Рішення № 96626978, 07.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2020Справа № 910/4919/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРС"

2. ОСОБА_1

про солідарне стягнення 94 030,87 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРС" (далі - відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення 94 030,87 грн заборгованості за Договором № 81 від 28.07.2017 про надання овердрафту.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 81 від 28.07.2017 про надання овердрафту в частині своєчасного та повного погашення заборгованості позичальником (відповідачем 1) та поручителем згідно договору поруки від 28.07.2017 (відповідачем 2).

Як вбачається з позовної заяви, одним з відповідачів у справі вказано ОСОБА_1 , тобто фізичну особу, що не є підприємцем.

На виконання приписів частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом було постановлено ухвалу від 13.04.2020 про запит місце реєстрації відповідача 2 ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 13.04.2020 до канцелярії суду 04.05.2020 надійшла відповідь Подільської районної в місті Києві Державної адміністрації. У наданій відповіді повідомляється, що відповідно до даних, які містяться в інформаційній системі "Реєстр територіальної громади міста Києва", громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/4919/20, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

17.06.2020 до канцелярії суду представниками відповідачів подано відзиви відповідно до яких відповідачі повідомляють про погашення заборгованості в сумі 29 100,00 грн та зазначають, що сума позовних вимог підлягає зменшенню до 64 930,87 грн.

Приймаючи до уваги, що позивач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відповіді на відзиви на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, судом зазначається, що згідно глави 5 ГПК України суд не зобов`язаний збирати докази самостійно, а кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на виконання такого завдання господарського судочинства, як змагальність сторін.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2017 між Публічним акціонерним товариством "КРЕДОБАНК" правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРЕДОБАНК" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРС" (надалі - відповідач 1) укладено Договір № 81 про надання овердрафту (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору, банк зобов`язувався, при недостатності коштів на визначеному цим Договором поточному рахунку позичальника, надати позичальнику, в межах встановленого, у розмірі та на умовах обумовлених цим Договором максимального ліміту заборгованості по овердрафту, кредит у формі Овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті, шляхом дебетування поточного рахунку за рахунок кредитних коштів банку на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку, для оплати визначених цим Договором розрахункових документів, а позичальник зобов`язувався повернути овердрафт і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Банк встановив максимальний ліміт заборгованості по овердрафту в сумі 175 000, 00 грн (сто сімдесят п`ять тисяч гривень нуль копійок) на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 2.9. Договору датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

Відповідно до пункту 3.2. Договору проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом «факт/360» за ставкою, вказаною у п. 2.2. Договору, а саме 23,5 %, з урахуванням строку користування овердрафтом з дня видачі овердрафту до дня повернення овердрафту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що позичальник сплачує належні до сплати проценти при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який ці проценти нараховані.

Згідно з пунктами 4.1. та 4.2. Договору, позичальник зобов`язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками для нього. Повернення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що терміном остаточного повернення овердрафту є 22.07.2018.

Сторони погодили, що договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (пункт 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу 1 грошові кошти, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача 1 № НОМЕР_1 за період з 28.07.2017 по 03.02.2020.

Проте, за твердженням позивача, відповідач 1 дій щодо погашення заборгованості в повному обсязі не вчинив. На підтвердження зазначеного твердження позивачем до позовної заяви долучено банківську виписку про рух коштів по поточному рахунку відповідача 1 № НОМЕР_1 за період з 28.07.2017 по 03.02.2020.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором та надання кредиту у розмірі 74 595,34 грн, а також наявність у відповідача 1 заборгованості у зазначеному розмірі станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи положення статей 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи пункту. 2.4 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами настав 22.07.2018.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 74 595,34 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 435,53 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення суми кредиту, сплати відсотків та комісії за період з 23.07.2018 по 23.01.2019.

Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений строк свого обов`язку по поверненню кредиту та перерахуванню процентів за користування кредитом не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.1 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню і розмірі, визначеному п. 2.6 цього договору.

Пунктом 2.6 Договору передбачено пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення.

Позивачем розраховано до стягнення з відповідача пеню, нараховану за період прострочення з 23.07.2018 по 23.01.2019, проте суд здійснює власний перерахунок з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи зазначене суд вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 19 435,53 грн..

Водночас, відповідачем 1 додано до відзиву докази часткової оплати заборгованості в сумі 29 100,00 грн, а саме платіжні доручення:

- № 2784 від 10.04.2020 на суму 5 000,00 грн,

- № 2787 від 30.04.2020 на суму 5 000,00 грн,

- № 2790 від 14.05.2020 на суму 9 800,00 грн,

- № 2792 від 09.06.2020 на суму 9 300,00 грн.

Відповідно до приписів статті 534 Цивільного Кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що здійснені відповідачем 1 платежі за платіжними дорученнями № 2784 від 10.04.2020, № 2787 від 30.04.2020 та № 2790 від 14.05.2020 підлягають зарахуванню на погашення пені в сумі 19 435,53 грн. Залишок коштів в сумі 364,47 грн (оплата за платіжним дорученням № 2790 від 14.05.2020), а також оплата за платіжним дорученням № 2792 від 09.06.2020 в сумі 9 300,00 грн підлягають зарахуванню в погашення суми основної заборгованості.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Заважаючи, що оплата за платіжними дорученнями № 2784 від 10.04.2020, № 2787 від 30.04.2020 та № 2790 від 14.05.2020 була здійснена до відкриття провадження у справі, суд відмовляє у задоволення заявленої до стягнення з відповідача пені у сумі 19 435,53 грн. Позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 74 595,34 грн підлягає задоволенню частково, а саме:

- провадження у справі в частині стягнення 9 300,00 грн підлягає закриттю у зв`язку зі сплатою заборгованості відповідачем 1 після відкриття провадження у справі;

- у стягненні 364,47 грн заборгованості відмовлено з огляду на погашення заборгованості до відкриття провадження у справі.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 заборгованості за кредитом в розмірі 64 930,87 грн.

Про наявність заборгованості у зазначеному розмірі також зазначено у відзивах відповідачів.

На забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 81 про надання овердрафту від 28.07.2017 між позивачем та ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) було укладено Договір поруки від 28.07.2017 (далі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1 Договору поруки, поручитель зобов`язувався відповідати перед Кредитором за виконання ТОВ "КЕРС" (боржник) зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Договором № 81 про надання овердрафту від 28.07.2017.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором кредитор письмово повідомляє Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника, а поручитель зобов`язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

03.03.2020 позивач звернувся до відповідача 2 з повідомленням-вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на час розгляду даної справи вказана претензія залишена без виконання в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2.6. Договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно пункту 4.7 Договору поруки, строк дії договору поруки припиняється зі спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за Кредитним договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 555 ЦК України передбачено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до статті 559 Кодексу, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом досліджено питання обсягу відповідальності поручителя, та встановлено, що позивачем заявлено позов до ОСОБА_1 , як до поручителя, у межах її обсягу відповідальності. Доказів наявності підстав для звільнення відповідача 2 від відповідальності за порушення нею умов вищеописаного договору поруки матеріали справи не містять.

Згідно статті 541, частини 1 статті 543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, позивач, користуючись наданим йому за Договором № 81 про надання овердрафту, з урахуванням умов Договору поруки та статтями 543, 554 ЦК України правом, правомірно звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів, як боржника та поручителя, указаної суми заборгованості.

Зважаючи на викладені вище обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому суд відзначає, що судові витрати у розмірі 2 102,00 грн, що були понесені Банком по оплаті судового збору стягуються з відповідачів, відповідно до статті 129 ГПК України.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну в розмірі 1 051,00 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості по сплаті за Договором № 81 в розмірі 9 300,00 грн закрити.

2. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Кредобанк" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРС" та ОСОБА_1 пені та заборгованості за Договором № 81 задовольнити частково.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРС" (04655, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 72, офіс 320/1; ідентифікаційний код 38321855) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) заборгованість за Договором № 81 про надання овердрафту від 28.07.2017 у розмірі 64 930,87 грн (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять гривень 87 копійок).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРС" (04655, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 72, офіс 320/1; ідентифікаційний код 38321855) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 1 051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78; ідентифікаційний код 09807862) 1 051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок) судового збору.

6. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

7. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ