Рішення № 96609446, 22.04.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2097/20

Провадження №2/442/99/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Грицай М.М.,

за участю секретаря – Михавко І.І., Антоненко В.О.,

представник позивача – ОСОБА_1 ,

представник третьої особи – Партика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Лиштви Юрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа – приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолана Василівна, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

Адвокат Лиштва Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 лютого 2020 року позивачка офіційно дізналась про смерть свого батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини пропустила у зв`язку із тим, що не знала про смерть батька. Позивачка з травня 2017 року постійно мешкає в Іспанії, з батьком підтримувала зв`язок лише по телефону, останній раз спілкувалася із ним в червні 2017 року. Зазначила, що на початку вересня 2017 року батько перестав відповідати на її дзвінки, але у зв`язку з тим, що батько мав онкологічне захворювання легенів і йому було важко розмовляти, її спочатку це не турбувало. Однак не отримавши змоги зв`язатись із батьком в подальшому почала писати всім своїм знайомим та родичам через соціальні мережі, надсилати листи на електронну пошту сільській раді за місцем проживання батька, телефонувати їм, однак відповідь отримала лише в лютому 2020 року від рідної сестри батька, ОСОБА_5 , яка й повідомила її про смерть батька.

Вважає, що була позбавлена можливості дізнатися про смерть батька з об`єктивних, незалежних від неї причин. А ОСОБА_3 свідомо не повідомила нотаріуса про неї, як спадкоємицю першої черги, у зв`язку з чим нотаріусом не були здійснені передбачені статтею 63 Закону України «Про нотаріат» заходи щодо виклику та інформування спадкоємців.

З урахуванням викладеного, просила визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та визначити додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном в один місяць з часу набрання рішенням суду законної сили.

Не погодившись із позовом, первісний відповідач ОСОБА_3 подала відзив, який обґрунтовує тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 1987 року, протягом спільного життя останній важко хворів, у зв`язку з чим йому було встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання. Помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 через онкологічне захворювання – рак правої легені. Вказала, що в день смерті останнього одразу ж повідомила усіх його рідних про смерть усіма можливими засобами зв`язку. З невідомих для неї причин позивачка не приїхала на похорон батька, незважаючи на це після смерті ОСОБА_4 вона продовжувала підтримувати зв`язок із його дочкою, цікавилася її справами, вітала зі святами.

Просила врахувати правові позиції Верховного Суду, згідно яких факт проживання спадкоємця за кордоном та необізнаність про смерть спадкодавця не є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини (справи № 459/295/16-ц; 6-85цс12; 6-1486цс15; 592/9058/17-ц; 712/656/15-ц).

Вважає, що наведені позивачкою причини пропуску строку для прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, а тому в задоволені позову просить відмовити в повному обсязі.

Представник позивачки адвокат Лиштва Ю.В. подав відповідь на відзив, зазначивши, що текст повідомлення «тато помер» від 09.08.2017 о 02:41 год, про який згадувала ОСОБА_3 позивачці не надходив, припускає, що мав місце збій у роботі програми Скайп або інші причини, які не залежать від волі останньої. Звертає увагу суду на те, що після зазначеного повідомлення йде повсякденна переписка між сторонами, тобто жодної реакції з боку позивачки на повідомлення про смерть близької людини немає, що також підтверджує факт неотримання нею згаданого повідомлення.

Крім того, зазначає, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини є також обставини непереборної сили, зумовлені необхідністю постійного перебування позивачки за кордоном для лікування її дочки ОСОБА_6 , яка має тяжке хронічне захворювання, а перебування за кордоном сприяє покращенню стану здоров`я дитини, у зв`язку з чим, вони змушені були залишитися там без відповідних документів на це.

Ухвалою від 28 квітня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом адвоката Лиштви Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолана Василівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 17 червня 2020 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Лиштви Ю.В. про забезпечення позову та накладено арешт на будинок та земельну ділянку під будинком, що є власністю ОСОБА_3 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та є спадковим майном на теперішній час.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Лиштви Ю.В. про витребування доказів. Ухвалено витребувати у приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р.В. інформацію: до якої черги спадкоємців належить ОСОБА_3 ? На підставі яких документів було визначено/встановлено ступінь спорідненості ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Перелік майна та його місцезнаходження, яке увійшло у спадщину; Наявність або відсутність заповіту ОСОБА_4 . Які дії були вчинені нотаріусом для встановлення кола спадкоємців?

Ухвалою від 05 листопада 2020 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Лиштви Ю.В. про заміну неналежного відповідача. Замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача – Волянську селищну раду Дрогобицького району Львівської області. Залучено в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою від 25 лютого 2021 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Лиштви Ю.В. про заміну неналежного відповідача. Замінено відповідача Волянську сільську раду Дрогобицького району Львівської області на Дрогобицьку міську раду Львівської області. Крім того, задоволено клопотання представника позивача - адвоката Лиштви Ю.В. про витребування належним чином завіреної копії спадкової справи.

У судовому засіданні представник позивачки – адвокат Лиштва Ю.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить такі задоволити.

Представник відповідача Дрогобицької міської ради Львівської області у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – адвокат Партика О.В. в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог та підтримала викладене у відзиві на позов. Зазначила, що позивачу достеменно було відомо про смерть батька, оскільки завчасно була повідомлена про це ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_7 , який з даного приводу надав суду показання.

Третя особа – приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р.В. у судове засідання не з`явилась, попередньо подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, щодо задоволення позовних вимог покладається на думку суду.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 18 лютого 2020 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно інформації приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р.В., наданої на виконання ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року встановлено, що 25 січня 2018 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_4 . До заяви нею додано, зокрема фотокопію свідоцтва про одруження. На підставі її заяви 25.01.2018 заведено спадкову справу № 7/2018. При заведенні спадкової справи нотаріусом здійснено перевірки щодо наявності заповіту, складеного спадкодавцем та заведеної спадкової справи після його смерті. Згідно відомостей зі Спадкового реєстру зазначена інформація у реєстрі відсутня. Зазначене також підтверджується копією спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка витребовувалася судом за клопотанням представника позивача.

30.01.2018 приватним нотаріусом сформовано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, згідно якого шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розірвано, а тому права на спадкування згідно статті 1261 ЦК України у ОСОБА_3 немає, у зв`язку з чим їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

24.05.2018 ОСОБА_3 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_4 згідно статті 1264 ЦК України та надала рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2018 (справа № 442/1187/18) про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 .

Інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.

ОСОБА_3 відповідно до поданих нею документів було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, беручи до уваги вищезазначену інформацію, судом встановлено, що ОСОБА_3 родинні відносини із ОСОБА_4 підтвердила рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2018 року, яким встановлено факт проживання їх однією сім`єю без шлюбу з 09 серпня 2012 року по 09 серпня 2017 року (справа № 442/1187/18).

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року зазначене вище рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області скасовано. Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, з участю заінтересованої особи приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лютик Р.В. залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику, що вона має право подати позов на загальних підстава. При цьому, свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 є дійсними.

Вказане підтверджується також матеріалами спадкової справи, витребуваної згідно ухвали суду.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні надав показання, в яких зазначив, що з покійним ОСОБА_9 вони товаришували. Йому відомо, що останній був у хороших стосунках з донькою ОСОБА_10 (позивачем у справі), між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 також були хороші стосунки. З позивачем він познайомився у будинку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , де і обмінялися з ОСОБА_10 номерами телефонів. Згодом ОСОБА_14 захворів. І хоча він перебував у той час в Іспанії, з ОСОБА_14 часто спілкувався. Приблизно за місяць до смерті останнього, він повернувся на Україну. Відвідавши ОСОБА_4 , помітив, що стан здоров`я товариша вкрай поганий. Тому він зателефонував до доньки ОСОБА_10 і попередив, що її батько може невдовзі померти і якщо вона має бажання ще його побачити, то нехай приїжджає. Коли ОСОБА_15 помер, йому зателефонувала ОСОБА_16 . Він поцікавився у неї чи комусь ще відомо про смерть останнього, на що ОСОБА_12 відповідала, що повідомила усю родину. Приблизно через 5 – 7 днів він зателефонував до доньки померлого ОСОБА_10 через Месенджер (Фейсбук), але вона не бажала говорити про смерть батька, пояснюючи тим, що їй важко це обговорювати. Позивачка довший час перебувала в Іспанії (Барселоні). Оскільки вона туди виїхала з донькою, яка часто хворіла, а він працював у аптеці в Іспанії, то позивачкака часто дзвонила до нього за порадою стосовно ліків для дитини. Він був здивований, коли дізнався, що ОСОБА_10 не приїхала на похорон до батька. Зазначив, що у разі, якщо позивач оплачує своїй доньці приватне лікування в Іспанії, то у них повинна бути там офіційна реєстрація місця проживання. Якщо ж позивачка отримує в Іспанії певний соціальний захист, то такий здійснюється через консульство. Однак, йому невідомо чи перебуває позивачка в Іспанії легально, хоча остання розповідала йому, що там у дитини хороший медичний захист. Йому також відомо, що ОСОБА_17 дуже довго не мав зв`язку із донькою ОСОБА_10 , яка проживала зі своєю матір`ю. Проте, з часом останній з`ясував її місцезнаходження і зустрівся з нею в м.Києві. Після цього позивач підтримувала зв`язок із батьком. ОСОБА_17 ніколи не говорив з ним за своє майно.

Факт родинних відносин позивача ОСОБА_2 із ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 2 статті 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина 2 статті 1223 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Згідно із пунктом 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_2 (день його смерті). На адресу суду позовна заява представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Лиштви Ю.В. надійшла 06 квітня 2020 року, відправлення відбулось 25 березня 2020 року. Позивач ОСОБА_2 до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини не зверталася взагалі.

В обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини представник позивачки ОСОБА_2 зазначив, що остання не була обізнана про смерть батька, внаслідок умисних дій ОСОБА_3 , яка приховала інформацію про смерть спадкодавця, а нотаріус не здійснив передбачені статтею 63 Закону України «Про нотаріат» заходи щодо виклику та інформування спадкоємців. Представником позивача на обґрунтування позовних вимог долучено постанову Верховну Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 629/1886/18. Висновок Верховного Суду у зазначеній постанові зводиться до того, при заведені спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру встановила наявність заповіту, однак не вчинила усіх необхідних дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця, хоча достовірні дані про обізнаність позивача про існування заповіту у нотаріуса були відсутні.

При цьому, у даних правовідносинах суд погоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 25 квітня 2019 року (справа № 761/794/15-ц), від 27 травня 2020 року (справа № 336/1127/17), від 11 листопада 2020 року (справа № 750/262/20), згідно з якими незнання спадкоємця про смерть спадкодавця не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Отже, незнання про смерть спадкодавця не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини у межах встановленого законодавством строку.

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав покази, згідно з якими позивачка була обізнана щодо смерті батька, так як він особисто, приблизно через 5 – 7 днів після смерті ОСОБА_4 , зателефонував їй через Месенджер (Фейсбук), але вона не бажала говорити про смерть батька, пояснюючи тим, що їй важко це обговорювати.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 у своїх заявах про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину зазначила про відсутність інших спадкоємців, при цьому, жодним нормативно-правовим актом не покладено на неї відповідний обов`язок щодо зазначення інших спадкоємців, а такі її дії також не свідчать про поважність причин пропуску строку позивачкою.

Верховний суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 вказав на те, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. При цьому, апелювання на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, є безпідставними, оскільки це також не свідчить про поважність причин пропуску строку і не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.

Що стосується врахування практики Верховного Суду, долученої представником позивачки, суд зазначає, що дані справи не є аналогічними. У представленій представником позивачки постанові ВС судом враховано свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та взято до уваги те, що нотаріус при заведенні спадкової справи, отримавши відомості зі Спадкового реєстру щодо наявності заповіту від спадкодавця, не повідомив спадкоємця за заповітом, чим на думку суду не сприяв здійсненню особистого розпорядження спадкодавця. При цьому, у даних спірних правовідносинах має місце спадкування за законом, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори), що міститься у матеріалах спадкової справи, згідно якої за параметрами пошуку « ОСОБА_17 » інформація відсутня.

З приводу обов`язку нотаріуса повідомляти спадкоємців про відкриття спадщини, то суд зазначає, що згідно зі статтею 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. У той же час, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що нотаріус, отримавши заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3 , була обізнана про інших спадкоємців, їх місце проживання чи місце роботи, що в свою чергу не свідчить про недобросовісність дій нотаріуса.

Таким чином, практика ВС, надана представником позивача, не може братись до уваги судом у спірних правовідносинах, оскільки у даній справі різні фактичні обставини.

Крім того, представником позивача додатково зазначалось про те, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини, у зв`язку з тим, що перебувала за кордоном. Проте, жодних доказів того, що перебування за межами України стало перешкодою для реалізації останньою своїх спадкових прав, не надано. А тому суд враховує позицію ВС, викладену у постанові від 06 червня 2018 року (справа № 592/9058/17-ц) та у постанові від 12 квітня 2021 року (справа № 589/1863/13-ц), згідно якої необізнаність про смерть спадкодавця та проживання спадкоємця за межами України не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивачки поза межами України не позбавляло її можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою, як це передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012. Крім того, відповідно до частини шостої статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України. Згідно зі статтею 38 цього ж закону, на консульські установи України серед іншого також покладений обов`язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з`явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

Отже, чинним законодавством передбачений альтернативний механізм прийняття спадщини для громадянам України, завдяки якому можна реалізувати свої спадкові права й без виїзду з країн свого постійного проживання (перебування) та повернення в Україну.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, так як зазначені представником позивачки обставини для надання останній додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк реалізувати свої спадкові права.

Крім цього, згідно ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2020 року були вжиті заходи забезпечення позову, які підлягають скасуванню, у зв`язку з повною відмовою у задоволенні позову, що узгоджується з положеннями частини 9 статті 158 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 11, 81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову адвоката Лиштви Юрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа – приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолана Василівна, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 червня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.04.2021.

Суддя Грицай М.М.