Рішення № 96627468, 29.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2021Справа № 910/1319/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1916032,46 грн,

за участі представників:

від позивача - Мажара О.Є. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1916032,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору №15615/53-124-01-19-11019 від 25.09.2019 укладеного між позивачем та відповідачем, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1770300 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 56990,24 грн 3% річних та 88742,22 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

26.02.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що позивачем не доведено факт поставки товару відповідачу, а тому позовні вимоги є безпідставними. Окрім того, відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем розрахунки містять арифметичні неточності, а тому є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства долучено належними та допустимі докази, які підтверджують факт поставки товару відповідачу, та отримання останнім відповідного товару. Окрім того, факт наявності заборгованості підтверджується долученим до матеріалів справи Актом звіряння взаємних розрахунків. Стосовно заперечень щодо стягнення штрафних санкцій, позивач зазначив, що розбіжності у розрахунках відповідача та позивача не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

04.03.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у якій останній зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за поставлений товар, у зв`язку з чим, просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 1475250 грн, три відсотки річних у розмірі 56990,24 грн та інфляційні втрати у розмірі 88742,22 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже, у вказаній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» має місце нова ціна позову, яка складає 1620982,46 грн.

В судовому засіданні 29.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовільнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс»» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець, відповідач) укладено Договір №15615/53-124-01-19-11019 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити вимірювальні та випробувальні установки для перевірки електрообладнання, (надалі «Товар»), кількість, ціна, виробник та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору)

Згідно з п. 4.1. договору ціна договору становить 1725250 грн, крім того ПДВ 20% 345050 грн, всього ціна договору: 2070300 грн.

Пунктом 4.2. договору визначено, що ціна за одиницю Товару, загальна ціна та кількість Товару по договору визначається специфікацією № 1.

Згідно з п. 6.1. договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача у відповідності з Інструкціями №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затвердженими постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями.

Додатком №1 до договору від 25.09.2020 у Специфікації №1 сторони погодили кількість, якість та ціну товару.

На виконання вказаного договору позивачем на адресу відповідача було направлено лист №191212/04 від 12.2019, в якому ТОВ «Комерційно-промислова фірма «Промікс» повідомило про готовність відвантаження обумовленого договором товару за погодженою між сторонами адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов вищезазначеного договору передав, в відповідач прийняв обумовлений договором товар на загальну суму 2070300 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №48 від 16.12.2019, яка підписана уповноваженими представниками сторін. без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо кількості та якості поставленої продукції.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, 09.11.2020 позивачем листом №201106/03 від 06.11.2020 було направлено на адресу відповідача було направлено претензію в якій було повідомлено про наявність заборгованості останнього перед позивачем у розмірі 1770300 грн у зв`язку із порушенням зобов`язань за укладеним між сторонами Договором №15615/53-124-01-19-11019 від 25.09.2020 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар. Окрім того, позивачем було повідомлено відповідача про необхідність сплати заборгованості протягом 10 днів. Долученою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового повідомлення підтверджується, що вищезазначена претензія була отримана відповідачем 11.11.2020, проте, як зазначає позивач вказана претензія була залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/ склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100.

У пункті 6.4. договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2070300 грн, що підтверджується видатковою накладною №48 від 16.12.2019. Жодних зауважень чи спорів щодо невідповідності поставленого товару матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи зміст положення п. 3.2. договору визначено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Відповідачем було частково оплачено отриманий товар у сумі 300000 грн. 18.05.2020 та 295050 грн 22.02.2021, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

Внаслідок неповної оплати відповідачем отриманої продукції утворилась заборгованість в розмірі 1475250 грн.

Наявність заборгованості також підтверджується копією Акта звірки взаємних розрахунків за період 3 квартал 2020 року підписаного представниками ТОВ «Комерційно-промислова фірма «Промікс» та ДП «НАЕК «Енергоатом», ВП «Хмельницька АЕС» за Договором поставки №15615/53-124-01-19-11019.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наявної за договором заборгованості.

Заперечення відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів поставки позивачем товару судом відхиляються з огляду на наявність в матеріалах справи видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін та довіреностей на представника відповідача на отримання продукції, а також частковими оплатами за поставку товару, що у сукупності свідчить про отримання відповідачем від позивача визначеного договором товару.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1475250 грн основної заборгованості.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 56990,24 грн трьох відсотків річних та 88742,22 грн інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності вимог чинного законодавства та є арифметично вірним, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказане нарахування містить арифметичні помилки, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок, який відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично вірним, відповідно до якого встановлено, що позовні вимоги в частинні стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 88596,95 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволений вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-промислова фірма «Промікс»» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 18-В; ідентифікаційний код 24099635) 1475250 (один мільйон чотириста сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн основної заборгованості, 56990 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 24 коп. три відсотки річних, 88596 (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн 95 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 24312 (двадцять чотири тисячі триста дванадцять) грн 56 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 29.04.2021

Суддя Я.В. Маринченко