Рішення № 96576888, 30.03.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2524/20

провадження №: 2/398/243/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" березня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення

В С Т А Н О В И В:

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної квартири є ОСОБА_1 Заборгованість за водопостачання та водовідведення проводилась за нормою водоспоживання, з розрахунку на 2-х осіб на місяць. Відповідач не виконує належним чином зобов`язання з оплати отриманих послуг, в результаті чого виникла заборгованість. З урахуванням уточнень позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.07.2019 року по 01.09.2020 року в розмірі 7 263,98 грн., що складається з: 7 070,55 грн. – заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, 115,25 грн. – 3% річних та 78,18 грн. – індекс інфляції.

Відповідач у своєму відзиві заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що в її квартирі встановлено лічильник, а тому потрібно нараховувати згідно з показниками лічильника, а не за нормами споживання. Оскільки, позивачем не надано доказів, що її лічильник вийшов з ладу, то відсутні підстави для задоволення позову.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі. Крім того, у свої заяві представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач причини неявки суду не повідомила.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти позову, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 з 15 вересня 2015 року, що підтверджується договором дарування квартири та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У зазначеній квартирі з 15 вересня 2015 року зареєстровані відповідач та її донька – ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта відповідача та довідкою КП «Житлогосп».

Позивачем до вказаної квартири в період з 01.07.2019 року по 01.09.2020 року надавалися послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення з відкриттям на ім`я відповідача особового рахунку № НОМЕР_1 .

Статтею 332 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст. 67 ЖК України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги, а саме: послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач, серед іншого, зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів – вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем (ст. ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)

За змістом ст. ст. 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Системний аналіз зазначених норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок, що відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 , зобов`язана утримувати зазначене майно, в тому числі і шляхом оплати за отримані комунальні послуги, незалежно від укладення договору з виконавцем комунальної послуги.

Судом встановлено, що у зазначеній квартирі встановлено вузол обліку – лічильник води «ЛК-15 Х», №5362150, який пройшов повірку 22 травня 2015 року, при цьому в акті повірки визначено дату наступної повірки – ІІ квартал 2018 року.

Статтею 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та статтею 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено обов`язкова періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб.

Згідно з Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» міжповірочний інтервал для лічильників води становить чотири роки.

Тобто, відповідач повинна була надати свій лічильник води позивачу для здійснення повірки в ІІ-му кварталі 2018 року, як встановлено в попередньому акті повірки, але не пізніше ІІ-го кварталу 2019 року, як передбачено вищезазначеним Наказом від 13 жовтня 2016 року №1747.

В той же час, відповідачем не надано доказів проведення повірки лічильника води у зазначений вище період.

Оскільки, відповідачем не надано доказів щодо проведення повірки лічильника води у строк до закінчення ІІ-го кварталу 2019 року, то суд вважає правомірним здійснення позивачем розрахунку обсягу споживання наданих послуг за нормами споживання, встановленими органами місцевого самоврядування, а не за показниками лічильника води, який у встановленому законом порядку та строки не пройшов обов`язкову повірку.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за період 01.07.2019 року по 01.09.2020 року становить 7 263,98 грн., в тому числі: 7 070,55 грн. – заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, 115,25 грн. – 3% річних та 78,18 грн. – індекс інфляції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконанням або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання тобто боржник сплачує борг з урахуванням рівня інфляції та три відсотки річних за прострочення зобов`язання.

За таких обставин, оскільки відповідач, як власник квартири не виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення, внаслідок чого утворилась заборгованості, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Соборна, 19-а, код ЄДРПОУ 03346822) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2019 року по 01.09.2020 року в розмірі 7 263 (сім тисяч двісті шістдесят три) грн. 98 коп., що складається з:

7 070,55 грн. – заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення;

115,25 грн. – 3% річних;

78,18 грн. – індекс інфляції.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Соборна, 19-а, код ЄДРПОУ 03346822) судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30 березня 2021 року.

Суддя О.В.Авраменко