Рішення № 96591691, 08.04.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021

м.Харків

Справа № 639/8254/19

провадження 2/639/89/21

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Міжиріцької А.В.

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»-Полетаєва Т.Ю.

представник 3 особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа- ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ) «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа- ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І. про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса № 30555455 від 20 липня 2016 року, відповідно до якого зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 65,5 кв.м, житловою площею 38,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».

Позовна заява мотивована тим, що 25.07.2007 між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № Ф2176/11-06, відповідно до умов якого Банк надав, а позичальник отримав кредит у сумі 237350 грн, який зобов`язалася повернути в строк до 24.07.2027. Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором укладено мід Банком і ОСОБА_1 договір Іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащіною Н.В. 25.07.2007.

29.11.2011 до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги на підставі договорів факторингу та про відступлення права вимоги. У жовтні 2014 відповідач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, але під час розгляду справи, 20.07.2016 державний реєстратор в особі приватного нотаріуса Малахової Г.І. зареєстрував за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 , на підставі Іпотечного договору.В подальшому вказана квартира продана відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , про що позивачу стало відомо 15.08.2016.

ОСОБА_1 вказує, що таке рішення державного реєстратора № 30555455 від 20.07.2016 протиправне, оскільки всупереч ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не перевірені документи на наявність підстав для зупинення розгляду справи про державну реєстрацію прав, не подані документи, визначені п.57 Постанови КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», а саме кредитний договір, договір іпотеки, факторингу, відступлення прав , звіт про оцінку майна на момент набуття права власності, докази наявності заборгованості у розмірі вартості предмета іпотеки, копія письмової вимоги про усунення порушень, документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги.Крім того, не з`ясовано наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір ( угода) пов`язує можливість державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, що потягло прийняття державним реєстратором, на думку позивача, протиправного рішення.

Позивач стверджує, що на письмову вимогу боржника до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» доказів підтвердження переходу права вимоги до нового кредитора надано не було, як і договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір іпотеки не містить іпотечного застереження, яке б відповідало вимогам ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».За відсутності іпотечного застереження правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути тільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя.Позивач своєї згоди на вибуття спірного майно з його власності не надано ( а.с. 2-10, 62-71).

Не погоджуючись з позовом, відповідач ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» подало відзив, в якому стверджує, що відповідно до п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для державної реєстрації іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідачем були надані всі документи з урахуванням того, що іпотечним договором заставна не передбачена.Позивач отримала листа № 10-120112 від 12.01.2012, котрий містить стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про його усунення у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі ухилення від виконання обов`язку.Вказаний лист ОСОБА_1 отримала 22.02.2012. про що свідчить її лист, адресований відповідачу, датований 17.03.2012.Також, 07.06.2016 ОСОБА_5 одержала від відповідача повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки від 30.05.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.Щодо твердження позивача про те, що відсутнє іпотечне застереження у договорі іпотеки, то відповідач пояснює, що за вимогами абзацу другого частини першої п. 5.1 Договору іпотеки від 25.07.2007, право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває якщо у момент настання терміну виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані.Згідно п. 5.4.1 договору іпотеки, у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки.Рішення про прийняття у власність приймається іпотекодержателем одноосібно.Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він дає згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя.Оскілько цей пункт договору іпотеки і є іпотечним застереженням, окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя укладати не потрібно. Відповідач вважає також, що позивачем порушено строк звернення до суду, оскільки про порушене право стало відомо ОСОБА_1 15.08.2016, а до суду вона звернулась у листопаді 2019 ( а.с. 81-85).

Також представник відповідача долучив до матеріалів справи свої письмові пояснення, аналогічні відзиву на позов, додатково зазначивши, що з листа ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» за вих. № 168 від 01.10.2014, адресованого ОСОБА_1 , випливає про направлення позивачеві копії договору факторингу, копію договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011.Повідомлено ОСОБА_1 про існування заборгованості станом на 01.01.2014 у розмірі 254 739,27 грн. та попереджено про ініціювання примусового стягнення боргу в судовому порядку або у спосіб, передбачений Законом України «Про іпотеку», проте лист повернуто з відміткою « за закінченням терміну зберігання». Крім того, 08.02.2016 до відповідача ОСОБА_1 направила примірник мирової угоди про визнання заборгованості. Угода з боку відповідача не була підписана і за цей період ОСОБА_1 ніяких дій щодо погашення заборгованості не здійснила. Це свідчить про те, що позивач знала про зміну кредитора у зобов`язанні. Щодо доводів про направлення повідомлення-вимога не за адресою місця проживання, відповідач пояснює, що за паспортними даними, які надані ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору, адреса місця реєстрації вказана АДРЕСА_3 , про зміну місця проживання або роботи вона не повідомляла, як передбачає п. 9.1 кредитного договору, отже, Банк дотримуючись норм чинного законодавства, надіслав вимогу- повідомлення за місцем реєстрації боржника. ( т. 2 а.с. 2-6).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на те, що подані відповідачем чеки і повідомлення не дають змогу встановити факт надіслання іпотекодержателем вимоги про виконання зобов`язання, а також завершення 30-денного строку з моменту отримання такої вимоги.Відсутність належних доказів отримання ОСОБА_1 вимоги про виконання зобов`язання виключає законність оспорюваного рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.Зміст п. 5.4 Іпотечного договору не містить переліку прийнятних та належних способів обміну повідомленнями між сторонами договору, яке за приписами ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є обов`язковим елементом іпотечного застереження. Зазначає, що строк виконання основного зобов`язання настає лише 24.07.2027, тому на момент вчинення державної реєстрації права власності за відповідачем строк не настав. Позивач згідно ч.2 ст. 517 ЦК України має право не виконувати платежів на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», доки відповідач не надасть докази переходу до них прав у зобов`язанні за кредитним договором, забезпеченим іпотекою. При проведення перереєстрації не було подано оцінку предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності.Вартість квартири відповідно до висновку про вартість майна, складеного на замовлення позивача, складає 1012 233,12 грн., тобто Іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, тобто 913709,80 грн.( а.с. 187-194).

Позивач подав 03.06.2020 заяву про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності, посилаючись на те, що 17.08.2016 ОСОБА_5 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса про визнання протиправним.Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова позов був розглянутий і лише 04.09.2019 Верховний Суд ухвалив по справі остаточну постанову.Відмовляючи у позові, Верховний Суд зазначив, що належним відповідачем у справі про оскарження рішення державного реєстратора має бути особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.Відразу після отримання постанови, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до належного відповідача, отже протягом цього часу позивач здійснювала реальні та добросовісні дії, спрямовані на захист своїх прав та інтересів ( а.с. 216-218).

Представник 3 особи- ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту, оскільки не заявляє вимоги про витребування майна, пропустила передбачені строки позовної давності, ОСОБА_3 набув право власності на нерухоме майно у законний спосіб.

3 особа-Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І. в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно, належним чином, правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалась.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 08.09.2020 відмовлено представнику відповідача про зупинення провадження у справі ( т. 2 а.с. 47-48).

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.07.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 1599, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащіною Н.В., трикімнатна квартира АДРЕСА_4 належала позивачеві ОСОБА_1

25 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № Ф2176/07-07 (А020149), відповідно до якого Банком видано позивачеві кредит у сумі 237350 грн. на строк до 24.07.2017. Кредит видано на придбання нерухомості – вищевказаної квартири ( а.с. 16-21).

Цього ж дня, 25.07.2007, з метою забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 ( 22-26) .

У пункті 5.1 іпотечного договору від 25.07.2007 сторони погодили, що право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває якщо у момент настання терміну виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповернення у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строк суми відсотків, комісй; неустойки ( пені, штрафних санкцій).

За умовами кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 989 грн. не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатками до нього ( п. 3.3; 3.4; 4.1 кредитного договору № Ф2176/07-07 (А020149). Таким чином, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Доводи позивача про те, що строквиконання основного зобов`язання настає лише 24.07.2027, а тому відповідач не вправі вимагати дострокового виконання обов`язку суперечить умовам договору та нормам ЦК України, оскільки поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» мають різний зміст.

За приписами ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України, згідно положенням якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При укладенні кредитного договору ОСОБА_1 і ВАТ «Кредобанк» строк договору не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.2. Договору іпотеки № 1603 від 25.07.2007, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 30-ти днів, звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, в тому числі при не застрахуванні предмету іпотеки.

29.11.2011, 16.12.2011 між ПАТ «КредоБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договори факторингу та відступлення прав вимоги відповідно за наведеними договорами ( а.с. 27-35).

ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 12.01.2012 за вихідним № 10-120112 направило ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 240, якою проінформувало позивача про укладення з ПАТ «КредоБанк» договору факторингу, за яким відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов`язань за кредитним договором № А020149 від 25.07.2007, а також через невиконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідач вимагав достроково повністю повернути кредитну заборгованість станом на 11.01.2012 в сумі 254739,28 грн протягом 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, але не пізніше 45 календарних днів з дня направлення новим кредитором повідомлення. Попереджено боржника, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості новий кредитор зверне стягнення на майно шляхом оформлення права власності на нового кредитора згідно з умовами іпотечного застереження та/або ініціюватиме стягнення заборгованості у судовому порядку ( а.с. 39).

Як зазначено у листі ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» від 17.03.2012, вона отримала лист ( повідомлення-вимога № 388) № 10-120112 від 12.01.2012 за підписом представника відповідача Гарковської А. 22.02.12 і просила надати їй докази відступлення ТОВ ФК «Приватні інвестиції» права грошової вимоги, а саме: витягу з договору факторингу з обов`язковим позначенням дати укладення договору, сторін договору, предмета договору, терміну дії договору, прав та обов`язків ТОВ ФК «Приватні інвестиції», ціни договору. ОСОБА_1 визнала готовність при дійсності набуття права грошової вимоги погасити заборгованість станом на 01.03.2012 (а.с. 38).

Незважаючи на те, що, як зазначено ОСОБА_1 , вона отримала лист за вихідним №10-120112 від 12.01.2012, але за підписом представника відповідача, а не генерального директора, текст повідомлення-вимоги №10-120112 від 12.01.2012 залишається незмінним. Належних доказів, якими спростовується зміст повідомлення, а саме копію отриманої вимоги, на яку відповідала ОСОБА_1 , позивачем не надано.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про її неналежне повідомлення про відступлення права вимоги до кредитним та іпотечним договорами з боку відповідача, оскільки вимога направлена не за адресою місця проживання. При укладенні кредитного договору позивач зазначила адресу мешкання- АДРЕСА_3 .Про зміну місця проживання, обставин, здатних вплинути на виконання зобов`язань за договором позичальник зобов`язаний повідомити Банк протягом 3-днів з моменту настання таких обставин ( п. 9 кредитного договору). ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона повідомила Банк про зміну свого місця проживання.Крім того, незважаючи на це, позивач отримала повідомлення правонаступника.

У відповідь на звернення , ТОВ ФК «Приватні інвестиції» за вих. № 168 від 01.10.2014 направило ОСОБА_1 належним чином завірену копію Договору факторингу, Договору про відступлення прав за договорами іпотеки, повідомило про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 01.10.2014 в сумі 254 739,27 грн., без врахування штрафних санкцій, вимагало погасити заборгованість протягом 30 календартних днів з дати отримання повідомлення і попередило про можливість ініціювати примусове стягнення боргу в судовому порядку або звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Однак, вказаний лист було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач вказувала, що вона не виконувала свої зобов`язання перед ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» оскільки ні ПАТ «Кредобанк», ні ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не надано їй доказів переходу прав за договором позики та договором іпотеки до нового кредитора, але суд вважає такі посилання безпідставним.

Згідно частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

08.02.2016 до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» позивач направила примірник мирової угоди від 08.02.2016, нею підписаний, в якій визнавала заборгованість перед ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» в розмірі 254739, 27 грн. станом на день направлення листа. В подальшому мирова угода відповідачем не була затверджена. Проте, ОСОБА_1 свої зобов`язання так і не почала виконувати, що нею не заперечується.

07.06.2016 ОСОБА_1 отримала від ТОВ ФК «Приватні інвестиції» повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки від 30.05.2016 за вих. № б14, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення.

Як випливає з повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки від 30.05.2016 за вих. № б14, ТОВ ФК «Приватні інвестиції» прийнято таке рішення через порушення позивачем умов Кредитного договору. Кредитор сповістив про звернення стягнення шляхом продажу предмету іпотеки від імені кредитора будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною продажу не меншою ніж його заставної вартості, визначеною у п. 1.6 Договору іпотеки від 25.07.2007 шляхом експертної оцінки. ТОВ ФК «Приватні інвестиції» просило також позивача та осіб, що зареєстровані та проживають у встановлений Законом місячний строк з дати отримання цього листа-повідомлення звільнити вказане житлове приміщення, яке є предметом іпотеки.

На підставі договору іпотеки від 25.07.2007 за р.№ 1603, договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 за р. № 5389, право власності на квартиру160 буд. АДРЕСА_5 зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.07.2016, номер запису про право власності 15495673.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21.07.2016 ТОВ ФК «Приватні інвестиції» передало у власність ОСОБА_3 вказану квартиру.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

За вимогами частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до принципу свободи договору саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок направлення та вручення відповідних повідомлень та виконання інших вимог, встановлених Законом України «Про іпотеку», і за відсутності в договорі відповідних умов слід виходити з такого.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 таку вимогу від ТОВ ФК «Приватні інвестиції» отримала. Реєстраційна дія нотаріусом була вчинена 20 липня 2016 року, тобто з моменту отримання вимоги та до моменту звернення стягнення в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» сплинуло більше 30-днів, оскільки вимога іпотекодержателя була залишена позивачем без задоволення.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 5.4.1. Договору іпотеки від 25.07.2007, у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки.

Таким чином, в іпотечному договорі від 25.07.2017, укладеному між сторонами, міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань. Отже, додаткового договору про задоволення вимог іпотекодержателя не потребувалось.Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Частиною другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року у редакції, чинній на час проведення спірних реєстраційних дій (18.07.2016),для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З договору іпотеки, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 від 25.07.2007, вбачається, що іпотечним договором заставна не передбачена, тому для реєстрації права власності на предмет іпотеки були додані відповідачем всі документи, передбачені зазначеним Порядком.

Посилання позивача на невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження не становить підставу скасування рішення про державну реєстрацію прав власності, оскільки за змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.Пункт 5.4.1 іпотечного договору визначає, що ціна придбання визначається шляхом експертної оцінки предмету іпотеки на час придбання.

Враховуючи обставини справи та надаючи оцінку наданим доказам суд не знаходить підстав для задоволення позову та приходить до висновку, що приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. при вчиненні реєстраційної дії № 30555455 від 20.07.2016 про проведення державної реєстрації права власності на кв. АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не було порушено норм матеріального права.

Щодо посилань представника відповідача та третьої особи на порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки про порушене право стало відомо ОСОБА_1 15.08.2016, а до суду вона звернулась у листопаді 2019 суд вважає їх безпідставними.

Якщо позовні вимоги визнано необґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу ( тобто або відмовити в позові у зв`язку зі сплавом позовної давності, або за наявності поважних причин його пропущення-захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення і повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Встановлено, що ОСОБА_1 у серпні 2016 звернулась до суду з аналогічним позовом до приватного нотаріуса, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, Державної реєстраційної служби України, 3 особа-ТОВ «ФК «Приватні інвестиції». Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 18.04.2017, яке набрало законної сили ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.07.2017 у задоволенні позовної заяви відмовлено ( а.с. 44-50). Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 частково задоволена касаційна скарга ОСОБА_1 , рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані та ухвале нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача. Таким чином, з урахуванням характеру спірних правовідносин, приймаючи до уваги дії позивача, необхідність вирішення судом справи по суті слушними доводи заяви ОСОБА_1 на поважність причин пропущення строку позовної давності.

Разом з тим, з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог суд відмовляє у задоволенні позову саме з цієї підстави.

За правилами ст.ст. 133,141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача і розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа- ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на квартиру- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Позивач- ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» ( ЄДРПОУ 37356981, м.Київ , вул.Жамбила Жабаєва, 7);

3 особи- ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ).

Повне судове рішення складено 27.04.2021.

СУДДЯ -