Рішення № 96618126, 24.04.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

провадження №2/279/546/21 Справа № 279/6435/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2021 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Трохимчук І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/6435/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, зазначивши, що 20.08.1994 року з відповідачем уклали шлюб, який було зареєстровано Ленінським відділом РАГЗом м.Мінськ та зроблено актовий запис №1015.

Спільне життя з відповідачем не склалось, вони втратили взаєморозуміння та взаємоповагу, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують.

Просить суд постановити рішення про розірвання шлюбу між нею та відповідачем. Після розлічення залишити їй прізвище ОСОБА_3 .

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи (направлення судових повісток за місцем реєстрації, розміщення оголошення на сайті судової влади), відзив на позов та інших заяв не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що 20.08.1994 року сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Ленінським відділом РАЦС м.Мінськ та зроблено актовий запис № 1015.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою, четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтею 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності – правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого – правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Подружжя, яке немає спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Отже, якщо подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України. У випадку відсутності такої ситуації – правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (Постанова Верховного Суду від 21.11.2019 по справі № 553/703/18 (провадження №61-7956св19).

Сторони втратили взаєморозуміння та взаємоповагу, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають, що є підставами для розірвання шлюбу між ними. Примирення не бажають, тому суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами неможливо.

Враховуючи те, що укладення та розірвання шлюбу є добровільним, примушування до шлюбу не допускається, його існування протирічить інтересам позивача , позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.24, 104,105,110-112 Сімейного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позовну вимогу про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с.Кожухівка Коростенського району Житомирської області, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем с.Гладковичі Овруцького району Житомирської області, укладений 20.08.1994 року та зареєстрований Ленінським відділом РАЦС м.Мінськ (актовий запис №1015, свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 ), розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 іменувати прізвищем ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 від 23.09.1995р.

Відповідач: ОСОБА_2 , відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Волкова Н.Я.