Постанова № 96602890, 27.04.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2037/21

Провадження №2-а/265/34/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

за участю секретаря – Дрьомової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/2037/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Дідур І. І., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те, що постановою поліцейського Кулібаба Марини Валеріївни від 3 березня 2021 року серія ЕАН № 3860648 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. Згідно з такою постановою вбачається, що позивач 24 лютого 2021 року об 10-14 год. керував автомобілем «DAIMLER-BENZ 201» н/з НОМЕР_1 по пр. Миру, здійснивши рух по дорозі зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів позначеним дорожньою розміткою 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР. Вважаючи таку постанову незаконною, оскільки він не порушував ПДР, бо був відсутній знак 5.10.1, 5.10.2, який повинен був інформувати водія, та розмітка 1.2 не відповідає ПДР, яка згідно законодавства має бути «Жовтого кольору», якщо нею позначаються межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів, а працівниками поліції у свою чергу не було надано жодного доказу порушення ним ПДР. Крім того на підставі ПДР дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою. Додавав, що в оскаржуваній постанові відсутні дані, які б спростовували заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, яке йому ставиться до вини, зокрема, відеозапис. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа не з`ясувала об`єктивні обставини для вирішення питання щодо наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки не було зафіксовано правопорушення, не взяті до уваги доводи ОСОБА_1 , не надано можливості подання позивачем доказів. При цьому за п. 8.5-1 ПДР дорожня розмітка застосовується відповідно до цих правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Про суті обставин події пояснив, що він, рухаючись по пр. Миру у правій полосі для руху, під`їжджаючи до «кільця» на якому є полоса для руху маршрутних транспортних засобів, був відсутній знак 5.10.1, 5.10.2, який повинен інформувати водія, та розмітка 1.2 не відповідає ПДР, яка має бути «Жовтого кольору», якщо нею позначаються межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. Тому коли він вже виїхав на кільце та побачив дорожній знак, то вже опинився на полосі руху для маршрутних транспортних засобів та здійснив з`їзд з неї згідно ПДР. На підставі викладеного просив суд визнати дії поліцейського Кулібаба Марини Валеріївни щодо складання постанови від 3 березня 2021 року серія ЕАН № 3860648 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 3 КУпАП протиправними, скасувати постанову від 3 березня 2021 року серія ЕАН № 3860648 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 122 ч. 3 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

На підставі відзиву представника Управління патрульної поліції в Донецькій області вбачається, що, не визнаючи заявлені позивачем вимоги, Дідур І. І., який діє на підставі довіреності, вказував, що необхідно відмовити позивачу в задоволенні його позову в повному обсязі з наступних підстав. Так під час патрулювання 24 лютого 2021 р. поліцейським Кулібаба М. В. по пр. Миру, поблизу буд. 45, було помічено транспортний засіб позивача, який здійснив рух по смузі для руху маршрутних транспортних засобів (далі - МТЗ), позначену дорожнім знаком 5.11 та дорожньою розміткою 1.24 (напис літери «А» білим кольором), чим порушив п. 17.1 ПДР, після чого був зупинений поліцейськими. Вказані обставини підтверджуються наявним відео з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульних поліції. В ході підготовки справи до розгляду позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи на інший час у зв`язку з залученням свого адвоката, в результаті чого розгляд справи було перенесено на 3 березня 2021 р. об 11-00 год. в приміщенні УПП в Донецькій області, про що було видано ОСОБА_1 відповідне запрошення. У зв`язку із неявкою позивача 3 березня 2021 р. за відсутності клопотань про перенесення розгляду справи поліцейським Кулібаба М. В. розглянуто справу за відсутністю позивача, внаслідок чого за результатами розгляду адміністративної справи до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. шляхом винесення постанови за ч. 3 ст. 122 КУпАП через порушення правил руху на смузі для маршрутних транспортних засобів ОСОБА_1 . Натомість позивач, виїхавши на автомобілі на «кільце», рухався на ньому в крайній правій смузі, після чого з правого боку від водія зверху розміщений дорожній знак 5.11, після чого розміщена переривчаста лінія дорожньої розмітки для з`їзду автомобілям, яким заборонено рухатись по смузі для руху МТЗ, але позивач проігнорував вимогу вказаного знаку та продовжив рух по смузі для МТЗ, і лише після проїзду перехрестя з вул. Куїнджі здійснив з`їзд з вказаної смуги, тобто проїхав по ній щонайменше 200 метрів. При цьому смуга для маршрутних транспортних засобів, розташована по пр. Миру в районі «кільця Драмтеатру», містить переривання, тобто має декілька початків та закінчення. Так, в місці виїзду на «кільце» позивачем вказана смуга не розташована, а розпочинається одразу перед стоянкою, в такому разі відсутність перед «кільцем» (за рухом позивача) дорожнього знаку 5.10.1 (5.10.2) є логічним, на відміну від перехрестя з вул. Куїнджі, де відповідна смуга продовжується через перехрестя. При цьому дорожній знак 5.11 та дорожня розмітка (1.2, 1.24) знаходяться в доброму стані та чітко розпізнаються з місця водія. Вважав наданий суду відповідачем відеозапис факту порушення позивачем ПДР доказом в справі про адміністративне правопорушення. Додавав, що розглядаючи питання визнання дій посадових осіб протиправними, суд не може задовольнити, оскільки вони порушують норми процесуального законодавства. Таким чином, зважаючи, що постанова ЕАН № 3860648 від 3 березня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, є обґрунтованою та законною, то просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та долучити в якості доказу до справи оптичний диск.

У судовому засіданні ОСОБА_1 на задоволенні поданого ним позову наполягав, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, додаючи, що він, рухаючись по пр. Миру на «кільці», побачивши знак 5.8 ПДР вже не міг повернути ліворуч на іншу смугу для руху, оскільки та була зайнята іншими транспортними засобами. Крім того у межах дії знаку 5.8 ПДР у нього не було можливості перебудуватися в ліву смугу для руху, оскільки ліворуч була суцільна дорожня розмітка, яку заборонено пересікати, а на перехресті він за дорожньою розміткою міг рухатись прямо. Лише після наявності такої можливості, переривання суцільної дорожньої розмітки праворуч від такої лінії, він перебувався ліворуч, після чого був майже одразу зупинений працівниками поліції, яким виклав свою позицію. Зазначав, що знаків 5.10.1 (5.10.2) ПДР перед перехрестям дороги, по якій він рухався (пр. Миру) та виїздом на «кільце» не було, як не було й жовтого кольору лінії розмітки для маршрутних транспортних засобів, тому він не міг завчасно зайняти ліву смугу для руху, а по пр. Миру рух був дозволений по «кільцю» по правій смузі для руху. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача, Дідур І. І., який діє на підставі довіреності, заперечуючи проти задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вказував, що останній не довів протиправність постанови від 3 березня 2021 року, тому просив відмовити у позові повністю, посилаючись на поданий ним відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений ОСОБА_1 позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що за постановою про адміністративне правопорушення від 3 березня 2021 року серія ЕАН № 3860648, винесеної поліцейським УПП в Донецькій області Кулібаба М. В., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. з посиланням на те, що позивач 24 лютого 2021 року об 10:14 год., керуючи автомобілем «DAIMLER-BENZ 201» н/з НОМЕР_1 по пр. Миру, здійснив рух по дорозі зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів, позначеним дорожньою розміткою 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР, копія якої була надіслана ОСОБА_1 поштою 11 березня 2021 року.

Суд при цьому зазначає, що оскільки за змістом ч. 2 ст. 286 КАС позов про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення, то враховуючи положення ч. 1 ст. 123 КАС та п. 3 «Прикінцевих положень» КАС, суд дійшов висновку, що незважаючи на подання ОСОБА_1 позову після закінчення строків, визначених ст. 286 ч. 2 КАС, на підставі доводів, викладених ним у заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, які суд вважає неповажними, то позивачу слід поновити строки звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі п. 10 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 8.2-1 ПДР дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

За п. 8.4 ПДР визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема, підпункт «ґ» вказує на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Так згідно із розділом 33 ПДР знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» є інформаційно-вказівним знаком, який вказує, на те, що смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів.

Дія такого знаку поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знаку, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху.

Аналогічні вимоги закріплені в п.10.7.12 Національного стандарту України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» ДСТУ 4100-2014, в якому зазначено, що знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» потрібно застосовувати для позначення смуги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Знак 5.11. потрібно встановлювати над позначеною смугою. Допускають установлювати знак 5.11 праворуч від дороги, якщо він позначає праву смугу. Знак потрібно повторювати після кожного перехрестя протягом усієї ділянки дороги, де рух маршрутних транспортних засобів організовано відокремленою смугою.

Суд також зазначає, що за п. 1.2 ПДР (Дорожня розмітка) горизонтальна розмітка у вигляді широкої суцільної лінії - позначає край проїзної частини на автомагістралях або межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. У місцях, де на смугу маршрутних транспортних засобів дозволено заїзд іншим транспортним засобам, ця лінія може бути переривчастою.

При цьому за п. 1 (Дорожня розмітка) жовтий колір має лінія 1.2, якщо нею позначаються межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів.

Суд натомість зауважує, що лінія 1.2, що позначає смугу для руху маршрутних транспортних засобів, згідно із ПДР має жовтий колір, а згідно із ДСТУ 2587:2010 - білий.

Вказане, на думку суду, вносить невизначеність для учасників дорожнього руху, якщо учасникам дорожнього руху не видно дорожній знак 5.8 або 5.11 ПДР.

Відповідно ж до п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Водночас, п. 17.2 ПДР передбачає, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

На підставі змісту ч. 3 ст. 122 КУпАП порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, рух або зупинка на смузі для маршрутних транспортних засобів в зоні дії знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання доказів.

Суд також зауважує, що за Національним стандартом України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» ДСТУ 4100-2014 (далі - ДСТУ) (п. 10.1.1.) Дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливо їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечення спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено. Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху. На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.

Суд вказує, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач дійсно здійснив рух на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, що підтверджується схемою руху автомобіля ОСОБА_1 , долученою представником відповідача.

Однак, суд зауважує, що розглядом справи встановлено, що у порушення п. 8.2-1 ПДР та ДСТУ 4100-2014 дорожній знак 5.11 на «кільці» по пр. Миру після перехрестя в напрямку руху автомобіля позивача був розміщений таким чином, що його не було добре видно учаснику дорожнього руху, водієві ОСОБА_1 , що підтверджено відео з реєстратора автомобіля позивача, оскільки такий знак не був видимий вказаному водію на відстані не менш як 100 м за напрямком його руху, тому позивач й не міг сприймати вчасно інформацію, що містилась на такому знаку.

При цьому позивач, з одного боку, не міг завчасно передбачити ані за допомогою дорожньої розмітки білого кольору, ані за допомогою дорожніх знаків (5.10.1, 5.10.2 ПДР), що попереджували б його, що на «кільці» після перехрестя розпочинається дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів (5.8 ПДР).

З іншого боку, ОСОБА_1 не міг перебудуватися у лівішу смугу для руху до початку дії дорожнього знаку 5.8 ПДР, оскільки в зоні оглядовості позивача такий знак з`явився лише за декілька метрів до початку його дії, що було підтверджено в суді відео з реєстратора автомобіля ОСОБА_1 , а з лівого боку від автомобіля позивача у цей момент перебували два транспортні засоби (синього та білого кольорів), які рухалися по «кільцю» по лівішій від позивача смузі для руху, тому він не міг технічно без застосування екстреного гальмування перебудуватися у іншу смугу до початку дії знаку 5.8 ПДР. Крім того водій синього автомобіля, що видно з оглянутого відео, фактично заблокував можливість для позивача здійснити маневр перебудування ліворуч перед початком дії знаку 5.8 ПДР.

В подальшому позивач продовжив рух прямо по правій смузі для руху відповідно до дорожньої розмітки, яка була нанесена на праву смугу для руху, що вбачається з оглянутого відео, та лише після наявності переривчастої лінії розмітки поруч із суцільної лінією розмітки праворуч він здійснив перебудування керованого ним автомобіля в лівішу смугу для руху без шкоди дорожній безпеці.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Допустимість як доказів відео фіксації з відео реєстратора автомобіля працівників поліції та з нагрудної камери поліцейського підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 листопада 2018 року по справі № 678/991/17.

Однак, суд зауважує, що як обставини сприйняття водієм ОСОБА_1 дорожньої обстановки при його виїзді на «кільце» по пр. Миру, так й фактична дорожня обстановка, яка склалась, на долученому до справи відео з реєстратора патрульних поліцейських не відображена, оскільки автомобіль працівників поліції перебував на деякому віддаленні від цих подій, тому їх не було зафіксовано, на відміну від реєстратора автомобіля позивача.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача, що позивач, виїхавши на автомобілі на «кільце» на крайній правій смузі, після чого з правого боку від водія зверху був розміщений дорожній знак 5.11, після якого була розміщена переривчаста лінія дорожньої розмітки для з`їзду автомобілям, яким заборонено рухатись по смузі для руху МТЗ, оскільки з оглянутих судом відео вбачається, що переривчаста лінія дорожньої розмітки для з`їзду автомобілям, яким заборонено рухатись по смузі, була в зоні дії знаку 5.11 та була нанесена саме ліворуч від суцільної лінії дорожньої розмітки, яку відповідно позивач, який рухався у правій смузі для руху, не міг пересікати.

Отже, оскільки на переконання суду знак 5.11 ПДР був розташований з порушенням Національного стандарту України ДСТУ 4100-2014 та п. 8.2-1 ПДР, що унеможливило вчасно зреагувати учасника дорожнього руху, ОСОБА_1 , на виконання його умов, зважаючи на дорожню обстановку, в якій такий знак сприймався водієм, то вказане свідчить про необхідність скасувати постанову від 3 березня 2021 року серія ЕАН № 3860648 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 122 ч. 3 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відповідно відносно позивача закрити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року по справі № 199/8466/16 та в постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 127/12081/17.

При цьому суд вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином ст. 286 КАС, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не передбачено повноважень суду щодо визнання дій посадової особи неправомірними.

Аналогічний правовий висновок наведено Донецьким апеляційним адміністративним судом у постанові від 31 липня 2018 року по справі 264/3019/18.

На підставі наведеного суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій поліцейського Кулібаба Марини Валеріївни протиправними слід відмовити.

Враховуючи, що з трьох заявлених позовних вимог ОСОБА_1 судом було задоволено дві (скасування постанови та закриття провадження по справі), то на підставі ст. 139 КАС з відповідача слід стягнути відповідно до частки задоволених судом вимог за рахунок бюджетних асигнувань такого суб`єкта владних повноважень на користь позивача понесені ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 302,67 грн. (454 / 3 х 2 = 302,67).

Керуючись ст. 286 КАС, –

У Х В А Л И В:

Строк на оскарження постанови ЕАН № 3860648 від 3 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ст. 122 ч. 3 КУпАП – поновити.

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити частково.

Постанову ЕАН № 3860648 від 3 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ст. 122 ч. 3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. – скасувати.

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 3 КУпАП – закрити.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у сумі 302,67 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення на підставі ч. 4 ст. 286 КАС може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення як до Першого апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, так й безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в тому числі в разі його пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, код: 40108646, розташоване: м. Маріуполь, вул. М. Мазая 16.

Суддя