Рішення № 96574441, 28.04.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/1365/21

Номер провадження 2/279/899/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

судді Коваленко В.П., секретаря Комарової О.І. .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до відповідача Приватного піддприємства "Коростенський житловий сервіс №5", в якому зазначила, що в період часу з 18 вересня 2017 року по 11 вересня 2020 року вона перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем. 11 вересня 2020 року її було звільнено з ПП " Коростенський житловий сервіс №5" за власним бажанням . На час звільнення роботодавець не виплатив їй заборгованість по заробітній платі . ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 24927,76 та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду у сумі 50 000 гривень, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 24 березня 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо заявлених позовних вимог, просив стягнути суму заборгованості по зарплаті.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, позивач в період з 18 вересня 2017 року по 11 вересня 2021 року перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем. 11 вересня 2020 року її було звільнено з ПП " Коростенський житловий сервіс №5" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. (а.с.8)

З відповіді на позовну заяву видно, що борг підприємства становить 24927,76 гривень.

Згідно вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правилами ч. 2 статті 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 24927,76 гривень.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день ухвалення рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Також, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Стосовно визначення дати з якої повинно бути обраховано середній заробіток, суд виходить з того, що оскільки виплата середнього заробітку настає за умови невиплати з вини підприємства належних сум при звільненні, а такий факт був визнаний відповідачем та підтверджено відповідними довідками, то обрахування суми середнього заробітку проводиться з наступного дня після дня звільнення, тобто з 14.09.2020 року по день ухвалення рішення, тобто по 28 .04.2021 року включно.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Заробітна плата в липні 2020 року - 4216,59 гривень та в серпні 2020 року - 6673,34 гривні , що сумарно становить 10809, 93 гривні. Так, середньоденна заробітна плата становить (4216,59 + 6673,34 : 43 дні =253,25 гривень. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки в розрахунку перед позивачем становить: 153 дні (період з 14.09.2020 року по 27.04.2021 року включно) х 253,25 гривень (сума середньоденного заробітку), що становить 38347,75 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах позовних вимог. При цьому, вказаний розмір середнього заробітку визначений без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Відносно позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону (ст.237-1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237-1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237 -1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237 -1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи вказаний спір, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт заподіяння їй неправомірними діями відповідача моральної шкоди, що полягало в несвоєчасній виплаті заробітної плати як впродовж роботи на підприємстві так і при звільненні, що як наслідок вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач та вважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 500 гривень .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про: 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1896,95 гривень (59,69% ) які сплачені позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-268 ЦПК України, ст.ст. 115,116,117, 233,237-1 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), заборгованість по заробітній платі в сумі 24927,76 гривень (двадцять чотири тисячі девятсот двадцять сім ) гривень.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 38347, 75 ( тридцять вісім тисяч триста сорок сім) гривень 75 копійок, яка визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 500 (п"ятсот) гривень.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - судовий збір в сумі 1896,95 (одна тисяча вісімсот дев"яносто шість )гривень 95 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.П. Коваленко