Рішення № 96579760, 27.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року № 320/2944/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Світоч два» до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 29.05.2018 № 148,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Світоч два» з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Броварського відділення ГУ ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 29.05.2018 № 148.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час прийняття оскаржуваного рішення податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 та від 01.02.2013, не був узгодженим, оскільки податкові повідомлення-рішення оскаржувалися у судовому порядку.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 позовна заяву залишена без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що у лютому 2013 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 № 0000172205, № 000016221 та від 01.02.2013 № 0000082201, № 0000072201 (справа № 810/708/13-а).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 у справі № 810/708/13-а адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 у справі 810/708/13-а апеляційну скаргу Броварської ОДПІ Київської області задоволено, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2013, а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014 відмовлено ТОВ «Світоч два» у відкритті касаційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 заяву ТОВ «Світоч Два» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ «Світоч два» у справі № 810/708/13-а.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2020 касаційну скаргу ТОВ «Світоч Два» залишено без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 залишено без змін.

Податковим органом направлено позивачу листа від 20.09.2017 № 6341/10/10-36-17-03-17 «Про надання документів на активи опису», яким запропоновано позивачу надати до податкового органу документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки для подальшого їх опису в податкову заставу.

Позивач листом від 05.10.2017 № 11 повідомив податковий орган, що оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, оскаржуються у судовому порядку, то податкове зобов`язання є неузгодженими, а вимога про надання документів протиправною.

Уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області 29.05.2018 прийнято рішення № 148 про опис майна у податкову заставу.

Листом від 11.06.2018 № 3688/10/10-36-52-03 «Про надання переліку активів для опису» податковий орган запропонував позивачу визнати та подати до 15.06.2018 перелік активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави.

Податковим керуючим ОСОБА_1 складено акт опису майна від 11.06.2018 № 67.

Позивачем 16.07.2018 подано до податкового органу заперечення на оскаржуване рішення від 29.05.2018 № 148.

Податковий орган листом від 03.08.2018 №13823/10/10-36-17-00-13 «Про надання інформації» повідомив позивача, що оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 у справі 810/708/13-а апеляційну скаргу Броварської ОДПІ Київської області задоволено, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2013, а отже, доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 № 0000172205, № 000016221 та від 01.02.2013 № 0000082201, № 0000072201.

Таким чином, грошові зобов`язання, що були нараховані в ІКП ТОВ «Світоч два» вважаються узгодженими.

Крім того, повідомлено, що станом на 06.08.2018 відповідно даних ІКП у позивача наявний борг на суму 384953, 68 грн, у тому числі :

податок на додану вартість у розмірі 210947, 33 грн;

податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 174006, 35 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися суд зазначає наступне.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен, сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну - (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно п. 38.1, 38.2 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем, після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов`язання.

Відповідно п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст. 56 ПК україни з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п. 89.2, п. 89.3 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Як слідує з матеріалів справи, на час прийняття оскаржуваного рішення від 29.05.2018 податкове зобов`язання позивача було узгоджене на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 у справі 810/708/13-а.

Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскільки, станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 29.05.2018 № 148 за позивачем обліковувався податковий борг, то суд вважає, що дане рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.

Всі інші доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваного рішення та не дають суду підстав для його скасування, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.