Рішення № 96582105, 27.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1647/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо внесення змін в існуючий наказ із зміною ч. 2 наказу від 10.09.2020 № 6 о/с, якими було встановлено, що вислуга років станом на 06.11.2015 складає календарна - 21 рік 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 29 років 07 місяців 12 днів;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області залишити в силі попередню редакцію наказу від 10.09.2020 року № 6 о/с, з частиною 2 наступного змісту: вислуга років станом на день звільнення 10.09.2020 року складає календарна - 26 років 00 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 34 роки 05 місяців 16 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 824/1211/15-а його поновлено в органах внутрішніх справі з 19.05.2015.

10.09.2020 відповідачем видано наказ № 6 о/с, яким його звільнено з органів внутрішніх справі у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) через скорочення штатів. Пунктом 2 цього наказу визначено, що вислуга років станом на день звільнення 10.09.2020 складала: календарна - 26 років 00 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 34 роки 05 місяців 16 днів.

18.09.2020 він отримав лист від Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, в якому містилася копія наказу від 10.09.2020 № 6 о/с із зміненою частиною 2 наказу щодо вислуги років. Зокрема, визначено, що вислуга років станом на 06.11.2015 складала: календарна - 21 рік 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 29 років 07 місяців 12 днів.

Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки відповідач під час визначення вислуги років, не врахував вимушений прогул та поновлення його на посаді в органах внутрішніх справі з 19.05.2015, на підставі судового рішення справі № 824/1211/15-а.

Ухвалою суду від 06.10.2020 р. відкрито провадження у справі № 600/1647/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 04.01.2021 р. справу № 600/1647/20-а прийнято до провадження суддею ОСОБА_2 . Цією ж ухвалою витребувано від відповідача додаткові докази по справі.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувала, що на підставі рішення у справі № 824/1211/15-а позивача поновлено в органах внутрішніх справі з 19.05.2015.

У зв`язку з поданням рапорту, 10.09.2020 Ліквідаційною комісією було видано наказ № 6 о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справі у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) через скорочення штатів. Пунктом 2 цього наказу визначено, що вислуга років станом на день звільнення 10.09.2020 р складала: календарна - 21 рік 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 29 років 07 місяців 12 днів.

Вказана вислуга була визначена станом на 06.11.2015, оскільки посада на якій працював позивач перебувала у штатному розписі територіального органу внутрішніх справ до моменту його ліквідації, тобто до 06.11.2015.

На думку відповідача, поновлення позивача з 07.11.2015 на неіснуючій посаді не є проходженням служби на посадах начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, тому це період не може бути віднесений до вислуги років.

Вважає, що Ліквідаційною комісією здійснено вірних обрахунок вислуги років позивача станом на 06.11.2015, а не на момент його звільнення 10.09.2020.

Крім того, відповідач вказував, що під час виготовлення та видачі позивачу витягу з наказу від 10.09.2020 № 6 0/с було допущено технічну помилку в частині обрахування вислуги років. Про недійсність даного витягу повідомлено позивача того ж дня, однак останній не повернувся до Ліквідаційної комісії для отримання вірного витягу з наказу. В подальшому, на адресу позивача надіслано вірний витяг з наказу про його звільнення з органів внутрішніх справ.

З огляду на наведене, відповідач наголошував на безпідставності та необґрунтованості поданого позову.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

З 01.09.1994 по 18.05.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, що підтверджується послужним списком та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 824/1211/15-а, яке набрало законної сили, встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 “По особовому складу” згідно з частиною 3 статті 1, пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України “Про очищення влади” та відповідно до пункту 62 “а” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника УМВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік).

На підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015, Управління МВС України в Житомирській області видало наказ № 127 о/с від 22.05.20015, яким полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника УМВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік). Вислуга років на 18.05.2015 р. становить: календарна – 20 років 08 місяців 17 днів; у пільговому обчисленні - 39 років 01 місяць 25 днів. Цим же наказом вирішено виплатити позивачу премію за травень 2015 р. в розмірі 131 відсотків грошового забезпечення.

Вважаючи звільнення протиправним, позивач звернувся до суду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 824/1211/15-а, яке набрало законної сили 12.11.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 “По особовому складу” в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) згідно з частиною 3 статті 1, пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України “Про очищення влади” та відповідно до пункту 62 “а” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника Управління МВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.05.2015 № 127 о/с “По особовому складу” в частині оголошення наказу МВС України від 18.05.2015 № 888 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) згідно з частиною 3 статті 1, пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України “Про очищення влади” та відповідно до пункту 62 “а” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції УМВС України в Житомирській області. Поновлено полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції з 19.05.2015. Стягнуто з Управління МВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.05.2015 по 25.06.2020 в сумі 431230,13 грн. Рішення в частині поновлення полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, звернуто до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 824/1211/15-а та наказу МВС України від 30.07.2020 № 564 о/с, 13.08.2020 Управлінням МВС України в Житомирській області видано наказ № 5 о/с, яким поновлено полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції Управління МВС України в Житомирській області з 19.05.2015.

У зв`язку з поданням рапорту, керуючись п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та згідно з п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 10.09.2020 головою Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області видано наказ № 6 о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справі у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) через скорочення штатів з 10.09.2020. Пунктом 2 цього наказу визначено, що вислуга років станом на 06.11.2015 складає: календарна - 21 рік 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 29 років 07 місяців 12 днів.

Як зазначав у позові позивач, 10.09.2020 він отримав витяг з наказу № 6 о/с від 10.09.2020 про звільнення з органів внутрішніх справі у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) через скорочення штатів, у пункті 2 якого було визначено, що вислуга років станом на день звільнення 10.09.2020 складала: календарна - 26 років 00 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 34 роки 05 місяців 16 днів. Цього ж дня позивач отримав трудову книжку.

11.09.2020 Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області направила на адресу позивача лист, яким надіслано вірний витяг з наказу від 10.09.2020 № 6 о/с.

Вважаючи дії відповідача щодо внесення змін в даний наказ в частині вислуги років протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Умови призначення пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ за вислугу років визначені ст. 12 Закону № 2262-XII.

Так, відповідно до ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до п. "б" ст. 12 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;

Згідно з ст. 17 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 № 393 (далі – Порядок № 393, в редакції чинній на час на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права чітко визначено умови призначення пенсії за вислугою років, види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 “По особовому складу” полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника УМВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік).

На підставі вказаного наказу, Управління МВС України в Житомирській області видало наказ № 127 о/с від 22.05.2015, яким полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника УМВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік). Вислуга років на 18.05.2015 р. становить: календарна – 20 років 08 місяців 17 днів; у пільговому обчисленні - 39 років 01 місяць 25 днів.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 824/1211/15-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020, визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 “По особовому складу” та наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.05.2015 № 127 о/с “По особовому складу” в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) та поновлено позивача на посаді заступника начальника Управління МВС України в Житомирській області – начальника кримінальної міліції з 19.05.2015.

Під час виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 824/1211/15-а, на підставі наказу МВС України від 30.07.2020 № 564 о/с, наказом Управлінням МВС України в Житомирській області № 5 о/с від 13.08.2020 поновлено позивача на займаній раніше посаді заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції Управління МВС України в Житомирській області з 19.05.2015, а наказ Управлінням МВС України в Житомирській області від 22.05.2015 № 127 о/с про оголошення наказу МВС України від 18.05.2015 № 888 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) – скасовано.

У зв`язку з поданням рапорту, керуючись п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та згідно з п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 10.09.2020 головою Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області видано наказ № 6 о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справі у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) через скорочення штатів з 10.09.2020. Пунктом 2 цього наказу визначено, що вислуга років станом на 06.11.2015 складає: календарна - 21 рік 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 29 років 07 місяців 12 днів.

У позовній заяві позивач вважає, що відповідач протиправно вніс зміни в даний наказ в частині вислуги років.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до Порядку № 393 до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.

Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В даному випадку, період часу з 19.05.2015 по 25.06.2020 є часом вимушеного прогулу.

За своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.

Як зазначалося вище, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 824/1211/15-а, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, встановлено факт незаконного звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі наказів МВС України № 888 о/с від 18.05.2015 та УМВС України в Житомирській області від 22.05.2015 № 127 о/с, визнано протиправними та скасовано ці накази, а також поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ з 19.05.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відтак, факт поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.

Отже, період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.09.1994 по 10.09.2020 (день звільнення з органів внутрішніх справ) є безперервним.

Беручи до уваги наведене, суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування до вислуги років позивача періоду вимушеного прогулу з 19.05.2015 по 25.06.2020.

Таким чином, до вислуги років позивача має бути зарахований увесь період вимушеного прогулу з 19.05.2015 по 25.06.2020.

Як наслідок, висновок відповідача про не зарахування періоду вимушеного прогулу позивача до служби в органах внутрішніх справ (міліції) та до вислуги років є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

В той же час, відповідно до вимог Закону № 2262-XII та Порядку № 393 служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду зараховується до вислуги років.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції чинній на час на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 с. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI, в редакції чинній на час на час виникнення спірних правовідносин) визначено роботодавця як платника єдиного соціального внеску, який, в свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується роботодавцями на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закон № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, єдиний соціальний внесок з виплаченої позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримується і перераховується роботодавцем в тому ж порядку, що й заробітна плата. Нарахована сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника в тому періоді, коли вона нарахована. При цьому, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В ході розгляду справи по суті, відповідач не заперечував, що позивачу нараховане та виплачене грошове забезпечення за усі періоди вимушеного прогулу, тому факт нарахування відповідного забезпечення на виконання судового рішення та проведення відповідних виплат загальною сумою не позбавляє позивача права на зарахування періоду вимушеного прогулу до вислуги років.

З огляду на вказані положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд вважає безпідставними та надуманими доводи відповідача про те, що поновлення позивача на неіснуючій посаді не є проходженням служби на посадах начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, а тому цей період не може бути віднесений до служби в органах внутрішніх справ (міліції) та до вислуги років.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи по суті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами правомірність дій щодо обрахунку позивачу вислуги років станом на 06.11.2015 під час звільнення його з органів внутрішніх справ з 10.09.2020.

Таким чином, на переконання суду, під час видання 10.09.2020 наказу № 6 о/с в частині обрахунку позивачу вислуги років станом на 06.11.2015, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений наведеними вище нормами матеріального права, без урахування всіх обставин по справі.

Стосовно доводів позивача про внесення відповідачем змін до наказу від 10.09.2020 № 6 о/с в частині обчислення вислуги років станом на 06.11.2015, а не на дату звільнення з органів внутрішніх справ, суд зазначає, що згідно інформації наданої відповідачем в листах від 23.10.2020 та 20.01.2021 р., а також відзиві на позовну заяву, змін до наказу № 6 о/с від 10.09.2020 Ліквідаційною комісією не вносилося. Під час виготовлення та видачі позивачу витягу з наказу від 10.09.2020 № 6 о/с було допущено технічну помилку в частині обрахування вислуги років. Про недійсність даного витягу було повідомлено позивача того ж дня, однак останній не повернувся до Ліквідаційної комісії для отримання вірного витягу з наказу. В подальшому, на адресу позивача надіслано вірний витяг з наказу про його звільнення з органів внутрішніх справ.

Дослідженням наказу УМВС України в Житомирській області від 10.09.2020 № 6 о/с “По особовому наказу” встановлено, що на підставі поданого позивачем рапорту, керуючись п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та згідно з п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справі у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) через скорочення штатів з 10.09.2020. Пунктом 2 цього наказу визначено, що вислуга років станом на 06.11.2015 складає: календарна - 21 рік 02 місяці 02 дні, у пільговому обчисленні - 29 років 07 місяців 12 днів.

Наведена обставина також підтверджується відомостями, які містяться у послужному списку позивача.

Під час розгляду справи по суті, позивач, в силу вимог ст. 77 КАС України, не довів обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог щодо внесення змін до наказу від 10.09.2020 № 6 о/с в частині обчислення вислуги років станом на 10.09.2020.

Разом з тим, наведена обставина не свідчить про правомірність дій відповідача під час видання 10.09.2020 наказу № 6 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ в частині обрахунку йому вислуги років станом на 06.11.2015, а не на дату звільнення – 10.09.2020.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо не зарахування до вислуги років позивача період проходження служби в УМВС України в Житомирській області з 07.11.2015 по 10.09.2020 на посаді заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції Управління МВС України в Житомирській області.

Визначаючись щодо обрання належного способу захисту порушеного позивача права, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Отже, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У контексті спірних відносин суд на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, у силу яких основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

З матеріалів справи видно, що приймаючи наказ № 6 о/с від 10.09.2020 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, відповідач протиправно не включив до обрахунку вислуги років позивача період проходження служби в УМВС України в Житомирській області з 07.11.2015 по 10.09.2020, зокрема, частину періоду вимушеного прогулу з 07.11.2015 р. по 25.06.2020 та період проходження служби в УМВС України в Житомирській області на поновленій посаді з 26.06.2020 по 10.09.2020.

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи висновок суду про протиправність дій відповідача, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахування до вислуги років позивача період проходження служби в УМВС України в Житомирській області з 07.11.2015 по 10.09.2020 на посаді заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції Управління МВС України в Житомирській області.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 878,80 грн.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243 – 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 період проходження служби в УМВС України в Житомирській області з 07.11.2015 по 10.09.2020 на посаді заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції Управління МВС України в Житомирській області.

3. Зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період проходження служби в УМВС України в Житомирській області з 07.11.2015 по 10.09.2020 на посаді заступника начальника УМВС – начальника кримінальної міліції Управління МВС України в Житомирській області.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 878,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач – Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області (вул. Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, код ЄДРПОУ 08592164).

Суддя В.К. Левицький