Рішення № 96579803, 27.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року № 320/3154/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.С.,

представника позивача Козуліної А.В.

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ)

третя особа Київська міська митниця ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства України (м. Київ), третя особа: Київська міська митниця ДФС у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2019, винесену державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою Варварою Сергіївною у виконавчому провадженні №58572051;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 16.09.2019, винесену державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою Варварою Сергіївною у виконавчому провадженні №58572051.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги мотивовані протиправністю винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем. Зазначає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем без врахування того, у останнього були підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідачем зазначено, що виконавчий документ поданий в межах виконавчого провадження №58572051 відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», стягував направив на примусове виконання виконавчий документ у межах строків, визначених вказаним Законом.

Третя особа своїм правом надати пояснення по справі не скористалась.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 23.03.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду 16.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання 27.04.2021.

27.04.2021 у судове засідання прибув представник позивача, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 557718, 85 грн. та стягнуто вартість випущених товарів у розмірі 557718, 85 грн. на користь Держави.

Листом №461/9/26-70-20-02 від 30.01.2019 Київська міська митниця ДФС направила до відповідача постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п для примусового виконання рішення суду.

11.03.2019 державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної ГТУЮ у Київській області Мельниковою В.С. відкрито виконавче провадження №58572051 на підставі постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п.

16.09.2019 державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної ГТУЮ у Київській області Мельниковою В.С. винесено постанову у виконавчому провадженні №58572051 про арешт майна боржника ОСОБА_1 .

Вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Частиною 1 ст. 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені ст. 3 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII, - примусовому виконанню підлягають рішення державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною 1 ст.4 Закону №1404-VIII визначено обов`язкові вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII, - виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, - виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно достатті 301цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

VI. Оцінка суду

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 557718, 85 грн. та стягнуто вартість випущених товарів у розмірі 557718, 85 грн. на користь Держави.

Постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п, яка набрала законної сили 29.04.2014 р., є виконавчим документом в розумінні пункту другого частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», у якій вказано, остання пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, відповідно до ч.1 ст.12 Закону №1404-VIII, Київська міська митниця ДФС мала право пред`явити виконавчий документ до виконання у строк до 30.07.2014 р., тобто протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності.

Судом встановлено, що листом №461/9/26-70-20-02 від 30.01.2019 Київська міська митниця ДФС направила до відповідача постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п для примусового виконання рішення суду.

Із встановлених обставин слідує, що третя особа звертаючись до органу виконавчої служби із виконавчим документом - постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п, із пропущенням встановленого ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» тримісячного строку для його пред`явлення.

При цьому відповідач та третя особа не надали суду доказів того, що виконавчий документ (постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п) був пред`явлений до виконання в межах строку, встановленого ч.1 ст.12 Закону №1404-VIII.

Водночас, 11.03.2019 державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної ГТУЮ у Київській області Мельниковою В.С. відкрито виконавче провадження №58572051 на підставі постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ встановлює підстави відповідно до яких орган державної виконавчої служби (приватний виконавець) повертає виконавчий документ стягувачу без його прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

Таким чином, у порушення обов`язку щодо повернення стягувачу виконавчого документа, державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою В.С. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2019.

Оскільки постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №760/7441/14-п, пред`явлена до виконання із пропущенням встановленого законом строку пред`явлення до виконання, такий виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу без виконання, а тому, передбачених законом підстав для прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідача не було, а отже в даному випадку оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №58572051 від 11.03.2019 прийнята державним виконавцем за відсутності передбачених законодавством підстав, що є підставою для визнання постанови протиправною та її скасування.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанови про арешт майна боржника від 16.09.2019, винесену державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою Варварою Сергіївною у виконавчому провадженні №58572051, суд дійшов висновку про їх задоволення, оскільки, дана постанова прийнята у зв`язку із винесенням постанови про відкриттям виконавчого провадження №63750732від 04.12.2020, яку суд визнав протиправною та скасував.

VIII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 485,19 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2073648087.1 від 01.04.2021 р.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Докази понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2019, винесену державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою Варварою Сергіївною у виконавчому провадженні №58572051.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 16.09.2019, винесену державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою Варварою Сергіївною у виконавчому провадженні №58572051.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34780165; місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9) судові витрати у розмірі 6 485,19 (шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять грн. 19 грн.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 28 квітня 2021 р.