Рішення № 96620577, 21.04.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/8558/20

Провадження №2/523/1590/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р.

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря судових засідань – Щербан О.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання режиму нарахування об`ємів спожитого газу незаконним та зобов`язання здійснити перерахунок об`ємів використаного природного газу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Одесагаз» з вимогами про визнання встановленого акціонерним товариством «Одесагаз» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу побутовому споживачу ОСОБА_1 незаконним; зобов`язання відповідача встановити індивідуальний лічильник в квартирі АДРЕСА_1 лічильник газу за кошти акціонерного товариства «Одесагаз»; до встановлення позивачу лічильника газу зобов`язання відповідача проводити розрахунки за спожитий газ за нормами споживання, встановленими КМ України; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу об`ємів використаного природного газу згідно норм споживання, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 27 лютого 2019 року за період з дня застосування норм споживання природного газу (9 серпня 2018 року) по наступний час.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач як власник вищазазначеної квартири є споживачем послуг з газопостачання. Доказом факту його приєднання до Типового договору розподілу природного газу (акцептування договору) є щомісячне споживання природного газу та здійснення сплати рахунків за спожитий природний газ. У 2016 році з власної ініціативи АТ «Одесагаз» встановило балансоутримувачу будинку АДРЕСА_2 будинковий вузол обліку газу, однак договірні відносини щодо можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку газу (ВОТ), зняття показань будинкового лічильника газу та квартирних лічильників не врегульовані між балансоутримувачем будинку «ЖБК Жовтневий-18» та АТ «Одесагаз», оскільки балансоутримувач будинку не є споживачем природного газу і не вчиняв будь-які дії, які б засвідчували його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема надання підписаної заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. З цього ж часу АТ «Одесагаз» припинив здійснювати позивачу облік газу за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України і почав застосовувати математичний розрахунок між споживачами, у яких є індивідуальні лічильники газу, та у яких немає лічильників. Такий метод розрахунку не дає змоги визначити фактичний об`єм споживання природного газу на об`єкті побутового споживача, оскільки результат розрахунку залежить від кількості лічильників (від тривалості часу, за який будуть зняті показання з усіх індивідуальних лічильників газу) і похибка в розрахунках (не на користь споживача) буде тим більша, чим більше часу відбувається збір даних з лічильників. Попри неодноразове звернення ОСОБА_1 до АТ «Одесагаз» відповідач продовжує нараховувати обсяги споживання газу за показами будинкого ВОГ та повідомило, що він має право самостійно встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) за власні кошти, що є порушенням прав споживача та вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Також позивач зазначив, що до структури тарифу було включено вартість на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб м природного газу і становлять 25.20 грн. відповідно до додатку №1 постанови НКРЕКП №3164 від 29.12.2015р, про що зазначено і у відповіді Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Також позивач зазначив, що на порушення вимог статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», нарахування АТ «Одесагаз» об`ємів спожитого природного газу ОСОБА_1 на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу є незаконним, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу саме ним, ОСОБА_1 , у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування об`ємів споживання газу, який насправді не використовувався споживачем. Оскільки відповідно до п.5.2.Типового договору та п.1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС (Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення) визначення фактичного об`єму споживання природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника, то встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу за адресою АДРЕСА_2 ставить у не рівне становище позивача і інших побутових споживачів, в яких Оператор ГРМ встановив індивідуальні лічильники газу, так як приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого газу визначається не по об`єкту побутового споживача (квартирі), а за будинком, чим порушуються умови Типового договору та Закон України «Про захист прав споживачів». Заяви позивача до АТ «Одесагаз» з заявами про перерахунок ігнорувались, і він отримував тільки відписки, тому просить суд зобов`язати відповідача до встановлення газового лічильника здійснити зміну способу розрахунку обсягу спожитого газу на такий, що не суперечить діючому законодавству та провести перерахунок розміру наявної заборгованості за газ.

12.06.2020 р. провадження у справі відкрито та призначено розгляд за правилами спрощеного провадження з повідомленням/викликом сторін.

23.02.2021 року відповідач направив на адресу суду відзив, в якому вважав заявлені вимоги безпідставними та такими, які не грунтуються на нормах закону.

09.03.2021р. на адресу суду позивачем направлено відповідь на відзив та уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що відповідачем встановлено ОСОБА_1 індивідуальний вузол обліку газу, а тому позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов`язання встановити індивідуальний лічильник газу та наполягав на визнанні встановленого АТ «Одесагаз» режиму нарахування об`ємів спожитого газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу ОСОБА_1 незаконним та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу об`ємів використаного природного газу згідно норм споживання, встановлених КМУ за період з дня застосування норм споживання природного газу ( 09.08.2018р.) по наступний час, посилаючись на положення глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824, відповідно до яких Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. У разі невстановлення населенню лічильників газу суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

12.03.2021р. судом закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до АТ "Одесагаз" про зобов`язання встановити за кошти АТ «Одесагаз» лічильник газу до 01.01.2021р. та до встановлення лічильника проводити розрахунки за спожитий газ за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги про визнання режиму нарахування об`ємів спожитого газу незаконним та зобов`язання здійснити перерахунок об`ємів використаного природного газу та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених вимог, зазначивши, що АТ «Одесагаз» визначає об`єми розподіленого позивачу і спожитого ним природного газу відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням Типового Договору та інших діючих нормативно-правових актів, у редакції що діють на сьогоднішній день. Крім того зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року у справі N 640/13591/19 визнано протиправними та нечинними пункт І, абзаци другий і третій пункту 2, пункт 3, абзац другий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року N 143 "Питання споживання природного газу" та додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року N 143 "Питання споживання природного газу". Резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 13 лютого 2020 року у справі N 640/13591/19 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 23 червня 2020 року N 48. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі N 640/13591/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишено без змін. Таким чином, вимога позивача про здійснення перерахунку об`ємів використаного газу за нормами споживання газу встановленого постановою КМУ №143 від 27.02.2019 року з 09.08.2018 року норми якого визнано протиправними та скасовано, суперечить діючому законодавству.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з нормами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

27.02.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №143 «Питання споживання природного газу» (далі також – Постанова №143).

Відповідно до змісту Постанови №143, текст якої оприлюднено на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України та надруковано в офіційному виданні – «Урядовий кур`єр» (випуск №46 від 07.03.2019), Кабінетом Міністрів України постановлено:

« 1. Затвердити норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу згідно з додатком.

2. Установити, що:

застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року;

не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст. 958);

не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 (ЗП України, 1996 р., № 13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

3. Операторам газорозподільних систем, на яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. № 867 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 98, ст. 3226) покладено спеціальні обов`язки, подавати Міністерству фінансів до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання, інформацію стосовно поштової адреси об`єкта газовикористання, дати та номера договору розподілу природного газу, укладеного з побутовим споживачем, персонального коду ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку для її узагальнення.

За умовами розділу V «Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу» Типового договору:

5.3.При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

5.4.Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.

5.5.Споживач, що є побутовим, який за умовами цього Договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ.

Якщо об`єкт Споживача розміщений в багатоквартирному будинку (гуртожитку), що обладнаний загальнобудинковим лічильником газу чи на групу будинків (гуртожитків), визначення об`єму розподіленого та спожитого природного газу за Споживачем здійснюється з урахуванням Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року N 620 (зі змінами).

Відповідно до глави 4 розділу IX «Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)» Кодексу ГРМ

1. Визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

3. Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподілеіюго) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Відповідно до глави 5 розділу IX «Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках» Кодексу ГРМ

1.За ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

2.У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року N 620.

Також необхідно зазначити, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року у справі N 640/13591/19 визнано протиправними та нечинними пункту 1, абзаців 2 і 3 пункту 2, пункту 3, абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу». Резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 13 лютого 2020 року у справі N 640/13591/19 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 23 червня 2020 року N 48. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі N 640/13591/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишено без змін.

Згідно змісту ст.6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", в редакції на час звернення до суду, вбачається обов`язок суб`єкта господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

За Законом № 1338-IX від 05.03.2021 було внесено зміни до вказаної норми, якою продовжено термін встановлення лічильника для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.

Отже, вказані норми свідчать про те, що не можливе одночасне встановлення індивідуальних лічильників для всіх споживачів.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем було встановлено лічильник газу в квартирі позивача.

Приймаючи до уваги вказана вище норми, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо здійснення перерахунку об`ємів використаного газу за нормами споживання газу встановленого постановою КМУ №143 від 27.02.2019 року з 09.08.2018 року, норми якого визнано протиправними та скасовано.

Отже, вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ті обставини, які викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а заяви-звернення про перерахунок тарифу та скасування боргу без конкретних цифр та розрахунків, листи-відповіді АТ «Одесагаз» на звернення ОСОБА_1 , не підтверджують право позивача на звернення з зазначеними вимогами, про наявність порушень з боку відповідача щодо нарахувань за спожитий природний газ та про їх фактичний розмір.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,279,354,355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання режиму нарахування об`ємів спожитого газу незаконним та зобов`язання здійснити перерахунок об`ємів використаного природного газу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя

Повне рішення складено 26.04.2021