Рішення № 96602092, 26.04.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1071/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.

секретаря Теліціної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н в розмірі 25054 грн. 07 коп., в якій зазначено, що відповідно до договору, укладеного 28 листопада 2011 року відповідачка отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка ОСОБА_1 систематично порушувала свої договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник ОСОБА_1 неналежним чином виконувала передбачені договором зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 31 січня 2017 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 1955 грн. 03 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 18429 грн. 80 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3000 грн. 00 коп., фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 1169 грн. 39 коп., а всього 25054 грн. 07 коп., судові витрати покласти на відповідачку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Шамардін В.М. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що вона не визнає позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою30 % річних, оскільки ця ставка між банком та нею не узгоджувалась. Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг нею не підписувались, у зв`язку з чим не можуть бути використані в якості доказів по справі.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 28 листопада 2011 року між позивачем і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 300 грн. 00 коп. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.6).

У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась і погодилась з Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с.4-5) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 листопада 2011 року станом на 31 січня 2017 року становить: заборгованість за кредитом – 1955 грн. 03 коп., заборгованість за процентами – 18429 грн.80 коп, комісія – 3000 грн 00коп, заборгованість по судовим штрафам в загальному розмірі – 1669 грн 24коп (500грн00коп фіксована частина та 1169 грн 24 коп - процентна складова).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦКК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В поданій позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 28 листопада 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» надало відповідачці грошові кошти в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості.

На підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви відповідачки (а.с.6), довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» (а.с.7-8) та Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с. 9-32).

Разом з тим, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.

Як вбачається з поданих матеріалів, ані довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» (а.с.7-8), ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.9-32) підпису ОСОБА_1 не містять.

Анкета-заява, яка підписана відповідачкою, містить лише її анкетні дані, контактну інформацію, тощо, проте не містить даних про умови кредитування, зокрема в анкеті-заяві від 28 листопада 2011 року не зазначена процентна ставка та умови сплати пені, комісії, штрафів, їх розмір.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені, комісії, штрафам, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 листопада 2011 року, посилається на «Тарифи банку», Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, «Умови та правила надання банківських послуг».

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Умовами кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов і Правил надання банківських послуг ознайомилася і погодилася ОСОБА_1 , підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а тому, відповідно, вказані Умови та довідку про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 28 листопада 2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, у яких зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

З урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, до правовідносин, що виникли у даному випадку, неможливо застосувати правила частини першої ст. 634 ЦК України.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»).

Довідка про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» (а.с.7-8) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.9-32), які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 листопада 2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків за користування кредитними коштами, розмір пені, комісії та штрафів, які позивач просить стягнути з відповідачки по справі.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем, щодо розміру процентів, пені, комісії, штрафів, порядку користування кредитними коштами.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог, про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в розмірі 18429 грн 80 коп, пені та комісії в розмірі 3000 грн 00коп (які до речі неможливо розмежувати у розрахунку), фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн 00коп та процентної складової штрафу в розмірі 1169 грн 24коп слід відмовити.

З розрахунку заборгованості, який не спростований ані ОСОБА_1 , ані її представником, вбачається, що відповідачка скористалась кредитними коштами в загальному розмірі 1955 грн 03 коп.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню сума непогашеного тіла кредиту за кредитним договором від 28 листопада 2011 року в розмірі 1955грн 03коп.

Відповідно ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору слід покласти на відповідачку пропорційно розміру задоволених позовних вимог (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054ЦК України, ст. ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28 листопада 2011 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту станом на 31 січня 2017 року в сумі 1955 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 03 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 124 (сто двадцять чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 26 квітня 2021 року.

Суддя