Ухвала суду № 9659627, 10.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 р. Справа № 2-а-45793/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

представників позивача - Рой С.В., Куцуха В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавський окружний адміністративний суд від 15.10.2009р. по справі№2-а-45793/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000411504/0 від 18.06.2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Елемент Шість" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000411504/0 від 18.06.2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року зазначений позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000411504/0 від 18.06.2009 року.

Стягнуто з Державного бюджету України па користь Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" витрати зі сплати судового збору в сумі 3грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Полтава була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка ВАТ "Елемент шість" податкової декларації податку на додану вартість, поданої за квітень 2009 року, за результатами якої складений Акт № 50/15-550(00222373) від 12.06.2009 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві зроблено висновок, що на підставі п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню у розмірі 64632,00 гри.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 ст. 4, п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед, бюджетами та державними цільовими фондами" та на підставі акта перевірки № 50/15-550(00222373) від 12.06.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000411504/0 віл 18.06.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на 64632,00 три.

Як вбачається з акту перевірки позивачем визначено суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за квітень 2009 року із залишку від'ємного значення за лютий 2009 року у сумі 70 541 гри., в тому числі 64 631,70 гри. без наявності фактичної сплати постачальників товарів, що є порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.73акону України "Про податок на додану вартість".

Сума податкового кредиту за березень 2009 року становить 84 583 три., в тому числі суми ПДВ, по яких у березні 2009 року розрахунки проведені шляхом сплати коштів постачальникам - 83 055,35 гри. Визначена підприємством сума бюджетного відшкодування по податкової декларації за квітень 2009 року із залишку від'ємного значення за березень 2009 року у сумі 23 099 три. залишається без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від того, коли (у якому періоді) утворилося від'ємне значення, а визначає, що суми ПДВ повинні бути фактично сплачені в попередніх податкових періодах постачальникам товарів і не повинні брати участь раніше в розрахунку бюджетного відшкодування. Згідно механізму розрахунку суми бюджетного відшкодування, передбаченого п. п. 7.7. 2 Закону України "Про податок па додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає саме частина від'ємного значення попереднього звітного періоду, фактично сплачена у попередніх податкових періодах.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість" не передбачається для визначення суми бюджетного відшкодування, що сума податку, сплачена постачальникам, повинна бути ув'язана з якимсь визначеним податковим періодом виникнення залишків від'ємних значень або до дати отримання товару (робіт, послуг).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів в обґрунтування законності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000411504/0 від 18.06.2009 року, а тому наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 1.8 ст.1 зазначеного Закону визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Так, відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням системного аналізу зазначених норм колегія суддів зауважує, що з урахуванням змін, внесених до підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не попередньому періоду, як зазначає податковий орган.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, у грудні 2008р., лютому та березні 2009р. сума оплаченого податку позивачем склала 93 640,00 гри., а тому підприємство позивача має право пред'явити до бюджетного відшкодування при наявності залишку від'ємного значення ПДВ суму, що перевищує або дорівнює сумі 93 640,00 гри. Оплата суми податку підтверджена первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000411504/0 від 18.06.2009 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому позовна вимога про визнання такого рішення нечинним є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавський окружний адміністративний суд від 15.10.2009р. по справі№2-а-45793/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Дюкарєва С.В.

Судді (підпис)

(підпис) Зеленський В.В. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2010 р.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.