Рішення № 96579759, 27.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.04.2021
Номер справи
320/4877/19
Номер документу
96579759
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року № 320/4877/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Агрофорт» до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Агрофорт» з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.06.2019 № 0018111411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 156523,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 14.05.2019 N 384/10-36-14-11/34378735 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Агрофорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово – господарських взаємовідносин з ТОВ «ГК «Натаніель» за період діяльності з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення № 0018111411 від 20.06.2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 156 523,00 грн.

Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ухвалене на підставі висновків, які не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним показникам податкового обліку позивача.

Позивач наголошує, що усі суми податкового кредиту ПрАТ «Агрофорт» підтверджуються податковими накладними, які зареєстровані постачальником послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних та первинними бухгалтерськими документами. Послуги прийняті позивачем від ТОВ «ГК «Натаніель» стосуються господарської діяльності ПрАТ «Агрофорт» та придбані з метою його подальшого використання у власній господарській діяльності ПрАТ «Агрофорт», що підтверджено відповідними первинними документами, які використовувалися у оподатковуваних операціях та господарській діяльності ПрАТ «Агрофорт».

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Агрофорт» є юридичною особою з 10.09.2007, перебуває на податковому обліку у Головному управління ДПС у Київській області як платник податків, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Між ПрАТ «Агрофорт» (замовник) та ТОВ «ГК «Натаніель» (виконавець) укладено договір від 01.03.2018 року №75 про надання ТОВ «ГК «Натаніель» охоронних послуг.

Предмет договору:

- замовник замовляє, а виконавець надає охоронні послуги, а саме здійснює охорону об`єктів замовника, які належать йому на праві власності або які знаходяться в оренді замовника та використовуються ним на законних підставах. Перелік об`єктів визначений в додатку до договору.

Права та обов`язки сторін:

- контрагент зобов`язаний підписувати та передавати контрагенту акти приймання-передачі послуг, при умові відсутності зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.

Порядок здачі-приймання послуг:

- протягом визначеного сторонами строку в додатку №1 по завершенню надання передбачених цим Договором послуг, контрагент передає МХП на затвердження та підписання:

Договір підписано директором замовника ОСОБА_1 та генеральним директором виконавця Прихожденко Б.Л..

Між ПрАТ «Агрофорт» (замовник) та ТОВ «ГК «Натаніель» (виконавець) укладено договір від 21.08.2018 року № 20180821/1 транспортного експедитування та перевезення вантажів.

Предмет договору є:

ТОВ «ГК «НАТАНІЕЛЬ» зобов`язується перевозити належним йому транспортом вантажі ПрАТ «АГРОФОРТ» та/або надавати від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок ТОВ «ГК «НАТАНІЕЛЬ» послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів транспортом контрагента у внутрішньому та міжнародному сполученні, ПрАТ «АГРОФОРТ» зобов`язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно надані послуги в порядку та на умовах цього договору.

Договір підписано директором замовника ОСОБА_1 та генеральним директором виконавця Прихожденко Б.Л..

Акти виконаних робіт підписані директором замовника ОСОБА_1 та генеральним директором виконавця ОСОБА_2 .

Головним управлінням ДФС у Київській області 14.05.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Агрофорт», за результатами якої складено акт від 14.05.2019 N 384/10-36-14-11/34378735 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки, ПрАТ «Агрофорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово – господарських взаємовідносин з ТОВ «ГК «Натаніель» за період діяльності з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року»

Як слідує з акту перевірки ПрАТ «Агрофорт» допущено порушення вимог податкового законодавства, а саме п. 198.1., п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2018 на суму 156523,00 грн,.

На підставі акту перевірки від 14.05.2019 N 384/10-36-14-11/34378735 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 № 0018111411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 156 523,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами 1, 2 ст. 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України .

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з викладеного, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний суд у постанові від 26.06.2018 у справі №804/5227/16 вказав, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат судам необхідно з`ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; - установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов`язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом встановлено, що між ПрАТ «Агрофорт» та ТОВ «ГК «Натаніель» укладено:

-договір №75 від 01.03.2018 про надання послуг транспортного експедитування та перевезення вантажів;

-договір №01/08 від 01.08.2018 про надання послуг / виконання робіт.

Господарські операції щодо охоронних послуг та послуг перевезення оформлені відповідно до наданих актів виконаних робіт, підписантами яких є директор ПрАТ «Агрофорт» ОСОБА_1 та генеральний директор ТОВ «ГК «Натаніель» ОСОБА_2

ТОВ «ГК «Натаніель» надавало послуги позивачу на підставі договору №20180821/1 від 21.08.2018 з перевезення курячого посліду, на земельні ділянки, які використовує підприємство для вирощування зернових культур у відкритому грунті.

Надання вказаних послуг підтверджується складеними товарно-транспортними накладними, відповідно до яких вантажовідправником є ПрАТ «Агрофорт», вантажоотримувачем ТОВ «ГК «Натаніель», вантажем, що перевозиться курячий послід (від утримання курчат бройлерів).

Згідно договору від 01.03.2018 №75 ТОВ «ГК «Натаніель» надавало охоронні послуги шляхом охорони посівних площ зернових культур, які патрулювалися на чергових автомобілях. Актами прийому-передачі виконаних робіт, розрахунками до акту та платіжними дорученнями про оплату послуг підтверджується надання послуг з охорони ТОВ «ГК «Натаніель».

Як послуги з перевезення курячого посліду необхідні для удобрення полів (земельних ділянок), так і послуги з охорони полів (земельних ділянок, на яких вирощений, але ще не зібраний урожай зернових культур) необхідні для позивача, оскільки він здійснює господарську діяльність за КВЕДом діяльності 01.11 вирощування зернових культур, бобових культур та насіння олійних культур (основний), що підтверджено інформацією з ЄДРПОУ.

Операції по придбанню послуг охорони та перевезення за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 відображені в бухгалтерському обліку: Дт рах №23 «Виробництво», 20 «Виробничі запаси» - Кт рах. №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму 939140,02 грн., Дт рах. №644 «Податковий кредит» - Кт рах. №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 156523,34 грн.

За період з 01.10.2018 по 31.10.2018 оплата коштів за товар проводилась в безготівковій формі по розрахунковому рахунку на суму 909 014,10 грн. відповідно до платіжних доручень від 10.10.2018 № 5771020072, від 03.10.2018 № 35753480083, від 10.10.2018 №5771020071, від 24.10.2018 №5813830082, від 10.10.2018 №5771020064, від 10.10.2018 №5771020062, від 10.10.2018 №5771020066, від 05.11.2018 №5844800047, від 31.10.2018 №5835860061, від 10.10.2018 №5771020069.

Згідно даних оборотно-сальдової відомостей ПрАТ «АГРОФОРТ» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на початок періоду, що перевірявся (01.10.2018) рахується кредиторська заборгованість у сумі 71572,20 грн та станом на кінець періоду, що перевірявся (31.10.2018) рахується кредиторська заборгованість в сумі 101 698,11 грн перед ТОВ «ГК «НАТАНІЕЛЬ».

ПрАТ «Агрофорт» сформувано податковий кредит на суму 156523,00 грн за жовтень 2018.

З матеріалів справи слідує, що актом перевірки від 14.05.2019 N 384/10-36-14-11/34378735 Головним управлінням ДПС у Київській області встановлено, що фактично ПрАТ «Агрофорт» було здійснено документальне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ «ГК «Натаніель» і складено первинні документи всупереч нормам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В акті перевірки контролюючий орган робить висновок про те, що ПрАТ «Агрофорт» відображало операції по взаємовідносинах з вищевказаним контрагентом, де фактично послуги не надавалися, а відтак, відбулося отримання послуг з невідомого джерела, невідомим технічним персоналом, устаткуванням, обладнанням невідомого походження, що вказує на нереальність їх здійснення.

Вказуючи на нереальність здійснення господарських операцій, представник відповідача у відзиві вказав на те, що контрагентиТОВ «ГК «Натаніель» є фігурантами кримінальних справ, що ТОВ «ГК «Натаніель» не має належних матеріально-технічних умов здійснення господарської діяльності, персоналу, тощо.

З приводу таких доводів відповідача суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Суд звертає увагу, що в ході судового розгляду справи, не знайшли свого підтвердження посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ПрАТ «Агрофорт». Вказана позиція висловлена Верховним судом у постанові від 02.04.2020 у справі № 160/93/19.

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень ґрунтуються на інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме ухвал слідчих суддів тощо.

Частиною 6 статті 77 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ції дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, всупереч положень ст.ст. 72, 77 КАС України контролюючий орган не надав суду вироку щодо посадових осіб як безпосередніх контрагентів контрагента позивача, так і посадових осіб в ланцюгу постачання.

Тому, саме по собі існування відкритого кримінального провадження у відношенні посадових осіб контрагентів контрагента позивача не є достатнім та допустимим доказом відсутності реального здійснення господарської операції. Такі докази не спростовують факту зміни майнового стану позивача як добросовісного платника податків внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом-постачальником. Відомостей про те, що учасники спірних господарських операцій заперечують свою участь у створенні і діяльності суб`єктів господарювання або наявність рішень у кримінальних справах щодо фіктивності їх діяльності відповідачем не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач мав господарські операції з ТОВ «ГК «Натаніель», а не з контрагентами ТОВ «ГК «Натаніель», а щодо самого ТОВ «ГК «Натаніель» відсутня інформація щодо будь-яких кримінальних проваджень.

Також в акті перевірки вказано, що даними ІТС «Податковий блок» встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема надання охоронних та транспортних послуг, оскільки останні не мають власного транспорту, працюючих працівників, складських приміщень тощо.

З приводу таких посилань відповідача суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Вказана позиція висловлена Верховним судом у постанові від 06.02.2018 по справі № 804/4940/14.

У відзиві, відповідач вказав, що до перевірки не надано ТТН відповідно до форми 1-ТН. Ненадання певних документів, не означає їх відсутність на момент перевірки, а долучати такі документи можна на будь якій стадії податкового спору, з чим погоджується і Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі № 820/6512/16: «Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду».

Недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою відсутності певних господарських операцій. Вказана позиція висловлена Верховним судом у постанові від 25.06.2019 року у справі №1240/1982/18.

Отже, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

У розумінні ст.16 ПК України навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірки контрагентів позивача або на інформації з бази даних податкової інспекції, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

За таких обставин суд доходить висновку, що неприйняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірних господарських операціях, ґрунтується виключно на припущені щодо порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача у ланцюгу постачання, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

За ст. 61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб`єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

Суд звертає увагу, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 06.02.2018 по справі № 804/4940/14) : податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами Відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено».

Отже, позивач надав до суду належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, наявність мети господарських операцій та рух активів підприємства в процесі здійснення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 №0018111411 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2347,85 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 20.06.2019 № 0018111411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 156 523, 00 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Агрофорт» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 2347 (дві тисячі триста сорок сім) грн 85 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 96579759 ?

Документ № 96579759 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 96579759 ?

Дата ухвалення - 27.04.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 96579759 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 96579759 ?

В Київський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 96579756
Наступний документ : 96579760