Рішення № 96604708, 21.04.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2618/20

Провадження № 2/309/1462/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Волощук О. Я.

при секретарі Вайнраух Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 09.09.2019 року о 19 год. 50 хв. в смт. Дубов`язівка Сумської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, де водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz GLE 350 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ6617623, який діяв на момент настання ДТП станом на 09.09.2019 року.

09.09.2019 року за фактом настання дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200080000955 за ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування.

29.11.2019 року за результатами проведенного досудового розслідування по факту дорожньо-транспортної пригоди за наслідками якої вбачалися ознаки злочину за який передбачена відповідальність за ст. 286 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Позивач вважає, що у ході проведення розслідування страхового випадку відповідачем не здобуто, і відповідно не надано позивачу жодних доказів, які б підтверджували факт того, що позивачу спричинено шкоду внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу потерпілого. Крім того, підтвердженням факту того, що шкода не заподіяна внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого є той факт, що кримінальне провадження розслідувалося за ст. 286 КК України як дорожньо-транспортна пригода, підстав для перекваліфікації не було.

24.03.2020 року представником позивача пред`явлено вимоги до відповідача про відшкодування спричиненої шкоди шляхом виплати страхового відшкодування.

Листом № 250620-02066/к/у від 25.06.2020 року відповідач повідомив позивача та його представника про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 6 259,50 грн.

Приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування відповідач керувався тим, що у відповідності до постанови про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 року слідство прийшло до висновку про те, що головною причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди стали необачні дії самого пішохода ОСОБА_3 , які суперечать вимогам 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 а)б)г) Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно з п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної щкоди на кількість таких осіб."

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована у встановленому законом порядку, у зв`язку із настанням страхового випадку обов`язок відшкодувати шкоду у зв`язку із смертю потерпілого у межах встановленого ліміту відповідальності лежить на ПрАТ Страхова Компанія «Арсенал Страхування» як на страховику.

Потерпілий ОСОБА_4 , 08.02.2003 року уклав шлюб із ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 08.02.2003 року. У загиблого ОСОБА_3 було двоє дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідності до листа Залізничного районного у місті Львові № 14/21.3-26 від 18.01.2020 року за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян у актовому записі про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладеного 08.02.2003 наявна відмітка про розірвання шлюбу на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2015 року (справа № 2/309/490/15).

Виходячи з норми п. 27.3 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до числа осіб, яким належить компенсація від відповідача моральної шкоди входять батько загиблого ОСОБА_8 , мати загиблого ОСОБА_9 , дочка загиблого - ОСОБА_1 та син загиблого - ОСОБА_6 . Розмір страхового відшкодування, що підлягає до стягнення із відповідача, в якості часткової грошової компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду смертю близької людини, що проявилася у глибоких душевних стражданнях, зміні звичного способу життя та інших негативних явищах становить 6259, 50 грн. Сума пред`явлених позивачем до відповідача вимог в досудовому порядку за спричинену позивачу моральну шкоду становить 12 519,00 грн.

Виплачена відповідачем на користь позивача сума страхового відшкодування в досудовому порядку за спричинену позивачу моральну шкоду становить 6 259, 50 грн.

Граничний розмір компенсації, що передбачений для позивача виходячи з лімітів визначених п. 27.3 ст. 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року та кола осіб, які мають право на одержання страхового відшкодування за спричинену моральну шкоду становить 50 076,00 грн. Кількість осіб, які претендують на виплату страхового відшкодування за спричинену моральну шкоду становить чотири особи.

Пунктом 27.3. статті 27 Закону України № 1961 -IV від 01.07.2004 року передбачено, тю страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) ним особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4173,00 грн.

Позивач просить ухвалити рішення про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Арсенал Страхування" на користь ОСОБА_1 6 259, 50 грн. страхового відшкодування як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду та 3000 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 , її представник не з`явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» не з`явився, до суду подано відзив на позов. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що 09.09.2019 року у смт. Дубов`язівка Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода. Водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

29.11.2019 слідчим відділом Конотопського ВП ГУНП в Сумській області прийнято постанову про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження №12019800080000955 від 09.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою про закриття кримінального провадження по справі №12019800080000955 встановлено, що водій автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 не мав технічної можливості уникнути ДТП; дії водія автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП. Відповідно до висновків інженерно-транспортних експертиз несправностей транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які б могли сприяти виникненню ДТП не виявлено; пішохід ОСОБА_3 перебував у стані тяжкого алкогольного сп`яніння (3,14 проміле). Дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок дій самого потерпілого ОСОБА_3 , який сам себе поставив в небезпечне для життя становище та знехтував вимогами п. п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 а, б, г Правил дорожнього руху України.

За результатами проведеного розслідування, слідством встановлено, що дії водія автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП, в той час як нехтування пішоходом ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України перебуває у причинно- наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням смерті ОСОБА_3 .

Страховиком було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6617623, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено порядок виплати страхового відшкодування.

Страховиком від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 отримано заяву про виплату страхового відшкодування, повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та інші документи по справи.

За результатами проведеного страховиком розслідування, на підставі наданих представником позивача документів, з урахуванням положень ст. 27 Закону , Страховиком було визначено загальний розмір завданої позивачу моральної шкоди - 12519,00 грн.

В той же час, згідно зі ст. 36 п. 36.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Враховуючи ст. 1187 Цивільного кодексу України та п. 36.3. ст. 36 вказаного Закону, розмір страхового відшкодування за кожну з таких осіб (водія - особи, відповідальність якої застрахована/особи, яка брала участь в дорожньому русі та пішохода (потерпілого) - особи, якій заподіяна шкода/особи, яка брала участь в дорожньому русі) було визначено шляхом поділу розміру шкоди на два. Страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування позивачу, що складається з відшкодування моральної шкоди у розмірі 6259,50 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена страховиком у повному обсязі у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому підстави для задоволення позову - відсутні. Представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розгляд справи проведено у відсутності сторін, відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засіданні встановлено, що 09.09.2019 року о 19 год. 50 хв. в смт. Дубов`язівка Сумської області відбулася дорожньо-транспортна пригода, де водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz GLE 350 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.

Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ6617623, який діяв на момент настання ДТП станом на 09.09.2019 року.

09.09.2019 року за фактом настання дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200080000955 за ст. 286 КК України.

Постановою про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 року по кримінальному провадженні №12019800080000955 встановлено, що водій автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 не мав технічної можливості уникнути ДТП; дії водія автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП. Відповідно до висновків інженерно-транспортних експертиз несправностей транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які б могли сприяти виникненню ДТП не виявлено; пішохід ОСОБА_3 перебував у стані тяжкого алкогольного сп`яніння (3,14 проміле). Дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок дій самого потерпілого ОСОБА_3 , який сам себе поставив в небезпечне для життя становище та знехтував вимогами п. п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 а, б, г Правил дорожнього руху України.

За результатами проведеного розслідування, слідством встановлено, що дії водія автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 не перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП, в той час як нехтування пішоходом ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України перебуває у причинно- наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням смерті ОСОБА_3 .

Страховиком було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6617623, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено порядок виплати страхового відшкодування.

Потерпілий ОСОБА_4 , 08.02.2003 року уклав шлюб із ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 08.02.2003 року. У шлюбі в них народилось двоє дітей - донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян у актовому записі про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18.03.2015 року (справа № 2/309/490/15).

Частиною першою статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об`єкта буде зобов`язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до положень статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд констатує, що дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 350 D», державний номерний знак НОМЕР_1 є страховим випадком, оскільки шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини власника чи володільця джерела підвищеної безпеки.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження настання дорожньо-транспортної пригоди як внаслідок непереборної сили так і внаслідок умислу потерпілого.

Згідно з ст.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно положень ч.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Встановлено, що страховий випадок (ДТП) стався 09.09.2019 року, а позов до суду подано 15.10.2020 року - в межах установленого законом строку.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно пункту 27.1, 27.2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині- до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту- до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого,- до досягнення ними чотирнадцяти років.

Виходячи з норми п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до числа осіб, яким належить компенсація від страховика моральної шкоди входять: батько загиблого - ОСОБА_8 , мати загиблого - ОСОБА_9 , дочка загиблого - ОСОБА_1 та син загиблого - ОСОБА_6 .

Страховиком від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_10 отримано заяву про виплату страхового відшкодування, повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та інші документи по справи.

За результатами проведеного страховиком розслідування, на підставі наданих представником позивача документів, з урахуванням положень ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком визначено загальний розмір завданої позивачу моральної шкоди - 12519,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі відповідно до вимог ст. 141 ЦПК слід стягнути з відповідача на користь держави.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 82, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 1187, 1194 ЦК України, ст. 22, 23,27, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на ОСОБА_1 6259,50 грн. страхового відшкодування як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь держави 840,80 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Закарпатським апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Волощук О.Я.