Рішення № 96576162, 14.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 р. Справа№200/11816/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання – Кабановій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул. Миру буд. 35) про визнання протиправними дій, визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним і скасування рішення від 28.10.2020 № 229 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визнання протиправними дій щодо незарахування до його пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 10.01.1984 по 06.06.1984, періоду навчання з 01.09.1980 по 23.12.1983 та періоду служби в армії з 17.06.1984 по 25.05.1986, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за вислугою років періоди його роботи з 29.07.1987 по 28.10.1988, з 03.07.1989 по 24.03.1990, з 25.03.1991 по 16.11.1994, з 13.03.1997 по 01.03.1999, з 29.11.1994 по 12.03.1997 і період навчання за спеціальністю «помічник машиніста електровозів» з 01.09.1986 по 23.07.1987, зобов`язання зарахувати до пільгового підземного стажу за Списком № 1 період роботи з 10.01.1984 по 06.06.1984, період навчання з 01.09.1980 по 23.12.1983 і період служби в армії 17.06.1984 по 25.05.1986 та зобов`язання повторно розглянути заяву від 26.10.2020 про призначення пенсії у відповідності до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.10.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно до положень п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням від 28.10.2020 №229 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

Вважає дії відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що 26.10.2020 позивач через ВЕБ-портал Пенсійного Фонду України звернувся до нього із заявою про призначення пенсії у відповідності до положень п.«а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 28.10.2020 № 229 йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю необхідного стажу. На думку відповідача, страховий стаж позивача складає 34 роки 01 місяць 14 днів, спеціальний стаж за вислугу років складає 5 років 08 місяців 29 днів. Зазначає, що ним прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому чинним законодавством порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ухвали суду від 16.02.2021 розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 16.03.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 30.03.2021.

Розгляд адміністративної справи, призначеної на 30.03.21, не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Ушенка С.В. у щорічній основній відпустці, судове засідання перенесене на 14 квітня 2021 року.

У визначений день учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили.

Враховуючи приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

26.10.2020 позивач через ВЕБ-портал Пенсійного Фонду України звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та пп. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 62).

Для призначення пенсії за вислугу років були надані наступні скановані документи:

- заяви про призначення пенсії від 26.10.2020;

- паспорту НОМЕР_2 ;

- ідентифікаційного номеру;

- трудової книжки серія НОМЕР_3 від 10.01.1984;

- диплому серія НОМЕР_4 від 23.12.1983;

- диплому серія НОМЕР_5 від 23.07.1987;

- військового квитка НОМЕР_6 від 14.06.1984;

- довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1436-5000312030 від 30.09.2020;

- архівної довідки № 4888-с від 16.09.2020, виданою російським державним архівом економіки;

- архівної довідки № 4889-с від 16.09.2020, виданою російським державним архівом економіки;

- контракту про період роботи згідно строкового договору в Державному тресті «Арктиквугілля»;

-довідки № 56 від 05.12.1996; довідки № 166 від 23.06.2020, виданої AT «Укрзалізниця» про період навчання з 24.09.1990 по 22.03.1991;

- довідки № 187 від 24.06.2020 про підтвердження наявного виробничого стажу;

- довідки № 188 від 24.06.2020 про підтвердження наявного виробничого стажу;

- долучені індивідуальні відомості на застраховану особу за період з грудня 1999 року по грудень 2015 року.

Рішенням Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.10.2020 № 229 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю необхідного стажу.

Прийнято рішення не зараховувати до страхового стажу період роботи з 10.01.1984 по 06.06.1984 при призначенні пенсії до надання відповідної довідки, оскільки відсутній запис дати підстави звільнення, що є порушенням Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162.

До пільгового характеру робіт за вислугу років не враховані періоди роботи з 29.07.1987 по 28.10.1988, з 03.07.1989 по 24.03.1990, з 25.03.1991 по 16.11.1994, з 13.03.1997 по 01.03.1999, оскільки довідки пільгового характеру не надавалися.

Відносно періодів роботи на пільгових умовах з 29.11.1994 по 12.03.1997 у якості машиніста електровоза на руднику «Пирамида» ДТ «Арктиквугілля» у спірному рішенні зазначено, що у разі ліквідації підприємства згідно Постанови № 18-1 від 10.11.2006 «Про порядок підтвердження періодів роботи, що враховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років» пільговий стаж по довідкам, наданим архівними установами, підтверджується Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області за окремим зверненням. Із заявою про прийняття рішення Комісією відносно періодів роботи на пільгових умовах з 29.11.1994 по 12.03.1997 у якості машиніста електровоза на руднику «Пирамида» ДТ «Арктиквугілля» позивач не звертався.

Період навчання з 01.09.1980 по 23.12.1983 та з 01.09.1986 по 23.07.1987, а також період служби в армії 17.06.1984 по 25.05.1986, як вбачається з відзиву відповідача, не зараховано до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірні періоди працював:

- з 01.09.1980 по 23.12.1983 навчався у середньому міському ПТУ №109 м. Горлівка за спеціальністю «електрослюсар підземний» (диплом № 173072 від 23.12.1983);

- з 10.01.1984 по 06.06.1984 – в Шахті ім. Ізотова електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (нак. № 11-к );

- з 17.06.1984 по 26.05.1986 служба в Радянській армії (В/к -НУ №7657128);

- з 01.09.1986 по 23.07.1987 навчався у середньому міському ПТУ №69 м.Ясинувата (нак. № 31-к від 10.09.1986);

- з 29.07.1987 по 28.10.1988 – у Локомотивному депо Ясинувата-Західне Донецької залізниці помічником машиніста (нак. № 432 від 29.07.1987);

- з 03.07.1989 по 01.08.1989 – у Зворотному локомотивному депо Микитівки слюсарем з ремонту тепловозів (нак. № 109 від 30.06.1989);

- з 01.08.1989 по 24.09.1990 – переведений помічником машиніста електровозу (нак. №123 від 27.07.1989);

- з 25.03.1991 по 16.11.1994 – у Зворотному локомотивному депо Микитівки помічником електровоза після закінчення курсів (нак. № 85 від 25.03.1991);

- з 16.11.1994 відряджений в розпорядження тресту «Арктіквугілля» для роботи на архіпелазі Шпіцберген (Норвегія) (нак. № 124 від 01.11.1994);

- з 23.11.1994 по 13.03.1997 – машиністом електровоза 3 р. на руднику «Пирамида» ДТ «Арктиквугілля» (довідка № 56 від 05.12.1996);

- з 13.03.1997 по 01.03.1999 – помічником машиніста тепловозу (нак. № 24 від 13.03.1997).

Відомості щодо навчання та проходження строкової військової служби також підтверджуються дипломами серії НОМЕР_4 і серії НОМЕР_5 та військовим квитком серії НОМЕР_6 (а.с. 24-27).

Згідно довідки № 56 від 05.12.1996, виданої Рудник «Пираміда», позивач працював машиністом електровоза 3 р. з 23 листопада 1994 року по 05 грудня 1996 на острові Шпіцберген за контрактом строком до 18.04.1997, що також підтверджується контрактом від 23 листопада 1994 року та довідкою про зарплату за період з листопада 1994 по грудень 1996 року включно (28-30).

Відповідно до архівної довідки № 4888-с від 16 вересня 2020 року позивач: 23.11.1994 уклав контракт з державним трестом «Арктиквугілля»; 29.11.1994 зачислений машиністом електровоза 3 р. з тарифною ставкою 610 руб. 00 коп. в час (нак. №145/к від 28.11.1994); відкомандирований з посади машиніста електровоза 3 р. за закінченням строку контракту (нак. №148/к від 02.12.1996); надано відпустку у кількості 121 календарний день та звільнено з роботи з 18 квітня 1997 (особиста справа) (а.с. 32).

В особовій картці № 334 ОСОБА_1 також зазначено факт його роботи з 25 листопада 1994 року по 06 грудня 1996 року (а.с. 31).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Локомотивним депо «Красний Лиман» у період з січня 1999 року по грудень 1999 року позивачеві нараховувалась заробітна плата, з якої сплачувались страхові внески.

Крім того, позивачеві обліковувався спеціальний стаж у період з січня 1999 року по лютий 1999 року включно (код ЗП3055А1) (а.с. 36-38).

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ” № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

В силу ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відтак, наявність уточнюючої довідки для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці є необхідною лише за умови, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.

Судом встановлено, що рішенням Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.10.2020 № 229 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з незарахуванням періодів його роботи з 29.07.1987 по 28.10.1988, з 03.07.1989 по 24.03.1990, з 25.03.1991 по 16.11.1994, з 13.03.1997 по 01.03.1999, оскільки довідки пільгового характеру не надавалися.

Відносно періодів роботи на пільгових умовах з 29.11.1994 по 12.03.1997 у якості машиніста електровоза на руднику «Пирамида» ДТ «Арктиквугілля» у спірному рішенні зазначено, що у разі ліквідації підприємства згідно Постанови № 18-1 від 10.11.2006 «Про порядок підтвердження періодів роботи, що враховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років» пільговий стаж по довідкам, наданим архівними установами, підтверджується Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області за окремим зверненням. Із заявою про прийняття рішення Комісією відносно періодів роботи на пільгових умовах з 29.11.1994 по 12.03.1997 у якості машиніста електровоза на руднику «Пирамида» ДТ «Арктиквугілля» позивач не звертався.

До пільгового стажу позивача невраховані періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , а саме: з 29.07.1987 по 28.10.1988 – у Локомотивному депо Ясинувата-Західне Донецької залізниці в якості помічника машиніста (нак. № 432 від 29.07.1987); з 03.07.1989 по 01.08.1989 – у Зворотному локомотивному депо Микитівки в якості слюсаря з ремонту тепловозів (нак. № 109 від 30.06.1989); з 01.08.1989 по 24.09.1990 – в якості помічника машиніста електровозу (нак. №123 від 27.07.1989); з 25.03.1991 по 16.11.1994 – у Зворотному локомотивному депо Микитівки в якості помічника електровозу після закінчення курсів (нак. № 85 від 25.03.1991); з 23.11.1994 по 13.03.1997 – у якості машиніста електровоза 3 р. на руднику «Пирамида» ДТ «Арктиквугілля» (довідка № 56 від 05.12.1996); з 13.03.1997 по 01.03.1999 – в якості помічника машиніста тепловозу (нак. № 24 від 13.03.1997).

Відповідно до архівної довідки № 4888-с від 16 вересня 2020 року позивач: 23.11.1994 уклав контракт з державним трестом «Арктиквугілля»; 29.11.1994 зачислений машиністом електровоза 3 р. з тарифною ставкою 610 руб. 00 коп. на годину (нак. №145/к від 28.11.1994); відкомандирований з посади машиніста електровоза 3 р. за закінченням строку контракту (нак. №148/к від 02.12.1996); знаходився у відпустці у кількості 121 календарний день та звільнений з роботи з 18 квітня 1997 (особиста справа) (а.с. 32).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Локомотивним депо «Красний Лиман» у період з січня 1999 року по грудень 1999 року позивачеві нараховувалась заробітна плата, з якої сплачувались страхові внески.

Крім того, позивачеві обліковувався спеціальний стаж у період з січня 1999 року по лютий 1999 року включно (код ЗП3055А1), що відповідає роботі, передбаченою ст. 55 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Згідно з пп. 21 п. 2 розд.«Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Конституційного Суду від 04.06.2019 в справі № 2-р/2019 визнані неконституційними положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказано, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

До зазначеного Списку включені помічник та машиніст електровозу, слюсар з ремонту, помічник та машиніст електропоїзду.

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів, підпадають під дію п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Отже, суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зазначає, що трудова діяльність позивача у спірні періоди підтверджена записами, вчиненими у трудовій книжці останнього серії НОМЕР_3 від 10.01.1984.

Наведені записи в трудовій книжці засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають. Записи зроблені у відповідності до законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 та чинної до 1993 року, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Згідно п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Приписами статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З аналізу зазначених вище положень, суд приходить висновку, що органи, які призначають пенсію, мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів здійснення пенсійним органом дій щодо здійснення перевірки наданих позивачем документів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Таким чином, суд вважає, що неможливість проведення перевірки підприємства, яким видано довідки, не є підставою для відмови особі в зарахуванні відповідного періоду роботи до пільгового (спеціального) стажу та призначення пенсії.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за вислугу років періоди роботи з 29.07.1987 по 28.10.1988, з 03.07.1989 по 24.03.1990, з 25.03.1991 по 16.11.1994, з 13.03.1997 по 01.03.1999, з 29.11.1994 по 12.03.1997 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 10.01.1984 по 06.06.1984, періоду навчання з 01.09.1980 по 23.12.1983 та періоду служби в армії з 17.06.1984 по 25.05.1986, а також щодо зарахування періоду навчання з 01 вересня 1986 року по 23 липня 1987 року у СПТУ №69 м. Ясинувата за спеціальністю «помічник машиніста електровозів», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що датою початку заповнення трудової книжки позивача є 10 січня 1984 року, а тому нормативне врегулювання правил її заповнення підпадає під дію Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 та чинної до 1993 року (далі Інструкція № 162). Дія цієї інструкції охоплює також спірний період з 10 січня 1984 року по 6 червня 1984 року.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. […]. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

За змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство - роботодавець.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відтак, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача з 10 січня 1984 року по 6 червня 1984 року, вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача серії серії НОМЕР_3 , в якій за спірний період є наступні відомості:

№ 2 від 10.01.1984 про прийняття на підприємство Шахта ім. Н.А. Ізотова електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (нак. № 11-к );

№ 3 від 06.06.1984 про звільнення за п. 3 ст. 36 КЗпП УССР через призов на військову службу (наказ №193 к від 07.06.84).

Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідною посадою повний робочий день в шахті електрослюсарем підземним, тобто під землею. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідною печаткою підприємства і підписом відповідальної особи, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Таким чином, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. До 01.01.92 були чинними Список №1 та Список №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

Так, професія «електрослюсаря підземного» віднесена до Списку №1 відповідно до пункту 1 розділу I Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 «Підземні роботи».

Отже, враховуючи наведене, вказана професія, за якою працював позивач у період часу з 10 січня 1984 року по 6 червня 1984 року, віднесена до Списку №1 та встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у цей період підтверджується записами в його трудовій книжці.

Частиною 4 статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше.

На період проходження позивачем військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.

Пунктом “к” частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначені на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти “а” та “б” пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт “в” пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах “к” та “л”, дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Зі змісту трудової книжки позивача вбачається, що до періоду військової служби позивач працював за професією, що передбачена Списком №1, - «електрослюсар підземний» на Шахті ім. Н.А. Ізотова, у зв`язку з чим період військової служби з 17 червня 1984 року по 25 травня 1986 року має бути зарахований відповідачем до Списку №1.

Як вбачається з рішень відповідача, період військової служби позивача не зазначений. Проте, оскільки суд дійшов висновку, що період з 17 червня 1984 року по 25 травня 1986 року військової служби є обґрунтованим, то при повторному розгляді заяви позивача відповідач має зарахувати його до пільгового стажу позивача.

Відповідно до п. “д” частини 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до страхового стажу зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ № 637 від 19 серпня 1993 року, визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервній і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навчання у вищих і середніх спеціальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів та інше зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Із зазначеного вбачається, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в Інституті є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування особи на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та після закінчення навчання вона повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Так відповідно до Диплому серії НОМЕР_4 позивач навчався у середньому міському ПТУ №109 м.Горлівка з 01 вересня 1980 року по 23 грудня 1983 року за спеціальністю «електрослюсар підземний», а згідно запису в трудовій книжці з 10 січня 1984 року працював за професією «електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею» в Шахті ім. Ізотова, а потім був призваних до лав армії. Таким чином перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування позивача на роботу за спеціальністю не перевищує трьох місяців та цей період мав бути зарахований відповідачем до пільгового підземного стажу роботи позивача за Списком №1.

Відповідно до Диплому серії НОМЕР_5 позивач з 01 вересня 1986 року по 23 липня 1987 року навчався у СПТУ №69 м. Ясинувата за професією «помічник машиніста електровозів», а згідно трудової книжки вже 29 липня 1987 року був прийнятий помічником машиніста електровоза» в Локомотивне депо «Ясинувата-Західна». Таким чином перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за спеціальністю не перевищує трьох місяців, у зв`язку з чим цей період мав бути зарахований відповідачем до стажу роботи за вислугу років.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.10.2020 № 229 про відмову у призначенні пенсії є необґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, без використання повноважень з метою, з якою вони надані, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України і підлягає скасуванню.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним і належним способом правового захисту у даній справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.10.2020 про призначення пенсії у відповідності до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до пільгового стажу за вислугу років періодів його роботи з 29.07.1987 по 28.10.1988, з 03.07.1989 по 24.03.1990, з 25.03.1991 по 16.11.1994, з 13.03.1997 по 01.03.1999, з 29.11.1994 по 12.03.1997 і період навчання за спеціальністю “помічник машиніста електровозів” з 01.09.1986 по 23.07.1987, до пільгового підземного стажу за Списком № 1 період роботи з 10.01.1984 по 06.06.1984, період навчання з 01.09.1980 по 23.12.1983 і період служби в армії 17.06.1984 по 25.05.1986.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню у повному обсязі

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір за квитанцією від 25.09.2020 № NOUBM3182M у сумі 840,80грн.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру буд. 35) про визнання протиправними дій, визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру буд. 35) від 28.10.2020 № 229 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) відповідно до п. “а” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька обл., м.Бахмут, вул. Миру буд. 35) щодо незарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 10.01.1984 по 06.06.1984, періоду навчання з 01.09.1980 по 23.12.1983 та періоду служби в армії з 17.06.1984 по 25.05.1986.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру буд. 35) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 26.10.2020 про призначення пенсії у відповідності до п. “а” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із зарахуванням до пільгового стажу за вислугою років періодів його роботи з 29.07.1987 по 28.10.1988, з 03.07.1989 по 24.03.1990, з 25.03.1991 по 16.11.1994, з 13.03.1997 по 01.03.1999, з 29.11.1994 по 12.03.1997 і період навчання за спеціальністю “помічник машиніста електровозів” з 01.09.1986 по 23.07.1987, до пільгового підземного стажу за Списком № 1 період роботи з 10.01.1984 по 06.06.1984, період навчання з 01.09.1980 по 23.12.1983 і період служби в армії 17.06.1984 по 25.05.1986.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру буд. 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2021 року, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 14 квітня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко