Рішення № 96605138, 24.03.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/236/21

2/311/401/2021

24.03.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві зазначено, що відповідно до укладеного договору №NSH0RX01480035 від 09.06.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2419,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на23 листопада 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 75 054,58 грн., що складається з наступного: 2 205,14 грн. - заборгованість за кредитом; 33 067,24 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 170,84 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 38 611,36 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

На підставі викладеного, позивач просить вирішити питання про часткове стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором в сумі 36 533,64 грн., що складається з: 2 205,14 грн. – заборгованості за кредитом; 33 067,24 грн. – заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 1 170,84 грн. – заборгованості по комісії за користування кредитом; 90,42 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також стягнути судовий збір в сумі 2270 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, до позовної заяви надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, просив задовольнити позовні вимоги та вирішити позов на підставі долучених до позову доказів, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 05.03.2021 року, 24.03.2021 року не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином за останнім відомим місцем реєстрації, проте судові виклики не отримує по причині відсутності за місцем проживання, причини неявки суду не повідомила та не скористалася можливістю передбаченою ст. 178 ЦПК України, відзив на позов не надала. Також відповідач повідомлялася про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду

на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09 червня 2006 року ОСОБА_1 підписала заяву позичальника №NSH0RX01480035 (а.с.10), на підставі якої отримала кредит в сумі 2419 грн. на строк 24 місяці по 09 червня 2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 53,22 грн. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати , за який приймається період з «13» по «18» число кожного місяця Позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 167,28 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно Умов.

ОСОБА_1 в заяві погодилася на приєднання до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») Стандарт, які разом з Тарифами складають кредитно-заставний договір.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 2419 грн.

На порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, порушуючи строки сплати передбачених умовами договору платежів для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Кредитного договору.

В позовних вимогах АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №NSH0RX01480035 від 09.06.2006 року в сумі 36 533,64 грн., що складається з: 2 205,14 грн. – заборгованості за кредитом; 33 067,24 грн. – заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 1 170,84 грн. – заборгованості по комісії за користування кредитом; 90,42 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис

абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), які суд приймає до уваги відповідно до положень ст. 263 ЦПК України при розгляді цієї цивільної справи.

Кредитний договір №NSH0RX01480035 від 09.06.2006 року між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 був укладений на строк 24 місяці по 09 червня 2008 року включно.

Отже, строк виконання зобов`язання згідно з умовами укладеного між сторонами у цій справі кредитного договору закінчився 09 червня 2008 року, відповідно після зазначеної дати банк не мав правових підстав для нарахування процентів за кредитним договором.

За таких обставин, вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами нарахованими після 09 червня 2018 року, є необґрунтованими.

Таким чином, позивач не мав права після закінчення строку кредитного договору нараховувати після цієї дати будь-які відсотки за користування кредитом, та пеню, які передбачені кредитним договором, тому позовні вимоги АТ «ПриватБанк» про стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню частково на суму 2669,98 грн., яка існувала станом на 09.06.2008 року.

Оскільки судом встановлено неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за Кредитним договором №NSH0RX01480035 від 09.06.2006 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково на суму заборгованості, яка утворилася станом на 09 червня 2008 року в розмірі 4875,12 грн., в тому числі: 2205,14 грн. – заборгованість за кредитом, 2669,98 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просить, крім тіла кредиту, в тому числі стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Обґрунтовуючи своє право вимоги в частині стягнення заборгованості пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором №NSH0RX01480035 від 09.06.2006 року, позивач посилається на витяг з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») Стандарт, що діяли на момент підписання заяви та «Тарифи Банку», як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, до позовної заяви не надано Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») Стандарт, які містять підпис відповідача ОСОБА_1 , отже відсутні підтвердження того, що саме ті Умов надання споживчого кредиту фізичним особам розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву позичальника.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), на підставі статей 207, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України Умови та правила надання

банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, тому в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 90,42 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом (як зазначено в договорі – щомісячної фінансової винагороди за подання фінансового інструменту) в сумі 53,22 грн. на загальну суму 1170,84 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до положень абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на дату укладення договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

У кредитному договорі, що укладений 09 червня 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , встановлений обов`язок позичальника сплачувати щомісячну фінансову винагороду за подання фінансового інструменту в сумі 53,22 грн., проте договір не містить даних, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

Оскільки недійсність умови кредитного договору, якою встановлена плата за обслуговування кредиту (комісія) без визначення її змісту, прямо передбачена законом (абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»), то вимога Банку про стягнення комісії ґрунтується на нікчемній умові договору (ч.2 ст.215 ЦК України), у зв`язку з чим не може бути задоволена.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року при розгляді справи № 553/4163/15-ц.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, (розмір заявлених вимог 36533,64 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 4 875,12 грн. (13%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 295,10 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором №NSH0RX01480035 від 09.06.2006 року в сумі 4875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 12 копійок, в тому числі: 2205,14 грн. – заборгованість за кредитом, 2669,98 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) судовий збір в сумі 295 (двісті дев`яносто п`ять) гривень 10 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова