Рішення № 96581294, 26.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26 квітня 2021 року справа № 520/2319/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., позивача - не прибув, подав заяву про слухання у відсутність, представника відповідача, Військової частини А1356 - Рубана О.М., представника відповідача, Військової частини А3297 - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1356, Військової частини А3297 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник, працівник, службовець, робітник), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності військової частини А 1356 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.08.2012 року по 23.09.2016 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби; 2) зобов`язання військової частини А1356 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 01.08.2012 року по 23.09.2016 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби; 3) визнання протиправною бездіяльності військової частини А3297 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 24.09.2016 року по 18.09.2018 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби; 4) зобов`язання військової частини А3297 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 24.09.2016 року по 18.09.2018 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має місце подія протиправної невиплати грошової компенсації за невикористану протягом періоду проходження військової служби додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідачі, Військова частина А1356 та Військова частина А3297, із поданим позовом не погодились.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначили, що заявник не набув права на отримання додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Згідно із записом у копії військового квитка заявника серії НОМЕР_1 цивільною спеціальністю заявника є оператор електронно-обчислювальних машин.

Відомостей про набуття заявником конкретної військової спеціальності зміст копії військового квитка заявника серії СО №033854 не містить.

У період 27.12.2011р.-02.06.2013р. заявник проходив військову службу на штатній посаді ВЧ А1356 - механіка групи РСБН вузла зв`язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення.

Згідно із записом у копії військового квитка заявника серії СО №033854 згадана посада охоплюється військово-обліковою спеціальністю - 527256А.

У період 03.06.2013р.- 23.09.2016р. заявник проходив військову службу на штатній посаді ВЧ А1356 - механіка групи регламенту та роботи авіаційної ТЕЧ.

Згідно із записом у копії військового квитка заявника серії СО №033854 згадана посада охоплюється військово-обліковою спеціальністю - 260256А.

23.09.2016р. мала місце подія переведення заявника для подальшого проходження військової служби до ВЧ А3297.

До 23.09.2016р. заявник знаходився на фінансовому забезпеченні ВЧ А1356 та отримував: оклад за посадою – 530,00грн.; оклад за військовим званням – 35,00грн.; надбавку за вислугу років у розмірі 25% - 141,25грн.; надбавку за класність у розмірі 3% - 13,25грн.; надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% - 353,13грн.; премію у розмірі 680% - 3.604,00грн.; щомісячну додаткову винагороду у розмірі 60% - 2.805,98грн., а загалом – 7.482,61грн.

За твердженням ВЧ А1356 військова посада за п.51 Додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012р. №702 співвідноситься з військово-обліковою спеціальністю - 220.

У період 24.09.2016р. - 18.09.2018р. заявник проходив військову службу на штатній посаді ВЧ А3297 - експедитора експедиції засекреченого зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла.

Згідно із записом у копії військового квитка заявника серії СО №033854 згадана посада охоплюється військово-обліковою спеціальністю - 901003А.

18.09.2018р. мала місце подія звільнення заявника з військової служби за наказом командира ВЧ А3297 №199 від 18.09.2018р.

Станом на названу календарну дату грошове забезпечення заявника складало: оклад за посадою – 2.640,00грн.; оклад за військовим званням – 600,00грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 35% - 680,40грн.; НОПС у розмірі 10% - 262,50грн.; таємність у розмірі 15% - 237,60грн.; класність у розмірі 3% - 47,52грн.; премія у розмірі 124% - 1.964,16грн.

Під час проходження військової служби заявнику були присвоєні військові звання рядового та старшого солдата.

Грошової компенсації частини невикористаної додаткової відпустки у порядку ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII та постанови КМУ від 01.08.2012р. №702 (за проходження військової служби на посадах, виконання обов`язків за якими пов`язано із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я) заявнику ані ВЧ А1356, ані ВЧ А3297 не виплачувалось.

Стверджуючи про протиправність такого стану організації виконання управлінської функції суб`єктами владних повноважень, заявник ініціював даний спір.

Спір підлягає вирішенню по суті, позаяк вимога про грошову компенсацію частини невикористаної відпустки працівника підпадає під захист за ст. 233 Кодексу законів про працю без обмеження жодним строком.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, а ст.45 – що кожен, хто працює, має право на відпочинок і це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Правовідносини з приводу проходження громадянами професійної військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України «Військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі, суті та характеру публічної служби в органах прокуратури.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі за текстом – Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.101 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Як-то передбачено ч.4 ст.101 Закону України №2011-XII, військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Отже, з наведеної норми ч.4 ст.101 Закону України №2011-XII слідує, що згадана додаткова відпустка може бути надана у разі відсутності у військовослужбовця права на інші додаткові відпустки або у разі наявності права на інші додаткові відпустки, але обрання військовослужбовцем саме цієї відпустки.

Відповідачі не подали до суду доказів існування перешкод у наданні заявнику бажаної відпустки саме з цієї причини.

Розглядаючи спір суд відзначає, що положення ч.4 ст.101 Закону України №2011-XII отримали подальший розвиток у приписах Переліку місцевостей, Переліку військових посад, Порядку надання та тривалість щорічної додаткової відпустки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702.

Так, військова посада за п.150 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702 – «телеграфіст» значиться (указана) як посада військовослужбовців, які несуть бойове чергування з протиповітряної оборони, протичовнової оборони, спеціальне чергування з протипідводно-диверсійної оборони та забезпечують недоторканність повітряного простору та простору в межах територіального моря України.

За цією посадою 10 днів є не загальним та сталим (тобто незмінним) показником тривалості додаткової відпустки конкретного військовослужбовця (п.150 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702), а є значенням максимальної тривалості відпустки, котрий може бути досягнутий у разі відповідності військовослужбовця такому критерію як – 60 діб чергувань протягом календарного року (п.2 Порядку надання та тривалість щорічної додаткової відпустки, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2012р. №702).

Військова посада за п.205 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702 – «механік» значиться (указана) як посада військовослужбовців наземного інженерно-технічного складу авіації, які беруть участь у підготовці та проведенні польотів

За цією посадою 3 дні є не загальним та сталим (тобто незмінним) показником тривалості додаткової відпустки конкретного військовослужбовця п.205 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702), а є значенням максимальної тривалості, котрий може бути досягнутий у разі відповідності військовослужбовця такому критерію як – пропорційність часу виконання обов’язків військової служби за посадою (п.11 Порядку надання та тривалість щорічної додаткової відпустки, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2012р. №702).

При цьому, суд вважає, що згідно з п.1 постанови КМУ від 01.08.2012 №702 визначальною юридичною обставиною для набуття військовослужбовцем права на додаткову відпустку у порядку ч.4 ст.101 Закону України №2011-XII є одночасне поєднання обох фактів, а саме: 1) факту призначення на штатну військову посаду, котра внесена до Перелік військових посад; 2) факту реального (дійсного) виконання обов`язків за штатною військовою посадою, котра внесена до Перелік військових посад.

Сам лише факт залучення до виконання обов`язків за згаданою посадою на інших підставах не призводить до набуття права на додаткову відпустку у порядку ч.4 ст.101 Закону України №2011-XII.

У силу ч.14 ст.101 Закону України №2011-XII військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби (за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) у разі невикористання щорічної основної або додаткової відпустки - виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Питання коду військово-облікових спеціальностей співвідносно із часом проходження заявником військової служби було регламентовано, зокрема, положеннями Тимчасового переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України (затверджений наказом Міністерства оборони України від 27.05.2014р. №337), згідно з яким код військово-облікової спеціальності "260" – означав спеціальність з приладного обладнання літаків і вертольотів, код військово-облікової спеціальності "527" означав – спеціальність з радіотехнічних систем і станцій ближньої навігації, код військово-облікової спеціальності "901" означав – спеціальність з діловодства штабу.

Зафіксована у копії військового квитка заявника серії СО №033854 спеціальність - оператор електронно-обчислювальних машин об`єктивно унеможливлює виконання фізичною особою-громадянином будь-яких реальних робіт із обслуговування приладного обладнання літаків і вертольотів у зв`язку із відсутністю відповідної освіти, навичок та умінь.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (хоча б навіть і суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У спірних правовідносинах заявник прагне до реалізації (набуття/визнання) права на додаткову відпустку у порядку ч.4 ст.101 Закону України №2011-XII та на реалізацію похідного від нього права на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку, тобто заявник прагне до набуття нового блага.

Але при цьому заявник не надає жодних доказів підставності та обґрунтованості власних розрахунків обчислення тривалості такої відпустки у відображених у позові значеннях (3 дні щорічно за п.205 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702 – «механік»; 10 днів щорічно за п.150 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702 – «телеграфіст»).

Між тим, така тривалість є максимальним (а не мінімальним чи незмінним) значенням строку додаткової відпустки.

Суд вичерпно реалізував усі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини у спорі та установив, що і ВЧ А1356, і ВЧ А3297 заперечують право заявника на отримання додаткової відпустки у порядку ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII та постанови КМУ від 01.08.2012р. №702 у зв`язку із відсутністю події обіймання відповідної штатної військової посади та у зв`язку із відсутністю події виконання роботи відповідного характеру.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проходження військової служби на штатній військовій посаді у ВЧ А3297 заявник посаду телеграфіста не обіймав, роботи телеграфіста за штатною військовою посадою не виконував, код військово-облікової спеціальності відповідав діловоду штабу.

Під час проходження військової служби на штатній військовій посаді у ВЧ А1356 заявник дійсно обіймав посаду "механіка", але механіка вузла зв`язку та механіка групи регламенту та ремонту авіаційної ТЕЧ.

У той же час слушним слід визнати довід відповідача, ВЧ А1356 про те, що виконання військового обов`язку з безпеки польотів за приписами додатку 1 до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовців Збройних Сил України (затверджена Наказом Міністра оборони України 15.11.2010р. №595 у редакції наказу від 05.12.2012р. №825; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2012р. за №1540/21852) здійснюється за посадою авіаційного механіка або механіка із кодом військово-облікової спеціальності - "220".

Відтак, з огляду на зміст матеріалів справи суд змушений констатувати, що умови проходження заявником військової служби у спірних правовідносинах не призводять до набуття права на отримання додаткової відпустки ч.4 ст.101 Закону України №2011-XII.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи судом не підтверджено існування факту порушеного суб’єктивного права чи ущемленого інтересу заявника в контексті заявлених вимог позову.

Між тим, згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Відтак, відсутність підтвердженого факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи зумовлює прийняття рішення про відмову у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі правові механізми з`ясування об`єктивної істини.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення складено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 27 квітня 2021 року; підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.