Рішення № 96583992, 13.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/226/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючої судді Яровенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25 травня 2020 року ОСОБА_2 була складена розписка відповідно до якої відповідачем отримано грошові кошти у сумі 270 000,00 гривень терміном до 01 липня 2020 року. Станом на 23 грудня 2020 відповідач суму позики не повернув в повному обсязі. Також, позивач просить окрім основної суми боргу стягнути 10 % за кожний прострочений місяць на залишкову суму в загальному розмірі 135 000 гривень та індекс інфляції в розмірі 7 560,00 грн.

15 січня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2020 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 270 000 гривень, які останній зобов`язався повернути в строк до 01 липня 2020 року, факт отримання грошових коштів підтверджується письмовою розпискою, яка датована 26 травня 2020 року.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Виходячи з положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України, допускається пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порядку ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості), що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов`язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Так, позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача індекс інфляції за період з вересня 2020 року по листопад 2020 року у розмірі 7 560,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 113 цс 14 від 01 жовтня 2014 року.

Крім того, договором позики від 26 травня 2020 року передбачено у випадку прострочення повернення коштів відповідач зобов`язався сплачувати додатково 10 відсотків на кожен прострочений місяць на залишкову суму.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору позики в частині повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув грошові кошти відповідно до розписки від 26 травня 2020 року.

В порядку ст. 1051 ЦК України, відповідач не заявляла вимог з приводу оспорювання договору позики, тому позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення суми боргу в розмірі 412 560,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів про стягнення грошових коштів за договором позики підлягає задоволенню, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 412 560 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят) 00 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 125,60 грн., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 131, 208, 209, 212- 215, 218, 224-233 ЦПК України суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 412 560 (чотириста дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 125,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2021 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.О. Яровенко