Рішення № 96623669, 20.04.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6527/20

Провадження № 2/204/310/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про визнання права власності у порядку набувальної давності,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до Дніпровської міської ради, в якій просили: визнати право власності за набувальною давністю на 12/100 домоволодінння АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_5 , за ОСОБА_6 ; визнати право власності за набувальною давністю на 12/100 домоволодінння АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_5 , за ОСОБА_3 . В обґрунтування позову вказує на те, що 06 лютого 2002 року ОСОБА_4 отримала у власність 32/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 574. 12 травня 2003 року ОСОБА_4 отримала у власність 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування 22/100 частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 2505. 20 грудня 2005 року ОСОБА_3 отримав у власність 22/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської нотаріальної контори Хилько Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2-4603. Відповідно до Акту ідеальних часток, складеного 27 лютого 2007 року фахівцем комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Сухан Г.В. в фактичному користуванні ОСОБА_6 знаходиться 74/100 частини домоволодіння, а у фактичному користуванні ОСОБА_3 знаходиться 16/100 частини домоволодіння. Отже на момент складання акту позивач ОСОБА_6 , вже фактично і відкрито користувалася більшою частиною домоволодіння, ніж встановлено документами на право власності. В вищезазначеному акті також зазначено, що власником частини домоволодіння АДРЕСА_1 також є ОСОБА_5 у фактичному користуванні якого знаходиться 10/100 частини домоволодіння (при цьому за математичним вирахуванням його частка складає 24/100 домоволодінння, а це підтверджує, що позивачі відкрито і добросовісно, що зафіксовано у Акті користувалися майном не сумніваючись, що воно належить іншій особі). В акті ідеальних часток також зазначено, що ОСОБА_5 помер. Інформація щодо дати смерті чи будь-яких документів на право власності на його частину чи свідоцтва про смерть у позивачів відсутня. З 2007 року (рік отримання акта ідеальних часток) і до сьогоднішнього часу жодних спадкоємців на частину ОСОБА_5 виявлено не було, відповідач також не звертався за витребуванням частки померлого. Отже, з моменту коли позивачі отримали документальну згадку про смерть ОСОБА_5 пройшло 13 років. До того моменту позивачі також декілька років були єдиними, хто доглядав за усім домоволодінням, фактично здійснювали користування ним, в тому числі поточний ремонт, та підтримували в придатному для проживання стані, сплачували комунальні послуги за нього. Отже, добросовісно та відкрито володіли ним протягом, як мінімум, останніх 13 років. Окрім того, позивач ОСОБА_6 проживає за адресою з 05.04.2002 року, а позивач ОСОБА_3 - з 20.03.2006 року. Позивачі хочуть документально оформити те, що домоволодіння, що фактично знаходиться в їх користуванні і яким вони фактично володіють і яке ніколи не витребовувалося ані спадкоємцями, які не з`явилися жодного разу за 13 років і яких немає, ані відповідачем, стало їх власністю за набувальною давністю. Враховуючи той факт, що частка померлого ОСОБА_5 складала 24/100 частини домоволодіння (частка математично вирахована з урахуванням належності позивачу ОСОБА_6 54/100 домоволодіння, а позивачу ОСОБА_3 22/100 домоволодіння), а позивачі добросовісно і більше 13 років користуються і опікуються домоволодінням в рівних долях, то позивачі вважають справедливим звернутися до суду з проханням визнати право власності за набувальною давність за кожним із позивачів порівну, тобто 12/100 частин домоволодіння, що належало ОСОБА_5 , за кожним позивачем. У зв`язку з викладеним позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Представник позивачів - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась. В судовому засіданні 03 березня 2021 року ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Пояснила, що їй та її сім`ї належать квартири АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , де вона проживає з початку 2000-х років. ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_4 належала ОСОБА_5 . Коли вона почала проживати за вказаною адресою, то ОСОБА_5 там вже не проживав. Квартира, що належала ОСОБА_5 згоріла. Після пожежі вони разом з ОСОБА_3 відновили стіни будинку та накрили спірну частину нерухомого майна покрівлею, і на теперішній час ця спірна частина має вигляд навісу між її частиною будинку та частиною, що належить ОСОБА_3 . Зараз вона з іншим позивачем привели домоволодіння до ладу, частиною домолодіння ОСОБА_5 позивачі користуються відкрито. Також, їй відомо, що у неї відсутні права власності на спірну частину майна.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. В судовому засіданні 17 березня 2021 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Пояснив, що йому належить квартира АДРЕСА_5 . ОСОБА_6 належать квартири АДРЕСА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 за даною адресою. Спірна квартира АДРЕСА_6 за цією ж адресою зі слів сусідів належала ОСОБА_5 . Частиною домоволодіння, що належала ОСОБА_5 вони разом з ОСОБА_6 почали користуватись приблизно з 2004-2005 року, з якої вони вивезли багато сміття. На теперішній час частина домоволодіння, що належала ОСОБА_5 , являє собою навіс між його частиною будинку та частиною будинку ОСОБА_6 , стін немає.

Представник відповідача - Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Допитаний в судовому засіданні 03 березня 2021 року в якості свідка ОСОБА_7 суду повідомив, що він проживає у квартирі АДРЕСА_7 , з 2012 року. ОСОБА_6 є його дружиною. З початку його проживання у даному домоволодінні ОСОБА_6 вже користувалась спірною квартирою АДРЕСА_6 цього домоволодіння, якою користується також і сім`я ОСОБА_3 . Позивачі користуються спірною частиною домоволодіння порівну.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Судом встановлено, що на підставі Договору дарування частини домоволодіння від 06 лютого 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 574, позивач ОСОБА_4 набула у власність 32/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що становить житлову площу 27,7 кв.м., з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, на земельній ділянці площею 560 кв.м. по фактичному користуванню. На вказаній земельній ділянці взагалі розташовано: літ. А-1 – житловий будинок, житловою площею 84,9 кв.м., літ. Д – сарай, літ. З – сарай, літ. Е, И – вбиральні, № 1-12, І – споруди (а.с. 16). На вказаному договорі дарування міститься відмітка про реєстрацію 06 березня 2002 року Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації права власності на ці 32/100 частини домоволодіння за ОСОБА_6 , записано в реєстрову книгу № 562 за реєстровим № 32.

Крім того, на підставі Договору дарування 22/100 частини домоволодіння від 12 травня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 2505, позивач ОСОБА_4 набула у власність 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що складає: в житловому будинку А-1 кв. № 4, житловою площею 17,8 кв.м., сараї літ. Д, З, убиральня літ. Е, споруди № 5, 6, у загальному користуванні споруди № 1-4, 7-12, І (а.с. 14). Право власності на ці 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_6 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 15 вересня 2006 року, реєстраційний номер 954217, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11853179 від 15 вересня 2006 року (а.с. 15).

Також, на підставі Договору дарування від 20 грудня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2-4603, позивач ОСОБА_3 набув у власність 22/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17). Право власності на ці 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 19 січня 2006 року, реєстраційний номер 954217, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9614976 від 19 січня 2006 року (а.с. 18).

З викладеного вбачається, що позивачу ОСОБА_6 на праві власності належить 54/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , а позивачу ОСОБА_3 - 22/100 частини домоволодіння вказаного домоволодіння.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Інші 24/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_5 , про що зазначено у відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 5921 від 03 травня 2018 року (а.с. 60), а саме: 3/100 частини на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 16 червня 1988 року, виданого Красногвардійським районним відділом комунального господарства, на підставі рішень виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів № 172/3 від 24.04.1987 року, № 490/2 від 27.11.1987 року, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 460 за реєстровим № 9; 21/100 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 серпня 1988 року, виданого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 1-2629, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 460 за реєстровим № 9.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер, що підтверджується Актовим записом про смерть № 500 від 07 квітня 1993 року (а.с. 76).

Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_5 , якому належало на праві власності 24/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , помер ще до набуття позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 належних їм часток домоволодіння АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про відмову/прийняття спадщини до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа щодо майна померлого не відкривалась та свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом не видавалися, що підтверджується відповіддю Третьої дніпровської державної нотаріальної контори № 47/01-16 від 06 січня 2021 року (а.с. 82).

З поверхового плану на будівлю літ. А-1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , знятого з натури та викресленого 04 травня 2001 року (а.с. 125), а також з експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку літ. А-1 (реєстрація поточних змін 28 травня 2004 року) (а.с. 126) вбачається, що житловий будинок літ. А-1 загальною площею 135,4 кв.м., житловою площею 84,1 кв.м. складався з п`яти квартир: квартира АДРЕСА_8 загальною площею 28,8 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м.; квартира № 3 загальною площею 21,2 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м.; квартира № 4 загальною площею 30,4 кв.м., житловою площею 17,8 кв.м.; квартира № 5 загальною площею 24,3 кв.м., житловою площею 13,9 кв.м.

Оскільки спадщину у вигляді 24/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 ніхто не прийняв та там ніхто не проживав, то належною ОСОБА_5 частиною домоволодіння почали користуватись позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які стали власниками інших частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

У Акті ідеальних часток від 27 лютого 2007 року, складеному фахівцем комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Сухан Г.В., зазначено, що домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці 560 кв.м. Частки змінились у зв`язку з узаконенням самовільно збудованих сіней літ. а13-1 ОСОБА_6 . Тимчасовий сарай літ. З у розрахунок акту ідеальних часток не включений. ОСОБА_8 згідно договорів дарування від 12.05.2003 року та від 06 лютого 2002 року належить 54/100 частин домоволодіння, а у фактичному користуванні знаходиться: у житловому будинку А-1: квартира АДРЕСА_2 , яка складається із приміщень 3-4, 3-5, 3-6, 3-7 площею 36,6 кв.м.; квартира АДРЕСА_1 , яка складається із приміщень 5-2, 5-3, 5-4 площею 21,8 кв.м.; тамбур а’-1, тамбур а2-1, сіни а3-1, ганок а5, сіни а13-1 (самовільні), погріб під а3-1, сарай Д, убиральня Е, огорожі № 3, 5, 12, у загальному користуванні огорожі № 1, 2, 4, 6, що складає 74/100 частин домоволодіння. ОСОБА_3 згідно договору дарування від 20.12.2005 року належить 22/100 частин домоволодіння, а у фактичному користуванні знаходиться: у житловому будинку А-1 квартира АДРЕСА_9 , яка складається з приміщень 1-3, 1-4, 1-5 площею 21,5 кв.м.; тамбур а-1, сіни а6-1, веранда а10-1, ганок а11, навіс П, огорожа № 9, у загальному користуванні огорожі № 1, 2, 4, 6, що складає 16/100 частин домоволодіння. За ОСОБА_5 (померлим) згідно свідоцтва про право на спадщину від 03 серпня 1988 року та права власності від 16 червня 1988 року значиться: у житловому будинку А-1 квартира АДРЕСА_6 , яка складається з приміщення 2-4 площею 13,9 кв.м., сіни а4-1, ганок а12, сарай Б, огорожі № 7, 8, мостіння І, у загальному користуванні огорожі № 1, 2, 4, 6, що складає 10/100 частин домоволодіння (а.с. 19).

Звертаючись до суду з даним позовом позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 просили відповідно до ст. 344 ЦК України визнати за ними право власності за набувальною давністю на частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 , а саме по 12/100 частин домоволодіння за кожним позивачем, посилаючись на те, що вони безперервно, відкрито та добросовісно володіють вказаним чужим майном більше 10 років.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Однією з підстав набуття права власності є давність володіння, або набувальна давність.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суд повинен враховувати, наступні обставини:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як вже було зазначено вище, ОСОБА_5 , якому належало на праві власності 24/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після його смерті з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом не видавалися.

Позивач ОСОБА_8 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_7 , з 05 квітня 2002 року (що підтверджується відповідною відміткою у її паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому Красногвардійським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 07 грудня 2011 року (а.с. 7-8) та довідкою № 11115 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 15 вересня 2020 року, виданою Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. 20)), а позивач ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_5 , з 20 березня 2006 року (що підтверджується відповідною відміткою у його паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 19 липня 2006 року (а.с. 10-12) та довідкою № 11114 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 21 вересня 2020 року, виданою Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (а.с. 21)).

Позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , будучи власниками своїх відповідних частин домоволодіння АДРЕСА_1 , та проживаючи за цією адресою, користувались також і частиною домоволодіння, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Однак, як пояснила під час розгляду справи позивач ОСОБА_8 , частина домоволодіння, що належала ОСОБА_5 , згоріла.

Позивач ОСОБА_3 під час розгляду справи пояснив, що на місці частини домоволодіння, що належала ОСОБА_5 , зараз споруджений навіс між його частиною будинку та частиною будинку ОСОБА_8 , стін не має.

Те, що частина домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , на теперішній час знищена, підтверджується також і новими технічними паспортами на садибний (індивідуальний житловий будинок) АДРЕСА_1 , виготовленими станом на 26 березня 2010 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на замовлення ОСОБА_2 (а.с. 99-105) та ОСОБА_3 (а.с. 111-118), з яких вбачається, що на плані будинку літ. А-1 у місці, де була розташована частина домоволодіння ОСОБА_5 , відсутні стіни.

Отже, судом встановлено, що 24/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 , на теперішній час повністю знищені.

У статті 346 ЦК України наведені підстави припинення права власності.

Право власності припиняється, серед іншого, у разі знищення майна (п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Також, у статті 349 ЦК України закріплено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Таким чином суд вважає встановленим, що оскільки частина домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , на теперішній час повністю знищена та зруйнована, очевидним є висновок про те, що право власності на це майно є припиненим.

Частина нерухомого майна ОСОБА_5 на теперішній час вже фактично не існує. Натомість, на місті зруйнованої частини нерухомого майна, яке належало ОСОБА_5 , позивачами збудовано нове майно, що призвело до зміни належних їм часток у праві спільної часткової власності.

З вказаних вище технічних паспортів на садибний (індивідуальний житловий будинок) АДРЕСА_1 , виготовлених станом на 26 березня 2010 року, також вбачається, що на теперішній час позивачі побудували прибудови до належних їм частин домоволодіння та мезонін над А-1, які підлягають введенню в експлуатацію та узаконенню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З плану земельної ділянки садибного житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 26.03.2010 року вбачається, що у домоволодіння було здійснено реконструкція, яка за своєю суттю є самочинним будівництвом, про що міститься відповідний запис, було проведено переобладнання будинку та його приміщень внаслідок чого приміщення отримали нові площі та нові межі (зворотний бік а.с. 130).

Згідно з вищезазначеними технічними паспортами, житловий будинок літ. А-1 на теперішній час складається з трьох квартир з урахуванням самочинного будівництва: по І поверху (загальна площа 132,5 кв.м.) розташовані квартира № 1 загальною площею 37,4 кв.м., квартира № 3 загальною площею 59,7 кв.м., квартира № 5 загальною площею 35,4 кв.м.; по ІІ поверху квартири № 1 мезонін загальною площею 44,8 кв.м., всього по квартирі АДРЕСА_9 загальна площа 82,2 кв.м. Разом по літ А-1 загальна площа становить 177,3 кв.м., житлова площа – 101,4 кв.м.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не може бути визнано право власності на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю на частину нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, оскільки вони повинні бути узаконені в установленому законом порядку або на підставі рішення суду.

Враховуючи все вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність будь-яких законних підстав для набуття позивачами права власності за набувальною давністю на 24/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 , оскільки належна йому частина домоволодіння була знищена що призвело до припинення на неї права власності, та на місті якої було здійснено самочинне будівництво нових об`єктів нерухомого майна, які потребують узаконення та введення їх в експлуатацію, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати ОСОБА_8 та ОСОБА_3 по справі підлягають віднесенню на сторону позивачів.

На підставі ст.ст. 15, 16, 328, 344, 346, 349, 355, 356 ЦК України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 133, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про визнання права власності у порядку набувальної давності - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез