Ухвала суду № 96610496, 26.04.2021, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/457/21

Провадження № 1-м/451/1/21

УХВАЛА

іменем України

26 квітня 2021 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - Патинок О.П.

при секретарі - Сахаревич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Радехів клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лопатин, Радехівського району Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого за вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року за ч. 4 ст. 328 КК Республіки Білорусь з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії в умовах посиленого режиму,-

за участі прокурора Боднарчук О.В., захисника Біганського А.В.

встановив:

01 квітня 2021 року від особи, яка діє від імені Міністерства юстиції України ОСОБА_2 надійшло до Радехівського районного суду Львівської області клопотання про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України, в якому вказано, що Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання якого: АДРЕСА_1 для подальшого відбування покарання, призначеного 23.03.2020 року вироком суду Партизанського району міста Мінська Республіки Білорусь. З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України білоруським судом Міністерство юстиції України просить: визначити правову кваліфікацію діяння за Кримінальним кодексом України, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, зазначивши про початок строку відбування покарання.

01.04.2021 р. автоматизованою системою документообігу суду Д-3 справа розподілена для розгляду судді ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 14.04.2020 року - клопотання прокурора Радехівського відділення Червоноградської окружної прокуратури Боднарчук О.В. про призначення захисника засудженому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України – задоволено та залучено захисника через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області для розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Республіки Білорусь у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, в клопотанні просив справу розглянути за його відсутності.

Враховуючи, що чинним КПК України не передбачено обов`язкової участі представника Міністерства юстиції України під час розгляду такого клопотання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, суд вважає за можливе провести його розгляд без участі представника Міністерства юстиції України.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується письмовим клопотанням.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, а саме за ч. 3 ст. 307 КК України до 12 років позбавлення волі без конфіскації майна, оскільки вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 засуджений до 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Захисник в судовому засіданні просив клопотання задовольнити, оскільки вважає його підставним та привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, а саме за ч. 3 ст. 307 КК України до 12 років позбавлення волі без конфіскації майна, оскільки вироком іноземної держави засуджений до позбавлення волі без конфіскації майна.

Заслухавши думку прокурора, захисника, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Республіки Білорусь, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Так, статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: a) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; або: b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 вказаної Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури.

Як вбачається із ч.3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Частинами 3,4 статті 610 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України. При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Згідно ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК, зазначає, що чинним на території України є Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року».

Зазначена Європейська конвенція згідно з положеннямист.19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

При зверненні Міністерством юстиції України до суду з даним клопотанням дотримані вимоги ст. 4 Договору між Україною та Республікою Білорусь про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 610 КПК України, тому підстави для відмови в передачі засудженої особи в порядку, передбаченому ст. 3 Конвенції, відсутні.

За змістом ст. 4 вказаного Договору, засуджена особа може бути передана відповідно до цього Договору, якщо: 1) ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2)вирок суду стосовно цієї особи набрав законної сили; 3) на момент отримання запиту про передачу засуджений повинен ще відбувати покарання протягом не менш як шість місяців; 4) є письмова згода засудженої особи, або, у зв`язку з її віком, фізичним або психічним станом, що перешкоджають вільному волевиявленню, про це клопоче законний представник засудженої особи; 5) діяння, у зв`язку з яким було винесено вирок, є злочином відповідно до законодавства держави виконання вироку і тягне за собою покарання у виді позбавлення волі; 6) відшкодовано матеріальну шкоду, завдану злочином; 7) держава винесення вироку і держава виконання вироку дали згоду на передачу засудженої особи.

Виходячи з положень цього Договору, держава виконання вироку повинна забезпечити виконання вироку в повному обсязі, керуючись своїм законодавством, не погіршуючи становище засудженої особи; призначене покарання відбувається засудженою особою на підставі вироку суду держави винесення вироку; суд держави виконання вироку, виходячи з винесеного вироку, приймає рішення про його виконання; у строк покарання у вигляді позбавлення волі зараховується строк, відбутий у державі винесення вироку; якщо за законодавством держави винесення вироку за дане діяння граничний строк позбавлення волі є меншим, чим призначено вироком, суд держави виконання вироку визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений законодавством цієї держави за таке саме діяння.

Вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 - ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 328 КК Республіки Білорусь, за ознаками незаконного з метою збуту зберігання і перевезення психотропних речовин і наркотичних засобів, у великому розмірі, скоєне у складі організованої групи та призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії в умовах посиленого режиму.

Згідно копії паспорта громадянина України ( а.с. 29) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є уродженцем с. Лопатин Радехівського району Львівської області Україна та є громадянином України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України являється: АДРЕСА_1 .

23.03.2020 року вироком суду Партизанського району м. Мінська з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого 4 ст.328 Кримінального кодексу Республіки Білорусь та призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії в умовах посиленого режиму. Зараховано в строк відбування покарання - строк затримання та попереднього тримання під вартою з 11.06.2019 року по 22.03.2020 року з розрахунку один день затримання та тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з 23.03.2020 року (а.с.4-28); кінець відбуття строку покарання – 11.06.2031р.

Як вбачається із клопотання від 16.10.2020 року засудженого ОСОБА_1 , останній висловив бажання бути переданим в Україну для подальшого відбування призначеного його покарання ( а.с. 34).

Листом від 03.11.2020 року № 17-220-2020 Генеральною прокуратурою Республіки Білорусь надано згоду на передачу засудженого ОСОБА_1 в Україну для подальшого відбування покарання.

Відповідно до довідки про відбуття строку покарання, ОСОБА_1 , засуджений 23.03.2020 року судом Партизанського району м. Мінська з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 за ч. 4 ст.328 КК Республіки Білорусь, станом на 16.10.2020 року відбув строк покарання 1 рік 4 міс. 5 днів, не відбутий строк покарання становить 10 років 07 місяців 25 днів. ( а.с. 35). Характеристика позитивна ( а.с. 36).

Як вбачається з вироку суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, ОСОБА_1 засуджений за незаконне з метою збуту зберігання і перевезення психотропних речовин і наркотичних засобів, у великому розмірі, скоєне у складі організованої групи за ч. 4 ст.328 КК Республіки Білорусь.

Згідно ч.4 ст.328 Кримінального кодексу Республіки Білорусь, покарання за вказаним пунктом частини статті передбачено за вчинення дій, а саме: дії, передбачені ч.2 або 3 даної статті, вчинені організованою групою осіб, або залучені з виготовлення або переробки наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прикурсорів або аналогів з використанням лабораторної посуди або лабораторного обладнання, призначені для хімічного синтезу.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України, вчинення дій, а саме: за незаконне з метою збуту зберігання і перевезення психотропних речовин і наркотичних засобів, у великому розмірі, скоєне у складі організованої групи, за яке було засуджено ОСОБА_1 вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, передбачено диспозицією частини 3 статті 307 КК України, та за вчинення таких, санкцією цієї частини статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років із конфіскацією майна.

За своїм характером покарання не повинно посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинні вважатися обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину.

Визначаючи строк позбавлення волі, суд приймає до уваги наступне.

На момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину, а також на момент вирішення питання про приведення у відповідність вироку суду Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин і наркотичних засобів у великих розмірах, вчинені організованою групою, за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Таким чином, керуючись статтею 9 Конституції України, статтями 9, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, статтями 606, 610 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що ч. 4 ст.328 Кримінального кодексу Республіки Білорусь, за якою ОСОБА_1 був засуджений вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 передбачена відповідальність за такий самий злочин, який передбачений ч. 3 ст.307 КК України, а міра покарання у виді 12 років позбавлення волі, призначена за вироком суду іноземної держави відповідає санкції ч.3 ст.307 КК України, суд вважає, що останньому слід визначити строк покарання у виді 12 років позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, без конфіскації та ураховуючи положення п.«b» ч.1 ст.9, п.«d» ст. 11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що не визначає вид колонії, в якій належить відбувати покарання ОСОБА_1 після його передачі для відбування покарання до України, оскільки таке питання відповідно до ст. 86 Кримінально-виконавчого кодексу України віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Частина 1 пункту 1 статті 603 КПК України визначено, що за результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв`язку з яким ухвалено вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що призначене ОСОБА_1 за вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії в умовах посиленого режиму, за своїм видом є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими нормами КК України за вчинення аналогічного діяння, відтак суд вважає за можливе привести у відповідність із законодавством України вирок суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, щодо засудженого ОСОБА_1 та вважати останнього засудженим за ч.3 ст.307 КК України до відбування 12 (дванадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.602, 603, 609, 610 КПК України, ч.3 ст.307 КК України, ст.86 КВК України, Конвенцією про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), Договором між Україною та Республікою Білорусь про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання -

постановив:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 4 ст. 328 КК Республіки Білорусь у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести вирок суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, яким засуджено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.328 Кримінального кодексу Республіки Білорусь до 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії в умовах посиленого режиму, у відповідність із законодавством України.

Визначити, що відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним за вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, передбачена ч. 3 ст. 307 КК України.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лопатин, Радехівського району Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020, за ч. 3 ст.307 КК України до 12 (дванадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відповідно до вироку суду Партизанського району м. Мінська від 23.03.2020 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Мінського міського суду від 24.07.2020 рахувати з 23.03.2020 року, зарахувавши в строк його попереднього ув`язнення з 11.06.2019 року по 22.03.2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

У строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 зарахувати строк, відбутий у Республіці Білорусь.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, захисником та прокурором.

СуддяО. П. Патинок