Рішення № 96581295, 22.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року № 520/1427/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

за участі:

секретаря судового засідання Муравської І.Ю.,

представника позивача Остапенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд”.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправні дії щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд”.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибула, позовну заяву підтримала та просила її задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3197 від 23.07.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.10.2020 року №2000-0215-8/75543 було повідомлено, що згідно рішення № 3197 від 23.07.2020 року відмовлено в призначені пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період роботи в автотранспортному виробничому об`єднанні «Дніпроканалбуд» з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік, оскільки в трудовій книжці відсутні печатки після звільнення.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до п.4 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі по тексту – Закон України №1058-IV) право на призначення дострокової пенсії за віком мають зокрема військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд”, відображені в трудовій книжці, оскільки відсутні печатки після звільнення.

Отже, пенсійний орган приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком прийшов до висновку про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 вищевказаних періодів роботи.

Частиною 1 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Закону України №1058-IV діяв Закон України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі по тексту – Закон України № 1788-XII).

Відповідно до ст.56 Закону України № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до записів дубліката трудової книжки позивача, він з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 26.07.1996 рік працював в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд” (АТПО філіал №2).

Відповідно до запису №1 в дублікаті трудової книжки позивача, його було прийнято на роботу до автотранспортного виробничого об`єднання “Дніпроканалбуд”.

Згідно із записом №2 в дублікаті трудової книжки позивача, він з 04.04.1983 року по 28.03.1985 року проходив військову службу в Радянській Армії.

Відповідно до запису №3 в дублікаті трудової книжки позивача, його було прийнято на роботу до автотранспортного виробничого об`єднання “Дніпроканалбуд”.

Також, згідно запису №4 в дублікаті трудової книжки позивача, його було звільнено з автотранспортного виробничого об`єднання “Дніпроканалбуд”.

Згідно запису від 01.04.1998 року в дублікаті трудової книжки позивача АТПО перепрофільовано в комплектувално - транспортне управління «Днепроканалбуд – експлуатація» (КТУ).

Крім того, відповідно до запису від 01.07.1999 року в дублікаті трудової книжки позивача комплектувално - транспортне управління було перейменовано в Державне комплектувално – транспортне підприємство.

Вищевказані записи дубліката трудової книжки позивача було завірено печаткою Донецького регіонального управління експлуатації водогосподарських об`єктів "Донецькводексплуатація" та внесено запис – «Управлению «Донецкводексплуатация» предоставлено право подтверждать сведения, отраженные в документах ГКТП».

Так, на думку відповідача, в трудовій книжці відсутні печатки після звільнення позивача.

Проте, пенсійним органом не було враховано того, що позивачем надано дублікат трудової книжки, а записи в ній щодо спірного періоду було внесено Донецьким регіональним управлінням експлуатації водогосподарських об`єктів "Донецькводексплуатація".

Водночас суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд зазначає, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.

Зазначена позиція узгоджується із висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірний період роботи в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд” підлягав зарахуванню до стажу позивача.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів в дублікаті трудової книжки позивача завірених печаткою Донецького регіонального управління експлуатації водогосподарських об`єктів "Донецькводексплуатація" шляхом перевірки обґрунтованості та достовірності вказаних записів юридичною особою.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення” та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, для з`ясування обставин наявності у позивача спірного трудового стажу.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3197 від 23.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3197 від 23.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд”, суд зазначає наступне.

Так, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд” виразилися в прийнятті рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3197 від 23.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

При цьому, суд в даному рішенні прийшов до висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3197 від 23.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

Тобто, права позивача у вказаній частині було відновлено належним чином.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд” задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м.Харків, м-н. Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3197 від 23.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.12.1982 року по 03.04.1983 рік та з 01.11.1985 року по 27.06.1996 рік в автотранспортному виробничому об`єднанні “Дніпроканалбуд”.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 28.04.2021 року