Ухвала суду № 96579959, 26.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6663/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 квітня 2021 року

м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Грень Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини А2562 про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

встановив:

21.04.2021 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А2562, в якому просить:

- розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

- стягнути з військової частини А2562 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2018 по 22.03.2021 (включно) в розмірі 18031,75 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160 КАС України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач до адміністративного позову не додав доказів сплати судового збору.

Натомість, у позовній заяві позивач зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, як учасник бойових дій, на підтвердження чого долучив до матеріалів позовної заяви копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 29 квітня 2015 року.

Надаючи правову оцінку такому твердженню позивача, суддя зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).

За визначенням, наведеним в частині першій статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону № 3674-VI.

Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Суд відзначає, що ця норма Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII).

Нормами частини другої статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону № 3551-XII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що “вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII”.

Суддя також враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Позивач, звернувшись до суду з цим позовом, зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року у справі № 380/12072/20 визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та зобов`язано відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік. Вказане судове рішення виконане відповідачем 22.03.2021 року. Тому, на думку позивача, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2018 по 22.03.2021 у розмірі 18031,75 грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на підстави та предмет позову у цій справі, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з з 21.09.2018 по 22.03.2021 у розмірі 18031,75 грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій; така виплата не входить в структуру грошового забезпечення та, відповідно, не є “заробітною платою” в розумінні Кодексу законів про працю України. Оскаржені діяння відповідача зумовлені невчасним розрахунком при звільненні особи з публічної служби та жодним чином не пов`язані з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій.

Таким чином, в розрізі положень статті 12 Закону № 3551-XII, змісту та підстав заявлених позовних вимог, відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цього позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2018 по 22.03.2021 (включно) у розмірі 18031,75 грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Тому ОСОБА_1 за цю позовну вимогу належить сплатити судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” з 01 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб – 2270 гривні.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за заявлену позовну вимогу майнового характеру позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі, який становить 908,00 грн. (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Суддя встановив, що позивач не сплатив судовий збір за заявлену позовну вимогу майнового характеру у розмірі, який становить 908,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суддя –

постановив:

Позовну заяву залишити без руху.

Особі, що звернулася із позовною заявою встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 908,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Грень Н.М.