Рішення № 96579823, 26.04.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1129/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Військової частини А1546, проспект Свободи,69а,м. Кременчук, Полтавська область,39600

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд:

1)визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1546 стосовно не здійснення ним повного розрахунку при звільненні з військової служби – щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням періодів попередньої служби;

2) зобов`язати Військову частину А1546 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням періодів попередньої служби.

Позивачу, на його думку, виплачено одноразову грошову допомогу в зменшеному розмірі, лише за 4 роки. У зв`язку з чим, позивач звернувся з відповідною заявою про нарахування та виплату вищевказаної одноразової грошової допомоги. За результатами розгляду заяви складено лист від 17.02.2021 року №165, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 24.03.2021 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного (письмового) провадження (а.с.29-30).

Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.

Відповідачем подано відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі, оскільки на момент звільнення з військової частини ОСОБА_1 не було підтверджено факт, щодо невиплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення за попередні роки служби в інших військових частинах (вх.№9774/21 від 12.04.2021р.)

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, дана справа є справою незначної складності, та, згідно ст.ст.257,263 КАС України, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

03.09.2020 року позивач звільнений з військової служби, за пп. «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок", в зв`язку з закінченням строку контракту.

30.09.220 року, згідно з наказом командира в/ч №228, позивача виключено зі списків особового складу в/ч та всіх видів забезпечення (а.с.13-14).

Вислуга років на момент звільнення /30.09.2020/ становить – 12 років 09 місяців.

Під час звільнення, позивачу здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 4 роки служби (без врахування періодів його служби).

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно із статтями 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, з наступними змінами та доповненнями, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 15 цього Закону, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1, 2 ч. 4 вказаної статті зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом 5 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року за №704, яка набрала чинності з 01.01.2016) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17 зазначив: «…що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, загальна вислуга років на час звільнення ОСОБА_1 становила 12 років 09 місяців, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що позивача звільнено з військової служби на підставі підп."а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Із доказів наявних у матеріалах справи слідує, що на момент звільнення позивача його календарна вислуга становить 12 років, а пільгова 4 роки 2 місяці, а відтак, відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено, що до служби за контрактом у військовій частині А1546, позивач проходив військову службу в Рядянській Армії та Збройних силах України (а.с.11,24-25).

При цьому, з долучених до матеріалів справи встановлено, що при попередньому звільненні з військової служби позивачу не виплачувалась одноразова грошова допомога.

Призначення та виплата одноразової грошової допомоги передбачено також постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".

Підпунктом 3 п. 10 Постанови № 393 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї Постанови.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, в зв`язку з закінченням контракту, виникає у разі наявності вислуги 10 років і більше.

Суд зазначає, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням має разовий характер. Право на її одержання пов`язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав.

Суд зауважує, що одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, зокрема, які звільняються зі служби за станом здоров`я, має разовий характер та пов`язана із реалізацією права особи на проходження публічної служби впродовж передбаченого Законом строку, відтак одноразова допомога при звільненні за своєю суттю є компенсаційною виплатою.

Судом встановлено, що умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана, позивачем за попереднім місцем служби право на отримання одноразової грошової допомоги не реалізовано.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, який має вислугу 12 років 10 місяців, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на наведене, суд вважає оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 13 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1546 стосовно не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, а саме - щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням періодів попередньої служби.

Зобов`язати Військову частину А1546 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням періодів попередньої служби.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко