Рішення № 96576152, 28.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 р. Справа№200/3149/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця Литвиненка Олексія Вікторовича (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 19, код ЄДРПОУ 34908779) про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Литвиненка Олексія Вікторовича про визнання неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №64603731 від 23 лютого 2021 року в частині стягнення з боржника основної винагороди, постанови про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню 64603731 від 23 лютого 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

В установлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/3149/21-а та призначено судове засідання на 28 квітня 2021 року за правилами, встановленими нормами статті 287 КАС України.

Сторони у судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 23 лютого 2021 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64603731 за виконавчим листом №2/2988/10 від 19 липня 2011 року та постанову про стягнення основної винагороди по виконавчому провадженню №64603731. Зазначила, що їх нічого не відомо про видачу виконавчого листа Жовтневим районним судом м. Маріуполя виконавчого листа №2-2988/10 від 19 липня 2011 року, оскільки Жовтневим районним судом м. Маріуполя у цивільній справі №2-2988/10 було видано виконавчий лист від 20 вересня 2010 року про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №6572808 від 27 червня 2008 року та договором поруки від 27 червня 2008 року в розмірі 1 245 322,38 грн. 15 лютого 2021 року АТ «ПУМБ» направлено відповідачу заяву про примусове виконання рішення, не додавши виконавчий лист від 2-2988/10 від 19 липня 2011 року, виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполь. Спірні постанови вважає протиправними. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем не надано у встановлений судом строк відзив на позовну заяву. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ Маріупольського УМВС України в Донецькій області 10 липня 1998 року. (а.с. 11)

Відповідач - Приватний виконавець Литвиненко Олексій Вікторович, діє з 27.11.2018 року, згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом, а тому, згідно положень ст. 55 Конституції України, п.1 ч.1 ст. 19, ст. 287 КАС України позивач може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу виконання судових рішень.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі 2-2988 2010 року від 20 вересня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №6572808 від 27.06.2008 року та договором поруки від 27 червня 2008 року в розмірі 1 245 322,38 грн. (а.с. 13)

19 липня 2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області видано виконавчий лист від 20.09.2010 року на виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області по справі 2-2988/10 року від 20 вересня 2010 року. (а.с. 14)

20.01.2014 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №41572723 про примусове виконання виконавчого листа №2-2988/10, виданого 20.09.2010 року. (а.с. 19)

09.02.2021 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про повернення стягувачу, Акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк», виконавчого листа №2-2988/10, виданого 20.09.2010 року, згідно заяви стягувача №КНО-61.1.3.4/10 від 03.02.2021 року. Додаткового зазначено, що стягнуто кошти у розмірі 6 141,08 грн. (а.с. 44)

15.02.2021 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до Приватного виконавця Литвиненка Олексія Вікторовича із заявою про примусове виконання рішення. До заяви додано оригінал виконавчого листа №2-2988/10 від 19.07.2011 року. (а.с .15-16)

23 лютого 2021 року Приватним виконавцем Литвиненком Олексієм Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64603731 про примусове виконання виконавчого листа №2-2988/10, виданого 19.07.2011 року. Пунктом 3 постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця в розмірі 124 532,24 грн. (а.с. 17)

23 лютого 2021 року Приватним виконавцем Литвиненком Олексієм Вікторовичем у ВП №64603731 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 124 532,24 грн. (а.с. 18)

Таким чином, спірним питанням є правомірність винесення постанови від постанови про відкриття виконавчого провадження №64603731 від 23 лютого 2021 року в частині стягнення з боржника основної винагороди, постанови про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню 64603731 від 23 лютого 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Кошти виконавчого провадження за частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

В ч.ч.2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII передбачено: витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (частина третя статті 45 Закону № 1404-VIII).

В свою чергу, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 31 Закону України № 1403-VIII визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону № 1403-VIII).

Приватний виконавець за приписами частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).

Пункт 19 Порядку № 643 обумовлює: приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Аналізуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 31 Закону № 1403-VIII, суд дійшов висновку, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.

Крім того, пунктом 19 Порядку № 643 закріплено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 260/801/19, в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 640/13697/19 і суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків саме від стягнутої суми.

Приватним виконавцем на виконання частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII винесено постанову 64603731 від 23 лютого 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди із зазначенням розрахунку основної винагороди, а саме: 1245322,38 * 10% = 124532,24 грн.

Водночас, суд враховує, що у постанові державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено про те, що стягнуто кошти з позивача у розмірі 6 141,08 грн. із загальної суми 1 245 322,38 грн.

Проте, відповідачем для розрахунку суми основної винагороди відповідачем взято загальну суму 1 245 322,38 грн., незважаючи на стягнуті кошти з позивача Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у розмірі 6 141,08 грн.

Враховуючи наведене, за відсутності фактичного стягнення з боржника в примусовому порядку суми заборгованості, відсутні правові підстави для стягнення відповідачем з позивача основної винагороди в сумі 124 532,24 грн.

Судом встановлено, що виконавчий документ, а саме виконавчий лист від 20 вересня 2010 року №2-2988/10, повернуто стягувачу АТ «ПУМБ» на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи письмову заяву банку про повернення виконавчого документу.

Разом з тим, суд наголошує, що виконавчий документ повернуто без фактичного виконання, грошові кошти за кредитним договором повністю а користь стягувача не стягнуті. Таким чином, розмір основної винагороди розрахований приватним виконавцем невірно та у зв`язку з невиконанням виконавчого листа сума основної винагороди стягненню з боржника не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спірною постановою від 23.02.2021 року ВП №64603731 про стягнення основної винагороди приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексієм Вікторовічем не взято до уваги солідарність стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 6572808 та Договору порук № 6593431 від 27.06.2008р. в розмірі 1245322,38 грн. відповідно до рішення суду від 20.09.2010 року та виконавчого листа від 20.09.2010 по справі № 2-2988/10 при цьому приватний виконавець вирішує стягнути основну винагороду у розмірі 10 відсотків, що склало 124532,24 грн, лише з боржника ОСОБА_1 .

Суд не приймає посилання позивача на те, що ПАТ «ПУМБ» не додано до заяви про примусове виконання рішення виконавчий лист №2-2988/10 від 19 липня 2011 року, оскільки судом встановлено, що прийнятті Постанови про відкриття виконавчого провадження Приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Литвиненка Олексія Вікторовича було зазначено виконавчий листа №2-2988/10 виданий 19.07.2011 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що постанова Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Литвиненка Олексія Вікторовича про стягнення з боржника основної винагороди по ВП №64603731 від 23 лютого 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди підлягає скасуванню та не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки винесена безпідставно не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

В результаті цього протиправною є і постанова приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Литвиненка Олексія Вікторовича від 23 лютого 2021 року про відкриття виконання провадження №64603731, в частині стягнення з позивача основної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Нормами частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця Литвиненка Олексія Вікторовича (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 19, код ЄДРПОУ 34908779) про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Литвиненка Олексія Вікторовича про відкриття виконавчого провадження №64603731 від 23 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Литвиненка Олексія Вікторовича про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди по виконавчому провадженню №64603731 від 23 лютого 2021 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Литвиненка Олексія Вікторовича на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 28 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова