одиницю, загальна вартість товару, строк поставки товару, при умові, якщо він складає більше строку передбаченого п.2.2. даного договору. Рахунок – фактура, що не відповідає вимогам вкладеним в даному пункті, не приймається до розгляду та, відповідно, не підлягає оплаті.

Вартість товару визначається у рахунку – фактурі, що видається постачальником на кожну окрему партію товару (п.2.4. договору).

Партією товару вважається кількість товару, вказана у товарно-транспортній накладній, як це передбачено п.2.5. договору.

Відповідно до п.2.7.1. договору, розмір оплати складає 80% від вартості товару, протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів, з моменту поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної та отримання від постачальника документів вказаних в п. 2.6. цього договору.

Пункт 2.7.2. договору визначає, що розмір оплати складає 20% від вартості товару, протягом 3 (трьох) робочих днів, після того, як постачальник в строки передбачені чинним законодавством, засобами електронного зв`язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь – якому разі не раніше строку, вказаного в підпункті 2.7.1. договору.

Згідно з п.4.1.1. договору у випадку прострочення виконання обов`язку покупця щодо оплати товару, постачальник має право вимагати від покупця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також три проценти річних від простроченої суми.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, без подальшої пролонгації.

На виконання умов договору позивач у період з листопада 2020 року по січень 2021 року передав, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними РН-0000025 від 05.11.2020 на суму 94998,00 грн, РН-0000034 від 14.11.2020 на суму 170996,40 грн, РН – 0000052 від 28.11.2020 на суму 75998,40 грн, РН-0000065 від 23.12.2020 на суму 208995,60 грн, РН-0000005 від 07.01.2021 на суму 94998,00 грн, РН-0000006 від 15.01.2021 на суму 56998,80 грн, копії яких додано до матеріалів справи.

Також в підтвердження зазначених поставок позивачем подано суду копії товарно-транспортних накладних №041120 від 04.11.2020, №131120 від 13.11.2020, №271120 від 27.11.2020, №221220 від 22.12.2020, №060121 від 06.01.2021, №140121 від 14.01.2021, копії довіреностей №БК-1126 від 05.11.2020, №БК-1146 від 13.11.2020, №БК-1178 від 27.11.2020, №БК-1232 від 23.12.2020, №БК-3 від 06.01.2021, а також копії податкових накладних №7 від 05.11.2020, №16 від 14.11.2020, №34 від 28.11.2020, №11 від 23.12.2020, №5 від 07.01.2021, №7 від 15.01.2021.

Філією «Голден Кросс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер», який являється повіреним відповідача згідно з укладеним між ними договором доручення №03/2021/БКЗ від 11.01.2021, здійснено часткову оплату переданого відповідачу товару за вищепереліченими видатковими накладними в сумі 60798,72 грн, про що свідчить копія виписки з рахунку позивача в АТ «Альфа-Банк» та довідки АТ «Альфа-Банк» №33284 від 13.04.2021.

За твердженнями позивача заборгованість відповідача за поставлений товар становить 642186,48 грн.

Враховуючи, що повний розрахунок за отриманий товар відповідач в установлений договором строк не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого йому товару, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором в повному обсязі та своєчасно не виконав, заявлена до стягнення сума відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду з заявленими вимогами про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 642186,48 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфосінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод» про стягнення 642186,48 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський комбікормовий завод» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46, ідентифікаційний код 42362447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветфосінвест» (61052, м. Харків, вул. Благовіщенька, буд. 13/15 кв. 2, ідентифікаційний код 43465702) 642186 (шістсот сорок дві тисячі сто вісімдесят шість) грн 48 коп. основного боргу та 9633 (дев`ять тисяч шістсот тридцять три) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2021.

Суддя О.О. Третьякова