Вирок № 96618279, 27.04.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

27.04.2021

Справа № 359/7064/19

Провадження № 1-кп/359/130/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.,

при секретарях Шабановій (Зубенко) В.М., Івановій К.А., Алфімовій І.М., Моргушко Л.В.,

за участю прокурорів Горбаня В.В., Добривечір К.В., Динника Т.В., Гайфуліна О.О., Мойсієнко О.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх захисників - адвокатів Гриньковського С.П., Стрільця Ю.П., Колеснікова С.В., потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого Липявки І.О., перекладачів Касьяна В.М., Шістки О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією об`єднані кримінальні провадження: № 12019110100000334, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2019 року, № 12019110000000488, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2019 року, що надійшли до суду з обвинувальними актами, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Наманган Республіки Узбекистан, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.2 ст.189, ч.2 ст.289, ч.1 ст.263, ч.3 ст.357 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 30.08.2002 року Святошинським районним судом м.Києва за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на 3 роки;

- 11.05.2004 року Солом`янським районним судом м.Києва за ч.3 ст.289, ч.2 ст.186, ст.ст.70,71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- 16.11.2012 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;

- 08.07.2013 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч.2 ст.186, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.1 ст.70, ст.71,72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.2 ст.189, ч.2 ст.289, ч.3 ст.357 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Душанбе Республіки Таджикистан, громадянина Республіки Таджикистан, одруженого, непрацюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.2 ст.189, ч.3 ст.357 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 146, ч.3 ст.357 КК України, за наступних обставин.

Так, 16.02.2019 року приблизно о 21 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на автомобілі марки «Volkswagen» приїхали до місця проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_5 .

У цей час, у ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, здійснити напад на ОСОБА_4 , з метою заволодіння його паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_4 та викрадення ОСОБА_4 .

Реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи умисно, відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_5, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, здійснив постріл із невстановленої зброї, в ліву частину голови потерпілого ОСОБА_4 , від чого він втратив свідомість.

Так, у той час, як потерпілий ОСОБА_4 перебував без свідомості, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , діючи відповідно узгодженого раніше плану, помістили ОСОБА_4 на заднє пасажирське сидіння автомобіля на якому приїхали марки «Volkswagen», тим самим обмежили його волю, на якому втекли з місця нападу в напрямку м. Києва.

По дорозі до м. Києва, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, заволоділи годинником марки «CASIO G-Shock MTG-S1000D-1AJF», вартість якого згідно висновку експерта № 13-1/616 від 05.04.2019 року, становить - 16 496 гривень 40 копійок; ключами від автомобіля «MERCEDES BENZ», карткою СБЕРБАНК № НОМЕР_1 , свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «MERCEDES BENZ» д.н.з. НОМЕР_2 , та паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_4 серія НОМЕР_3 .

В подальшому, приблизно о 23 годині 00 хвилин 16.02.2019 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на автомобілі марки «Volkswagen» привезли ОСОБА_4 у місце на території Голосіївського району міста Києва, точне місце судом не встановлено, та коли останній прийшов у свідомість, ОСОБА_6 повідомив потерпілому ОСОБА_4 про необхідність сплати грошових коштів.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у викраденні людини, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого та у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 146 КК України та кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст.357 КК України.

Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, за наступних обставин.

17.02.2019 року приблизно о 01 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_12, разом з ОСОБА_4 сіли до автомобіля марки «Infiniti» д.н.з. НОМЕР_4 , за кермом якого знаходилась дружина потерпілого ОСОБА_7 , якій ОСОБА_6 сказав їхати до місця проживання ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_7 .

Після того, як ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на автомобілі марки «Infmiti», д.н.з. НОМЕР_4 , приїхали за адресою: АДРЕСА_5, ОСОБА_6 сказав ОСОБА_7 йти до її місця проживання.

Приблизно о 01 годині 40 хвилин, 17.02.2019 року ОСОБА_1 дістав з карману ключ від автомобіля потерпілого ОСОБА_4 марки «MERCEDES BENZ» д.н.з. НОМЕР_2 , та разом з ОСОБА_2 , підійшли до зазначеного автомобіля, який був припаркований неподалік будинку АДРЕСА_5.

Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_6 , реалізуючи спільний злочинний умисел з ОСОБА_2 , направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, з корисливих мотивів, відчинив автомобіль марки «MERCEDES BENZ» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , та сів за кермо даного автомобіля, а ОСОБА_2 сів на переднє пасажирське сидіння вказаного автомобіля, на якому вони зникли з місця злочину.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, з попередньою змовою групою осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.189, ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_2 - у вчиненні кримінальних правопорушень(злочинів), передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.189 КК України; ОСОБА_3 - у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.189 КК України.

Так, 16.02.2019 року приблизно о 21 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на автомобілі марки «Volkswagen» приїхали до місця проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_5 .

У цей час, у ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, здійснити розбійний напад на ОСОБА_4 , з метою заволодіння його майном.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи умисно, відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_5, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, здійснив постріл із невстановленої зброї, в ліву частину голови потерпілого ОСОБА_4 , від чого він втратив свідомість.

Так, у той час, як потерпілий ОСОБА_4 перебував без свідомості, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , діючи відповідно узгодженого раніше плану, помістили ОСОБА_4 на заднє пасажирське сидіння автомобіля на якому приїхали, марки «Volkswagen», тим самим обмежили його волю, на якому втекли з місця нападу в напрямку м. Києва.

По дорозі до м. Києва, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, заволоділи годинником марки «CASIO G-Shock MTG-S1000D-1AJF», вартість якого згідно висновку експерта № 13-1/616 від 05.04.2019 року, становить - 16 496 гривень 40 копійок; ключами від автомобіля «MERCEDES BENZ», карткою СБЕРБАНК № НОМЕР_1 , свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки «MERCEDES BENZ» д.н.з. НОМЕР_2 , ключами від квартири, які належать ОСОБА_4 , та паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_4 серія НОМЕР_3 .

В подальшому, приблизно о 23 годині 00 хвилин 16.02.2019 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на автомобілі марки «Volkswagen» привезли ОСОБА_4 у місце на території Голосіївського району міста Києва, точне місце судовим розслідуванням не встановлено, та коли останній прийшов у свідомість, ОСОБА_6 повідомив потерпілому ОСОБА_4 про необхідність сплати грошових коштів.

Так, 16.02.2019 року приблизно о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 перебуваючи на території Голосіївського району м. Києва, (точне місце судом не встановлено), діючи згідно попередньої домовленості, надів на ОСОБА_4 кайданки, наносив удари по різних частинах тіла, а ОСОБА_6 , діючи відповідно до попередньої домовленості, висунув потерпілому вимогу передачі грошових коштів у сумі 30 000 доларів США, а у разі не сплати вказаної суми погрожували потерпілому вбивством.

Сприймаючи погрози як реальні, ОСОБА_4 з мобільного телефону, який йому надав ОСОБА_6 , з номером НОМЕР_5 , зателефонував дружині ОСОБА_8 на номер мобільного телефону НОМЕР_6 та попросив її привезти до м. Києва наявні у них грошові кошти в сумі 1 500 Євро та годинник марки «Раnerai».

Приблизно о 01 годині 00 хвилин 17.02.2019 року дружина потерпілого ОСОБА_7 , на власному автомобілі марки «Infiniti» д.н.з. НОМЕР_4 , приїхала на вказану їй ОСОБА_1 адресу, а саме неподалік будинку АДРЕСА_12, де передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 500 Євро (згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 17.02.2019 1 Євро становить - 30 гривень 60 копійок), тобто грошові кошти в сумі 45 900 гривень та наручний годинник марки «Раnerai».

Зазначені дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 187 КК України, як умисні дії, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та за ч. 2 ст. 189 КК України, як умисні дії, які виразились упред`явленні вимоги передачі чужого майна (вимаганні), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства.

Крім того, ОСОБА_1 також пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Так, 20.02.2019 року приблизно о 02 годині 15 хвилин, в ході проведення огляду за адресою: АДРЕСА_13, неподалік магазину «Сільпо» у ОСОБА_1 , виявлено та вилучено предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранати типу УЗРГМ (УЗРРМ-2) з маркуванням на важелі « 160-74 УЗРРМ-583 », який відповідно до довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів належить до II вибухової категорії та предмет схожий на корпус до наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 з маркуванням на корпусі «202-85Т», який відповідно до довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів належить до III вибухової категорії. Відповідно до висновку експерта № 11-1/147/14-133 від 05.06.2019, уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ є вибуховим пристроєм.

Зазначені дії ОСОБА_11 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 263 КК України, як умисні дії, які виразились у незаконному носінні та зберіганні вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину у скоєнні зазначених кримінальних правопорушень не визнали.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 показав, що його знайомий, який займається продажем автомобілів, запропонував йому придбати два автомобіля марки «Мерседес» на іноземній реєстрації. З ним домовилися, що автомобілі коштуватимуть 31 000 Євро і 21 000 Євро. У відділенні банку він перевів на рахунок кошти в розмірі 9 000 Євро, який йому надав посередник ОСОБА_12 . 24 грудня йому зателефонували та повідомили, що він може забрати автомобіль, назначивши при цьому зустріч на АЗС «Окко» за м. Бориспіль. Коли він приїхав 21чи 23 грудня о 11.00 годині на АЗС «Окко» за м. Бориспіль там був присутній потерпілий ОСОБА_4 та іноземець ОСОБА_19, який надав довіреність на купівлю автомобіля, яка викладена не українською мовою. Тому через 2-3 години привезли переклад цієї довіреності. Він особисто купив іноземцю ОСОБА_19 білет, щоб він міг вилетіти з м. Харків. ОСОБА_4 він віддав 12 000 Євро без розписки. ОСОБА_12 і ОСОБА_14 сиділи з ними за столом і бачили, як він передавав ОСОБА_4 кошти. Водій ОСОБА_15 , якого знайшов ОСОБА_14 , щоб відвезти автомобіль також був присутній на цій зустрічі. На його думку, ОСОБА_15 міг бачити передачу коштів, так як сидів за сусіднім столом. Після чого вони розійшлися. ОСОБА_14 зателефонував і повідомив, що в м. Харків їх не пропустили, тому вони їдуть в Чернігівську область на інший митний пост. На наступний день вони були в Чернігівській області та повідомили, що автомобіль знаходиться на нейтральній зоні між Україною та Росією , але довіреність фальшива, тому їх не випускають. Тоді він зателефонував ОСОБА_18 , щоб він забрав автомобіль назад в Україну, але ОСОБА_12 та ОСОБА_19 відмовилися забирати автомобіль з митниці. Водій ОСОБА_15 два дні ночував в кафе, яке знаходиться поруч з постом, де залишив працівнику цього кафе - жінці на ім`я ОСОБА_20 ключі від автомобіля. Документи на автомобіль він залишив в салоні автомобіля. Де знаходяться ключі від автомобіля знав ОСОБА_4 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Так як водій ОСОБА_15 відмовився від надання послуг, то він найняв іншого водія, щоб евакуатором відвезти автомобіль в Україну. На посту митниці з`явився ОСОБА_19 і повідомив, що він є власником автомобіля і одночасно надав ключі від автомобіля, тому автомобіль йому віддали.

Потім, ОСОБА_22 сказав, що 31 числа віддадуть йому автомобіль, але автомобіль ніхто не повернув. 10 січня йому зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що за автомобіль заплачені страхові внески, тому він повинен віддати 6 000 Євро. Через спільного знайомого ОСОБА_23 він передав грошові кошти в розмірі 6 000 Євро. Також пізніше зазначив, що під час зустрічі в кафе в м. Київ на лівому березі він особисто ОСОБА_4 віддав 6000 євро. Разом ним був чоловік на ім`я ОСОБА_24 , який на даний час знаходиться за межами України, а також їх спільний знайомий ОСОБА_23 знав про цю зустріч.

В лютому він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_26 вживали страви в ресторані, що знаходиться в центрі м. Києва та домовилися про зустріч з ОСОБА_4 , щоб забрати кошти або автомобіль. Наполягає на тому, що ОСОБА_4 обманним шляхом заволодів коштами. Тому ініціатором зустрічі з ОСОБА_4 був саме він, а ОСОБА_1 та ОСОБА_26 про мету поїздки нічого відомо не було. Коли вони приїхали до ОСОБА_4 на автомобілі «Фольцваген», останній до них вийшов із собаками. ОСОБА_26 та ОСОБА_1 в цей час сиділи в салоні автомобіля, а він вийшов з автомобіля та почав вимагати від ОСОБА_4 повернення коштів або автомобіля. Після чого ОСОБА_4 зателефонував автомобілісту на ім`я ОСОБА_27 , в якого на той час знаходився придбаний ним автомобіль. Після цього, разом з ОСОБА_4 вони поїхали в м. Київ на Позняки до Ігоря, щоб забрати автомобіль. Під час поїздки до м. Києва відбулася телефонна розмова з якої стало відомо, що автомобіль знаходиться в Ужгороді, тому вони розвернулися і поїхали назад.

Як їхали назад його охопила лють, не доїжджаючи до ТЦ «Піраміда» м. Позняки біля моста, недалеко від зупинки громадського транспорту, він зупинив автомобіль, вийшов з нього та відкрив дверці автомобіля, де сидів ОСОБА_4 . Витягнувши ОСОБА_4 з автомобіля почав його бити ключем і наносити удари ногами. Все відбулося досить швидко, так як ОСОБА_4 після другого удару втратив свідомість. Після чого отямився і хотів втекти. Зброї в нього не було. Після чого вони домовилися з ОСОБА_4 , що останній залишає йому свій автомобіль «Мерседес» в заставу та віддає кошти у вівторок. ОСОБА_1 і ОСОБА_26 в цей час пили каву. Дружина ОСОБА_4 також пообіцяла, що кошти вони віддадуть у вівторок. Особисто він дружину ОСОБА_4 не бачив. ОСОБА_4 висадили біля Рошена, а ОСОБА_1 повинен був забрати автомобіль.

Зазначив, що в ОСОБА_1 він позичив кошти в розмірі 3 000 Євро строком на 10 днів, щоб віддати ОСОБА_4 за страхові внески. З цього приводу розмова між ним та ОСОБА_1 була, оскільки строк для повернення коштів минув. Про те, що продавець ОСОБА_4 дізнався значно пізніше, ніж зробив перевод в розмірі 9 000 Євро. Документів на купівлю автомобіля в нього немає. Якби йому було відомо, що продавець ОСОБА_4 , то він би не купляв у нього автомобіль, бо в них була конфліктна ситуація в минулому.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що в лютому 2019 року він зустрівся із ОСОБА_3 і вони разом поїхали в ресторан, що знаходиться в м. Києві по вул. Богдана Хмельницького. Він також зателефонував ОСОБА_2 та запропонував приїхати до ресторану, щоб разом поїсти. Із ОСОБА_3 він розмовляв з приводу його боргу. Після чого ОСОБА_3 запропонував за компанію з`їздити до людини з якою в нього проблеми із за автомобіля, яким останній займається. Далі вони поїхали в сторону Борисполя. Коли приїхали, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, а вони залишилися його чекати в середині автомобіля. Ніякого плану в них не було щодо їх поведінки на зустрічі з потерпілим. Через деякий час потерпілий і ОСОБА_3 сіли в автомобіль і поїхали до чоловіка на ім`я ОСОБА_29 , який проживав в м. Києві. Зі слів потерпілого чоловік на ім`я ОСОБА_27 відповідав за автомобіль придбаний ОСОБА_3 . Розмова була про те, що потерпілий уже віддає придбаний ОСОБА_3 автомобіль. Однак, по дорозі потерпілий повідомив, що не може повернути сьогодні автомобіль. В цей час вони знаходилися в м. Києві на Позняках , де ОСОБА_3 розвернув автомобіль в напрямку Борисполя та зупинився біля кафе. Він разом з ОСОБА_2 пішов пити каву, але бачив здалеку як ОСОБА_3 витягнув потерпілого і почав його бити палкою. Коли вони підійшли між ОСОБА_3 і потерпілим була бійка. Потерпіий ОСОБА_3 обіцяв повернути борг, а в залог залишити свій автомобіль «Мерседес». При цьому ОСОБА_3 сказав, що забере машину потерпілого і поверне її тільки тоді коли потерпілий поверне його автомобіль «Мерседес». Після чого вони поїхали в сторону Борисполя, але по дорозі зупинялися біля магазину «Ашан». Потерпілий зателефонував своїй дружині і попросив її приїхати. Коли дружина потерпілого приїхала, то він побачив що вона вагітна. Після цього потерпілий запропонував забрати автомобіль його дружини, але вони не погодилися та сказали, що заберуть автомобіль, який належить йому. Далі вони сіли до автомобіля і поїхали в сторону Борисполя, де всі вийшли і дружина потерпілого пішла додому. Потерпілий особисто дав ключі від автомобіля, техпаспорт і сказав забирати автомобіль «Мерседес». Автомобіль «Мерседес» він припаркував біля будинку за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, в якому він проживає. Після цих подій йому більше ніхто не телефонував, та він ні від кого не ховався. 19 числа він разом з дружино поїхав до сільпо купити продукти, де біля вказаного магазину його автомобіль оточили три групи спецпідрозділів, що приїхали на двох автобусах. Один із працівників спецгрупи хотів розбити скло в автомобілі. Його витягнули з автомобіля, поклавши на підлогу, наділи на руки кайданки та підняли з підлоги. Обшукали автомобіль і його, але нічого не знайшли. Після цього посадили в патрульний автомобіль, в якому він сидів близько однієї години. Граната йому не належить, її підкинули, а на руку наділи чужий годинник. При цьому його власний годинник, який був вдягнутий в нього на руці, працівники поліції зняли та поклали його в карман. Тільки через годину вони його витягнули з патрульного автомобіля та здійснили обшук з відеофіксацією. Коли проводили його огляд, то він засунув руку в карман і приторкнувся до гранати. Після цього слідчий витягнув з кармана гранату, часи і ключі від квартири. За допомогою цього ключа відкрили квартиру і підкинули картки. До правоохоронних органів звертався щодо нанесення йому тілесних ушкоджень, але результат звернення йому невідомий. Потерпілий несе повну відповідальність перед ОСОБА_3 щодо купівлі продажу автомобіля. Так вийшло, що він позичив ОСОБА_3 свої власні кошти в розмірі 5 000 доларів США на купівлю автомобіля. Тому вважає, що потерпілий несе перед ним також відповідальність. Фізичної сили до потерпілого він не застосовував. Зброї в них не було. Він особисто не брав участі в зустрічах з ОСОБА_3 . Потерпілого вперше побачив в машині, де вони і познайомилися.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 показав, що коли він зателефонував ОСОБА_1 , то останній запропонував разом поїсти в ресторані. На пропозицію ОСОБА_1 останній погодився, оскільки він був недалеко від них. Під час перебування в ресторані в ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була розмова, але суть розмови йому невідома. В цьому ресторані також бачив, що неподалік сидів ОСОБА_31 . Після закінчення трапези він повідомив, що йому потрібно їхати додому, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погодилися його підвезти. Однак, під час поїздки вони під`їхали в Бориспіль, де вийшовши із автомобіля ОСОБА_3 розмовляв з потерпілим, який в цей час гуляв із собаками. Потім потерпілий добровільно сів в машину і вони поїхали в м. Київ. Про що була розмова в автомобілі він не зрозумів. Також, він погано орієнтується в місцевості, тому де вони їздили по м. Києву достовірно сказати не може. Після чого, ОСОБА_3 зупинився біля кафе, де він з ОСОБА_1 пішов брати собі каву, а потерпілий з ОСОБА_3 залишилися біля автомобіля. Коли поверталися до автомобіля побачили бійку між ОСОБА_3 та потерпілим, в якого йшла кров із щоки. На пропозицію ОСОБА_3 поїхати в лікарню потерпілий погодився. При цьому останній обіцяв повернути машину. Потім приїхала дружина потерпілого з якою говором ОСОБА_1 і вона разом із потерпілим запропонувала забрати її машину, але ОСОБА_1 відмовився і сказав, що забере машину ОСОБА_4 . Після чого, вони поїхали на машині ОСОБА_8 до будинку потерпілого, де останній віддав ключі від автомобіля «Мерседес», а документи сказав лежать в бардачку автомобіля. Тоді він з ОСОБА_1 поїхав до нього додому, де останній припаркував автомобіль і визвав йому таксі. Також, він віддав ключі ОСОБА_1 від квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , бо в нього з дружиною були сварки, а сам проживав в своєї дівчини. Також, він подумав, що в його квартиру залізли злодії, оскільки речі були розкидані, деякі речі взагалі були відсутні, але замок в дверях був незламаний. Наполягає на тому, що зброї в них не було. Пострілу він не чув. Йому відомо, що потерпілий вимагав в ОСОБА_3 6 тисяч, а також зазначив, що в ОСОБА_4 ніяких кредитних карток він особисто не брав. З приводу придбання ОСОБА_3 автомобіля йому нічого невідомо. Потім дізнався, що ОСОБА_1 затримали.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він до події не знав, візуально знав лише одного з них - ОСОБА_3 . Він зустрічався зі своїми знайомими і ОСОБА_3 також був присутній на тій зустрічі, однак називав він себе не « ОСОБА_3 ». Ніякої комунікації в нього з ОСОБА_3 не було. В лютому місці 2019 року він ввечері вийшов вигулювати собак поруч зі своїм будинком, в якому він проживає разом зі своєю сім`єю. На вулиці в той час вже було темно. До нього під`їхав автомобіль «Фольксваген» чорного чи темно-синього кольору, з якого вийшли троє озброєних чоловіків та сказали йому сідати до автомобіля. Він запитав у них хто вони такі, що сталося. Один із цих чоловіків, як він знає на даний час це ОСОБА_3 , стояв з пістолетом направленим на нього, тримав його на мушці. Інші двоє чоловіків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 підійшли до нього з обох сторін, почали вибивати з його рук поводок, взяли його за руки та почали наносити удари рукоятками пістолетів по голові, руках та ногах, таким чином змушуючи його сісти до авто. Він притулився до машини, щоб вони не змогли його посадити до авто, після чого ОСОБА_3 вистрілив йому в обличчя з травматичного пістолета, який відстрілює гумовими кулями. Після цього він втратив свідомість та отямився вже в автомобілі, на ньому не було взуття, напевно воно злетіло, коли його саджали до машини, годинника. Після чого йому представився ОСОБА_3 та повідомив, що він винен йому грошові кошти. Вони повідомили, що він винен гроші «ворам», і що це пов`язано з продажем якоїсь машини. Він ніяку машину нікому з них не продавав. Чоловіки везли його до Києва. Він попросив їх зателефонувати його дружині, оскільки вона вагітна та буде хвилюватись та почне телефонувати в поліцію. Один з них зателефонував зі свого телефону його дружині, щось їй сказав, після цього дав телефон йому, він сказав дружині, щоб вона не хвилювалася, нікуди не дзвонила та забрала собак з вулиці. Після цього чоловіки почали запитувати, скільки грошей в нього є, чи якогось майна та що він їм може зараз віддати, що може привезти дружина. Він сказав їм, що грошей в нього вдома мало, дорогоцінності він вдома не зберігає. Чоловіки йому погрожували вбивством, казали, що «вори» вирішили, що він не «желєц», якщо він не розрахується, і то не факт. Він нічого не міг зрозуміти, бо був увесь у крові, в нього була прострілена щока, побита голова. В кінці кінців чоловіки зателефонували його дружині та сказали, що якщо вона хоче побачили його живим, то щоб вона винесла їм дорогоцінності та гроші. Всі ці події тривали приблизно протягом двох годин. Після цього він зателефонував дружині та сказав, щоб вона забрала з дому всі євро та годинник, який дорого коштує, згодом їй повідомили куди їх везти. Точну адресу він не пам`ятає, вроді по вулиці Драгоманова в м.Київ. Згодом приїхала його дружина, його тримали в кайданках в машині. Один з чоловіків пішов до авто його дружини та забрав все, що вона привезла. Після цього один з чоловіків залишився в їх авто, а інші двоє разом з ним пересіли до авто його дружини. Один чоловік сів попереду збоку біля дружини, а інший чоловік, наставляючи на нього пістолет сів разом з ним позаду. Після цього вони приїхали під його будинок, дружині ці двоє чоловіків повідомили, що якщо він не віддасть тридцять тисяч до суботи, то його вб`ють, а борг повісять на неї. Після цього дружина пішла до квартири. Чоловіки забрали в нього паспорт, ключі від квартири, годинник, який був на ньому, також ключі від його «Мерседеса», техпаспорт та його права, кредитні картки. Після цього чоловіки сіли до його «Мерседеса» та поїхали геть, після цього він викликав поліцію.

Після нанесених ударів він почав погано чути на одне вухо. Лікарі говорили йому, що це згодом може пройти, однак пройшло вже більше року, а нормальний слух не повернувся.

Також потерпілий повідомив, що 2018 році він займався перегоном автомобілів з Європи в Україну. Він був посередником піл час придбання його товаришем ОСОБА_33 автомобіля «Мерседес» в Ужгороді. Даний автомобіль був ввезений в України на ім`я ОСОБА_19 . Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_34 та сказав, що даний автомобіль необхідно перегнати до Росії і попросив зв`язатися з ОСОБА_19 . Коли ОСОБА_19 прилетів до України то на наступний день він і ОСОБА_34 зустрілися на заправці «ОККО». Там також він бачив і ОСОБА_3 . ОСОБА_19 передав чоловіку на ім`я ОСОБА_35 довіреність. Яке відношення мав ОСОБА_3 до даного автомобіля він не знає, йому його він не продавав, як і іншим двом обвинуваченим.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що події відбулися в лютому 2019 року, була п`ятниця, вечір. Близько 21 години її чоловік пішов вигулювати собак. Приблизно біля 22 години з невідомого номеру телефону їй зателефонував незнайомий чоловік і дав слухавку її чоловіку, а чоловік в свою чергу повідомив їй, щоб вона не хвилювалася, що в нього все нормально, і щоб вона забрала собак з вулиці. Згодом їй знову зателефонував незнайомий чоловік та почав вимагати в неї 30 000 доларів США і сказав, що інакше вони вб`ють її чоловіка. За що саме її чоловік винен таку суму їй не відомо, про це не говорив їй ні чоловік ні обвинувачені. Вона сказала, що таких грошей не має. Поліцію вона не викликала, оскільки боялася за життя свого чоловіка. В ході подальших розмов по телефону її чоловік сказав їй взяти євро, які є вдома та годинник. Їй повідомили адресу на Позняках вул.Драгоманова, на яку вона мала привезти грошові кошти. Коли вона під`їхала на призначене місце то до неї в машину на переднє сидіння підсів чоловік та почав говорити, що її чоловік неправильно себе поводить, його шукають якісь авторитети («вори»), і вони його трохи поранили. Він також повідомив, що її чоловік винен гроші. Вона передала вказаному чоловіку 1500 євро та годинник «Раnerai». Після цього він повідомив, що автомобіль «Інфініті», на якому вона приїхала, вони залишають їй, а заберуть автомобіль її чоловіка «Мерседес». Після цього він вийшов з машини та повернувся вже з її чоловіком та ще одним незнайомим чоловіком. Її чоловік був увесь у крові. Після цього чоловік сказав їй їхати до них додому. Коли вони приїхали додому, то її відпустили, а чоловіка ще затримали. Приблизно через 20 хвилин повернувся її чоловік, сказав, що чоловіки забрали автомобіль «Мерседес». В її чоловіка була прострілена щока, також були гематоми на голові. Після цього вони викликали працівників поліції.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 показала, що вона працює в екстреній медичній допомозі м. Бориспіль. Обвинувачених та потерпілого вона не знає. Точних обставин вона не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу. За одну зміну вона може надавати допомогу приблизно 20 -30 людям. Пам`ятає, що її викликали до райвідділу поліції для надання медичної допомоги потерпілому. Візуально оглянувши його вона забрала потерпілого до лікарні. Чи повідомляв їй потерпілий звідки в нього тілесні ушкодження вона не пам`ятає. Потерпілого в судовому засідання не впізнала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 показала, що знає обвинуваченого ОСОБА_38 , він її сусід. Інших обвинувачених та потерпілого вона не знає. Обставин справи вона не знає. Рік тому до неї приходили поліцейські та запитували в неї щось про ОСОБА_38 . ОСОБА_39 він носить постійно.

Також в судовому засіданні 25.03.2021 року був допитаний свідок захисту ОСОБА_40 , який показав, що ОСОБА_41 знає з 2008 року. В кінці 2018 року відбулася зустріч на АЗС за м. Борисполем, в якій брали участь ОСОБА_3 , чоловік на ім`я ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_15 та іноземець. Під час цієї зустрічі вирішувалося питання щодо автомобіля марки «Мерседес» чорного кольору, який був не зареєстрований в Україні. Однак, він до цього автомобіля ніякого відношення немає, тому участі в розмові не приймав, а вживав спиртні напої разом з дівчиною. Він не пам`ятає чи обговорюватися фінансові питання на цій зустрічі. Йому відомо, що ОСОБА_3 планував купити автомобіль в потерпілого і поїхати за межі України. Керувати вказаним автомобілем повинен був ОСОБА_15 , якого запросив на зустріч його знайомий на ім`я ОСОБА_44 . В подальшому йому стало відомо, що автомобіль купили, але ОСОБА_3 його не отримав. На його думку ОСОБА_44 чи ОСОБА_15 не мають відношення до ОСОБА_43 або ОСОБА_42 .

Також зазначив, що потерпілого в судовому засіданні не впізнає і чи був саме він на зустрічі стверджувати не може. Можливо потерпілий змінив стрижку.

Також в судовому засіданні 25.03.2021 року був допитаний свідок захисту ОСОБА_45 , який показав, що особисто не зустрічався з обвинуваченими, а спілкувався в телефонному режимі. Декілька років тому приблизно під новий рік до нього зателефонували та попросили відвезти автомобіль. При цьому зазначили, що на митниці стоїть автомобіль, але ключі від нього загубили в снігу. Документи на автомобіль наявні. Тому його робота полягає в тому, щоб автомобіль довести до митного поста, де він пройде огляд і відвезти автомобіль в м. Київ на СТО, щоб працівники СТО зробили ключ. На його прохання вони скинули аванс. Після чого він поїхав за автомобілем на митницю, яка знаходиться в Чернігівській області. Коли він приїхав о 08 год. 00 хв. його зустріли два молодих хлопця, які привели його до автомобіля. При цьому пояснили, що огляд автомобіля буде проводиться зміною, яка заступить на чергування завтра, тому потрібно почекати. Підійшов до автомобіля він побачив, що двері в автомобілі були відкриті, але нейтральна передача не вмикалася. Вони переночували і на наступний день приблизно о 14 год.00 хв. йому дали вказівку, щоб він на евакуатор грузив автомобіль. В них була довіреність на купівлю автомобіля, яка викладена не українською мовою. Після чого він звірив номер кузова, який збігався. В 16-17 годин вони під`їхали до митного поста, де чекали своє черги. З`явився худий, високий чоловік, який увесь час щось вирішував з працівниками митниці та крутився біля евакуатора з автомобілем. Потім підійшов працівник прикордної служби з вимогою відігнати машину в сторону та віддати ключі і паспорт на евакуатор. Через годину працівники митниці та прикордонної служби повідомили, що автомобіль потрібно відвантажити, оскільки є власник з ключами. До нього підвели людину, яка показала свій техпаспорт на автомобіль і своїм ключем завела автомобіль, тому він транспортний засіб віддав власнику. Двоє молодих хлопців, які були разом з ним зателефонували на 102 та повідомили, що в них викрали автомобіль.

Судом надано свідку для огляду фотознімок автомобіля, але останній не міг сказати чи це той самий автомобіль, який він відвантажував.

Також в судовому засіданні був допитаний свідок захисту ОСОБА_31 , який показав, що його діяльність пов`язана з купівлею та продажем автомобілів. Знає обвинувачених і потерпілого, вони є його знайомими. До нього звернувся ОСОБА_3 з приводу купівлі чорного автомобіля «Мерседес Бенс», класу Є.Тому він зателефонував ОСОБА_4 з цього приводу, який повідомив йому, що знає де можна придбати такий автомобіль, але автомобіль на Словацькій реєстрації. ОСОБА_3 погодився придбати даний автомобіль та дав йому завдаток за автомобіль, які переказав двома сумами. Потім він зателефонував ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 в свою чергу зателефонував іноземцям, які продали автомобіль. ОСОБА_3 здійснив остаточний розрахунок за автомобіль на заправці «Окко», яка знаходиться в напрямку м.Харків за м. Борисполем. За автомобіль заплатив 12 000. На цій зустрічі були: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , двоє чоловіків на ім`я ОСОБА_35 та іноземець, який був власником автомобіля. Ім`я іноземця не пам`ятає, його знав ОСОБА_4 . Гроші за автомобіль ним було покладено на стіл, які забрав іноземець. В усні формі домовилися, що в цій угоді по продажу автомобіля він та ОСОБА_4 виступають в ролі посередників. Йому відомо, що ОСОБА_3 їздив на купленому автомобілі місяць чи півтора. Потім ОСОБА_3 в телефонному режимі повідомив його, що автомобіль не зміг виїхати за межі України, оскількикуплений ним автомобіль затримано, а водій ОСОБА_35 , який керував транспортним засобом та повинен був вивезти автомобіль за межі України залишив машину на нейтральній стороні і ключ від автомобіля залишив в кафе. Зі слів ОСОБА_3 приїхали представники страхової компанії та іноземець, які забрали автомобіль. ОСОБА_3 під час телефонної розмови висловлював претензії щодо повернення придбаного ним автомобіля. Він не бачив особисто чи отримував кошти ОСОБА_4 за надані послуги посередника.

Зважаючи на наведені вище докази, зібрані сторонами в порядку ст. 93 КПК України, останні підлягають оцінці судом на їх відповідність, допустимість та належність для відповідного висновку про доведеність чи недоведеність вини обвинуваченого, в порядку ст. 89 КПК України, з урахуванням інших досліджених судом доказів сторони обвинувачення та сторони захисту.

Так, показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_40 , ОСОБА_45 , ОСОБА_31 суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані в ході безпосереднього допиту в суді за участю потерпілого, обвинувачених та захисників. Цей доказ підтверджує винуватість обвинувачених у вчиненні указаних кримінальних правопорушень (злочинів).

Суд приймає до уваги такі показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_40 , ОСОБА_45 , ОСОБА_31 , оскільки вони не містять внутрішніх протиріч, повністю узгоджуються між собою.

Разом з тим, суд не враховує незначні розбіжності у даних показаннях свідків по не істотних питаннях, а саме щодо дати вчинення злочину, оскільки з моменту події злочину до їх допиту пройшов певний проміжок часу, а отже їх показання можуть містити неточності, які обумовлюються особливостями пам`яті людини.

Проаналізувавши показання даних свідків захисту, суд приходить до висновку, що вони в судовому засіданні лише підтвердили факт того, що знають ОСОБА_3 , при цьому очевидцями подій 16.02.2019 року вони не були.

У той же час, суд вважає необхідним зауважити на те, що показання свідків підтверджують факт того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була домовленість щодо купівлі транспортного засобу.

Потерпілий ОСОБА_4 у судому засіданні правдивості показів свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_45 та ОСОБА_31 не заперечив.

Суд також враховує те, що показання потерпілого у відповідності до положень Глави 4 КПК України є самостійним джерелом доказів і потребують оцінці в цій частині у сукупності з іншими.

Так, окремі розбіжності у показаннях ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з приводу обставин спору між ними пояснюються особливостями людської пам`яті, власним суб`єктивним сприйняттям обставин, намаганням показати правильність власної позиції у спорі, що є звичайною ситуацією при наявності спору між особами, що відповідно також свідчить про дійсність існування такого між ними.

Щодо показів свідків ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , то суд вважає, що вони ніякої доказової бази щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), не несуть.

Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , однак надалі прокурор, у судовому засіданні відмовився від клопотання щодо допиту вказаних свідка. Сторона захисту не наполягала на виклику вказаних свідків. Указані обставини, на думку суду, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Також, стороною захисту у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків ОСОБА_15 , однак надалі сторона захисту, у судовому засіданні відмовилася від клопотання щодо допиту вказаного свідка.

Судом також досліджені інші зібрані органом досудового розслідування та стороною захисту докази.

У судовому засіданні безпосередньо досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110100000334 від 17.02.2019 року (том 3 а.с.7-11);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019110100000334 від 17.02.2019 року (том 3 а.с.12-15);

- витяг з бази АРМ 102 про вчинення злочину, з якого вбачається, що по телефону о 02 год. 26 хв. 17.02.2019 року надійшла інформація від ОСОБА_4 про те, що о 10 годині вечора невідомі особи - троє чоловіків-одного із яких заявник має фотографію, вистрілив у заявника з травматичної зброї за вищевказаною адресою (адреса проживання заявника), потім запхнули заявника у багажник авто -вольтваген гольф, чорного кольору, д.н.з. вказати не може та повезли у невідомому напрямку, в цей час до дружини заявника - ОСОБА_8 зателефонували дані особи з номеру НОМЕР_8 та змусили провезти кошти у розмірі 1,500 Євро за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова до Ашану. Після чого заявника привезли за адресою: АДРЕСА_5, висадили його з багажника та викрали його автомобіль - Мерседес классу «С», темно-бордового кольору, універсал. Задні вікна тоновані, в баку було 1/3 бензину, джпс сигналізація відсутня. Також у заявника забрали всі документи:паспорт, права, техпаспорт, кредитні картки. Швидка медична допомога не потрібна. Прикмети даних чоловіків: один з них можливо чеченець, з великою чорною бородою, був вдягнутий в чорну куртку та джинси. Більше інформації вказати не може. На місце події викликано СОГ Бориспільського ВП старший групи ОСОБА_51 . Дана подія була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області за №3629 від 17.02.2019 року (том 3 а.с.16-17);

-постанова про визначення групи слідчих від 19.02.2019 року (то 3 а.с.18)

-постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 20.02.2019 року ( том 3 а.с.19-21);

-постанова про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного року від 11.03.2019 року(том 3 а.с.22-22а);

-постанова про призначення слідчої групи від 14.03.2019 року ( том 3 а.с.23);

-постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні від 13.03.2019 року ( том 3 а.с.24-26);

-постанова про призначення слідчої групи від 19.03.2019 року ( том 3 а.с.27-28);

-клопотанням про продовження строку досудового розслідування від 12.04.2019 року ( том 3 а.с.29-33);

-ухвала слідчого судді від 16.04.2019 року, якою продовжено строк досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110100000334 від 17.02.2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289, ч.2 ст.189, ч.3 ст.357 КК України, до чотирьох місяців, тобто до 20.06.2019 року (том 3 а.с.34);

-клопотання про продовження строку досудового розслідування від 06.06.2019 року ( том 3 а.с.42);

-ухвала слідчого судді від 12.06.2019 року, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженню №12019110100000334 від 17.02.2019 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289, ч.2 ст.189, ч.3 ст.357 КК України та за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.187, ч.3 ст.289, ч.2 ст.189, ч.3 ст.357 КК України, до п`яти місяців (том 3 а.с.43-46);

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), яка надійшла від ОСОБА_4 17.02.2019 року, з якого вбачається, що 16.02.2019 року приблизно о 21 год.50 хв. за адресою: АДРЕСА_6 ОСОБА_4 нанесла тілесні ушкодження невстановлена особа, з якою він мав усну домовленість з приводу продажу автомобіля. Більш повну інформацію надасть пізніше, так як себе почувається не добре ( том 3 а.с.47-48);

-протокол огляду місця події від 17.02.2019 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, в ході цієї слідчої дії було встановлено: місцем огляду є територія земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_6 . Ширина вулиці приблизно складає 12 метрів. Грунтова поверхня вкрита шаром з криги та снігу на якому маються дві паралельні колії від коліс автомобілів. Земельні ділянки та домоволодіння по ліву та праву сторони вулиці Виноградна огороджені одна від одної парканами. Навпроти кута домоволодіння №9 приблизно на відстані 8 м. виявлено на покритті зі снігу сліди протектору від шин автомобіля, які відфотографовано.

Далі огляд переноситься на територію земельної ділянки, яка знаходиться на Т- подібному перехресті вул. Яблунева та вул. Виноградна на відстані приблизно 100-200 метрів від домоволодіння АДРЕСА_6 . На початку перехрестя зліва розміщено будинок №6 А , далі багатоповерховий будинок АДРЕСА_5 , далі розміщено багатоповерховий будинок

АДРЕСА_14. Навпроти даних будинків зправа зпочатку вулиці розташована відкрита земельна ділянка, яка відмежована бордюрним каменем від проїздної частини вулиці Яблунева. Перехрестя та проїздна частина вимощена з асфальтового покриття, яке частково вкрите залишками снігу та криги (том 3 а.с.49-56);

-розписка ОСОБА_4 (том 3 а.с.57);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.02.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 з осіб зображених на фотознімках заявив, що на фотознімку №3 впізнає одного з чоловіків, які 16.02.2019 року затягнули потерпілого в автомобіль, викрали особисті речі, та вимагали гроші (том 3 а.с.58-60);

-довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.02.2019 року (том 3 а.с.61);

-протокол пред`явлення речей для впізнання від 21.02.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 з годинників зображених на фотознімках заявив, що впізнає годинник під №2, який належить йому та який його дружина на погрозу його життю віддала особам, які його викрали (том 3 а.с.62-64);

-довідкою до протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 21.02.2019 року (том 3 а.с.65);

-копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 з осіб зображених на фотознімках заявив, що на фотознімку №2 впізнає особу, яка 16.02.2019 року разом з ОСОБА_52 та ОСОБА_53 викрали його, вчинили на нього напад, заволоділи належним йому майном. Чоловік зображений на фотознімку під №2 представлявся йому як ОСОБА_3 , він 16.02.19 вимагав сплатити йому грошові кошти в сумі 35000 доларів США (том 3 а.с.66-68);

-довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.03.2019 року (том 3 а.с.69);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 з осіб зображених на фотознімках заявив, що на фотознімку №3 впізнає чоловіка, який разом з ОСОБА_1 та чоловіком на ім`я ОСОБА_3 напали на нього, заволоділи належними йому речами, вимагали у нього грошові кошти. Коли ОСОБА_1 пішов на зустріч до його дружини, саме чоловік зображений на фото №3 залишився з ним в автомобілі та тримав направлений на нього предмет схожий на пістолет ( том 3 а.с.70-86);

-довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року (том 3 а.с.72);

-зберігальна розписка від 05.03.2019 року ( том 3 а.с.73);

-дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 18.06.2018 року та відеозапис даної слідчої дії за участю потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_54 , понятих ОСОБА_55 , ОСОБА_56 переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, на місці події, потерпілий ОСОБА_4 добровільно, без будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, розповів про обставини, які сталися 16.02.2019 року неподалік від його місця проживання, в АДРЕСА_9 (том 3 а.с.74-79);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.02.2019 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_8 з осіб зображених на фотознімках заявила, що на фотознімку №3 впізнає особу, яка 16.02.2019 року вимагала в неї грошові кошти в обмін на життя її чоловіка (том 3 а.с.80-82);

-довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.02.2019 року (том 3 а.с.83);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_8 з осіб зображених на фотознімках заявила, що на фотознімку №2 впізнає чоловіка, який разом з ОСОБА_1 17.02.2019 року о 00 год. 10 хв. неподалік магазину «Ашан» по вул. Драгоманова в м.Києві, посадили до її автомобіля «Mercedes» її чоловіка ОСОБА_4 , після чого наказали їхати до місця проживання. Також чоловік зображений на фото №2 разом з ОСОБА_1 незаконно заволоділи автомобілем її чоловіка ОСОБА_4 «Mercedes» (том 3 а.с.84-86);

-довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2019 року (том 3 а.с.87);

-протокол огляду місця події від 20.02.2019 року з ілюстративною таблицею до даного протоколу, та відеозаписом даної слідчої дії за участю спеціалістів ОСОБА_46 та ОСОБА_58 , понятих ОСОБА_49 , ОСОБА_48 переглянутого в судовому засіданні. В ході цієї слідчої дії, встановлено: Місцем огляду є ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 164, за даною адресою знаходиться магазин «Сільпо» навпроти входу до магазину знаходиться особа чоловічої статі який представився як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при поверхневому огляді даного чоловіка в лівій кишені куртки виявлено предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранати з маркуванням «160-74УЗРГМ 583», також в даній кишені виявлено предмет схожий на корпус ручної гранати зеленого кольору з маркуванням «202-85Т» при обробці даного корпусу дактилоскопічним порошком виявлено один слід папілярних ліній. З цієї ж кишені виявлено пачку із під цигарок «SOBRANIE», в лівій передній кишені штанів виявлено гаманець чорного кольору в середині якого знаходиться паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в цій же кишені знаходиться годинник марки «Rolex» срібно-чорного кольору. У задній лівій кишені штанів виявлено дисконтні картки до магазинів, в правій задній кишені штанів виявлено чорний гаманець в середині якого знаходяться дисконтні картки до магазинів, грошові кошти у сумі 1707 гривень, 45 аргентинських п`єсо, 6 сувенірних купюр номіналом 100 доларів США, мобільний телефон марки Nokia чорного кольору imei НОМЕР_9 , ключ від автомобіля марки «Mercedes», з правої руки виявлено та вилучено годинника марки «Panerai» чорного кольору.

В ході проведення огляду місця події проведення відеозапису переривалося о 2 год. 19 хв. у присутності понятих та всі учасників огляду для приїзду спеціалістів у галузі вибухотехніки та був відновлений о 06 год. 41 хв. та продовжився за участі спеціалістів вибухотехніків ОСОБА_46 та ОСОБА_58 .

Всі вищеперераховані виявлені речі та предмети вилучаються з місця події. Вилучене під час огляду вилучено згідно протоколу. Огляд проводився при комбінованому штучному та денному освітленні. Під час огляду застосовані технічні засоби: відеозапис на відеокамеру «Sоny» (том 3 а.с.88-92);

-клопотання про проведення обшуку (том 3 а.с.93-95);

-ухвала слідчого судді від 25.02.2019 року, якою надано дозвіл старшому слідчому СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Шарикову Д.В., а також слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні на проведення обшуку за адресою м. Київ, вул. Харківське Шосе, №164, поблизу магазину «Сільпо», гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів, які мають важливе значення для досудового слідства, а саме речей та документів: один предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранити з маркуванням «160-74УЗРГМ 583»; один відрізок липкої стрічки, на який було вилучено слід папілярних ліній з поверхні корпусу ручної гранати зеленого кольору з маркуванням «202-85Т», при обробці дактилоскопічним порошком; пачку з-під цигарок «SOBRANIE»; гаманець чорного кольору в середині якого знаходиться паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_10 ; посвідчення водія на анкетні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_11 ; годинник марки «Rolex» срібно-чорного кольору; грошові кошти в сумі 1707 грн.; 45 аргентинських п`єсо; 6 сувенірних купюр номіналом по 100 доларів США; мобільний телефон марки «Nokia», НОМЕР_12 ; ключ від автомобіля марки «Mercedes»;годинник марки «Panerai» LUMINOR SUBVERSIBLE чорного кольору с/н 00699/1000 (том 3 а.с.96-99);

-клопотання про накладення арешту ( том 3 а.с.100-103);

-ухвала слідчого судді від 22.02.2019 року, якою накладено арешт на майно та документи, які були вилучені протоколом огляду від 20.02.2019 року під час поверхневого огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : один предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранати з маркуванням «160-74 УЗРГМ 583»; один предмет схожий на корпус ручної гранати, зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т»; з поверхні корпусу ручної гранати зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т», при обробці дактилоскопічним порошком на один відрізок липкої стрічки було вилучено слід папілярних ліній; пачку з - під цигарок «SOBRANIE»; гаманець чорного кольору в середині якого знаходиться паспорт громадянина України на анкетні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_10 ; посвідчення водія на анкетні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_11 ; годинник марки «Rolex»Т 64 срібно - чорного кольору; грошові кошти в сумі 1707 грн.; 45 - аргентинських п`єсо; 6 - сувенірних купюр номіналом по 100 доларів США; мобільний телефон марки «NOKIA» imeiНОМЕР_9 ; ключ від автомобіля марки «Mersedes»; годинник марки «Panerai» LUMINOR SUBMERSIBLE чорного кольору c\н № НОМЕР_13 , шляхом заборони на відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном (том 3 а.с.104-105);

-постанова старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Юсипенка О.В. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.02.2019 року, якою вилучені під час обшуку від 20.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_13 поблизу магазину «Сільпо», було затримано та проведено особистий огляд гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- один предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранати з маркуванням «160-74 УЗРГМ 583»; один предмет схожий на корпус ручної гранати, зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т»; з поверхні корпусу ручної гранати зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т», при обробці дактилоскопічним порошком на один відрізок липкої стрічки було вилучено слід папілярних ліній; пачку з - під цигарок «SOBRANIE»; гаманець чорного кольору в середині якого знаходиться паспорт громадянина України на анкетні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_10 ; посвідчення водія на анкетні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_11 ; годинник марки «Rolex»Т 64 срібно - чорного кольору; грошові кошти в сумі 1707 грн.; 45 - аргентинських п`єсо; 6 - сувенірних купюр номіналом по 100 доларів США; мобільний телефон марки «NOKIA» imei НОМЕР_9 ; ключ від автомобіля марки «Mersedes»; годинник марки «Panerai» LUMINOR SUBMERSIBLE чорного кольору c\н №00699/1000, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019110100000334 від 17.02.2019 року, які зберігаються в маеріалах вказаного кримінального провадження та в камері схову Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (том 3 а.с.106-107);

-протокол огляду предметів від 20.03.2019 року з ілюстративними таблицями до даного протоколу, проведено огляд речей (речових доказів), вилучених 20.02.2019 року в ході проведення огляду місця події, ділянки місцевості за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 164 у ОСОБА_1 , в ході цієї слідчої дії було встановлено: Об`єктом огляду є полімерний пакет, опечатаний біркою. Зазначений пакет не має пошкоджень, які б дозволяли несанкціонований доступ до вилучених речей. В пакеті знаходяться: картка «ULTRACARD» №777000138862; картка «Fitness club» 01710; картка «BROCARD» НОМЕР_14 ; картка «БОМОНД»; картка «D.LUX» D 4917 10; картка «DALI NIGHT PARK» 0223; картка «SOCAR» НОМЕР_15 ; картка «PIRKL»; картка «VEN» 9908102026021; картка «INTERTOP» НОМЕР_16 ; картка «Цитрус» НОМЕР_17 ; банківська картка «Garanti paracard» НОМЕР_18 на ім`я ОСОБА_60 ; банківська картка «Альфа-банк» № НОМЕР_19 на імя ОСОБА_61 ; візитна картка « ОСОБА_109 photogapher »; візитна картка « TAXI KIEV ОСОБА_110 »; візитна картка «BRAZOR BARBERSHOP»; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_10 , виданий 29.05.2017, орган, що видав 6511; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_20 ; шкіряний гаманець чорного кольору; шкіряний гаманець темно-синього кольору; пачка цигарок марки «SOBRANIE» в якій знаходяться цигарки в кількості 9 штук; наручний годинник, металевий, циферблат чорного кольору з написом «ROLEX OYSTER»; наручний годинник, ремінець чорного кольору, каучуковий, на металевому циферблаті напис «LUMINOR SUBMERSIBLE PANERAI»; мобільний телефон марки «NOKIA», корпус пластмасовий чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_21 , ІМЕІ 2: НОМЕР_22 , сім - картка відсутня. Ввімкнути даний телефон не виявилось можливим. Під час огляду здійснюється фотографування на фотоапарат «CANON». Після огляду оглянуті речі поміщено до 5-ти прозорих файл-пакетів, які опечатано бірками з роз`яснювальними написами (том 3 а.с.108-118);

-постановою старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Бондаренко О.О. про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 20.03.2019 року, якою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019110100000334 від 17.02.2019 року - картка «ULTRACARD» №777000138862; картка «Fitness club» 01710; картка «BROCARD» НОМЕР_14 ; картка «БОМОНД»; картка «D.LUX» D 4917 10; картка «DALI NIGHT PARK» 0223; картка «SOCAR» НОМЕР_15 ; картка «PIRKL»; картка «VEN» 9908102026021; картка «ІNTERTOP» НОМЕР_16 ; картка «Цитрус» НОМЕР_17 ; банківська картка «Garanti paracard» НОМЕР_18 на ім`я ОСОБА_60 ; банківська картка «Альфа-банк» № НОМЕР_19 на ім`я ОСОБА_61 ; візитна картка « ОСОБА_109 photogapher »; візитна картка « TAXI KIEV ОСОБА_110 »; візитна картка «BRAZOR BARBERSHOP»; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_10 , виданий29.05.2017 року, орган, що видав 6511; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_20 ; шкіряний гаманець чорного кольору; шкіряний гаманець темно-синього кольору; наручний годинник, металевий, циферблат чорного кольору з написом «ROLEX OYSTER»; наручний годинник, ремінець чорного кольору, каучуковий, на металевому циферблаті напис «LUMINOR SUBMERSIBLE PANERAI»; мобільний телефон марки «NOKIA», корпус пластмасовий чорного кольору, ІМЕІ : НОМЕР_21 , ІМЕІ 2: НОМЕР_22 та поміщено їх до камери зберігання речових доказів СУ ГУ НП в Київській області (том 3 а.с.119-121);

-квитанція №1048 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №12019110100000334 від 17.02.2019 року(том 3 а.с.122);

-квитанція №218 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №12019110100000334 від 17.02.2019 року(том 3 а.с.123);

-протокол обшуку від 20.02.2019 року та відеозаписом даної слідчої дії, за яким в присутності двох понятих та за участю одного оперуповноваженого, в ході цієї слідчої дії було виявлено: Місцем обшуку є ділянка дороги за адресою: м.Київ, вул. Ревуцького,34, об`єктом обшуку є автомобіль марки «MercedesBenz» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_4 , зі слів потерпілого даний автомобіль у нього викрали двоє раніше не відомих йому осіб 16.02.2019 року. При поверхневому огляді автомобіля візуальних пошкоджень не виявлено. Ошук починається з передньої водійської дверці, в дверцях автомобіля виявлено 2 упаковки вологих серветок, перейшовши до обшуку передньої пасажирської дверці в бардачку виявлено страховий договір на ім`я ОСОБА_4 , вологі серветки. Перейшовши до огляду автомобіля з задньої правої дверці на підлозі виявлено ракетки для гри в бадмінтон.

При обшуку багажного відділення заборонених речей та предметів виявлено не було.

При обробці дактилоскопічним порошком внутрішньої ручки передньої водійської дверці виявлено один слід папілярних ліній, при обробці дактилоскопічним порошком дзеркала заднього виду виявлено слід папілярних ліній, при обробці дактилоскопічним порошком ручки відкривання переднього пасажирської дверці салона автомобіля виявлено слід папілярних ліній. З місця обшуку вилучається автомобіль марки «MerсedesВеnz» д.н.з. НОМЕР_2 . Виявлене під час обшуку було пред`явлено понятим і всім присутнім. Від учасників та присутніх не надійшло зауважень та пропозицій. Перелічене в протоколі обшуку вилучено (том 3 а.с124-129);

-клопотання про проведення обшуку від 20.02.2019 року (том 3 а.с.130-132);

-ухвала слідчого судді від 25.02.2019 року, якою надано дозвіл старшому слідчому СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Шарикову Д.В., а також слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні на проведення обшуку за адресою: м.Київ, вул. Ревуцького, поблизу буд.№34, з метою збереження та долученн до матеріалів кримінального провадження речових доказів, які мають важливе значення для досудового слідства, а саме: автомобіль марки «MerсedesВеnz» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно реєстраційних документів належить ОСОБА_4 ; страховий договір на анкетні дані ОСОБА_4 ; три відрізки липкої стрічки вилучено сліди папілярних ліній, вилучені в салоні автомобіля з внутрішніх поверхонь ручок дверей, дзеркала заднього виду, при обробці дактилоскопічним порошком (том 3 а.с.133-135);

-постанова старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Юсипенка О.В. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.02.2019 року, якою вилучені під час обшуку від 20.02.2019 року за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, поблизу буд.№34, - автомобіль марки «MerсedesВеnz» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно реєстраційних документів належить ОСОБА_4 та був об`єктом вчинення кримінального правопорушення; страховий договір на анкетні дані ОСОБА_4 ;в салоні автомобіля з внутрішніх поверхонь ручок дверей, дзеркала заднього виду, при обробці дактилоскопічним порошком вилучено три відрізки липкої стрічки вилучено сліди папілярних ліній - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019110100000334 від 17.02.2019 року, які зберігаються в матеріалах вказаного кримінального провадження та в камері схову Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (том 3 а.с.136);

-клопотання про накладення арешту від 20.02.2019 року (том 3 а.с.137-139);

-ухвала слідчого судді від 25.02.2019 року, якою накладено арешт шляхом заборони на відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном та документами, які були вилучені 20.02.2019 року протоколом обшуку, а саме: автомобіль марки «MerсedesВеnz» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно реєстраційних документів належить ОСОБА_4 ; страховий договір на анкетні дані ОСОБА_4 ; три відрізки липкої стрічки вилучено сліди папілярних ліній, вилучені в салоні автомобіля з внутрішніх поверхонь ручок дверей, дзеркала заднього виду, при обробці дактилоскопічним порошком ( том 3 а.с.140-142);

-протокол обшуку від 20.02.2019 року та відеозаписом даної слідчої дії, за яким в присутності двох понятих та за участю трьох оперуповноважених, в ході цієї слідчої дії було виявлено: Дев`ятиповерховий будинок на восьмому поверсі розташована квартира АДРЕСА_10 . В квартирі знаходяться дві кімнати в одній із яких з правого боку виявлено номерні знаки до авто PN 38430 польської реєстрації, номерні знаки « НОМЕР_23 », номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , копія паспорту ОСОБА_64 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мобільний телефон «Samsung», мобільний телефон «Nokia»,пластикова картка «Торговий дім вина світу», карта НОМЕР_104 «PORTO», банківська картка «Приват Банк» № НОМЕР_24 ; пластикова карта «Козачок 10%» НОМЕР_103, карта «Premierclub» НОМЕР_105; картка «BROCARD 20%» № НОМЕР_25 ,«CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_26 на імя ОСОБА_65 , картка «URGOOO» НОМЕР_106, банківська картка «СБЕРБАНК» № НОМЕР_27 на ім`я ОСОБА_66 , мобільний телефон марки «МОТО»; «NOKIA» білого кольору, дозвіл на зброю № НОМЕР_28 на ім`я ОСОБА_67 , медична довідка на імя ОСОБА_47 та трудова книжка на імя ОСОБА_47 . Все перелічене вище в протоколі вилучено до спецпакеті та скріплено належним чином. Виявлені предмети, документи предявлені понятим і іншим учасникам присутнім при обшуку. Перераховане в протоколі обшуку вилучено та опечатано до Бориспільського ВП. (том 3 а.с.143-148);

-клопотання про проведення обшуку (том 3 а.с.149-151);

- ухвала слідчого судді від 25.02.2019 року, якою надано дозвіл старшому слідчому СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Бондаренку Д.В., а також слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні на проведення обшуку квартири АДРЕСА_10 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 , з метою збереження та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів, які мають важливе значення для досудового слідства, а саме:паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , копія паспорту ОСОБА_68 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мобільний телефон «Samsung», мобільний телефон «Nokia», пластикова картка «Торговий дім вина світу», карта «PORTO» НОМЕР_104, банківська картка «Приват Банк» № НОМЕР_24 , карта «Козачок» НОМЕР_103, карта «Premierclub» НОМЕР_105; картка «BROCARD 20» № НОМЕР_25 , банківська карта «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_26 , картка «URGOOO» НОМЕР_106, банківська картка «СБЕРБАНК» № НОМЕР_27 на ім`я ОСОБА_66 , мобільний телефон марки «МОТО», мобільний телефон марки «NOKIA», дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_67 НОМЕР_107, медична довідка на ім`я ОСОБА_47 , трудова книжка на ім`я ОСОБА_47 , номерні знаки до автомобіля Польської реєстрації НОМЕР_29 , номерні знаки « НОМЕР_23 », номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », серед яких маються картки потерпілого ОСОБА_4 (том 3 а.с.152-155);

-клопотання про накладення арешту від 20.02.2019 року (том 3 а.с.156-159);

-ухвала слідчого судді від 26.02.2019 року, якою накладено арешт на майно та документи, які були вилучені 20.02.2019 року в ході проведення обшуку, за адресою АДРЕСА_2 , під час невідкладного обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_69 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності понятих вилучено, а саме: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , копія паспорту ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; мобільний телефон «Samsung»; мобільний телефон «Nokia»; пластикова картка «Торговий дім вина світу»; карта «PORTO» НОМЕР_104; банківська картка «Приват Банк» № НОМЕР_24 ; карта «Козачок» НОМЕР_103; карта «Premierclub» НОМЕР_105; картка «BROCARD» № НОМЕР_25 ; банківська картка «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_26 ; картка «URGOOO» НОМЕР_106; банківська картка «СБЕРБАНК» № НОМЕР_27 на ім`я ОСОБА_66 ; мобільний телефон марки «МОТО»; мобільний телефон марки «NOKIA»; дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_67 , НОМЕР_107; медична довідка на ім`я ОСОБА_47 ; трудова книжка на ім`я ОСОБА_47 ; номерні знаки до автомобіля Польської реєстрації НОМЕР_30 ; номерні знаки « НОМЕР_23 »; номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », серед яких маються банківські картки потерпілого ОСОБА_4 (том 3 а.с.160-162);

-протоколом огляду предметів від 20.03.2019 року з ілюстративними таблицями до даного протоколу, проведено огляд речових доказів, вилучених 20.02.2019 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході цієї слідчої дії було встановлено: Об`єктом огляду є полімерний пакет. Зазначений пакет не має пошкоджень, які б дозволяли несанкціонований доступ до вилучених речей. В пакеті знаходяться: картка «Торговий дім ВИНА СВІТУ» № НОМЕР_108; картка «PORTO» НОМЕР_109; картка «Premier club» НОМЕР_110; картка «BROCARD» НОМЕР_25; картка «UPGOOD» НОМЕР_111; картка «КОЗАЧОК» НОМЕР_112; банківська картка «CREDIT AGRICOLE» № НОМЕР_26 , на імя ОСОБА_65 ; банківська картка «СБЕРБАНК» № НОМЕР_27 , ОСОБА_71 ; банківська картка «ПриватБанк» № НОМЕР_24 ; мобільний телефон марки «NOKIA» model RM-1012, IMEI: НОМЕР_31 , в пластмасовому корпусі білого кольору, на екрані наявне пошкодження у вигляді тріщин з правого боку, задня кришка пошкоджена. Сім-картка та карта пам`яті відсутні. Ввімкнути даний телефон не виявилось можливим; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серія НОМЕР_32 , виданий Луцьким MB УДМС України в Волинській області 28.07.2016, в шкіряній обгортці чорного кольору; медична довідка щодо придатності керування транспортним засобом на ім`я ОСОБА_47 , серія НОМЕР_113; трудова книжка на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , НОМЕР_33 ; дозвіл № НОМЕР_28 на право зберігання, носіння зброї, ПМР-УОС 9мм № НОМЕР_34 ; копія паспорту громадянина України, на ім`я ОСОБА_72 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серія НОМЕР_35 ; номерний знак автомобільний « НОМЕР_30 »; номерний знак «Griffin ROCKINGHAM - HAMLET»; номерний знак «GRAVITYAUTOS.COM,GEORGIA TEMPORARY LICENSE НОМЕР_36 і 1»; мобільний телефон марки «NOKIA» ІМЕІ НОМЕР_37 . Панель телефону пластмасова синього кольору. В телефоні наявна сім-картка оператора мобільного звязку ТОВ «лайфселл», з номером НОМЕР_38 . При ввімкненні даного мобільного телефону, в ході огляду папки телефону «Звонки» «Набранные номера» виявлено, що з даного телефону телефонували на наступні номера:

НОМЕР_39 -03.02.2019 00:58:59, 20.03.2019 15:13:30

НОМЕР_40 - 01.01.2019 01:20:48, 04.01.2019 16:27:59, 11.01.2019 21:19:50

НОМЕР_41 - 04.01.2019 16:33:27

НОМЕР_42 -01.01.2019 14:39:11, 01.01.2019 15:11:39

НОМЕР_43 09:32:14

НОМЕР_44 - 27.12.2018 18:25:03, 27.12.2018 18:25:11, 29.12.2018 20:30:10,

НОМЕР_45 -29.12.2018 20:29:37

НОМЕР_46 - 23.12.2018 20:33:54

НОМЕР_47

НОМЕР_48

НОМЕР_49

НОМЕР_50

При огляді папки телефону «Звонки» «Принятые номера» виявлено, даний телефон здійснювались дзвінки з наступних номерів:

НОМЕР_51 - 18.02.2019 10:33:20

НОМЕР_52 - 15.02.2019 20:19:09

НОМЕР_53 - 12.02.2019 14:07:56

НОМЕР_54 -11.02.2019 22:22:44

НОМЕР_55 -09.02.2019 11:40:19

НОМЕР_56 - 08.02.2019 23:31:57

НОМЕР_57 - 30.01.2019 13:03:43, 31.01.2019 18:02:31 та 02.02.2019 21:52:37

НОМЕР_58 - 18.01.2019 19:05:56, 20.01.2019 14:54:43, 20.01.2019 15:10:42, 20.01.2019 16:26:30,28.01.2019 21:18:36

НОМЕР_45 -23.01.2019 21:14:09, 28.01.2019 11:25:19

При огляді папки телефону «Звонки» «Непринятые номера» виявлено, що на даний телефон здійснювались дзвінки з наступних номерів:

НОМЕР_59 - 19.02.2019 20:14:53, 19.02.2019 20:33:08, 19.02.2019 20:34:48,19.02.2019 20:41:09,20.02.2019 21:00:07

НОМЕР_60 11:36:57,20.02.2019 11:59:01

НОМЕР_61 - 19.02.2019 17:45:26,19.02.2019 19:18:50

НОМЕР_62 - 18.02.2019 23:04:10

НОМЕР_63 - 09.02.2019 16:10:37,09.02.2019 16:10:37, 09.02.2019 16:11:38,16.02.2019 23:23:20,18.02.2019 21:51:54

НОМЕР_46 - 18.02.2019 15:27:35

НОМЕР_64 23:31:32,13.02.2019 15:45:23,

НОМЕР_53 - 13.02.2019 11:03:55

НОМЕР_65 14:07:57,11.02.2019 20:16:03

При огляді папки телефону «Контакти» виявлено: контактзбережений як « ОСОБА_73 » з номером НОМЕР_66 .

Мобільний телефон марки «Samsung», с/н НОМЕР_67 , ІМЕІ НОМЕР_68 , панель пластмасова, чорного кольору, задня панель відсутня. В телефоні наявна сім-картка оператора мобільного звязку «ВФ Україна», номер якої встановити не виявилось можливим, с/н НОМЕР_69 При ввімкненні даного мобільного телефону, в ході огляду папки телефону «Контакти» виявлено наступні збережені контакти:ОСОБА_113 - НОМЕР_70 ; ОСОБА_74 - НОМЕР_71 ; ОСОБА_75 НОМЕР_72 ; ОСОБА_76 - НОМЕР_73 ; ОСОБА_77 ; ОСОБА_78 )- НОМЕР_74 ; ОСОБА_79 - НОМЕР_75 ; ОСОБА_80 - НОМЕР_76 ; ОСОБА_81 - НОМЕР_77 ; ОСОБА_82 НОМЕР_78 ; ОСОБА_83 - НОМЕР_79 ; ОСОБА_84 НОМЕР_80 ; ОСОБА_85 - НОМЕР_62 ; ОСОБА_86 такси - НОМЕР_81 ; ОСОБА_87 ; ОСОБА_114- НОМЕР_82 ; ОСОБА_88 - НОМЕР_83 ; ОСОБА_89 - НОМЕР_84 ; ОСОБА_90 НОМЕР_85 ; ОСОБА_91 - НОМЕР_86 ; ОСОБА_92 НОМЕР_87 ; ОСОБА_93 НОМЕР_88 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 - НОМЕР_89 ; ОСОБА_94 - НОМЕР_90 ; ОСОБА_95 - НОМЕР_91 ; ОСОБА_96 - НОМЕР_92 ; ОСОБА_112 - НОМЕР_93 ; ОСОБА_97 - НОМЕР_94 ; ОСОБА_98 - НОМЕР_95 ; ОСОБА_111 НОМЕР_96 ; ОСОБА_115 + НОМЕР_97 ; НОМЕР_98 .

Мобільний телефон марки «MOTO» в корпусі чорного кольору, на екрані телефону наявне пошкодження у вигляді тріщин та відсутність частини скла з правого боку екрану, в телефоні знаходиться сім-картка з написом «rev 3 lxEVDO» та картка пам`яті «SanDisc Ultra 32Gb 7457 XVJR11YN». При поміщенні вказаної картки до комп`ютера виявлено наступну інформацію: в папці з назвою «DCIM CAMERA» виявлені фото. Під час огляду здійснювалося фотографування на фотоапарат «САNON». Після огляду оглянуті речі поміщено до 4 прозорих файл-пакеитів, які опечатано бірками з роз`яснювальними написами (том 3 а.с.163-200);

- постанова старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Юсипенка О.В. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.02.2019 року, якою вилучені під час обшуку від 20.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , копія паспорту ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; мобільний телефон «Samsung»; мобільний телефон «Nokia»; пластикова картка «Торговий дім вина світу»; карта «PORTO» НОМЕР_104; банківська картка «Приват Банк» № НОМЕР_24 ; карта «Козачок» НОМЕР_103; карта «Premierclub» НОМЕР_105; картка «BROCARD» № НОМЕР_25 ; банківська картка «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_26 ; картка «URGOOO» НОМЕР_106; банківська картка «СБЕРБАНК» № НОМЕР_27 на ім`я ОСОБА_66 ; мобільний телефон марки «МОТО»; мобільний телефон марки «NOKIA»; дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_67 , НОМЕР_107; медична довідка на ім`я ОСОБА_47 ; трудова книжка на ім`я ОСОБА_47 ; номерні знаки до автомобіля Польської реєстрації НОМЕР_30 ; номерні знаки « НОМЕР_23 »; номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », серед яких маються банківські картки потерпілого ОСОБА_4 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019110100000334 від 17.02.2019 року, які зберігаються в матеріалах вказаного провадженні та в камері схову Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області (том 3 а.с.201-202);

-квитанція №1048 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №12019110100000334 від 17.02.2019 року(том 3 а.с.203);

-розписка ОСОБА_47 (том 3 а.с.204);

-клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 02.03.2019 року (том 4 а.с.1-5);

-ухвала слідчого судді від 11.05.2019 року, якою надано дозвіл старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Бондаренко Анастасії Анатоліївні, старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Льогкій Тетяні Ігорівні, старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Брульовій Галині Юріївні, старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Мельниченко Олексію Олеговичу, слідчому СУ ГУНП в Київській області Матвєйкіну Ігорю Сергійовичу на тимчасовий доступ до документів (інформації у паперовому та/або електронному носії), з можливістю вилучення їх належним чином завірених копій, які перебувають у володінні оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», офіційна адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-А, що містять відомості про користування абонентським номером мобільного зв`язку НОМЕР_6 за період часу з 00 годин 00 хвилин 16 лютого 2019 року і по 00 годин 00 хвилин 20 лютого 2019 року, з наступними відомостями: належність абонентських номерів, тобто на яку фізичну чи юридичну особу були зареєстровані вказані абонентські номери; ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання (абонентський номер, міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі ІМЕІ), яке перебувало у зоні дії базових станцій (Абонент А); адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечували зв`язок абонентів А; типи з`єднання абонентів А та Б: вхідні та вихідні дзвінки, СМС (короткі текстові повідомлення без розкриття їх змісту), ММС (мультимедійні повідомлення), GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв`язкам смузі частот), переадресація; дата, час та тривалість з`єднань, у тому числі з`єднання нульової тривалості (неприйняті виклики) абонентам А; ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання (абонентський номер, ІМЕІ), з якими відбувалися сеанс зв`язку абонентів А (абоненти Б) (том 4 а.с.6-10);

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2019 року, описом речей і документів, які вилучені на підстави ухвали слідчого судді, протоколом огляду оптичного носія інформації DVD-R диску, Додатком №1 до протоколу огляду та електронним носієм (том 4 а.с.11-30);

-клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 02.05.2019 року (том 4 а.с.31-35);

-ухвала слідчого судді від 11.05.2019 року, якоюнадано дозвіл старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Бондаренко Анастасії Анатоліївні, старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Льогкій Тетяні Ігорівні, старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Брульовій Галині Юріївні, старшому слідчому СУ ГУНП в Київській області Мельниченко Олексію Олеговичу, слідчому СУ ГУНП в Київській області Матвєйкіну Ігорю Сергійовичу на тимчасовий доступ до документів (інформації у паперовому та/або електронному носії), з можливістю вилучення їх належним чином завірених копій, які перебувають у володінні оператора мобільного зв`язку ТОВ «ІНТЕРТЕЛЕКОМ» розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, що містять відомості про користування:абонентським номером мобільного зв`язку НОМЕР_5 за період часу з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2019 року і до 11.05.2019, з наступними відомостями: належність абонентських номерів, тобто на яку фізичну чи юридичну особу були зареєстровані вказані абонентські номери; ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання (абонентський номер, міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі ІМЕІ), яке перебувало у зоні дії базових станцій (Абонент А); адреси розташування та номери базових станцій, які забезпечували зв`язок абонентів А; типи з`єднання абонентів А та Б: вхідні та вихідні дзвінки, СМС (короткі текстові повідомлення без розкриття їх змісту), ММС (мультимедійні повідомлення), GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв`язкам смузі частот), переадресація; дата, час та тривалість з`єднань, у тому числі з`єднання нульової тривалості (неприйняті виклики) абонентам А; ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання (абонентський номер, ІМЕІ), з якими відбувалися сеанс зв`язку абонентів А (абоненти Б) (том 4 а.с.36-40);

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 10.06.2019 року, описом речей і документів, які вилучені на підстави ухвали слідчого судді, рахунком-замовленням, електронним носієм, протоколом огляду оптичного носія інформації DVD-R диску від 12.06.2019 року, Додатком до протоколу огляду від 12.06.2019 року(том 4 а.с.41-68);

-постанова старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Бондаренко А.А. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 12.06.2019 року, якою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12019110100000334 від 17.02.2019 року - DVD-Rдиск марки «Verbatim» на якому наявний рукописний напис «10062019/1 334» та DVD-Rдиск марки «hp», на якому наявний рукописний напис «вх/13296, вих./10017/з/кт», які зберігаються у матеріалах кримінального провадження (том 4 а.с.69);

-протокол знайомлення з матеріалами досудового розслідування від 23.07.2019 року (том 4 а.с.70-77);

-протокол знайомлення з матеріалами досудового розслідування від 09.07.2019 року (том 4 а.с.78-85);

-протокол знайомлення з матеріалами досудового розслідування від 31.07.2019 року (том 4 а.с.86-94);

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1201911010000000488 від 27.06.2019 року (том 4 а.с.95-98);

-постанова прокурора відділу прокуратури Київської області Кіліміченко С.О. про виділення матеріалів та приєднання їх до кримінального провадження від 27.06.2019 року, якою виділено з кримінального провадження, яке зареєстровано 17.02.2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019110100000334, в частині відносно вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України. Виділенню з кримінального провадження, яке зареєстровано 17.02.2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019110100000334, в окреме провадження підлягають матеріали досудового розслідування зазначені в додатку до постанови. Внести зазначені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Доручити досудове розслідування по кримінальному провадженню№1201911010000000488 слідчому управлінню ГУ НП в Київській області (том 4 а.с.99-101);

-Додаток №1 до постанови про виділення матеріалів та приєднання їх до кримінального провадження від 27.06.2019 року (том 4 а.с.102-103);

-постанова прокурора відділу прокуратури Київської області Кіліміченко С.О. про виділення матеріалів та приєднання їх до кримінального провадження від 27.06.2019 року, якою виділено з кримінального провадження, яке зареєстровано 17.02.2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019110100000334, в частині відносно вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України. Внести зазначені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Доручено досудове розслідування по кримінальному провадженню №12019110000000489 слідчому управлінню ГУ НП в Київській області (том 4 а.с.104-106);

-постанова прокурора відділу прокуратури Київської області Кіліміченко С.О. про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 27.06.2019 року, якою матеріали досудового розслідування по кримінальних провадженнях №1201911010000000488 від 27.06.2019 року, за ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, причетна до вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженню №12019110000000489 від 27.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, об`єднано в одне кримінальне провадження за №1201911010000000488. Внести зазначені відомості до до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Доручено досудове розслідування в об`єднаномукримінальномупровадженню№12019110000000489 слідчому управлінню ГУ НП в Київській області (том 4 а.с.107-108);

-постанова про призначення слідчої групи від 25.09.2019 року (том 4 а.с.109-11);

-постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27.07.2019 року (том 4 а.с.112-113);

-постанова про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27.07.2019 року (том 4 а.с.114-115);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 з осіб зображених на фотознімках заявив, що на фотознімку №2 впізнає особу, як таку, що 16.02.2019 року разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викрали його, вчинили на нього напад, заволоділи належним йому майном. Чоловік зображений на фотознімку під №2 представлявся йому як ОСОБА_3 , він 16.02.2019 року вимагав сплатити йому грошові кошти у сумі 35000 доларів США (том 4 а.с.116-118);

-довідка до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року (том 4 а.с.119);

-постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного від 03.07.2019 року (том 4 а.с. 124-126);

-клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу від 24.07.2019 року (том 4 а.с.127-132);

-ухвала слідчого судді від 25.07.2019 року, якою надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою його приводу до Шевченківського районного суду м. Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 4 а.с.133-135);

-лист №2/5/3-31в3 від 03.10.2019 року (том 4 а.с.136);

-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.09.2019 року (том 4 а.с.137-140);

-постанова старшого слідчого слідчого управління Головного управління НП в Київській області Бондаренко А.А. про відновлення досудового розслідування від 25.09.2019 року (том 4 а.с.141-143);

-ухвала слідчого судді від 25.09.2019 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.11.2019 року включно (том 4 а.с.144);

-протокол знайомлення з матеріалами досудового розслідування від 23.10.2019 року (том 4 а.с.145-148);

-лист №1023 від 04.06.2019 року (том 4 а.с.149);

-клопотання про проведення експертизи (том 4 а.с.150-153);

-лист №1147/109\24/81-2019 від 04.06.2019 року (том 4 а.с.154-);

-ухвала слідчого судді від 28.02.2019 року, якою доручено експертам Київського науково дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України проведення дактилоскопічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019110100000334(том 4 а.с.155-157);

-висновок експерта №17-1/863 від 10.06.2019 року, з якого вбачається, що слід пальця руки, найбільшими розмірами по вісях 16х24мм, вилучений під час ОМП 20.02.2019 за адресою:АДРЕСА_13-придатний для ідентифікації за ним особи. Сліди пальців рук, найбільшими розмірами по вісях 14х19м, 15х23мм та 17х20мм, вилучені 20.02.2019 під час обшуку автомобіля «Mersedes-Benz» днз « НОМЕР_99 » за адресою:місто Київ, вулиця Ревуцького, 34 - придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Сліди пальців рук найбільшими розмірами по вісях 16х24мм, залишений вказівним пальцем лівої руки, 14х19мм залишений безіменним пальцем правої руки; 15х23мм залишений вказівним пальцем правої руки; 17х20мм залишений мізинцем лівої руки гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (том 4 а.с.158-172);

-клопотання про призначення експертизи від 27.02.2019 року (том 4 а.с.173-177);

-лист №704/109/24/81-2019 від 05.04.2019 року (том 4 а.с.178);

-ухвала слідчого судді від 28.02.2019 року, якою ухвалою слідчого судді від 28.02.2019 року, якою доручено експертам Київського науково дослідного експертно криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України проведення судової вибухотехнічної експертизи у кримінальному провадженні № 12019110100000334 (том 4 а.с.179-181);

-висновок експерта №11-1/147/14-133 від 05.06.2019 року, з якоговбачається, що наданий на дослідження корпус ручної осколкової гранати РГД-5 до вибухових пристроїв не відносяться. Наданий на дослідження уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ є вибуховим пристроєм. Наданий на дослідження уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ відноситься до засобів детонування, виготовлений промисловим способом. Спосіб підриву уніфікованого запалу дистанційної дії УЗРГМ полягає в наступному: Після витягування чеки положення частин запалу не змінюється, ударник у зведеному положенні тримається спусковим важелем, який звільнюється від з`єднання з трубкою ударного механізму, але притискається до неї пальцями руки. В момент метання гранати спусковий важіль відлітає від гранати і звільняє ударник. Ударник під дією бойової пружини наносить удар (накол) по капсулю-запальнику і запалює його. Промінь вогню від капсуля - запальника запалює - сповільнювач (дистанційну частину запалу) і, пройшовши його, через 3,2-4,2 секунди передається капсулю-детонатору. Капсуль-детонатор вибухає і підриває розривний заряд гранати. Надати відповідь на запитання: «Який склад вибухової речовини та спосіб її виготовлення?» не представляється можливим, оскільки клопотання експерта не задоволено. Надати відповідь на запитання: «Чи не мають декілька зразків вибухової речовини єдине джерело походження (за ознаками зберігання, технологічними ознаками, тощо)?» не представляється можливим, оскільки клопотання експерта не задоволено (том 4 а.с.182-192);

-довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів (том 4 а.с.193);

-лист №2005/109/24/81-2019 від 14.06.2019 року,приймальний акт №99 від 24.06.2019 року (том 4 а.с.194-195);

-клопотання про призначення судово автотоварознавчої експертизи від 25.03.2019 року (том 4 а.с.196-197);

-лист №693/109/24/81-2019 від 03.04.2019 року (том 4 а.с.198);

-ухвала слідчого судді від 28.03.2019 року, якою доручено експертам Київського науково дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України проведення автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12019110100000334 від 17.02.2019 року (том 4 а.с.199);

-висновок експерта №13-4/185 від 07.06.2019 року, з якого вбачається, що ринкова вартість без урахування зносу викраденого автомобіля марки «MercedesBens» моделі «С200», номер кузова НОМЕР_100 , обєм двигуна 1796, коричневого кольору, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 17.02.2019 становила 386760,00 грн.(том 4 а.с.200-205);

-клопотання про призначення судово товарознавчої експертизи від 25.03.2019 року (том 4 а.с.206-207);

-лист №692/109/24/81-2019 від 03.04.2019 року (том 4 а.с.208);

-ухвала слідчого судді від 28.03.2019 року, якою доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України проведення товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12019110100000334 від 17.02.2019 року (том 4 а.с.209);

-висновок експерта №13-1/616 від 05.04.2019 року, з якого вбачається, щоринкова вартість з урахуванням зносу викраденого наручного годинника марки «CASIOGShok» станом на 16.02.2019 року могла становити 16496,40 грн.(том 4 а.с.210-214);

-клопотання про призначення судово-товарознавчої експертизи від 25.03.2019 року (том 4 а.с.215-216);

-лист №709/109/24/81-2019 від 05.04.2019 року (том 4 а.с.217);

-ухвала слідчого судді від 01.04.2019 року, якою доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України проведення судово-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12019110100000334 від 17.02.2019 року (том 4 а.с.218);

-висновок експерта №13-1/644 від 15.05.2019 року, з якого вбачається, щовстановити ринкову вартість з урахуванням зносу наручного годинника. На металевому циферблаті мається напис «LUMINORSUBMERSIBLEPANERAI», станом на 17.02.2019 не видається за можливе у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ринку пропозицій (том 4 а.с.219-224);

-направлення про проведення попереднього судово-медичного огляду від 18.02.2019 року ОСОБА_4 (том 4 а.с.225);

-висновок експертного обстеження №38 від 19.02.2019 року, з якого вбачається, що при судово-медичному обстеженні у гр. ОСОБА_4 виявлені садна в проекції правого лобного бугра, в лівій скроневій ділянці, з переходом на вилицю, в лівій тім`яно-скроневій ділянці, на зовнішній поверхні лівого зап`ястку; синці: над правою вушною раковиною в тім`яній ділянці справа, на правій вушній раковині, на внутрішній поверхні правого зап`ястку із садном, на тильній поверхні правої кисті з двома саднами на їх фоні; одна рана на правій щоці на фоні синця. Виявлені синці та садна виникли від дії тупого(тупих) предмету(предметів) з обмеженою поверхнею контакту, індивідуальні і характерні властивості якого(яких) не відобразились. Рана на правій щоці могла утворитись від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту, наближеної до округлої форми. Виявлені у гр. ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді саден та синців за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. Рана на правій щоці за своїм характером тягне розлад здоров`я на строк понад 6, але менш ніж 21 день, і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Всі виявлені у гр. ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли виникнути в строк, за обставин та в спосіб на які вказано у направленні (том 4 а.с.226-227);

-клопотання про призначення судово-медичної експертизи від 5.03.2019 року (том 4 а.с.228-220);

-лист №694/109/24/81-2019 від 03.04.2019 року (том 4 а.с.230);

-ухвала слідчого судді від 29.03.2019 року, якою доручено експертам Бориспільського районного відділення комунального закладу КОР «Київського обласного бюро судово-медичної експертизи» проведення судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні № 12019110100000334 від 17.02.2019 року (том 4 а.с.231);

-висновок експерта №37д від 09.04.2019 року, з якого вбачається, що згідно судово-медичного обстеження потерпілого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у нього мались тілесні ушкодження: садна в проекції правого лобного бугра, в лівій скроневій ділянці, з переходом на вилицю, в лівій тім`яно-скроневій Ділянці, на зовнішній поверхні лівого зап`ястку; синці: над правою вушною раковиною в тім`яній ділянці справа, на правій вушній раковині, на внутрішній поверхні правого зап`ястку із садном, на тильній поверхні правої кисті з двома саднами на їх фоні; одна рана на правій щоці на фоні синця. Виявлені синці та садна виникли від дії тупого(тупих) предмету(предметів) з обмеженою поверхнею контакту, індивідуальні і характерні властивості якого(яких) не відобразились. Рана на правій щоці утворилась від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту округлої або наближеної до округлої форми. Виявлені у гр. ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді саден та синців за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень. Тілесне ушкодження у ніж 21 день, і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень, вигляді рани правої щоки за своїм характером тягне розлад здоров`я на строк понад 6, але менш що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Всі виявлені у гр. ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли виникнути в строк, за обставин та в спосіб на які вказано в Ухвалі (том 4 а.с.232-233).

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про осіб обвинувачених, та процесуальні витрати у справі.

Таким чином, зазначені вище письмові докази (документи) підтверджують існування та перебіг самої події кримінальних правопорушень, її місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочину, а також наявність в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 складу злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст.357 КК України, а також наявність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Надані обвинуваченими в судовому засіданні покази про те, що вони злочини не вчиняли, суд розцінює критично, як неправдиві, направлені на спробу уникнути ними відповідальності за вчинене.

Таким чином, доводи обвинувачених щодо відсутності їх вини у викраденні ОСОБА_4 , паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_4 та заволодінні транспортним засобом автомобілем марки «MERCEDES BENZ» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , що сталося 16.02.2019 року та 17.02.2019 року відповідно, суд вважає безпідставними та такими, що повністю спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення та стороною захисту, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_99 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об`єктивно і повноцінно доводять винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст.357 КК України, а також винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Із сукупності зазначених ознак та неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, вбачається, що винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в скоєнні ними кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст.357 КК України, а також винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 289 КК України доведено «поза розумним сумнівом».

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення за ч.2 ст. 187 КК України, - розбій, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, - не знаходить свого підтвердження.

Так, правильно встановлені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, тобто групою осіб, 16.02.2019 року о 21 год.50 хв., приїхали до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 та надалі того ж дня, висунули вимогу потерпілому ОСОБА_4 про повернення грошових коштів, які були отримані ним за продаж транспортного засобу автомобіля марки «Мерседес», та із застосуванням до нього фізичного насильства, яке є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, заволоділи коштами та годинниками потерпілого.

Однак, цим діям обвинувачених органом досудового розслідування була дана неправильна правова кваліфікація, за ч.2 ст.187 КК України, внаслідок помилки при оцінці доказів, якими доводились об`єкт злочину, умисел та мотив дій обвинувачених.

Так, основним об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України (розбою) є відносини власності, додатковим об`єктом - життя, здоров`я, психічна чи фізична недоторканість особи. Суб`єктивна сторона розбою характеризується прямим умислом, для розбою завжди характерний корисливий мотив, у ході вчинення розбою особа діє із спеціальною метою - заволодіння чужим майном.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року, під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи , незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

У судовому засіданні встановлено, що між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 мали місце цивільно-правові зобов`язання за якими: потерпілий заборгував обвинуваченому суму грошових коштів, які не мав наміру повертати, які були передані в рахунок оплати за куплений транспортний засіб. Що стверджується показами обвинуваченого ОСОБА_3 , які узгоджуються з показами свідків: ОСОБА_31 та ОСОБА_40 , даними в судовому засіданні, тобто здобутими судом у відповідності до положень ч.4 ст.95 КПК України, якою передбачено, що суд може обгрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу, а тому згідно ч.1 ст. 86 КПК України є допустимими доказами.

Таким чином, під час судового розгляду, з досліджених в судовому засіданні доказів було достовірно встановлено, що обвинувачені 16.02.2019 року, близько 21 год. 50 хв. прибули за місцем проживання ОСОБА_4 з метою отримання коштів або автомобіль та за попередньою змовою між собою примушували ОСОБА_4 до виконання цивільно-правових зобов`язань, в результаті чого потерпілий передав присутнім в рахунок оплати коштів, витрачених на купівлю автомобіля марки «Мерседес» - 1500 Євро та годинник марки «Panerai».

Твердження сторони обвинувачення про те, що відомості отримані судом з показів свідків захисту безпосередньо в судовому засіданні, не можуть буди допущені в якості доказів, бо не відкриті стороні обвинувачення, спростовуються висновком ВС викладеним у Постанові ВС від 17.03.2020. Справа № 691/1358/15-к про те, що: 1) показання свідків не віднесено до переліку доказів, які за змістом ч. 6 ст. 290 КПК сторона захисту зобов`язана відкривати стороні обвинувачення; крім того, КПК не зобов`язує сторону захисту фіксувати будь-яким чином показання свідків захисту під час досудового розслідування; 2) виникнення обов`язку сторони захисту щодо відкриття матеріалів кримінального провадження прямо пов`язане із наявністю відповідного запиту від прокурора.

Суд визнає обґрунтованими доводи ОСОБА_3 про відсутність у його діях корисливого мотиву, оскільки його умисел був спрямований на примусове повернення коштів, при цьому судом встановлено факт домовленості між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо дій, спрямованих на примушування потерпілого ОСОБА_4 до виконання цивільно-правового зобов`язання, тобто повернення боргу (грошових коштів), отриманих від ОСОБА_3 по усній угоді щодо купівлі-продажу автомобіля марки «Мерседес».

На думку суду, обвинувачений ОСОБА_3 маючи на меті отримати від потерпілого ОСОБА_4 заборговану йому суму грошових коштів в розмірі 21 000 Євро, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , застосувавши до потерпілого насильство та висунувши йому вимогу про повернення коштів, примусив потерпілого до виконання цивільно-правового зобов`язання. Про такий зміст суб`єктивної сторони вчинених ОСОБА_3 дій свідчать дані, що містяться в показаннях обвинуваченого про те, що з потерпілим він зустрівся з метою урегулювати конфлікт із приводу небажання ОСОБА_4 повертати належні йому грошові кошти в сумі 21 000 Євро. Зазначені обставини вбачаються з показань самого потерпілого ОСОБА_4 , який також стверджував про те, що обвинувачені вимагали у нього повернути заборговані грошові кошти. Однак, після того як потерпілий ОСОБА_4 відмовився повертати кошти, ОСОБА_4 застосував до потерпілого насильство, яке виразилося у нанесенні останньому тілесних ушкоджень.

Встановлені обставини вчинення злочину свідчать про відсутність у діях між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 корисливого мотиву та мети направленої на заволодіння чужим майном поєднаного із нападом. В той же час, в діях обвинувачених наявний умисел, спрямований на примусове повернення коштів шляхом спонукання потерпілого ОСОБА_4 протизаконними способами до виконання реально існуючого цивільно-правового зобов`язання, яке він мав виконати.

У постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 716/2142/17 (провадження № 51-8136км18) роз`яснено, що за наявності умислу, спрямованого на примусове повернення третій особі боргу, дії особи не охоплюються складом злочину, передбаченим ст. 187 КК, а підлягають кваліфікації за ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань.

Судом встановлено факт існування цивільно-правового зобов`язання між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , про що стверджував ОСОБА_3 , свідки ОСОБА_40 та ОСОБА_31 допитані в судовому засіданні, хоч існування таких заперечував потерпілий ОСОБА_4 .

Дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які полягали у пред`явленні вимог потерпілому ОСОБА_4 на виконання цивільно-правового зобов`язання та примушування останнього до його виконання, вчинені за попередньою змовою групою осіб, що поєднувалося із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, (за правилом подолання конкуренції норм про кваліфікований та особливо кваліфікований склади, слід кваліфікувати за нормою про особливо кваліфікований склад), яке з «об`єктивної сторони» - є складом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України.

Зібрані у справі та перевірені судом докази безумовно дають підстави стверджувати, що умисел, мета та дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були направлені на примусове повернення потерпілим боргу (грошових коштів), які ОСОБА_4 заборгував ОСОБА_3 , тобто на примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань про що ствердили в суді обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому, для досягнення своєї мети ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосували насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, згідно коментару КК України, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Покази потерпілого ОСОБА_4 щодо обставин, способу та локалізації нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 стверджуються висновком експертного обстеження №38 від 26.02.2020 року та висновком експерта №37д від 15.04.2019 року та узгоджуються з показами обвинуваченого ОСОБА_3 .

Наведене дає підстави стверджувати те, що дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були пов`язані із посяганням на порядок виконання цивільно-правових зобов`язань - «основний безпосередній об`єкт» та на здоров`я людини «обов`язковий додатковий об`єкт» злочину, передбаченого ст. 355 КК України, яким супроводжується примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань.

«Об`єктивна сторона» кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 355 КК України вчиняється у формі примушування, тобто вимоги, пов`язаної із застосування насильства до потерпілого.

«Суб`єктивна сторона» кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 355 КК України, характеризується прямим умислом і спеціальною метою примусити потерпілого виконати чи не виконати «цивільно-правове зобов`язання» - це цивільне правовідношення, учасники якого мають права та/або обов`язки, спрямовані на опосередкування динаміки цивільних відносин:передачу майна, виконання роботи, надання послуг,сплату грошей тощо (ст. 509 ЦК).

«Предметом» примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань можуть бути гроші, майно, право на майно, дії майнового характеру, які є об`єктом цивільно-правового зобов`язання.

Кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст.355 КК України, вважається закінченим з моменту пред`явлення вимоги виконати чи не виконати цивільно-правове зобов`язання, поєднаної із зазначеними вище способами впливу на потерпілого, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Наведене у своїй сукупності указує на наявність у діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.355 КК України, тобто примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

За вимогами закону у ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення в сторону його обтяження, та має право самостійно вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

З врахуванням фактичних обставин справи, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину), суд приходить до переконання, що висунуте в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.187 КК України, без зміни фактичних обставин справи, лише в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення слід змінити на менш тяжке за ч.2 ст.355 КК України, що покращує становище особи.

Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначає у Справі Абрамян проти Росії Рішення від 9 жовтня 2008 р. Справа про зміну кваліфікації злочину судом (витяг). Суд повинен був розглядати справу лише в межах пред`явленого підсудному обвинувачення. Суд міг змінити обвинувачення лише за умови, що це не погіршувало становище підсудного та не порушувало його право на захист.

Таким чином, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.355 КК України.

Доведеність вини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.355 КК України, за обставин, викладених у мотивувальній частині вироку, стверджуються доказами, дослідженими у ході судового розгляду.

Разом з тим, об`єктивно з`ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду вищезазначені докази, суд встановивши факти та відповідні їм правовідносини, згідно з якими пред`явлене ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою вбивством (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, приходить до висновку, що воно не знайшло свого підтвердження, а тому визнає його недоведеним.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Згідно ч. 1, 2 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Так, постановою ПВСУ "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06.11.2009 року, роз`яснено, що вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Вимагання є закінченим злочином з моменту пред`явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

Суб`єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або домогтися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

З об`єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов`язаними діями: 1) пред`явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

Пред`явлена майнова вимога утворює ознаку об`єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання.

При цьому, згідно п. 15 даної постанови при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 355 КК України (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов`язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов`язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Не є вимаганням (стаття 189 КК) примушування особи до оплати (вимоги оплати), наданих їй за угодою чи домовленістю послуг, наприклад: з перевезення особи чи майна, оплати переданого особі майна чи виконаних на її користь робіт тощо. Такі дії, за наявності для того підстав, мають кваліфікуватись як примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання.

Таким чином, як випливає із положень кримінального закону при розмежуванні вимагання і примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, у даному випадку, потрібно з`ясувати обставини, які мають суттєве значення для справи, а саме: чи на законних підставах виникло зобов`язання між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 , які умови воно в себе включало та яку мету переслідував ОСОБА_3 , висловлюючи вимогу передати йому грошові кошти - незаконно заволодіти чужим майном, яке йому не належить, чи досягти відновлення своїх порушених прав або не допустити їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на прокурора.

Проте, стороною обвинувачення не надано жодного допустимого та достатнього доказу на обґрунтування форми вини, мотиву і мети, об`єкту, об`єктивної і суб`єктивної сторони правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, яке інкримінується ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_3 мав правомірні очікування на повернення власних коштів, які він віддав за купівлю автомобіля «Мерседес», а тому пред`явлена ОСОБА_4 майнова вимога, у розмірі 21 000 Євро, не була завідомо протиправною та його умисел був направлений не на протиправне заволодіння не належним йому майном.

Так, в ході судового розгляду потерпілий зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимагали від нього виключно повернення боргу, однак звідки виник борг йому невідомо.

Водночас, показання потерпілого ОСОБА_4 з даного приводу не підтверджуються жодними об`єктивними даними.

Оцінюючи вказані показання потерпілого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що вони жодним чином не доводять, що в діянні обвинувачених є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто не підтверджують вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на незаконне вимагання від ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 30 000 доларів США, натомість підтверджується факт того, що у ОСОБА_4 дійсно був борг перед ОСОБА_3 , оскільки він взяв у нього кошти на придбання транспортного засобу, але транспортний засіб не придбав і грошові кошти отримані не повернув.

Показання потерпілого ОСОБА_4 в частині того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_100 та ОСОБА_3 вимагав у нього 30 000 доларів США, суд не приймає їх як докази сторони обвинувачення та відкидає їх.

При цьому свідок ОСОБА_8 в показах зазначила про наявність боргу у її чоловіка, але в результаті чого чоловік винен 30 000 доларів США їй не відомо, так як про це не говорив їй ні чоловік ні обвинувачені.

Свідок ОСОБА_8 з обвинуваченим перебувають в шлюбі, прямо зацікавлена в позитивному вирішенні справи для останнього та, даючи показання в частині зазначення суми 30 000 доларів США, вирішили допомогти чоловіку, який є потерпілим у даному провадженні. Крім того, показання вказаного свідка з даного приводу не підтверджуються жодними об`єктивними даними.

В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження факту, що обвинувачені вимагали від потерпілого ОСОБА_4 грошову суму саме у розмірі 30 000 доларів США.

Таким чином, суд, враховуючи положення ст. 96 КПК України, надавши оцінку достовірності показань потерпілого, яка залежить від співвідношення їх показань з іншими доказами у провадженні з метою виявлення суперечностей або неузгодженостей, оцінює критично показання потерпілого, в частині вимагання обвинуваченими в потерпілого чужого майна - коштів в розмірі 30 000 доларів США, яких він йому не був винен, та вважає доведеним факт, що обвинувачений ОСОБА_3 спрямовував свої дії на повернення його коштів.

Так, як вбачається із показів обвинуваченого ОСОБА_3 , який чітко та послідовно, не змінюючи їх жодного разу, зазначив, що 16.02.2019 року в с. Чубинське Бориспільського району, він приїхав до ОСОБА_4 за грошовими коштами, які останній йому був винен, оскільки останній у визначений строк їх не повернув. Він хотів повернути належні йому гроші. Дані обставини нічим не спростовані, знаходяться в об`єктивному зв`язку з іншими доказами по справі.

Це в свою чергу свідчить про те, доказами інкримінованого обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, є лише показання потерпілого, які є непослідовними та такими, що однозначно не можуть бути застосовані як доказ винності обвинуваченого у скоєні зазначеного злочину.

Отже, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що обвинувачені пред`явили ОСОБА_4 вимогу у передачі грошових коштів в загальному розмірі 30 000 доларів США, оскільки жоден з досліджених у суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує та не доводить цього.

Так, однією із засад кримінального провадження, як зазначено у ст. 7 КПК України, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, остаточне рішення від 17 червня 2011 року (пункт 45), у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року (пункт 43), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Так, як свідчить зміст пред`явленого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачення за ч.2 ст. 189 КК України, вони, діючи спільно, повторно, за попередньою змовою, привезли ОСОБА_4 у місце на території Голосіївського району м. Києва пред`явили ОСОБА_4 вимогу у передачі грошових коштів в загальному розмірі 30 000 доларів США, погрожуючи останньому вбивством, та застосувавши до останнього насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого. Після цього, ЄОСОБА_101 зателефонував дружині ОСОБА_8 та попросив привезти до м. Києва наявні у них грошові кошти в сумі 1500 Євро та годинник «Panerai».

Однак ці обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються дослідженими матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Таким чином, враховуючи, що об`єктивна сторона вимагання полягає у незаконній вимозі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права, з погрозою насильства, при цьому пред`явлена суб`єктом майнова вимога утворює ознаку об`єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною, суд проаналізувавши встановлені в судовому засідання обставини, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки відсутні такі кваліфікуючі ознаки як посягання на чуже майно, право на нього чи вимоги вчинити певні дії, які потерпілий не зобов`язаний вчинити, відсутні корисливий мотив та корислива мета, а пред`явлену обвинуваченим вимогу не слід вважати незаконною, оскільки ОСОБА_3 спонукав ОСОБА_4 до виконання існуючих між ними дійсних домовленостей щодо повернення грошових коштів, які він був винен йому за придбання автомобіля, тобто вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання.

Таким чином, суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, приходить до переконання, що висунуте ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачення за ч.2 ст. 189 КК України повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом

З огляду на викладене, за інкримінованим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду кримінального провадження вина обвинувачених не знайшла свого підтвердження, а тому вони підлягають виправданню у зв`язку із недоведеністю в діянні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 складу даного кримінального правопорушення.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_11 по епізоду виявлення та вилучення вибухових пристроїв, дослідивши, надані стороною обвинувачення докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за висунутим йому обвинуваченням за ч.1 ст.263 КК України з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі " Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").

У ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В частині 2 ст. 17 КПК України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно приписів ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Даючи оцінку, наданим прокурором доказам винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині за ч.1 ст.263 КК України, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Фактично в основу обвинувачення ОСОБА_1 покладено протокол огляду від 20.02.2019 року, згідно якого за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 164 у громадянина ОСОБА_1 було виявлено та вилучено предмет схожий на гранату та предмет схожий на корпус ручної гранати.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису слідчої дії - огляду місця події від 20.02.2019 року, проведеної слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області в період часу з 02:10 год. 20.02.2019 року по 06:50 год. 20.02.2019 року за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 164, вбачається, що навпроти входу до магазину стоїть ОСОБА_1 з руками заведеними за спину в кайданках, і як встановлено у судовому засіданні саме працівник поліції із лівої кишені куртки, в яку був одягнутий ОСОБА_1 , вилучив у нього предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранати з маркуванням «160-74УЗРГМ 583», а також предмет схожий на корпус ручної гранати зеленого кольору з маркуванням «202-85Т». Затримання ОСОБА_1 . 20.02.2019 року проводилось великою кількістю працівників правоохоронних органів, в тому числі спецпідрозділів.

Під час перегляду відео, тривалість 00:17:11, встановлено, що відеозапис чіткий, без перемикань, та пошкоджень, без звуку відеозапису, зрозуміло, що запис зроблено зафіксованими відкритими відеокамерами спостереження супермаркета «Сільпо», одразу на моніторі видно у верхній частині екрану дату - 20.02.2019. При перегляді відео встановлено, що до супермаркету «Сільпо» в нічний час 20.02.2019 року під`їхав та зупинився автомобіль марки Мерседес Бенс» чорного кольору, за кермом якого був ОСОБА_1 та на правому передньому пасажирському сидінні знаходилася особа жіночої статі. З автомобіля деякий час ніхто не виходив. Через деякий час приїхала група захвату на службову автомобілі, а також з двох легкових автомобілів до них прибігли працівники поліції. ОСОБА_1 та його пасажира витягнули з автомобіля та здійснили їх поверхневий огляд. При цьому ОСОБА_1 поклали на асфальтовану дорогу та наділи кайданки. Після цього піднявши його посадили в службовий автомобіль, а його пасажиру відвели в інший транспортний засіб.

Фактичні дані про проведення огляду місця події 20.02.2019 року та затримання обвинуваченого ОСОБА_1 у даному випадку одержані не в результаті негласних слідчих (розшукових) дій чи оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а є ситуативно (випадково) зафіксованими відкритими відеокамерами спостереження, розташованими в приміщеннях магазину. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 (щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України) зазначив, що подані будь-якою особою фактичні дані не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом. Оскільки в даному випадку фіксація відкритими відеокамерами спостереження не мала цілеспрямованого характеру на застосування оперативно-розшукових заходів, а була випадкова, тому результати такої фіксації у повному обсязі суд визнає допустимим, а враховуючи зміст та місце одержання цих відомостей - безспірно належним та достовірним доказом.

Відтворений в судовому засіданні відеозапис з камер внутрішнього спостереження за 20.02.2019 року, розташованих за адресою: АДРЕСА_13, який був наданий стороною захисту, не залишає сумнівів щодо обставин зазначених обвинуваченим ОСОБА_1 про виявлення працівниками поліції в нього вибухового пристрою.

Таким чином, судом встановлено, що відеозапис слідчої дії - огляду місця події від 20.02.2019 року за адресою:АДРЕСА_13 з моменту початку слідчої дії безперервно до її завершення не вівся, оскільки відеозапис розпочався, як ОСОБА_1 приїхав до супермаркету «Сільпо», де його автомобіль марки «Мерседес Бенс» був оточений працівниками спецпідрозділу автомобіля та вподальшому відбулося його затримання. Після чого оператором вимкнено камеру та відновлено відеозапис через певний час, де ОСОБА_1 стоїть в кайданках біля супермаркету «Сільпо».

Що стосується оцінки належності протоколу огляду місця події від 20.02.2019 року, в частині запрошення незалежних понятих та підтвердження інформації про порядок вилучення предмету схожого на гранату в ОСОБА_1 , суд зауважує на наступне.

Мета участі понятих у проведенні слідчих дій - посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів.

Поняті в цій справі спостерігали, як працівниками правоохоронних органів було виявлено вибухові пристрої, а потім вилучено ці пристрої та сліди речовини, якою вони були помічені на руках ОСОБА_1 . Поняті підписали відповідний протокол слідчої дії, складений слідчим, які документально засвідчили ці факти. Вказаний протокол було додано як докази до матеріалів кримінального провадження.

Водночас, стороні обвинувачення було достовірно відомо, що обвинувачений ОСОБА_1 з моменту затримання стверджує, що вибухові пристрої йому не належать, але стороною обвинувачення не забезпечено явку понятих в якості свідків в судове засідання, щоб останні в свою чергу могли підтвердили чи спростували версію обвинуваченого.

Також, суд вважає вичерпаними всі можливості отримання доказів по кримінальному провадженню, оскільки заходи прийняті судом щодо виклику та допиту в якості свідків обвинувачення ОСОБА_46 та ОСОБА_47 (спеціалісти у галузі вибухотехніки), а також понятих ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , які було здійснено за клопотанням прокурора, не дали можливим це здійснити, а стороною обвинувачення на яку покладено відповідно до закону обов`язок доказування не вжито заходів щодо явки в судове засідання зазначених осіб. Таким чином, навіть не зважаючи на вжиті судом заходи для виклику вказаних свідків обвинувачення в судове засідання, останні так і не з`явилися, тому за згодою всіх учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що всі можливості для їх безпосереднього допиту в суді є вичерпаними.

Крім того, відповідно до вимог підпункту 4.4 пункту 4 Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 9 серпня 2012 року № 691, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 року за № 1541/21853, саме спеціалісти - вибухотехніки здійснюють пошук, експертний огляд, розрядження, транспортування та знешкодження вибухових пристроїв і вибухових речовин (спеціальні вибухотехнічні роботи), та при виявленні в ході огляду предмету ззовні схожого на гранату співробітниками поліції не вживалися та не застосовувалися будь - яких заходів щодо знешкодження вказаного предмету та безпеки присутніх при вилученні вибухонебезпечного предмету.

З огляду на вказану обставину, суд безсумнівно приходить до висновку, що фактичне вилучення вибухового пристрою під час проведення огляду місця події від 20.02.2019 року відбулося з грубим порушенням процесуального закону, що в свою чергу є підставою для визнання отриманих під час проведення обшуку речових доказів неналежними.

Водночас, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протоколу огляду місця події 20.02.2019 року недопустимим доказом, а лише в тій частині де відбулося істотне порушення прав людини і основоположних свобод.

Слід наголосити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» зазначив, що під незаконно зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці. Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Проте, ніяких доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України стороною обвинувачення не надано, клопотань про допит інших свідків та дослідження інших доказів сторона обвинувачення не заявила.

Водночас, слідчий та прокурор не зазначили в обвинувальному акті, на підставі якого Закону України обвинувачений ОСОБА_1 мав отримати дозвіл для зберігання вибухових пристроїв.

Також, законодавець, визначаючи межі територіальної підслідності, у частині 1 статті 218 КПК України визначив місце проведення досудового розслідування, відповідно до якої досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, місце вчинення даного кримінального правопорушення знаходиться у АДРЕСА_13, яке знаходиться під юрисдикцією Дарницького УП ГУ НП в м. Києві.

При цьому, навіть у разі виявлення іншого злочину, вчиненого ОСОБА_1 , при непідслідності останнього одному й тому ж органу досудового слідства, чинне законодавство передбачає обов`язок прокурора (за умови неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження) визначати підслідність справи.

В той же час, в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визначення підслідності кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019110100000353 від 20.02.2019 року, за органом досудового розслідування - Дарницьким УП ГУ НП у м. Києві, а тому підслідність у даному кримінальному провадженні не визначалася.

Разом з тим, не зважаючи на це, в порушення вимог статті 218 КПК України слідчий СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області продовжив досудове розслідування даного кримінального провадження, яке не віднесене до його компетенції, не отримавши дозвіл прокурора щодо визначення іншої підслідності, як це передбачено ст. 218 КПК України. Тобто досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось з порушенням правил підслідності, передбачених вимогами кримінального процесуального кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог КПК України, прокурор не вирішив питання про підслідність кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019110100000353 від 20.02.2019 року, а відтак усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені слідчими Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, не можна визнати законними, оскільки останні не мали повноважень здійснювати досудове розслідування у даному провадженні.

При цьому, із аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення, вбачається, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019110100000353 від 20.02.2019 року, на підставі постанови старшого прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Динника І.В. від 20.02.2019 року (т.3 а.с.19-21) були об`єднані в одне провадження з кримінальним провадженням за №12019110100000334 від 17.02.2019 року. Разом з тим вказана обставина, сама по собі, не змінює підслідності кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, інкримінованого ОСОБА_1 , слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, оскільки відповідно до вимог, закріплених у КПК України підслідність визначається виключно на підставі постанови прокурора про підслідності.

За таких обставин, суд вважає, що досудове слідство і збір доказів в межах об`єднаного кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, внесеного до ЄРДР за № №12019110100000334 від 17.02.2019 року, також були здійснені з порушенням правил підслідності.

Отже, оскільки вищевказані вимоги закону були проігноровані стороною обвинувачення, то висновок експерта №11-1/147/14-133 від 05.06.2019 року (том 4 а.с.182-192) та висновок експерта №17-1/863 від 10.06.2019 року, є недопустимими доказом, а тому не може бути використаний судом при прийнятті рішення.

Крім того, згідно до вимог ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

В ч. 5 ст. 101 КПК України зазначено, що висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Також, суд звертає увагу, що у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Зокрема вказана позиція, викладена Європейським судом в рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України".

Враховуючи вищевикладене, практику Європейського суду з прав людини, а також ту обставину, що висновок експерта, який приєднаний стороною обвинувачення, в якості доказів, базуються на доказах, визнаних судом недопустимим, то висновки експертів № 8-5/768 від 17.05.2017 року (т.2 а.с.9-13) та та №17-1/863 від 10.06.2019 року, а тому самостійно не може вважатись достатнім для доведення вини особи.

Водночас, аналізуючи висновок комплексної судової вибухотехничної експертизи № 11-1/147/14-133 від 05.06.2019 року, суд вважає: Відповідно до вимог п.5 ППВСУ № 3 від 26.04.2002 року бойовими припасами визнаються патрони, снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед, інші вироби в зібраному вигляді, які містять вибухову речовину,пристосовані для стрільби або здійснення вибуху.

Відповідно до вимог п.6 ППВСУ № 3 від 26.04.2002 року до вибухових речовин належать тротил, порох, динаміт, нітрогліцерин, інші речовини, які можуть вибухнути без доступу кисню.

Таким чином, сторона обвинувачення повинна була довести суду те, що предмети зовні схожі на гранати з запалами є боєприпасами, а саме гранатами з запалами, які: містять вибухову речовину та можуть зробити вибух.

Виходячи з висновків експертів, вбачається, що експертом взагалі не встановлювався складовий фактор поняття «бойовий припас», а саме, наявність вибухових речовин відносно вилучених гранат і запалів. Не здійснювалися дослідження хімічної природи наданих об`єктів для віднесення їх до категорії вибухових речовин, з цієї метою не бралися проби об`єктів дослідження, не проводилося морфологічне дослідження (мікроскопія) вилучених зразків, не застосовувався метод вспалаху з оцінкою кольору полум`я, звуку і запаху, не проводилося дослідження методом крапельних тестів, не проводилось дослідження методом тонкошарової хромоторгафії з використанням вибухової речовини- «свідка», не проводилося реальне встановлення ваги саме вмісту корпусів гранат і запалів.

Таким чином, експерт фактично провів дослідження методом порівняльного дослідження, а саме, порівняв зовнішній вигляд наданих предметів з фотографіями запалів і гранат зі довідників.

При таких обставинах, об`єктивно не доведено наявність складових поняття боєприпаси, - наявність і вага вибухової речовини. Висновки про наявність вибухових речовин експерт зробив без реального дослідження вмісту корпусів гранат і запалів і без проведення відповідних досліджень. Таким чином, наявність вибухових речовин не доведено, тобто не доведено кримінальне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Крім того, з посиланням на Наказ Міністерства Юстиції України від 03.03.2015 р. № 301/5, яким затверджено Положення про ЕКК і атестацію судових експертів,- дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху можуть здійснювати експерти, які атестовані за експертною спеціальністю індекс 5.1. «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху, пострілу». При цьому, експерт, який здійснював експертне дослідження (експерт ОСОБА_102 ) мав кваліфікацію експерта індекс 5.2. Таким чином, експертизу по встановленню наявності вибухової речовини, - здійснював експерт, який не мав відповідного допуску і відповідних знань. Зазначене підтверджують надані до суду відповіді експертних установ. При таких обставинах доказ - висновок експерта в частині дослідження гранат і запалів є недопустимим доказом, в зв`язку з тим, що він був отриманий з порушенням вимог законодавства України,- Наказу Міністерства Юстиції України від 03.03.2015 р. № 301/5, яким затверджено Положення про ЕКК і атестацію судових експертів.

Таким чином, на переконання суду сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_1 причетний до носіння та зберігання вибухового пристрою, вилученої, в ході проведення огляду 20.02.2019 року за адресою:АДРЕСА_13 , так як із жодного наданого стороною обвинувачення доказу не слідує, що саме ОСОБА_1 зберігав його.

Так, стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що саме ОСОБА_1 зберігав вибуховий пристрій, адже, сторона обвинувачення не вжила достатніх заходів, оскільки докази, які сторона обвинувачення подала суду на підтвердження висунутого обвинувачення ОСОБА_1 , викликають у суду сумніви, щодо їх достовірності, а також законності здобуття, у зв`язку з чим визнані судом недопустимими та не приймаються до уваги. Це в свою чергу свідчить про те, що висновки щодо зберігання ОСОБА_1 вказаних предметів сторона обвинувачення зробила лише на припущеннях.

З огляду на викладене, на думку суду докази, надані прокурором та досліджені у судовому засіданні не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію щодо визнання винності особи "поза розумним сумнівом" та визначення "стандартів доказування", висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі № 688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, суд вважає, що представлені до суду стороною обвинувачення докази здобуті з тими порушеннями кримінального процесуального закону, які підривають довіру щодо їх достовірності. А тому використання цих доказів не буде відповідати вимогам справедливого судочинства. Представлені стороною обвинувачення докази не є настільки переконливими, що давало б суду підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочина, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України "поза розумним сумнівом".

При цьому, слід зазначити, що твердження обвинуваченого ОСОБА_1 , з приводу того, що кримінальне провадження за ч.1 ст.263 КК України відносно нього могло бути штучно створеним працівниками поліції залишились не спростованим, виходячи з того, що як встановлено в ході судового розгляду, досудове розслідування вказаного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019110100000354 від 20.02.2019 року відбувалося з порушенням правил територіальної підслідності.

При цьому, проаналізувавши наявні в матеріалах даного кримінального провадження докази, які були зібрані внаслідок вкрай непрофесійного, поверхневого, однобічного, необ`єктивного та упередженого досудового розслідування, що супроводжувалось грубими порушеннями вимог КПК України, суд прийшов до висновку, що твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що йому підкинули гранату, яка була вилучена під час проведення огляду місця події від 20.02.2019 року працівниками правоохоронних органів, не позбавлені здорового глузду, оскільки не була спростована, що породжує обґрунтований сумнів стосовно доведеності пред`явленого обвинувачення.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку із недоведеністю вчиненням кримінального правопорушення обвинуваченим.

Суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а також на інших матеріалах кримінального провадження, які були надані прокурором на підтвердження висунутого обвинувачення, та іншими учасниками судового розгляду.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Частиною 1 ст.92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Оголошені вище судом протоколи слідчих дій, що покладені в основу вироку, відповідають вимогам Кодексу в частині питання їх оформлення. Порушень вимог ст. ст. 104-106, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

За винятком протоколу огляду місця події від 20.02.2019 року в частині вилучення речових доказів, а саме вибухових пристроїв.

Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст.84 КПК України, підтверджуються обставини, регламентовані ст.91 КПК України.

Таким чином, зазначені вище письмові докази (документи) підтверджують існування та перебіг самих подій кримінальних правопорушень, їх місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочинів, а також наявність в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.355, ч.3 ст.357 КК України, а також в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. ст.289 КК України.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Надані стороною захисту документи, які були досліджені судом, не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, тому в основу обвинувального вироку не покладаються.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Надані обвинуваченими в судовому засіданні покази про те, що вони злочин не вчиняли, суд розцінює критично, як неправдиві, направлені на спробу уникнути ним відповідальності за вчинене.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 та сторони захисту щодо застосування працівникам поліції до обвинуваченого фізичного та психологічного тиску в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, та розцінює його показання щодо даного факту як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності. Сторона захисту згідно вимог ст. 22, ч.3 ст. 93 КПК України не зібрала та не надала суду належних і допустимих доказів щодо підтвердження даного факту, внаслідок чого такі докази в судовому засіданні не досліджувалися, не були піддані перевірці та оцінці у відповідності до вимог ст.ст.23, 94 КПК України.

На час ухвалення даного вироку належними та допустимими доказами не доведено факт вчинення працівниками поліції фізичного та морального тиску на обвинуваченого ОСОБА_1 .

Оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення та стороною захисту, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.355, ч.3 ст.357 КК України, а також у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. ст.289 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, на думку суду, задоволенню не підлягають клопотання сторони захисту щодо визнання: протоколу огляду місця події з ілюстративною таблицею від 17.02.2019 року (том 3 а.с.49-56); постанови від 20.02.2019 року про об`єднання матеріалів досудових розслідувань (том 3 а.с.19-21); протоколу огляду місця події від 20.02.2019 року (том 3 а.с.88-92), а також похідних від нього доказів: додатку до протоколу огляду місця події від 20.02.2019 року (флеш-накопичувач том 3 а.с.92); постанови про визнання речовими доказами від 20.02.2019 року (том 3 а.с.119-121); клопотання від 20.02.2019 року про накладення арешту на вилучене у ОСОБА_1 майна 20.02.2019 року (том 3 а.с.100-103); ухвали слідчого судді від 22.02.2019 року про накладення арешту (том 3 а.с.104-105); протоколу огляду від 20.03.2019 року з ілюстративними таблицями (том 3 а.с.108-118); постанови від 20.03.2019 року про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання (том 3 а.с.119-121); квитанції №1018 та №218 про отримання на зберігання речових доказів (том 3 а.с.122-123); висновку експерта №11-1/147/14-133 від 05.06.2019 року з ілюстративною таблицею; висновку експерта №13-1/616 від 05.04.2019 року; висновку експерта №13-1/644 від 15.05.2019 року; протоколу обшуку від 20.02.2019 року (том 3 а.с.124-128), а також похідних від нього доказів:клопотання про накладення арешту від 20.02.2019 року (том 3 а.с.137-139), ухвала слідчого судді від 25.02.2019 року (том 3 а.с.137-139), постанова про визнання речовими доказами від 20.02.2019 року (том 3 а.с.136), висновок експерта № 17-1/863 від 10.06.2019 року, висновок експерта №13-4/185 від 07.06.2019 року протоколу обшуку від 20.02.2019 року (том 3 а.с.143-148), а також похідні від нього докази: клопотання про накладення арешту (том 3 а.с.156-159), ухвала слідчого судді від 26.02.2019 року (том 3 а.с.160-162), протокол огляду речей від 20.03.2019 року з фототаблицями (том 3 а.с.163-189), постанова про визнання предметів речовими доказами від 20.02.2019 року (том 3 а.с.190-200), квитанція №1048 про отримання на зберігання речових доказів; направлення про проведення попереднього судово-медичного огляду від 18.02.2019 року (том 4 а.с.225); висновку експертного обстеження №38 від 26.02.2020 року (том 4 а.с.226-227); висновку експерта №37д від 15.04.2019 року (том 4 а.с.232-233), - недопустимими доказами, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Як зазначено в постанові Верховного суду від 23 січня 2020 року у справі № 457/1485/13-к (провадження № 51-4881км19), критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій). Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

Сторона захисту вправі володіти інформацією про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді.

ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці зазначає про те, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні, включаючи елементи такого провадження, що відносяться до процедури, має бути змагальність, і що має бути забезпечена рівність сторін між обвинуваченням та захистом. Право на змагальний судовий процес у кримінальній справі означає, що і обвинувачення, і захист повинні мати можливість володіти інформацією, ознайомитись із матеріалами і могти прокоментувати зауваження та докази, подані іншою стороною, а також надавати щодо них пояснення (рішення ЄСПЛ у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії» від 28 серпня 1991 року, §§ 66-67). Крім того, пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб органи прокуратури розкрили стороні захисту будь-які суттєві докази, що їм відомі, за або проти обвинуваченого (mutatis mutandis, рішення у справі «Роу та Девіс (Rowe та Davis) проти Сполученого Королівства», цит. вище, § 60, «Леас (Leas) проти Естонії», цит. вище, § 77).

Принцип змагальності є наскрізним, і він не вичерпується реалізацією положень статті 290 КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду, саме суд у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дотримання принципу змагальності.

На етапі досудового розслідування сторони відповідно до статті 290 КПК України повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Однак оцінка належності, достовірності та допустимості кожного із доказів буде здійснюватися судом, який, аналізуючи кожен із доказів, повинен дослідити процесуальні документи (ухвали, постанови, клопотання тощо), що стали підставою для отримання будь-якого з доказів.

Відповідно до частини першої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Згідно ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Відповідно до ч. 5 ст. 217 КПК рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.

У статті 217 КПК України закріплено підстави для об`єднання та виділення матеріалів досудового розслідування. Відповідно до коментованої даної статті, досудове розслідування здійснюється за кожним фактом виявлення кримінального правопорушення і відомості про таке розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Об`єднання матеріалів досудового розслідування необхідно вважати доцільним, якщо в результаті об`єднання в одне кримінальне провадження матеріалів кількох досудових розслідувань досягається можливість забезпечення повноти й об`єктивності дослідження обставин вчиненого злочину чи злочинів або кримінальних проступків, правильного визначення ролі і ступеня вини кожного із учасників кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що підстави об`єднання матеріалів досудового розслідування не передбачають їх поширювального тлумачення. Випадки об`єднання матеріалів досудового розслідування за різними злочинами з мотиву практичної доцільності на підставах, що прямо не вказані у законі, треба вважати такими, що суперечать принципу законності. Вчиненні різними особами кількох злочинів без ознак співучасті в одному й тому ж місці або стосовно одних і тих само потерпілих не створює підстав для об`єднання в одному кримінальному провадженні матеріалів досудового розслідування за цими злочинами. Прийняття рішення щодо об`єднання матеріалів досудового розслідування передбачає необхідність ретельної оцінки ймовірних наслідків цієї дії.

Таким чином із змісту ст. 217 КПК України слідує, що дана стаття передбачає можливість, а не обов`язковість прийняття прокурором рішення про об`єднання матеріалів кількох досудових розслідувань в одне в разі виявлення вказаних у ч. 1 ст. 217 КПК України для цього підстав. Отже, положеннями даної статті передбачено право прокурора, а не обов`язок прийняти рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування.

20.02.2019 року старшим прокурором групи прокурорів - прокурором відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Динником І.В. винесено постанову, якою об`єднано матеріали досудових розслідувань №12019110100000334 від 17.02.2019 року, №12019110100000353 від 20.02.2019 року, №12019110100000354 від 20.02.2019 року, №12019110100000355 від 20.02.2019 року, №12019110100000356 від 20.02.2019 року, №12019110100000357 від 20.02.2019 року в одне провадження №12019110100000334.

Передусім суд констатує, що у матеріалах справи наявна постанова заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Дяченка С. В. про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 18.02.2019 року (том 5 а.с.92-93)

Як убачається зі змісту цієї постанови, прокурор Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Динник І.В. входить у групу прокурорів у кримінальному провадженні №12019110100000334 від 17.02.2019 року.

У ході дослідження матеріалів кримінального провадження також було встановлено, що у витязі з єдиного реєстру досудових розслідувань міститься анкетні дані прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні: Томчай Р.В., Динник І.В., Каспрук Д.І., Височин О.О., Кузьменко В.П., тимошенко Д.В., Клебан Ю.О., Баклан В.М., Горбань В.В. Витяг сформовано 20.02.2019 року.

Відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016 року витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування. Тобто виходячи із даного визначення витяг з Реєстру формується автоматично за допомогою програмного забезпечення Реєстру.

Таким чином, вищезазначені витяг із ЄРДР по вказаному кримінальному провадженню містить інформацію, яка була актуальною станом на 20.02.2019 року.

Таким чином, винесена старшим прокурором групи прокурорів - прокурором відділу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Динником І.В. постанова від 20.02.2019 року відповідає вимогам законності, обґрунтованості, вмотивованості та справедливості.

При цьому в судовому засіданні сторона захисту зазначила, що підтверджують факт надання доступу до матеріалів досудового розслідування по кримінальних провадженнях. Ніяких клопотань з приводу ненадання доступу до доказів, які підтверджують повноваження прокурорів, слідчому заявлено не було. Тобто сторона захисту підтвердила факт надання їй доступу до матеріалів, при цьому не була позбавлена можливості заявляти перед слідчим клопотання про надання постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 18.02.2019 року, однак таким правом не скористалася. З огляду на таку процесуальну поведінку сторони захисту, яка сформульована Касаційним кримінальним судом в постанові від 27.01.2020 року як концепція добровільної мовчазної відмови сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст.290 КПК доступу до документів, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення дотримано положення ст.290 КПК, а тому відсутні підстави для визнання недопустимими доказами постанов та протоколів слідчих дій.

Суд наголошує, що кримінальне провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону формується з документів, які мають доказове значення.

Наведене узгоджується з вимогами статті 99 КПК, в якій визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

З протоколу огляду від 17.02.2019 року вбачається, що слідчим на території земельної ділянки по АДРЕСА_6 в присутності потерпілого та інших осіб - ОСОБА_103 та ОСОБА_104 , було виявлено сліди протектору від шин автомобіля. Протокол підписаний всіма учасниками слідчої дії та заяв, зауважень щодо її проведення від останніх не надійшло.

Огляд місця події проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України.

При цьому, відсутні підстави для висновків про недотримання вимог ст. 233, 234, 237 КПК України, оскільки відповідно до протоколу огляду місця події здійснювалися огляд місцевості, де був вчинений злочин. Відповідно ж до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості.

Обставини, регламентовані ч. 2 ст. 237 КПК України, у даній справі не встановлені. Як наслідок, передумов для застосування положень ст. 233, 234 того ж Кодексу після огляду у сторони обвинувачення не виникло. Тотожну позицію з даного питання висловив і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в постанові від 01.02.2018 у справі № 752/17016/16-к.

У ході такої слідчої дії (огляд місцевості) порушень вимог ст.87 КПК України не встановлено.

Огляди проведено з дотриманням норм КПК України, а тому відсутні підстави вважати даний доказ недопустимим.

Окрім іншого суд, оцінюючи доводи сторони захисту щодо неналежності та недопустимості доказів, а саме: протоколу огляду місця події, складеного на місці затримання ОСОБА_1 20.02.2019 року, з підстав того що при огляді місця події фактично було проведено обшук особи, приходить до висновку, що такі доводи не грунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки законність та допустимість вказаних дій та доказів у повному обсязі підтверджується відповідною ухвалою слідчого судді щодо надання дозволу на обшук, а також за безпосередньою згодою ОСОБА_1 , що відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 20.02.2019 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (том 4 а.с. 234-239), проведено його особистий обшук та виявлено та вилучено речі згідно протоколу.

Як наслідок, аргументи про визнання недопустимими доказами додатку до протоколу огляду місця події від 20.02.2019 року, клопотання від 20.02.2019 року про накладення арешту на вилучене у ОСОБА_1 майна 20.02.2019 року, ухвали слідчого судді від 22.02.2019 року про накладення арешту, постанови від 20.02.2019 року про визнання речовими доказами, протоколу огляду від 20.03.2019 року з ілюстративними таблицями, постанови від 20.03.2019 року про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання, квитанції №1018 та №218 про отримання на зберігання речових доказів із врахуванням теорії «плодів отруєного дерева» на підставі наведеного вище аналізу інших доводів клопотання захисника є невмотивованими та не заслуговують на увагу, окрім, доводів по епізоду виявлення та вилучення вибухових пристроїв та в подальшому винесених слідчим відповідних процесуальних рішень.

Сторона захисту, серед іншого, наводить доводи про недопустимість у якості доказів протоколу обшуку від 20.02.2019 року - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки обшук проведений з істотним порушенням вимог КПК України.

Із зазначеними доводами сторони захисту суд не може погодитись з огляду на таке.

За змістом статей 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, що проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як встановлено ч. 2 ст. 234 КПК, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Частиною 1 ст. 233 КПК визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

А наліз вищевказаних положень кримінальних процесуальних норм свідчить про те, що право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати у трьох випадках: 1) за ухвалою слідчого судді, 2) без постановлення такої ухвали на підставі згоди власника житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» зауважив, що огляд житла заявника, незалежно від його кваліфікації згідно з національним законодавством, становив втручання у права заявника, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та нагадав, що будь-яке втручання згідно з п. 1 ст. 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні пункту 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Silver and Others v. the United Kingdom», заява № 7136/75 та ін., рішення від 25 березня 1983 року, п. 84; «Савіни проти України», заява № 39948/06,рішення від 18 грудня 2008 року п. 47). Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права (див. «S. and Marper v. the United Kingdom» [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, рішення від 04 грудня 2008 року, п. 95). Головною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів (див., серед багатьох інших джерел, «Kroon and Others v. the Netherlands», заява № 18535/91, рішення від 27 жовтня 1994 року, п. 31).

ЄСПЛ звертає увагу, що при визначенні того, чи оскаржувані заходи були «необхідними в демократичному суспільстві», він розглядає питання про те, чи були причини, з урахуванням справи в цілому, виправданими, належними та достатніми і чи були ці заходи пропорційними законним цілям (див. «Z v. Finland», заява № 22009/93, рішення від 25 лютого 1997 року, п. 94). При цьому поняття «необхідність» для цілей ст. 8 Конвенції означає, що втручання повинно відповідати нагальній соціальній потребі, і зокрема, повинно залишатися пропорційним досягнутій законній меті (див. «Piechowicz v. Poland», заява № 20071/07, остаточне рішення від 17 липня 2017 року, п. 212).

Статтею 30 Конституції України встановлено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, закон допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 звернувсь із заявою про вчинення щодо його життя, здоров`я та свободи кримінального правопорушення. На підставі вказаної заяви було розпочато досудове розслідування за кримінальним провадженням №19019110100000334, зареєстрованого у ЄРДР 17.02.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 КК України.

Суспільна небезпечність викрадення людини полягає в тому, що таке діяння посягає саме на недоторканість людини, яка охороняється і гарантується Конституцією.

Суд зазначає, що потерпілого ОСОБА_4 було викрадено з корисливих мотивів з АДРЕСА_9 , з застосуванням насильства та фізичних страждань, привезено на автомобілі, позбавивши його волі, та утримуючі його до моменту звільнення, примушували до цивільних обов`язків.

За таких обставин, проведений органами досудового розслідування обшук, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , здійснений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому згідно з ч.1 ст. 233 КПК встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є допустимими та можуть бути використані при ухвалені процесуальних рішень.

Також, слід зазначити, що виходячи із аналізу норм, закріплених в КПК України понятий, який запрошується до проведення слідчої (розшукової) дії безпосередньо приймає в ній участь. При цьому, понятий - це незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, яка запрошується слідчим або прокурором для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення.

Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття при провадженні слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування у процесуальних документах. Показання понятого базуються на обставинах, свідком яких він був.

Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що поняті ОСОБА_49 і ОСОБА_48 єзацікавленими особами, оскільки доставлялись працівниками поліції до місця проведення слідчих дій. На переконання суду посилання захисту є не обґрунтованим припущенням. Оскільки такі твердження, на які посилається сторона захисту, беззаперечно не доводять відповідні факти.

Так, під час перегляду в судовому засіданні відеозапису обшуку видно, що обшук проводився відповідно до вимог ст. ст. 223, 233, 234, 236 КПК та тією особою, якій слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку, а саме слідчим Бондаренко Д.В., в присутності понятих та за допомогою залучених слідчим інших осіб - оперуповноважених Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. В ході обшуку ніхто з їх поля зору не виходив, всі дії були проведені в їх присутності, обшук фіксувався за допомогою відеокамери. При цьому суд виходить з того, що вказаний обшук проводився оперуповноваженими по дорученню слідчого, в порядку ч. 2 ст. 41 КПК України.

Крім того, на переконання суду, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відсутність ідентифікаційних ознак та технічних характеристик технічних засобів фіксації, які застосовувалися при проведенні обшуку у кримінальному провадженні, оскільки протокол обшуку складений у відповідності до ст. 104 КПК, в ньому зазначено, що обшук фіксувався за допомогою технічних засобів на відеокамеру, всі дії та обставини проведення обшуку зафіксовані у записі, перед підписанням протоколу, його надано учасникам для ознайомлення, після чого він був підписаний без зауважень.

Зауваження сторони захисту про те, що слідчий не міг контролювати хід обшуку у зв`язку зі значною кількістю співробітників поліції, що одночасно перебували під час обшуку, не спростовують законність проведення відповідної слідчої дії та отримання внаслідок її проведення доказів, з вищенаведених підстав, а також з огляду на те, що згідно ч. 8 ст. 236 КПК України такі заяви можливо робити лише під час проведення цієї слідчої дії.

Під час дослідження інформації, що міститься на зазначених магнітних носіях, судом не установлено даних про те, що відео- та аудіо- інформація є непослідовною, містить неприродні паузи чи переривається, також захист не вказував на невідповідність міміки осіб, звукового ряду чи на існування інших невідповідностей, які б могли свідчити про монтаж аудіо-, відео- файлів.

При вирішенні питання про достовірність цих матеріалів необхідно й зважати на те, що такі файли є електронними документами.

Відтак, на відміну від письмових документів, електронний не має постійної прив`язки до певного матеріального носія інформації, тому один і той же документ (файл) може існувати в ідентичному вигляді на різних носіях.

Так, у частині 3 ст. 99 КПК законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще й його відображення, якому надається таке ж значення як документу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.

Безпідставним є ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документу.

Характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Згідно з ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 березня 2010 року № 8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», електронний документ - це документ, інформація в якому подана у формі електронних даних і для використовування якого потрібні засоби обчислювальної техніки.

Для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8).

Відповідно до ст. 7 цього Закону, у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Відповідно перенесення файлів на флеш-носій не свідчить про їх сумнівність, неточність чи те, що файли спотворені, містять викривлену інформацію.

Доводи захисника про те, що протокол обшуку є недопустимим доказом через відсутність оригінальних примірників технічних носіїв, не засновані на приписах закону та не спростовують висновків суду про допустимість цих доказів.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що речі та документи, вилучені 20.02.2019 року при проведенні обшуку, визнано речовими доказом згідно з постановою від 20.02.2019 року. Тобто процедура відбору речових доказів у цьому кримінальному провадженні не порушена, а належним чином дотримана та відповідно фіксована уповноваженими на це суб`єктами.

На речі, що вилучені в ході обшуків 20.02.2019 року та які відповідно до постанов слідчого визнані речовими доказами, накладено арешт ухвалами слідчих суддів Бориспільського міськрайонного суду київської області. Відповідно слідчими суддями було перевірено законність, обґрунтованість та необхідність вилучення та накладення арешту на речі, що відповідно до ст. 98 КПК України є речовими доказами, і підстав для іншого висновку в ході судового розгляду судом не встановлено.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 року було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_10 з метою збереження та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів (том 3 а.с.152-155).

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості ухвали слідчого судді від 26.02.2019 року (том 3 а.с.160-162) як доказу, оскільки відмінність у прізвищі обвинуваченого, зазначеного в даній ухвалі, поза розумним сумнівом є опискою.

Суд також не погоджується з позицією сторони захисту про те, що учасники слідчої дії знаходилися в квартирі АДРЕСА_10 до того, як розпочалася слідча дія, оскільки доводи сторони захисту зводяться до того, що слідчому було відомо щодо вільного доступу до квартири. Водночас, суд враховує, що вказані доводи захистом не мають об`єктивного підтвердження.

З відеозапису дослідженого в судовому засіданні видно, що слідчий з оперуповноваженими та понятими одночасно увійшли до квартири, де буде проводиться обшук. Оскільки в квартирі нікого не було, то слідчий не вручив другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та речей.

Зауваження сторони захисту, що в протоколі огляду від 20.03.2019 року міститься перелік телефонних дзвінків, здійснених з вилученого мобільного телефону, але в ньому немає вхідного або вихідного дзвінка саме 16.02.2019 року, не спростовують висновків суду про причетність обвинувачених до вчинення злочинів, що підтверджується наведеними вище доказами.

Сторона захисту, серед іншого, наводить доводи про недопустимість у якості доказів протоколу обшуку від 20.02.2019 року - автомобіля марки «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки фактично працівниками поліції було проведено обшук без дозволу слідчого судді.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Огляд автомобіля марки «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 було проведено з метою виявлення та фіксації відомостей стосовно обставин вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) щодо потерпілого ОСОБА_4 у порядку, врегульованому КПК.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 року було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, поблизу буд.№34, з метою збереження та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів, а саме: автомобіль марки «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , який був об`єктом вчинення кримінального правопорушення, страховий договір, три відрізки липкої стрічки зі слідами папілярних ліній, вилучені із салону автомобіля (том 3 а.с.133-135).

Доводи сторони захисту про необхідність визнання протоколу обшуку недопустимим доказом у зв`язку з допущеними під час його проведення процедури, то суд погоджується з практикою Європейсього суду з прав людини про те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати надмірного формалізму.

Зважаючи на викладене, суд вважає необхідним відхилити зазначені доводи захисту.

Крім того, сторона захисту вказує, що протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2019 року складено з порушенням ст. 228 КПК, оскільки особи, зображені на фотознімках, що пред`являлись, мали суттєву різницю за зовнішністю. Також сторона захисту стверджує, що ознаки, за якими особа впізнала особу в протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками повинні були вказані на початку проведення слідчої дії.

Суд враховує те, що будь-яких суттєвих порушень, які би вказували на недопустимість протоколів впізнання, як доказів в даному кримінальному провадженні, а також підтверджували недотримання гарантованих прав і свобод громадян, судом не встановлено.

Також будь-яких порушень, при пред`явленні осіб для впізнання за фотознімками, які би вказували на недопустимість протоколів вказаної слідчої дії, як доказу в даному кримінальному провадженні, судом не встановлено. Потерпілий та свідки вказали на індивідуальні ознаки, за якими вони можуть впізнати та впізнали обвинувачених. При цьому з даних фототаблиць вбачається, що слідчим при проведенні вказаної процесуальної дії було дотримано приписи ч. 7 ст. 228 КПК України щодо вимог до фотознімків осіб, які надавались для впізнання.

Вирішуючи питання про їх обґрунтованість, суд виходить із того, що злочини було вчинено в умовах очевидності, а досліджені судом докази беззаперечно доводили причетність до них саме обвинувачених.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пред`явлення особи для впізнання за фотознімками проведено з дотриманням норм процесуального законодавства, а протоколи за результатами проведення цих слідчих дій відповідають вимогам, передбаченим КПК. Доказів, які би підтверджували протилежне, в ході судового розгляду не встановлено.

Аналізуючи досліджені висновки судових експертиз, суд перевіряв їх на відповідність, як по формі так і по змісту вимогам КПК України. Висновки експерта за результатами судово-медичних досліджень повністю узгоджуються з іншими доказами.

Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що висновок експертного обстеження №38 від 26.02.2020 року та висновок експерта №37д від 15.04.2019 року є недопустимим доказом в силу того, що експертна установа не є державною спеціалізованою установою, яка здійснює судово-експертну діяльність, а також експертами не досліджено самого потерпілого, який був безпосередньо об`єктом експертизи, оскільки висновок проведеної у справі судової експертизи є належним та допустимим доказом, так як судом не встановлено порушення вимог КПК України під час його отримання.

Всупереч доводам сторони захисту судово-медична експертиза проведена відповідно до вимог статей 40, 243 КПК на підставі ухвали слідчого судді від 29.03.2019 року. До початку експертного дослідження експерт був письмово попереджений про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку, дачу завідомо неправдивого висновку чи за розголошення даних досудового розслідування за статтями 384, 385,387 КК, що засвідчив своїм підписом у вступній частині висновку (том 4 а. с. 232).

Відповідно до вимог ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Разом із тим, суд бере до уваги дані вказаного висновку, як допустимий доказ, з огляду на те, що експерт ОСОБА_105 значаться у державному Реєстрі атестованих судових експертів, що відповідає вимогам ст. 9, 10 Закону України «Про судову експертизу».

При цьому, судом встановлено, що експертиза призначена на підставі ухвала слідчого судді, яка свідчать про те, що остання була призначена у відповідності до Кримінального процесуального кодексу України.

Висновки всіх досліджених судових експертиз містять зазначення про повідомлення експертів про кримінальну відповідальність, що відповідає вимогам до висновку експерта, будь яких порушень КПК України при їх проведенні, оформленні результатів експертиз, в тому числі і щодо порядку отримання документів для експертного дослідження, що мали б ознаки недопустимості доказів, як зазначених в ст. 87 КПК України, так і інших, чи мали б наслідком інші порушення прав учасників кримінального провадження, судом не встановлено.

Порушень положень Параграфа 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Таким чином, зазначений висновок суд визнає належним і допустимим доказом, оскільки останній відповідає вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.

Вказані судом висновки експерта мотивовані, складені у відповідності до вимог ст.ст.101,102 КПК України, відповідають об`єктивним обставинам справи, у зв`язку з чим підстав для визнання цих доказів недопустимими у суду не має, оскільки доказів, які б свідчили про їх неправдивість або недопустимість суду не подано.

Посилання сторони захисту на те, що обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не скоєно кримінальних правопорушень (злочинів) та недійсності окремих доказів судом відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Порушення вимог КПК України, які були допущені слідчим на досудовому слідстві та на яких наголошувала сторона захисту, на думку суду, не є суттєвими, і не можуть бути підставою для визнання відповідних протоколів слідчих дій недопустимими доказами. Суто технічні помилки допущені під час складання протоколів, є наслідком тривалості та складності таких слідчих дій.

Тому підстав для визнання указаних вище доказів недопустимими в порядку ст. 89 КПК України судом не встановлено.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані:

-за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого;

-за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

- за ч. 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання - повернути борг (грошові кошти), вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивством, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я.

-за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані:

- за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого;

-за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

- за ч. 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання - повернути борг (грошові кошти), вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивством, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я.

-за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані:

-за ч. 2 ст. 146 КК України, як незаконне викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого;

- за ч. 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання - повернути борг (грошові кошти), вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивством, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я.

-за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд вважає правильною.

Так, виходячи із системного та ретельного аналізу наведених вище доказів в їх сукупності, під час судового провадження, встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 виникли цивільно-правові відносини, а саме кошти, які були сплачені ОСОБА_3 за купівлю автомобіля не повернуті, як і не передано у його власність майно - транспортний засіб, які у цій площині й підлягають врегулюванню.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3 мав правомірні очікування на отримання коштів, тому пред`явлена ОСОБА_3 майнова вимога, до ОСОБА_4 , не була завідомо протиправною та його умисел був направлений на повернення належних йому грошових коштів.

При цьому у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 фактично визнав, що він разом з ОСОБА_53 та ОСОБА_106 їхали до с. Чубинське Бориспільського району з єдиною метою, щоб повернути грошові кошти, які йому був винен потерпілий ОСОБА_4 , з яким він спілкувався у грубій формі, вимагаючи віддати йому борг або повернути автомобіль «Мерседес», а також наніс останньому тілесні ушкодження.

Отже, з огляду на наведені докази, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що вимога ОСОБА_3 була направлена на задоволення законної майнової претензії (отримання боргу), однак, маючи право на пред`явлення вимоги про виконання певного зобов`язання, обвинувачений не вправі добиватися задоволення цієї вимоги насильницьким способом.

При цьому, приходячи до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 355 КК України, суд виходив з того, що реальність погрози для вимагача не означає, що він дійсно має намір обов`язково її виконувати. Достатньо, щоб винний вважав, що залякування, яке він застосовує, сприймається потерпілим як таке, що цілком може бути реалізоване і спроможне примусити його робити певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує вимогу виконати цивільно-правове зобов`язання. Погроза може бути виражена у будь-якій формі; усно чи письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки, та/або іншими способами. Водночас, для того щоб мати бажану для вимагача дію, погроза повинна бути доведена до свідомості потерпілого.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_4 , останній зазначив, що вони залякували його, розповідаючи, що вони з ним зробить, якщо він не поверне йому борг, та погрожував фізичною розправою. Всі ці слова він сприймав як реальну загрозу своєму життю.

Таким чином, встановлені фактичні обставини кримінального провадження, а саме умови, за яких ОСОБА_3 висловлював вимоги потерпілому ОСОБА_4 , вчинені за підтримки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стан в якому він перебував, а саме будучи вдягнений у кайданки, поведінка обвинувачених та стиль їх розмови в грубій формі, вказує на реальність сприйняття потерпілим ОСОБА_4 погроз висунутих йому обвинуваченим щодо його вбивства.

Суд вважає не вірною кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст.146 КК України за кваліфікуючою ознакою - із застосуванням зброї, оскільки судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_4 ключем для автомобіля.

Свідок ОСОБА_8 , яка була допитана в судовому засіданні та попереджена про кримінальну відповідальність не зазначала та не підтвердила, що вона особисто бачила в обвинувачених зброю під час подій, які відбулися 20.02.2019 року.

Водночас, експерт у висновку не вказав, що тілесне ушкодження у вигляді рани в лівій частині голови ОСОБА_4 виник внаслідок пострілу та вогнепального поранення. Натомість вказав, що рана на правій щоці утворилась від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту округлої або наближеної до округлої форми.

Покази потерпілого в частині застосування до нього зброї не узгоджується з дослідженими матеріалами справи, тому суд не бере їх до уваги.

Також, у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 в ході примушування потерпілого ОСОБА_4 до виконання зобов`язання наніс йому удари, спричинивши останньому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта №37д від 15.04.2019 р., відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Також, факт застосування наручників, свідчить про те, що ОСОБА_4 не добровільно та не за власним бажанням сідав до автомобіля.

Тобто, обвинувачені під час примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань погрожував вбивством ОСОБА_4 та вчинили насильство, що є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

При цьому, ретельний аналіз поведінки обвинувачених до та під час вчинення кримінальних правопорушень свідчить про те, що обвинувачені діяли виключно з прямим умислом, який був направлений на те, щоб змусити потерпілого ОСОБА_4 повернути йому грошові кошти, отримані ним в результаті повного розрахунку за куплений автомобіль.

Крім того, обвинувачені незаконно позбавили волі та викрали людину, обмеживши свободу переміщення потерпілого ОСОБА_4 .

Також, показання обвинувачених, в частині того, що вони не викрадали ОСОБА_4 , в повній мірі спростовуються викладеними вище, в мотивувальній частині вироку, доказами. Ці докази є достатніми та перебувають у тісному взаємозв`язку для постановлення обвинувального вироку суду. Це у свою чергу свідчить про те, що вищезазначені покази обвинувачених є неправдивими, а тому суд відкидає їх.

Встановлено, що обвинувачені вчинили діяння, яке спрямовано на порушення права особи на свободу та особисту недоторканність, тому воно заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Обставин, що виключають злочинність діяння обвинувачених, не встановлено. Дії обвинувачених є протиправними, вчиненими проти волі потерпілого ОСОБА_4 , направленими на захоплення потерпілого, із застосуванням кайданків, переміщення його з того місця де він знаходився в інше, шляхом поміщення його до салону автомобіля. ОСОБА_4 не бажав разом із обвинуваченими кудись переміщатися по території України та перебувати в даному автомобілі. Це означає, що обвинувачені незаконно позбавили волі. Дії обвинувачених характеризуються прямим умислом. Зокрема, обвинувачені усвідомлювали, що за законом вони не мають права позбавляти волі іншу особу, але не заважаючи на це, вони бажали це зробити. Внаслідок цих діянь, були порушенні конституційні права та свободи ОСОБА_4 .

Кваліфікуючи дії обвинувачених як такі, що вчинені за співучасті, суд враховує, що судовим розглядом беззаперечно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заздалегідь домовлялись між собою про вчинення дій, спрямованих на примушування ОСОБА_4 до виконання цивільно-правових зобов`язань, їх дії містили об`єднання окремих зусиль кожного з співучасників у взаємообумовлену злочинну діяльність. Обвинувачені діяли разом, роблячи кожен свій внесок у вчинення злочину, які описані у мотивувальній частині вироку вище, з метою настання спільного злочинного результату - примусити потерпілого ОСОБА_4 повернути грошові кошти. Тому вчинені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,злочини мають ознаку їх вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Так, паспорт є офіційним документом, порядок обігу та використання якого встановлюється та охороняється законом. Обвинувачені заволоділи паспортом ОСОБА_4 без його згоди. Тому ця дія має ознаку незаконності. Дії обвинувачених порушують порядок обігу та використання паспортів. Дії обвинувачених характеризуються прямим умислом: вони усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали їх суспільно небезпечні наслідки і бажали їх настання. Вчинений ними кримінальне правопорушення є закінченим.

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили активні дії,внаслідок яких він отримав можливість керувати транспортним засобом - марки «MERCEDES BENZ» д.н.з. НОМЕР_2 . Ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали. Заволодіння ними відбувалось без волевиявлення власника автомобіля ОСОБА_4 . Тому воно є незаконним. Дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 характеризуються прямим умислом. Зокрема, вони усвідомлювали суспільно-небезпечний характер власних дій, передбачали суспільно-небезпечні наслідки і бажали їх настання з метою - для викрадення транспортного засобу. Після запуску двигуна автомобіль почав рухатись, тому вчинений злочин є закінченим.

При цьому обвинувачений ОСОБА_2 маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за корисливий злочин проти власності, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 289 КК України. Тому вчинення обвинуваченим злочину має ознаку повторності.

Суд вважає не вірним кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.289 КК України за кваліфікуючою ознакою - повторність, оскільки під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189 191, 262 цього Кодексу.

Однак, обвинувачений ОСОБА_1 раніш не судимий, тому вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину немає ознаку повторності.

Суд вважає не вірним кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст.146 КК України за кваліфікуючою ознакою - з метою корисливих мотивів, оскільки дана кваліфікуюча ознака не була встановлена судом та мотиви суду наведені вище.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засудженим:

- за ч. 2 ст. 146 КК України, за викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого;

-за ч. 2 ст. 289 КК України, за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

- за ч. 3 ст. 355 КК України, за примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання - повернути борг (грошові кошти), вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивством, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я.

-за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом.

ОСОБА_2 повинен бути засудженим:

- - за ч. 2 ст. 146 КК України, за викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого;

за ч. 2 ст. 289 КК України, за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

- за ч. 3 ст. 355 КК України, за примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання - повернути борг (грошові кошти), вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивством, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я.

- за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом

ОСОБА_3 повинен бути засудженим:

- за ч. 2 ст. 146 КК України, за викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоров`я потерпілого;

- за ч. 3 ст. 355 КК України, за примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання - повернути борг (грошові кошти), вчинене за попередньою змовою групою осіб, із погрозою вбивством, поєднане із насильством, небезпечним для життя та здоров`я.

-за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступень тяжкості вчинених ними злочинів, обставини їх вчинення, характер суспільної небезпеки ним скоєного, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Те, що, згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив один кримінальний проступок, два умисних нетяжких злочини та один тяжкий злочин. Дані злочини є умисними, а такожсуспільно небезпечним, оскільки посягають на право власності та на відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту, при цьому й на відносини власності на транспортний засіб.

ОСОБА_1 не виявив щире каяття та не сприяв судовому розгляду кримінального провадження.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 вказує на те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, в тому числі і проти власності громадян, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував, проживає з ОСОБА_107 у цивільному шлюбі, за місцем проживання з 2017 року характеризується з позитивної сторони, а також займається суспільно корисною працею.

Обвинувачений не є інвалідом, та не є військовослужбовцем.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66 КК України не встановлені.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

При цьому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.2 ст.289, ч. 2 ст. 355, ч.3 ст.357 КК України. При призначені покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, належить застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке відповідно до санкції ч. 2 ст. 289 КК України, не є обов`язковим, суд, з урахуванням фактичних обставин вчинення злочину, особи обвинуваченого, наявності пом`якшуючих обставини, вважає за можливим не призначати додаткового покарання.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеру їх вчинення та обставин при яких вони були скоєні, відсутності тяжких наслідків від вчинення злочинів даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що він вчинив один кримінальний проступок, два умисних нетяжких злочини та один тяжкий злочин. Дані злочини є умисними, а такожсуспільно небезпечним, оскільки посягають на право власності та на відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту, при цьому й на відносини власності на транспортний засіб.

ОСОБА_2 не виявив щире каяття та не сприяв судовому розгляду кримінального провадження.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66 КК України не встановлені.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 вказує на те, що раніше судимий та неодноразово притягався до кримінальної відповідальності,зокрема і за вчинення аналогічних злочинів щодо незаконного заволодіння транспортними засобами, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, неодружений, не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

При цьому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.2 ст.289, ч. 2 ст. 355, ч.3 ст.357 КК України. При призначені покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, належить застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке відповідно до санкції ч. 2 ст. 289 КК України, не є обов`язковим, суд, з урахуванням фактичних обставин вчинення злочину, особи обвинуваченого, наявності пом`якшуючих обставини, вважає за можливим не призначати додаткового покарання.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеру їх вчинення та обставин при яких вони були скоєні, відсутності тяжких наслідків від вчинення злочинів даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Також суд враховує ті обставини, що наслідки від вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не є значними, оскільки потерпілому, викрадений в нього транспортний засіб повернуто.Ці обставини в сукупності, на думку суду, істотно знижують суспільну шкідливість, вчиненого обвинуваченим, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що скоєні ним кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 146, ч.2 ст.355 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, - до категорії кримінального проступку. Також судом враховується те, що дані злочини є умисними.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66 КК України не встановлені.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 вказує на те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував, суспільно корисною працею не займається, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання за вчинення кожного злочину у виді позбавлення,у межах, ближчих до мінімальних,визначеного санкцією кримінального закону. При призначені остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України належить застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеру їх вчинення та обставин при яких вони були скоєні, незначну кількість епізодів його злочинної діяльності, відсутності тяжких наслідків від вчинення злочинів даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_3 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинувачених є достатньою для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочинів та дані про осіб обвинувачених.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

В ході розгляду даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_4 пред`явив до обвинувачених цивільний позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

В позовній заяві потерпілий ОСОБА_4 просив стягнути на його користь з обвинувачених шкоду завдану каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я в розмірі 100 000 грн. 00 коп., матеріальну шкоду в розмірі 279 165 грн. 00 коп., та моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн. 66 коп.

Обвинувачені пред`явлений до них цивільний позов не визнали в повному обсязі та заперечували щодо його задоволення.

Щодо вирішення пред`явлених цивільних позовів, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 1 ст. 1190 ЦК України закріплено, що майнова шкода, завдана спільними неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується солідарно, в повному обсязі особами, які її завдали, якщо вони не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини.

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, то згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З приводу цивільного позову про відшкодування майнових збитків на суму 279 165,00 грн. за ч.2 ст. 189 КК України суд відмовляє, оскільки суд виправдовує обвинувачених у вчиненні даного правопорушення і доказів на спростування протилежного суду не надано.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини події, яка сталася з провини обвинувачених, участь кожного з них у вчиненому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що в результаті протиправних дій обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 завдано моральних та фізичних страждань у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями та подіями, що сталися.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнав потерпілий та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_4 становить 90 000 гривень, що підлягають солідарному стягненню з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В іншій частині вимоги позивача, на думку суду, є необґрунтованими та пов`язані з неможливістю підтвердити відповідними доказами завдані матеріальні збитки в розмірі 100 000 гривень.

Таким чином, позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню на суму 240 000 гривень

Суд вважає процесуальні витрати по проведенню по справі товарознавчої експертизи, дактилоскопічної експертизи, вибухотехнічної експертизи згідно ст.124 КПК України, покласти на рахунок державного бюджету України, оскільки винуватість обвинувачених не доведена і судом ухвалюється виправдувальний вирок.

По кримінальному провадженню також проводилася автотоварознавча експертиза, вартість якої в розмірі 942 грн. 06 коп. є процесуальними витратами і відповідно до ст.ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають солідарному стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Звільнити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з-під варти в залі суду негайно.

Також, слід зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 у строк покарання з 25.09.2019 року по 27.04.2021 року.

Зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 у строк покарання з 20.02.2019 року по 27.04.2021 року.

Зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_2 строк покарання з 16.05.2019 року по 27.04.2021 року.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи норми чинного законодавства, а також беручи до уваги те, що на даний час в застосуванні арешту на майно відпала потреба, - арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 318, 322, 342-353, 358, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 65-69, 70, 75, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 355, ч.3 ст.357 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 357 КК Українита призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 355 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно.

Зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 у строк покарання з 20.02.2019 року по 27.04.2021 року.

ОСОБА_38 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_38 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 357 КК Українита призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 355 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_38 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_2 рахувати з моменту проголошення вироку.

Звільнити ОСОБА_38 з-під варти в залі суду негайно.

Зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_2 у строк покарання з 16.05.2019 року по 27.04.2021 року.

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні останнього є склад даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 357 КК Українита призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 355 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_3 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду негайно.

Зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 у строк покарання з 25.09.2019 року по 27.04.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) - на користь Держави України рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: ГУК у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 471 гривню 03 копійки процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Стягнути з ОСОБА_38 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 )- на користь Держави України рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: ГУК у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 471 гривню 03 копійки процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Скасувати накладений арешт на майно: один предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранати з маркуванням «160-74 УЗРГМ 583»; один предмет схожий на корпус ручної гранати, зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т»; з поверхні корпусу ручної гранати зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т», при обробці дактилоскопічним порошком на один відрізок липкої стрічки було вилучено слід папілярних ліній; пачку з - під цигарок «SOBRANIE»; гаманець чорного кольору в середині якого знаходиться паспорт громадянина України на анкетні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_10 ; посвідчення водія на анкетні дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_11 ; годинник марки «Rolex»Т 64 срібно - чорного кольору; грошові кошти в сумі 1707 грн.; 45 - аргентинських п`єсо; 6 - сувенірних купюр номіналом по 100 доларів США; мобільний телефон марки «NOKIA» НОМЕР_12 ; ключ від автомобіля марки «Mersedes»; годинник марки «Panerai» LUMINOR SUBMERSIBLE чорного кольору c/н №00699/1000, що накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2019 року.

Скасувати накладений арешт на майно: автомобіль марки «MerсedesВеnz» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно реєстраційних документів належить ОСОБА_4 ; страховий договір на анкетні дані ОСОБА_4 ; три відрізки липкої стрічки вилучено сліди папілярних ліній, вилучені в салоні автомобіля з внутрішніх поверхонь ручок дверей, дзеркала заднього виду, при обробці дактилоскопічним порошком,що накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 року.

Скасувати накладений арешт на майно: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , копія паспорту ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; мобільний телефон «Samsung»; мобільний телефон «Nokia»; пластикова картка «Торговий дім вина світу»; карта «PORTO» НОМЕР_104; банківська картка «Приват Банк» № НОМЕР_24 ; карта «Козачок» НОМЕР_103; карта «Premierclub» НОМЕР_105; картка «BROCARD» № НОМЕР_25 ; банківська картка «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_26 ; картка «URGOOO» НОМЕР_106; банківська картка «СБЕРБАНК» № НОМЕР_27 на ім`я ОСОБА_108 ; мобільний телефон марки «МОТО»; мобільний телефон марки «NOKIA»; дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_67 , НОМЕР_107; медична довідка на ім`я ОСОБА_47 ; трудова книжка на ім`я ОСОБА_47 ; номерні знаки до автомобіля Польської реєстрації НОМЕР_30 ; номерні знаки « НОМЕР_23 »; номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2019 року.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: картка «ULTRACARD» №777000138862; картка «Fitness club» 01710; картка «BROCARD» НОМЕР_14 ; картка «БОМОНД»; картка «D.LUX» D 4917 10; картка «DALI NIGHT PARK» 0223; картка «SOCAR» НОМЕР_15 ; картка «PIRKL»; картка «VEN» 9908102026021; картка «ІNTERTOP» НОМЕР_16 ; картка «Цитрус» НОМЕР_17 ; банківська картка «Garanti paracard» НОМЕР_18 на ім`я ОСОБА_60 ; банківська картка «Альфа-банк» № НОМЕР_19 на ім`я ОСОБА_61 ; візитна картка « ОСОБА_109 photogapher »; візитна картка « TAXI KIEV ОСОБА_110 »; візитна картка «BRAZOR BARBERSHOP»; шкіряний гаманець чорного кольору; шкіряний гаманець темно-синього кольору; наручний годинник, металевий, циферблат чорного кольору з написом «ROLEX OYSTER»; мобільний телефон марки «NOKIA», корпус пластмасовий чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_21 , ІМЕІ 2: НОМЕР_22 , що знаходяться в полімерних спецпакетах, які передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ ГУ НП в Київській області (квитанція №1048, порядковий номер запису у книзі речових доказів №1048 сторінка №49 книга 344/3, - повернути ОСОБА_1 .

Речовий доказ у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: наручний годинник, ремінець чорного кольору, каучуковий, на металевому циферблаті напис «LUMINOR SUBMERSIBLE PANERAI»,що знаходиться в полімерних спецпакетах, які передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ ГУ НП в Київській області (квитанція №1048, порядковий номер запису у книзі речових доказів №1048 сторінка №49 книга 344/3, - повернути ОСОБА_4 .

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: один предмет схожий на уніфікований запал до ручної гранати з маркуванням «160-74 УЗРГМ 583»; один предмет схожий на корпус ручної гранати, зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т»; з поверхні корпусу ручної гранати зеленого кольору з маркуванням «202-85 Т»,що знаходяться в полімерних спецпакетах, які передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ ГУ НП в Київській області (квитанція №1048, порядковий номер запису у книзі речових доказів №1048 сторінка №49 книга 344/3, а також один відрізок липкої стрічки вилучених слід папілярних ліній під час огляду місця події 20.02.2019 року, -знищити.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: грошові кошти в сумі 1707 гривень; грошові кошти в сумі 45 песо та 6 сувенірних купюр по 100 доларів США, що знаходяться в спецпакеті (квитанція №218), які передані на зберігання до індивідуального сейфу уповноважного банку (договір №2462 від 25.11.2016 року) - АБ «Укргазбанк, - повернути ОСОБА_1 .

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_10 , виданий29.05.2017 року, орган, що видав 6511; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_20 , що знаходяться в полімерних спецпакетах, які передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ ГУ НП в Київській області (квитанція №1048 , порядковий номер запису у книзі речових доказів №1048 сторінка №49 книга 344/3, - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: автомобіль марки «Merсedes Веnz» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключі від автомобіля марки «Merсedes Веnz», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_101 посвідчення водія НОМЕР_102 , банківська картка «СБЕРБАНК» № НОМЕР_27 на ім`я ОСОБА_108 , передані на зберігання власнику, - залишити в користуванні власника - ОСОБА_4 ; три відрізки липкої стрічки вилучених слідів папілярних ліній під час обшуку 20.02.2019 року, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області, - знищити.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_67 , НОМЕР_107; медична довідка на ім`я ОСОБА_47 ; трудова книжка на ім`я ОСОБА_47 , передані на зберігання власнику, - залишити в користуванні власника - ОСОБА_67 .

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: копія паспорту ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; мобільний телефон «Samsung»; мобільний телефон «Nokia»; пластикова картка «Торговий дім вина світу»; карта «PORTO» НОМЕР_104; банківська картка «Приват Банк» № НОМЕР_24 ; карта «Козачок» НОМЕР_103; карта «Premierclub» НОМЕР_105; картка «BROCARD» № НОМЕР_25 ; банківська картка «CREDIT AGRICOLE» НОМЕР_26 ; картка «URGOOO» НОМЕР_106; мобільний телефон марки «МОТО»; мобільний телефон марки «NOKIA»; номерні знаки до автомобіля Польської реєстрації НОМЕР_30 ; номерні знаки « НОМЕР_23 »; номерні знаки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходяться в полімерних спецпакетах, які передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ ГУ НП в Київській області (квитанція №1048, порядковий номер запису у книзі речових доказів №1048 сторінка №49 книга 344/3, - повернути ОСОБА_2 .

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201911010000334 від 17.02.2019 року, після набрання вироком суду: DVD-Rдиск марки «Verbatim» на якому наявний рукописний напис «10062019/1 334» та DVD-Rдиск марки «hp», на якому наявний рукописний напис «вх/13296, вих./10017/з/кт», залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Цивільний позов ОСОБА_4 , - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,)на користь ОСОБА_4 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 ), - 30 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_38 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_4 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 ), - 30 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 )на користь ОСОБА_4 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 ), - 30 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 , - відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя В.В. Журавський