Рішення № 96626555, 29.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2021м. ДніпроСправа № 904/1754/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", смт. Васильківка, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня" Васильківської селищної ради", смт. Васильківка, Дніпропетровська область

про про стягнення заборгованості у розмірі 23 553,66 грн.,

Буз виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Василівська центральна районна лікарня» Дніпропетровскої обласної ради» заборгованості за договором про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти у сумі 23 553,66 грн., яка складається з 3% річних - 17 208,00 грн. та 6 345,66 грн. - інфляційних втрат .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору договором про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти № 103 від 25.01.2018, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № 5260001613170, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті спожитого обсягу теплової енергії та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2018 між Дочірнім підприємством «Васильківкатеплоенерго» комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровскої обласної ради (далі - позивач, постачальник) та Комунальним закладом «Васильківська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач, споживач) укладено Договір про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти № 103 (далі - договір).

Згідно із п. 1.1 договору постачальник здійснює послуги пари та гарячої води («(ДК 016:2010 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (35.30.12-00.00 – Постачання пари та гарячої води трубопроводами) (ДК 021:2015 - 09320000-8 – Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) (послуги з постачання теплової енергії ) по об`єктах споживача в 2018 р., а споживач приймає та зобов`язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 622,91 Гкал з моменту підписання договору.

Ціна цього договору становить 1 700 500,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.1. договору).

Ціна встановлюється в національній валюті Украхни (п. 3.2. договору).

Розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.5. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє споживачу рахунок на 100% передплату місячної суми планових платежів, передбачених п. 1.2. договору. Постачальник на протязі 5-ти днів, виставляє споживачу рахунки на сплату та акти наданих послуг з коригуванням фактично спожитої теплової енергії . Зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим (п.п. 4.6 -4.7. договору ).

У відповідності до п. 4.8. договору у разі не отримання споживачем рахунку на 100 % передплату , він самостійно розраховує та здійснює оплату планових платежів , передбачених п. 1.2.

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки . Відшкодування збитків не звільняє від виконання зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГКУ цей договір набирає чинності з 01 січня 2018 року і діє до 30 квітня 2018 року , а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до Їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

На виконання умов вказаного договору за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 1 9863 045,03 грн.

Зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання за договором відповідач належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за договором за період з 01.01.2018 по 30.04.2018.ь

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня" на користь Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" боргу у розмірі 750 706,69грн., пені - 130 902,15грн., 3% річних - 27 033,85грн. та інфляційних втрат - 65 741,25грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровського області від 26.11.2019 у справі № 904/3494/19 позов задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" на користь Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської області заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 750 706,69 грн., 3% річних - 27 033,85 грн. за період з 16.02.2018 по 25.04.2019, інфляційні втрати - 65 741,25 грн. за період з березня 2018 по червень 2019 та пеню - 65 451,08 грн. за період 17.08.2018 по 14.10.2018.

Вказане рішення набрало законної сили 18.12.2019.

Також позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 у справі № 904/10438/17 задоволено позовні вимоги Комунального закладу "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Васильківська центральна районна лікарня" Васильківської селищної ради") до Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської області про проведення перерахунку за спожиту теплову енергію за договором про закупівля теплової енергії для потреб опалення № 63 від 02.02.2017 - зобов`язано ДП "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської області провести перерахунок за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2017 по 31.03.2017 розрахунковим способом згідно договірних величин.

На виконання вказаного рішення позивачем проведено перерахунок обсягів та вартості теплової енергії за період з 01.01.2017 по 31.03.2017, реалізованої відповідачу згідно з договором про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання № 63 від 02.02.2017. За наслідками проведення перерахунку надлишок сплачених відповідачем грошових коштів за придбану протягом вказаного періоду теплову енергію становив суму в розмірі 532 829,05 грн.

З урахуванням викладеного, 01.01.2020 проведений взаєморозрахунок між позивачем та відповідачем по справі № 904/10438/17 на суму 532 829,05 грн. та за договором № 103/1 від 11.05.2018 на суму 117 092,31 грн., а всього 649 921,36 грн.

Розмір основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію після проведення взаєморозрахунків за договором № 103 від 11.05.2018 становив 273 627,27 грн.. що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків (а.с. 31).

Частиною 3 ст. 203 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Заборгованість у сумі 273 627,27 грн. сплачена відповідачем лише 24.03.2020.

Викладене стало підставою для нарахування 3% річних у сумі 17 208,00 грн. та 6 345,66 грн. - інфляційних втрат за період з 26.04.2019 по 23.03.2020.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з положень статей 177, 179 ЦК України, статті 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія є матеріальним благом (товарною продукцією), яке отримує споживач від надавача послуг і важливою ознакою якого (завдяки якій таке благо є об`єктом цивільних прав) є здатність задовольняти ті чи інші потреби людей. Враховуючи положення статті 1 Закону України "Про теплопостачання", послугою є не теплова енергія, а постачання теплової енергії.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період з 26.04.2019 по 23.03.2020, що підлягають стягненню становлять 17 208,00 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача за період з травня 2019 по березень 2020 становлять 6 245,66 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня" Васильківської селищної ради" про стягнення заборгованості у розмірі 23 553,66 грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Васильківська центральна районна лікарня" Васильківської селищної ради" (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Михайлівська, 76-Д, код ЄДРПОУ 01987758) на користь Дочірнього підприємства "Васильківкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Абрикосова, 117 "а", код ЄДРПОУ 20242337) 3% річних у розмірі 17 208,00 грн., інфляційні втрати - 6 345,66 грн. та витрати по сплаті судового збору 2 270,00 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.04.2021

Суддя Н.Г. Назаренко