Рішення № 96621028, 28.04.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7192/19

Провадження №2-о/523/186/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:

Головуючого - судді Дяченко В.Г.,

За участю секретаря судового засідання – Єпутатова В.В.,

розглянувши у судовому засіданні, в прядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Головне Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_2 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, про що 17 березня 1966 року було видано свідоцтво про народження. З моменту народження та по 1976 рік, проживали разом із батьками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також разом із сестрою, ОСОБА_5 , 1970 р.н., та братом, ОСОБА_6 , 1973 р.н., за адресою : АДРЕСА_1 . З 1973 року по 1976 рік навчалась в школі № 68 в м. Одеса. У 1976 році разом з батьками, братом та сестрою переїхали за адресою : АДРЕСА_2 , де по місцю навчалась в школі № 60 у м. Одеса.

15.11.1984 року ОСОБА_7 (прізвище після шлюбу – ОСОБА_8 ) в м. Одеса народила доньку, ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

14.08.1985 року між заявницею та громадянином ОСОБА_10 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорозької області, про що складено відповідний актовий запис № 738, що підтверджується витягом з Державного реєстру АЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу.

До 25 липня 1990 року була зареєстрована в АДРЕСА_2 , разом із донькою, ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою форми А, виданою КП ЖКС «Хмельницький».

У серпні 1990 року ОСОБА_11 разом із чоловіком та донькою переїхали до колишньої РСФСР, де проживали в селищі Калининський Панинського району Воронежської області. Після переїзду шлюбні стосунки погіршились, та у серпні 1991 року ОСОБА_11 разом із донькою, ОСОБА_9 , повернулись до м. Одеса.

01.09.1991 року заявниця віддала доньку, ОСОБА_9 на навчання до загальнооствіньої школи I-III ступенів № 49 м. Одеси.

На прикінці березня 1992 року ОСОБА_11 вирушила з України до Панинського району Воронежської області колишньої РСФСР, з метою розірвання шлюбу із ОСОБА_10 .

25 березня 1992 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 2. У зв`язку із вказаним фактом, Михайловською сільською радою Панинського району, ОСОБА_1 було видано свідоцтво про розірвання шлюбу № НОМЕР_1 . Після розлучення заявниця одразу повернулась до України, в м. Одесу, та з того моменту за межі України не виїжджала.

26.08.1994 р. ОСОБА_1 зареєструвалась в квартирі АДРЕСА_3 , та отримала паспорт громадянина України в ЖЕО по вул. Чкалова у м. Одеса.

Таким чином, починаючи з серпня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 вона постійно проживала в м. Одеса.

В подальшому заявниця втратила паспорт громадянина України, та у зв`язку із цим, 14.02.2001 року звернулась до ВПР та МР ОМУ УМВС України в Одеській області із заявою про видачу їй паспорту громадянина України натомість втраченого.

ВПР та МР ОМУ УМВС України в Одеській області надало ОСОБА_1 письмову відповідь, з якої вбачається, що заявниця прибула до м. Одеси з Воронежської області, а тому не вважається громадянкою України, та рекомендовано останній звернутись із даною заявою до представництва країни, громадянкою якої вона є.

ОСОБА_1 звернулась до Генерального консульства Російської Федерації в м. Одеса, з метою отримання інформації щодо відсутності у останньої громадянства РФ.

28 грудня 2018 року заявниця отримала Висновок про проведення перевірки обставин, що свідчать про відсутність громадянства Російської Федерації, з якого вбачається, що на підставі вивчення та перевірки всієї інформації та документів, ОСОБА_1 не є громадянкою Російської Федерації.

Після отримання вищевказаного висновку, ОСОБА_11 одразу звернулась до Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про відновлення паспорта громадянина України заміть втраченого паспорту.

14.03.2019 року заявниця отримала письмову відповідь Т.в.о. начальника Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській області № 5155/2936629, з якої вбачається, що в ході перевірки було встановлено адресу проживання гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , однак оскільки не встановлено факт проживання громадянки ОСОБА_11 на момент 24.08.1991 р. або на момент 13.11.1991 р. на території України, в оформлені паспорту останній відмовлено. Також даним листом заявниці було рекомендовано звернутись до територіального підрозділу Державної міграційної служби за місцем проживання для вирішення питання щодо підтвердження належності громадянства України.

14.03.2019 року Приморським РВ ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_11 було видано Довідку, згідно якої за заявою щодо видачі паспорту громадянина України замість втраченого, було встановлено особу ОСОБА_1 , але не встановлено належності до громадянства.

Відповідно до п. 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспортів громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 p., проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 р. або 13.11.1991 р.

ОСОБА_1 зазначає, що не існує іншого способу для підтвердження належності її до громадянства України та отримання нею паспорта громадянина України, окрім як встановлення судовим рішенням факту її постійного проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року, тому звернулася до суду з відповідною заявою.

В матеріалах справи наявний відзив представника ГУ ДМС України в Одеській області, згідно якого ГУ ДМС України в Одеській області заперечує проти задоволення заяви вказуючи на те, що заявниця не зверталась до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, та стверджує, що заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України та звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним..

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи, в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду заяви сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа Головне Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України залишено без розгляду через наявний спір про право.

Постановою Одеського апеляційного суду 08 лютого 2021 року Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2020 року про залишення заяви без розгляду скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає заяву підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявниця стверджує, що народилась та до серпня 1990 року постійно проживала на території України, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 та довідкою форми А, виданою КП ЖКС «Хмельницький».

15.11.1984 року ОСОБА_7 (прізвище після шлюбу – ОСОБА_8 ) в м. Одеса народила доньку, ОСОБА_9 , що також підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_9 , яка в подальшому отримала паспорт громадянина України, що також міститься в матеріалах справи.

14.08.1985 року між заявницею та громадянином ОСОБА_10 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорозької області, про що складено відповідний актовий запис № 738, що підтверджується витягом з Державного реєстру АЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу. Шлюб також було укладено на території України

У серпні 1990 року ОСОБА_11 разом із чоловіком та донькою переїхали до колишньої РСФСР, де проживали в селищі Калининський Панинського району Воронежської області.

У серпні 1991 року ОСОБА_11 разом із донькою, ОСОБА_9 , повернулись до м. Одеса.

01.09.1991 року заявниця віддала доньку, ОСОБА_9 на навчання до загальнооствіньої школи I-III ступенів № 49 м. Одеси, що підтверджується довідкою від школи № 49.

25 березня 1992 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 2. Даний факт підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_1 , виданим Михайловською сільською радою Панинського району

Як стверджує заявниця, 26.08.1994 р. ОСОБА_1 зареєструвалась в квартирі АДРЕСА_3 , та отримала паспорт громадянина України в ЖЕО по вул. Чкалова у м. Одеса.

В подальшому ОСОБА_1 втратила паспорт громадянина України, у зв`язку із чим 14.02.2001 року звернулась до ВПР та МР ОМУ УМВС України в Одеській області із заявою про видачу їй паспорту громадянина України натомість втраченого

За результаті розгляду даної заяви заявниці було повідомлено, що вона прибула до м. Одеси з Воронежської області, а тому не вважається громадянкою України, та рекомендовано останній звернутись із даною заявою до представництва країни, громадянкою якої вона є.

Згідно висновку про проведення перевірки обставин, що свідчать про відсутність громадянства Російської Федерації від 28.12.2018 року, на підставі вивчення та перевірки всієї інформації та документів, ОСОБА_1 не є громадянкою Російської Федерації.

У зв`язку із тим, що підстава, згідно якої ОСОБА_1 було відмовлено ВПР та МР ОМУ УМВС України в Одеській області у видачі паспорту громадянина України натомість втраченого, заявниця повторно звернулась до Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про відновлення паспорта громадянина України заміть втраченого паспорту, та разом із необхідними документами, надала Висновок про проведення перевірки обставин, що свідчать про відсутність громадянства Російської Федерації від 28.12.2018 року.

Згідно відповіді Т.в.о. начальника Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській області № 5155/2936629 від 14.03.2019 року в ході перевірки було встановлено адресу проживання гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , однак оскільки не встановлено факт проживання громадянки ОСОБА_11 на момент 24.08.1991 р. або на момент 13.11.1991 р. на території України, в оформлені паспорту останній відмовлено. Також даним листом заявниці було рекомендовано звернутись до територіального підрозділу Державної міграційної служби за місцем проживання для вирішення питання щодо підтвердження належності громадянства України.

14.03.2019 року Приморським РВ ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_11 було видано Довідку, згідно якої за заявою щодо видачі паспорту громадянина України замість втраченого, було встановлено особу ОСОБА_1 , але не встановлено належності до громадянства.

Факт проживання заявника на території України підтверджують ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані в судовому засіданні в якості свідків, та пояснили, що знають заявницю з самого дитинства.

Згідно ч. 1, п. 5. ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст. 315 Цивільного процесуального кодексі України , у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України " Про громадянство України" (13 листопада 1991 року)проживали на Україні і не були громадянами інших держав.

Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).

Відповідно до п. 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспортів громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 p., проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 р. або 13.11.1991 р.

Згідно п. 9 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

У п. 44 вказаного вище «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24.08.1991 р. на території, яка стала територією України, для оформлення громадянства України подається відповідне рішення суду.

Пунктом і постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 3 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого прядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення та якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення учасників справи та свідків, а також враховуючи диспозитивність процесу та вимоги заявника, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення юридичного факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 , на території України з серпня місяця 1991 року, оскільки даний факт є доведеним наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене та керуючись п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», ст.ст. 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлена особа Головне Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уроженки міста Одеса, Україна, на території України з серпня місяця 1991 року та по теперішній час.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя