Рішення № 96613594, 15.04.2021, Чортківський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2021 р. Справа № 608/164/21

Номер провадження2/608/205/2021

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л. С.

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи Чортківської міської ради в особі ЦНАП м. Чортків як органу, який здійснює реєстрацію місця проживання фізичних осіб, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи Чортківської міської ради в особі ЦНАП м. Чортків як органу, який здійснює реєстрацію місця проживання фізичних осіб, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

В позовній заяві позивачка вказала, що є власником житлової квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2020 року. Даний договір укладено між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , який діяв по дорученню від своєї матері ОСОБА_3 , який також був зареєстрований за вказаною адресою та знятий з реєстрації 6 жовтня 2020 року. Крім нього, у вказаній квартирі зареєстровані його рідний брат ОСОБА_2 та їх матір ОСОБА_3 , які фактично там не проживають. Відповідачі не можуть самостійно знятися із реєстрації у купленій позивачкою квартирі, оскільки обоє проживають поза межами України, що змусило ОСОБА_1 звернутися до суду із вказаним позовом. Факт їхньої реєстрації у квартирі позивачки створює їй зайві клопоти з комунальними платежами, унеможливлює оформлення житлової субсидії та обмежує її права як власника нерухомого майна. Тому ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування вищезазначеною квартирою.

В квітні 2021 року від представника позивачки ОСОБА_5 надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на ст.ст. 383, 391 ЦК України просить усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування зазначеною квартирою.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися повторно, відзиву не подали, про причини неявки суду не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Від третьої особи – Чортківської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника, при вирішенні даного спору міська рада покладається на розсуд суду.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, свідка, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2020 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 228881793 від 20.10.2020 року.

З копії будинкової книги вбачається, що в АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Актами про встановлення факту непроживання від 18 січня 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по місцю прописки не проживають, комунальними послугами не користуються, особистих речей та іншого майна не утримують з листопада 2010 року, на даний час проживають в США.

Такі обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 .

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним, зокрема шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обираючи спосіб захисту прав, позивачка ОСОБА_1 вважає, що усунення перешкод у користуванні належним їй майном можливе шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Місцем проживання особи визнається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

У відповідності з вимогами ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, у тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення із зняттям останнього з реєстрації.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з часу продажу квартири, і на момент звернення до суду з цим позовом у спірній квартирі позивачки не проживали, своєю реєстрацією у квартирі чинять їй перешкоди у користуванні майном, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 321, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перешкоди в користуванні належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення – 26 квітня 2021 року.

Суддя: В. І. Парфенюк