Рішення № 96592468, 16.04.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/10322/20

Провадження № 2/644/680/21

16.04.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря судового засідання Коломієць О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що він працював на підприємстві з 27.11.2007 року, останні два роки за переводом у цеху тепловозних генераторів на дільниці обробки корпусних деталей токарем карусельником 5 розряду до 12.10.2020 року. На підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України був звільнений з підприємства за власним бажанням 12.10.2020 року. Після звільнення відповідач не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, який відповідно копії довідки від 25.11.2020 року за період з серпня 2020 року по жовтень 2020 року включно становить 47752 грн. 77 коп. та розмір середньоденної заробітної плати складає 677 грн.93 коп. Оскільки заборгованість по заробітній платі йому не виплачена, позивач також просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

В судове засідання позивач не з’явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій зазначив, на задоволенні позовних вимог наполягає та просить їх задовольнити, розгляд справи просив проводити у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання за місцем знаходження юридичної особи. 11.02.2021 року через канцелярію суду надійшов відзив підприємства на позовну заяву, з тексту якого вбачається, що відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 на час його звільнення. Також представник відповідача надав суду на виконання ухвали від 27.01.2021 року про відкриття провадження оригінал довідки №245/86 від 08.02.2021 року про розмір нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу з якої вбачається, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 47 752 грн. 77 коп., а саме: за серпень 2020 року 10 685,31 грн., за вересень 2020 року 5 545,25 грн., за жовтень 2020 року 31 522,21 грн. Щодо вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати представник відповідача вказав, що відповідно до пункту 8 розділу 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється, шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Крім того, необхідно врахувати пункт 3 розділу 3 вищезазначеної постанови, де зазначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Представник відповідача надав розрахунок про розмір середнього заробітку позивача, обрахований відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, відповідно якого за період за серпень та вересень 2020 року було 28 робочих днів х 677,93 (середньоденної заробітної плати без врахування податків та зборів) грн. = 18982 грн. 14 коп.- сума фактичної яка враховується при розрахуванні середнього заробітку.

12.08.2020 року позивач був звільнений за ч.3 ст.38 КзпП України. 24.07.2020 року т.в.о. Генерального директора ДП «Заводу « Електроважмаш» було підписано наказ №309 «Про встановлення неповного робочого тижня», яким з 01.01.2020 року на підприємстві було встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа, четвер. Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 13.10.2020 року по 22.12.2020 року, на думку відповідача, складає 40 робочих днів (жовтень 2020 року-10 робочих днів, листопад 2020 року -17 робочих днів, грудень 2020 року -13 робочих днів) х 677,93 грн. = 27 117,20 грн. (без врахування податкових нарахувань).

Також представник відповідача вказав, що вже після визначеного позивачем періоду стягнення середнього заробітку на підприємстві змінювався графік роботи, отже і кількість робочих днів в наступних періодах, зокрема, наказом №261-01/09 від 26.01.2021 року встановлено простій з 01.02.2020 року по 28.02.2020 року.

Відповідно вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу просить відмовити оскільки вважає, що витрати позивача мають бути документально підтверджені та доведені, в той час як позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами виконання адвокатом обсягів та вартості послуг правничої допомоги, зазначеної у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, також заявлені позивачем до відшкодування витрати є абсолютно не співмірними із складністю даної справи, обсягом послуг і реальним (дійсним) часом, затраченим на надання відповідних послуг адвокатом; такі витрати не відповідають критерію їх реальності (дійсності) та розумності їх розміру.

16.03.2021 року представник підприємства надав суду пояснення в яких зазначив, що позивачеві 03.03.2021 року було перераховано 25% остаточного розрахунку і заробітної плати в розмірі 11938 грн. 19 коп. Крім того, представник відповідача надав додаткові пояснення, які стосуються вимог позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні, просив про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що не проведення остаточного розрахунку з позивачем мало місце з причин, які не залежали від підприємства і пов`язані з важким економічними становищем підприємством і низкою питань, які теж впливають на можливість розрахунку заводу по фінансовим зобов`язанням в тому числі і по заробітній платі. Просив зменшити розмір середнього заробітку до 10 % від загального. Крім того, представник відповідача вказав, що ситуація на підприємстві, яка впливає на можливість виконувати фінансові зобов`язання додатково погіршується скороченням робочих днів на підприємстві, так, відповідно наказу №427 від 21.10.2020 року з метою забезпечення рівномірного завантаження підприємств, оптимізації використання робочого часу й матеріальних ресурсів, а також оптимізації роботи підприємства в період зимових свят, наказом т.в.о. Генерального директора «Про встановлення неповного робочого тижня» від 24.07.2020 року № 309 робочими днями на підприємстві з 01.10.2020 року було встановлено понеділок, вівторок, середу та четвер.

02.04.2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання, зі змісту якого вбачається, що 22.03.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано весь залишок заборгованості із невиплаченої заробітної плати, що підтверджується довідкою вих.№245/372 від 25.03.2021. Таким чином, станом на 01.04.2021, заборгованість із невиплаченої заробітної плати ДП «Завод «Електроважмаш» перед ОСОБА_1 погашена у повному обсязі.

Представник відповідача просив врахувати при розрахунку середнього заробітку те, що заборгованість з заробітної плати погашена в повному обсязі. Крім того, представник підприємства зазначив, що на підставі Постанови КМУ №104 від 17.02.2021 щодо продовження строку карантину до 30.04.2021 року, наказом по підприємству №261-01/145 від 29.03.2021 р. було продовжено простій з 01.04.2021 по 30.04.2021 року. Таким чином робочі дні на підприємстві у квітні 2021 року відсутні і просив врахувати при визначенні кількості робочих днів для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем протягом періоду з 27.11.2007 року по 12.10.2020. ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом із трудової книжки (а.с.5-6).

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно довідки ДП «Завод «Електроважмаш» № 245/86 від 08.02.2021 року, доданої відповідачем до відзиву, ОСОБА_1 працював в ДП «Завод «Електроважмаш» та займав посаду: токар-карусельник 5 розряду, машиніст крана (кранівник) 5 розряду; його середньоденна заробітна плата складала 677 грн 93 коп.; заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 47 752 грн. 77 коп., а саме: за серпень 2020 року 10 685 грн. 31 коп., за вересень 2020 року 5 545 грн. 25 коп., за жовтень 2020 року 31 522 грн. 21 коп.

При звільненні позивача відповідачем з ним не були проведені остаточні розрахунки, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду для захисту свого порушеного права.

З довідки № 245/372 від 25.03.2021 вбачається, що станом на 24.03.2021 заборгованість ДП «Завод «Електроважмаш» по заробітній платі перед звільненим працівником ОСОБА_1 відсутня, відтак, позовні вимог в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги таке.

Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють останнього від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.

Відтак, зважаючи на встановлені судом обставини справи, є достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку. Між тим, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення суми такого відшкодування, суд приймає до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц (далі постанова) у пункті 87 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п.п.91; 91п.1,2,3,4 постанови).

Судом встановлено, що на час подачі до суду позову, розмір заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 з заробітної плати становив 47752 грн 77 коп., яка станом на 24.03.2021 була добровільно виплачена позивачу.

Відповідно до наданої відповідачем довідки № 245/372 від 25.03.2021 року середньоденна заробітна плата позивача становила 677 грн 93 коп.

В поданому до суду позові ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку станом по 22.12.2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Визначаючи період затримки розрахунку, суд виходить з того, що, оскільки відсутні інші дані, початком перебігу такого строку є наступний день після звільнення ОСОБА_1 , тобто 13.10.2020.

Отже, період затримки розрахунку, який починається з 13.10.2020 та закінчується 22.12.2020, складає 50 робочих днів. Відтак, розмір середнього заробітку з цей період становить 33896 грн. 50 коп. (677 грн.93 коп. х 50 днів).

Поряд з цим аргументи відповідача про неврахування у вказаний період неробочих днів на підприємстві визначених на підставі відповідних наказів про встановлення неповного робочого тижня та днів простою є безпідставними, оскільки фактично відпрацьований робітником час приймається до уваги при розрахунку середньоденного заробітку, а при визначенні періоду затримки розрахунку для визначення розміру компенсації у вигляді середнього заробітку, судом приймаються до уваги всі загальнодержавні робочі дні.

Між тим, виходячи з того, що відповідачем, в процесі судового розгляду, у добровільному порядку був проведений розрахунок з позивачем, затримка у проведенні такого розрахунку пояснюється важким економічним становищем на підприємстві, яке обумовлено рядом чинників, що підтверджується наданими відповідачем копіями відповідних доказів, які ним додані до відзиву на позов, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що така затримка спричинила йому майнові втрати, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, до 20000 грн., при цьому суд також приймає до уваги розмір заборгованості з заробітної плати (47752 грн 77 коп.) та період затримки розрахунку з позивачем.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем було подано до суду квитанцію від 24.12.2020 про сплату 1500 грн на правничу допомогу (а.с. 10) та акт виконаних робіт (а.с.11).

На підтвердження отримання правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару ті інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція про до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 280/1765/19 від 04.02.2020.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження укладення договору про надання правової допомоги, в межах якого ним понесені витрати у сумі 1500 грн., відтак суд відмовляє у задоволенні вимоги ОСОБА_1 у відшкодуванні за рахунок відповідача цих витрат.

Між тим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати 840 грн 80 коп. судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, понесення яких підтверджено відповідною квитанцією.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.13, 81, 141, 161, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 000 грн. (сума визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Судове рішення складене 16.04.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», код ЄДРПОУ 00213121, ІПН 002131220393, місцезнаходження: пр-т Московський, 299, м.Харків, 61089.

Суддя С.В.Шевченко