Ухвала суду № 96625079, 29.04.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/648/21

Провадження № 1-кп/628/237/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.

прокурора Шкоркіної І.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника – адвоката Мєлких Е.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Куп`янську Харківської області матеріали кримінального провадження №12020220470000235 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 28; ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28; ч. 2 ст. 204 КК України, -

встановив:

02.03.2021 до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з Харківської місцевої прокуратури №4 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 28; ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28; ч. 2 ст. 204 КК України.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у складі судді Барабанової В.В. від 02.03.2021 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні захисником Мєлких Е.М. заявлено клопотання, яке підтримане обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про повернення прокурору обвинувального акта, через його невідповідність вимогам КПК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що дослідженням змісту обвинувального акту, було встановлено певні недоліки, які ускладнюють подальше розуміння конкретного змісту цього обвинувачення та унеможливлюють подальше призначення обвинувального акту до судового розгляду.

В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 взагалі не містить формулювання обвинувачення щодо кожного окремо обвинуваченого з вказівками на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченим, а лише викладено фактичні обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію дій підозрюваних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ..

Крім того, в обвинувальному акті порушується презумпція невинуватості особи, оскільки винність особи може встановлюватись лише судом, а не обвинувальним актом, а в обвинувальному акті при визначенні правової кваліфікації слідчий за погодженням з прокурором у стверджувальній формі вказують, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вже вчинили злочини, а не обвинувачується у скоєнні злочинів.

Таким чином при формулюванні обвинувачення, прокурор у обвинувальному акті повинен конкретно навести доведені дані про подію кримінальних правопорушень, форму вини, мотив і мету його вчинення, по кожній окремо інкримінованій дії, однак слідчий за погодженням з прокурором, викладаючи фактичні обставини справи та формулюючи обвинувачення, цього не зробили.

Диспозиція норми кримінального закону (ч. 2 ст. 199 КК України) встановлює кримінально карними дії саме з марками акцизного податку, які є предметом даного виду злочину, а цей склад є виключно предметним складом.

Дослідивши обвинувальний акт в цій частині, можна стверджувати наступне: обвинувальний акт взагалі не містить викладу об`єктивної сторони кримінально карних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з марками акцизного податку (придбання, перевезення, збут), відповідно до диспозиції ст. 199 КК України; слідчий за погодженням з прокурором вказують на те, що ОСОБА_1 «придбав у осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, незаконно виготовлені алкогольні напої, використовуючи при цьому марки акцизного податку».

Також, сторона захисту зазначає, що є незрозумілим: де, коли і за яких обставин ОСОБА_1 придбав алкогольні напої з використанням марок акцизного податку; і як можна алкогольні напої придбати з використанням марок акцизного податку; виходячи з яких встановлених фактичних даних прокурор стверджує про умисел і обізнаність ОСОБА_1 в тім, що він придбав саме незаконно виготовлені алкогольні напої у осіб, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження; якщо особам, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, не повідомлено про підозру за ст. 204 та 199 КК України, то про який умисел ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , спрямований на незаконні дії з марками акцизного податку, які вже містились на пляшках і були кимось раніше наклеєні, може йти мова; як можна стверджувати про збут марок акцизного податку чи алкогольної продукції з наклеєними марками фізичним особам-підприємцям, які слідством не встановлені і не зазначені в обвинувальному акту, а також збувати предмети злочину у невстановлених слідством місцях.

З огляду на вказане, виклад фактичних обставин інкримінованого обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 204 КПК України не містить, обов`язкових відповідно до ст. 91 КПК України, елементів об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення, зокрема, ні способу виготовлення алкогольної продукції, ні спрямованості умислу, ні фактів продажу (збуту) підакцизних товарів.

Крім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.

В порушення ст. 109 КПК України, у реєстрі матеріалів досудового розслідування даного кримінального провадження, який є обов`язковою складовою частиною обвинувального акту, відсутні: ухвала про скасування слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова постанови слідчого про часткову відмову у задоволення клопотання сторони захисту щодо проведення слідчих, процесуальних дій; інформація про повторний розгляд слідчим клопотання сторони захисту після виконання слідчим Вишняковою Ю.А. ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова про скасування постанови слідчого про часткову відмову в задоволенні клопотання.

Тому, при усуненні невідповідності обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України, необхідно усунути й ті недоліки, що містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування даного кримінального провадження.

Крім того, сторона захисту вказує на те, що ОСОБА_1 про підозру повідомлено 04.12.2020 року.

Повідомлення про виконання вимог ст. 290 КПК України слідчим здійснено 02.02.2021 року.

Відповідно до наданого до обвинувального акта Реєстру матеріалів досудового розслідування доступ підозрювані і їх захисник з матеріалів досудового розслідування здійснено (завершено) 16.02.2021 року.

Відповідно до Реєстру обвинувальний акт складено слідчим Вишняковою Ю.А. і затверджено прокурором 19.02.2021 року.

Враховуючи дату повідомлення ОСОБА_1 про підозру та положення ч. 5 ст. 219 КПК України останнім днем строку досудового розслідування і завершення кримінального провадження є 18.02.2021 року.

Отже, процесуальне рішення – обвинувальний акт, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування прийнято слідчим і погоджено прокурором поза межами встановлених строків слідства, а тому, на думку сторони захисту, є незаконним.

Таким чином, неконкретне і незаконне обвинувачення, пред`явлене обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призведе до порушення їх прав на захист та позбавляє суд можливості роз`яснити їм суть обвинувачення, що гарантує обвинуваченому право захиститися від чітко сформованих інкримінованих обставин вчинення злочину та залежно від цього, обрати певну лінію захисту.

З огляду на викладене сторона захисту вважає, що наведені істотні порушення вимог КПК України свідчать про невідповідність направленого обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону та унеможливлюють призначення судового розгляду, у зв`язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для приведення у відповідність вимогам чинного КПК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акта обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України – незаконне зберігання з метою збуту, а також збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України – незаконне виготовлення алкогольних напоїв, чинений за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 199 КК України – зберігання, придбання, перевезення з метою використання при продажу товарів, збуті підроблених марок акцизного податку, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_2 відповідно до обвинувального акта обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК України – незаконне зберігання з метою збуту, а також збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України – незаконне виготовлення алкогольних напоїв, чинений за попередньою змовою групою осіб; ч. 2 ст. 199 КК України – зберігання, придбання, перевезення з метою використання при продажу товарів, збуті підроблених марок акцизного податку, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частин першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, окрім іншого, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність, що в силу ч. 2 ст. 9 КПК України передбачає обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, дати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Як зазначено нормою ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складання обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту. Згідно з ч.2 статті 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Частиною 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити, зокрема, такі відомості: анкетні відомості обвинуваченого; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурором вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, дату та місце його складання та затвердження, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту.

Крім того, у ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті, має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatismutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79). Обвинувачений має бути повідомлений негайно і детально про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. Суд нагадує, що в кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, заява №25444/94, п. 51-52).

З огляду на те, що обсяг детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти ступінь висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту. У зв`язку з цим достатність інформації має оцінюватися згідно з пунктом 3 (b) ст.6 Конвенції, який надає кожному право на необхідний час та заходи щодо підготовки захисту, а також у контексті більш загального права на справедливе судове провадження, яке містить у собі пункт 1 ст.6 Конвенції (п.60 рішення у справі «Матточчіа проти Італії»).

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Крім того, висновок про вимогу щодо конкретності обвинувачення як реалізації права на захист також зазначені в Постанові ВС України від 22 березня 2018 року у справі №521/11693/16к, де вказано, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист.

Проте, всупереч вище вказаним вимогам чинного законодавства України, конвенційним нормам та практиці Європейського суду з прав людини фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладено неповно та не конкретно, що призводить до порушення права обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 бути негайно й детально проінформованим про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Так, при викладенні фактичних обставин та формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 199 КК України сторона обвинувачення зазначила, що « ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , маючи умисел на незаконне зберігання, придбання, перевезення, з метою використання при продажу товарів, збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв, на яких містились підроблені марки акцизного податку, … перешкоджаючи монополії держави на емісію марок акцизного податку, … за адресою гаражного приміщення № НОМЕР_1 … та у надвірних будівлях за місцем мешкання ОСОБА_2 , .... зберігав з метою збуту незаконно виготовлені алкогольні напої різної місткості та найменування, марковані підробленими марками акцизного податку на алкогольні напої.

Протиправна діяльність ОСОБА_1 також полягала в незаконному придбанні, виготовленні, транспортуванні, зберіганні з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, а також збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв фізичним особам підприємцям ...».

Далі за текстом обвинувального акту зазначено наступне: «Так, з метою здійснення протиправної діяльності, ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по 03 червня 2020 року, більш точної дати та часу не встановлено, незаконно придбав у осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, незаконно виготовлені алкогольні напої, що є підакцизним товаром, використовуючи при цьому підроблені марки акцизного податку ... .

Реалізував фізичним особам-підприємцям на території Харківської області, Куп`янського району, більш точне місце не встановлено, алкогольні напої, ... марковані підробленими марками акцизного податку, з наклеєними етикетками виробника ТОВ «Лікеро-горільчаний завод «Прайм».

«Незаконна протиправна діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була припинена та викрита внаслідок проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 виявлено та вилучено алкогольні напої, на горловинах яких містилися наклеєні марки акцизного податку що не відповідають аналогічним документам, які знаходяться в офіційному обігу України...».

«Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 199 КК України, тобто зберігання, придбання, перевезення з метою використання при продажу товарів, збуті підроблених марок акцизного податку, вчинений за попередньою змовою групою осіб».

Поряд з цим, диспозиція вказаної норми кримінального закону встановлює кримінально карними дії саме з марками акцизного податку, які є предметом даного виду злочину.

Таким чином при формулюванні обвинувачення, не вказані доведені дані про подію кримінальних правопорушень, форму вини, мотив і мету його вчинення, по кожній окремо інкримінованій дії, відсутній виклад об`єктивної сторони кримінально карних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з марками акцизного податку (придбання, перевезення, збут), відповідно до диспозиції ст. 199 КК України.

В обвинуваченні виклад фактичних обставин інкримінованого обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 204 КПК України не містить, обов`язкових відповідно до ст. 91 КПК України, елементів об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення, зокрема, ні способу виготовлення алкогольної продукції, ні спрямованості умислу, ні фактів продажу (збуту) підакцизних товарів, що є суттєвими обставинами для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 204 КК України. Так, має місце відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення, правової кваліфікації дій обвинувачених за кожним із пред`явлених обвинувачень. Крім того, в обвинувальному акті не вказано місце знаходження речових доказів. Не конкретизовано відносно яких сааме видів алкогольних виробів та якої кількості були вчиненні такі дії.

Також, в п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України зазначено, що до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом, який повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Всупереч вимогам норм реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомості про всі процесуальні дії та рішення, проведені та прийняті під час досудового розслідування, прокурора, слідчого судді.

Із наданого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що відсутні дані щодо прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень, які погоджуються прокурором, між тим в реєстрі не містяться відомості зокрема вказані захисником в клопотанні (ухвала про скасування слідчим суддею Московського районного суду м. Харкова постанови слідчого про часткову відмову у задоволення клопотання сторони захисту щодо проведення слідчих, процесуальних дій, інформація про повторний розгляд слідчим клопотання сторони захисту після виконання слідчим Вишняковою Ю.А. ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова про скасування постанови слідчого про часткову відмову в задоволенні клопотання).

Тобто, суд позбавлений можливості призначити та проводити судовий розгляд, оскільки це буде суперечить вимогам ст. 337 КПК України, в якій зазначено, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту і неконкретність формулювання обвинувачення унеможливить виконання судом вимог ст. 384 КПК України, щодо роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення, тобто не відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, не може забезпечити належним чином право на захист ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та правову визначеність обвинувачення та реалізувати обвинуваченими свої процесуальні права для свого захисту під час підготовчої частини та судового розгляду.

Вищевикладене свідчить про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, що, з урахуванням положень ст.ст.2,7, 9,21,22, 291 КПК України, слід визнати істотним порушенням вимог КПК України, яке фактично нівелює принципи безсторонності, об`єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду та унеможливлює призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, а з урахуванням положень п.3 ч.3ст.314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

При цьому, при поверненні обвинувального акта прокурору, суд враховує відсутність правового механізму з вищевикладених підстав для зміни прокурором обвинувачення під час судового розгляду, оскільки законодавством визначено це право тільки під час підготовчого судового засідання відповідно до ст. 314 КПК України, а тому суд вважає, що обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором під час судового розгляду можливостей ст. 338 КПК України, з огляду на те, що закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

У зв`язку з викладеними вище обставинами та нормами кримінального процесуального законодавства, враховуючи те, що без усунення зазначених порушень, обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, направлений до суду, не може бути прийнятий до судового розгляду, суд дійшов висновку, про повернення обвинувального акту прокурору у відповідності до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України, так як обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу.

Керуючись ст.ст.314, 369, 371- 372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника – адвоката Мєлких Е.М. в інтересах обвинуваченихОСОБА_1 і ОСОБА_2 – задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2020 року за №12020220470000235 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 28; ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28; ч. 2 ст. 204 КК України – повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області.

Головуючий: В.В. Барабанова