Ухвала суду № 96573408, 20.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3828/20

№ провадження 2-з/208/85/21

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

За участю: секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за клопотання заявника ОСОБА_1 «про витребування доказів» суд,-

встановив:

В проваджені перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповноітньої ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), територіальна громада міста Дніпра «про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу», відповідно до заявлених вимог прохає:

-Встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору по життєвого утримання укладеного 11.12.1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та договору по життєвого утримання укладеного 11.12.1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 : посвідчені Драпатою О.М., державним нотаріусом шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори.

Ухвалою від 17 червня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями 19 жовтня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи на підставі звільнення відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2643/0/15-20 ОСОБА_7 з посади судді Заводського районного суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

В судове засідання яке було призначено на 20 квітня 2021 року від заявника ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме копії спадкової справи після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи, викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання з огляду на наступне.

Суд керує ходом процесу, спрямовує дії осіб, що беруть участь у процесі, забезпечує виконання та здійснення ними прав і обов`язків, виносить рішення, які мають владний характер, вирішує матеріально-правовий спір, чим і здійснює захист порушеного або оскарженого суб`єктивного права. Також, суд виступає як учасник процесуальних відносин, як владний орган, наділений повноваженням вирішувати правові питання, які можуть виникнути у зв`язку з розглядом конкретної справи. Та те, що наділяючи суд правом вимагати від учасників процесу в рамках наданих їм процесуальним законодавством повноважень, належної поведінки, держава одночасно з цим встановлює і для самого суд у рамки дозволеної поведінки. З метою встановлення справедливого та ефективного захисту прав відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керуючись принципом верховенства права та у відповідності до пункту 11частини 2 статті 1 ЦПК України неприпустимості зловживання процесуальними правами, за власною ініціативою поставив питання про витребування доказів.

За нормою ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 83 ЦПК України:

1. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

6. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Так, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз`яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та з огляду на те, що заявлені заявником позовні вимоги щодо нерухомого майна майнові права на які набувалися особами, не залученими до розгляду, в свою чергу відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права., згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Враховуючи положення п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

В зазначеному пункті Постанови Пленуму визначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі-ЖК УРСР). У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК)із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи вище викладене, суд застосовуючи частину 7 статті 81 ЦПК України, вважає, що зазначені документи мають істотне значення для справедливого, неупередженого вирішення цивільної справи, керуючись засадами верховенства права, змагальності, диспозитивності та пропорційності приходить до висновку про доцільність витребування відповідних доказів, а саме копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.84, 258-260 ЦПК України, суд -

постановив:

Клопотання заявника ОСОБА_1 «про витребування доказів» - задовольнити повністю.

Витребування від державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлової Тетяни Геннадіївни, завірену належним чином копію матеріалів спадкової справи № 536/2019, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Роз`яснити особам, від яких таким чи іншим чином залежить виконання ухвали суду про витребування доказів, що відповідно до частин 7, 8 статті 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Докази витребувані судом направити на адресу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (51925, область Дніпропетровська місто Кам`янське вулиця Ігнатія Ясюковича, будинок №5, у строк 5 днів, з дня отримання ухвали суду.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: 51900, місто Кам`янське Дніпропетровської області, вул. І.Ясюковича, 5, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://zv.dp.court.gov.ua .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Івченко Т. П.